Постанова № 11786307, 06.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2010 р. № 27/303-09 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого - судді Козир Т.П., суддів: Мамонтової О.М.,

Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Протон-03” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2010р. у справі № 27/303-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Малбі Фудс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Протон-03” про стягнення суми,

за участю представників:

Позивача: не зявився,

Відповідача: не зявився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Малбі Фудс” (далі ТОВ “Малбі Фудс”, Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Протон-03” (далі ТОВ “Протон-03”, Відповідач) про стягнення 66096,00 грн. витрачених коштів в якості передоплати, 3304,80 грн. штрафу, 9835,08 грн. інфляційних втрат, 2173,02 грн. 3% річних і 50000,00 грн. збитків, у звязку з порушенням умов договору підряду № 0508 від 14.05.2008р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2010р., позов ТОВ “Малбі Фудс” задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 66096,00 грн. боргу, 3304,80 грн. штрафу, 50000,00 грн. збитків та судові витрати по справі.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.05.2008р. між Відповідачем (Виконавець) і Позивачем (Замовник) було укладено договір № 0508-26 (далі Договір), згідно умов якого (п. 1.) Виконавець зобовязався поставити, а Замовник зобовязався прийняти та оплатити обладнання наступне обладнання: конвеєр КЛ-450/12000-1,0- ТУ У 29,2-32687963-001-2004 в кількості 1 шт.

Вартість одиниці обладнання, згідно п. 2.1. Договору, складає 110160 грн. (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до пунктів 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3. Договору, Замовник зобовязався на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Договору згідно виставленого рахунку перерахувати Виконавцю передплату в розмірі 60% від вартості даного Договору. Замовник згідно виставленого рахунку перераховує Виконавцю суму в розмірі 35% від вартості цього Договору на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення про виготовлення обладнання. Замовник згідно виставленого рахунку перераховує Виконавцю суму в розмірі 5%, що залишились на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання акту про проведення шефмонтажу.

Згідно п. 3.1.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 07.07.2008р.) Виконавець зобовязався виготовити обладнання у повній відповідності з ТУ на протязі 38-и банківських днів з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок згідно п.2.2.1. даного Договору.

Відповідно до п. 3.1.4. Договору Виконавець одночасно з обладнання передає Замовнику в тому числі і документи (технічний паспорт, сертифікат якості і т.і.), які стосуються обладнання і підлягають передачі разом з таким обладнанням.

При цьому, п. 3.4. Договору передбачалось, що приймання обладнання оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 8.4 Договору, у випадку, якщо роботи по виготовленню і монтажу обладнання не будуть виконані у строк з належною якістю, Замовник вправі відмовитись від послуг Виконавця і вимагати повернення перерахованих грошових коштів у дводенний строк з дня звернення з такою вимогою.

Відповідно до п. 8.8. Договору сторони зобовязались належним чином виконувати його положення, а у випадку невиконання або неналежного виконання однією із сторін своїх зобовязань, що спричинило завдання збитків іншій стороні, винна сторона зобовязана відшкодувати іншій стороні ці збитки у повному обсязі. Під збитками розуміються проведені стороною документально підтверджені затрати; втрата або пошкодження майна, які виникли у результаті порушення положень даного Договору іншою стороною, не отримані доходи (упущена вигода), а також особисті немайнові збитки. Збитки, які понесла сторона Договору, першочерговою причиною яких було невиконання своїх зобовязань стороною, не відшкодовуються.

Умовами Договору передбачалось (п. 13.), що він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Також, як було встановлено судами, на виконання умов Договору Позивачем було перераховано Відповідачу передплату в сумі 66096,00 грн.

Однак, Відповідач, свої зобовязання за Договором щодо виготовлення обладнання у встановлений строк належним чином не виконав, у звязку з чим, 14.04.2009р. Позивач направив на адресу Відповідача лист за № 4, у якому йшлося про втрату ним інтересу до виконання умов Договору через його прострочення та необхідність сплату останнім коштів у сумі 132435,29 грн., з яких, крім 66096,00 грн. витрачених коштів в якості передоплати, 3304,80 грн. штрафу, 9835,08 грн. інфляційних втрат і 2173,02 грн. 3% річних, ще і 50000,00 грн., як суми збитків, понесених у звязку із сплатою Позивачем штрафу за договором № 0407/у про надання послуг з фасування і упаковки кондитерських виробів, укладеного між останнім і ТОВ “АКВА” 04.07.2008р.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за Договором по виготовленню та встановленню обладнання, яке, у свою чергу, призвело до невиконання Позивачем зобовязань за іншим договором і сплати ним штрафу у розмірі 50000,00 грн., які належить віднести до суми понесених останнім збитків, з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526, 610, 615, 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), та умов Договору, дійшов висновку про правомірне задоволення судом першої інстанції в частині стягнення з Відповідача 66096,00 грн. боргу, 3304,80 грн. штрафу, 50000,00 грн. збитків та судових витрат по справі.

Щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, то апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення, мотивуючи це відсутністю у Відповідача перед Позивачем грошового зобовязання.

Разом з тим, на думку колегії суддів, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), такі висновки судів попередніх інстанцій, не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до розяснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 66096,00 грн. витрачених коштів в якості передоплати, 3304,80 грн. штрафу, 9835,08 грн. інфляційних втрат, 2173,02 грн. 3% річних і 50000,00 грн. збитків, у звязку з порушенням умов договору підряду № 0508 від 14.05.2008р. щодо поставки обладнання (конвеєру КЛ-450/12000-1,0- ТУ У 29,2-32687963-001-2004 в кількості 1 шт., вартістю 110160 грн., з урахуванням ПДВ.

У звязку із цим, приймаючи рішення про часткове задоволення позову через порушення умов Договору з боку Відповідача, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України, належним чином не зясував питання дотримання в повній мірі умов Договору, а саме пунктів 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3., щодо порядку та строків оплати обладнання самим Позивачем, та не дав таким обставинам відповідного правового аналізу.

При чому, посилаючись на те, що Відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за Договором, суд першої інстанції не звернув належної уваги на довіреність, яка міститься в матеріалах справи була видана Позивачем 09.02.2009р. фізичній особі (ОСОБА_1.) саме на виготовлення конвеєра та не зясував фактично при цьому належним чином чи дійсно виконувались Відповідачем відповідні роботи по виготовленню цього обладнання, а також правомірність вимог Позивача про стягнення сум передоплати, в контексті умов Договору і, зокрема, його п. 13, та саме у звязку із цим штрафу.

Крім зазначеного, Позивачем заявлялись також вимоги про стягнення з Відповідача 50000,00 грн. збитків.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязань, доказується кредитором.

Пунктом 4 статті 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В той же час, статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками та вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У звязку із цим, в даному випадку, суд першої інстанції не встановивши у повній мірі наявність усіх складових цивільного правопорушення, дійшов передчасного висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення збитків у сумі 50000,00 грн.

Також, задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, зазначивши у резолютивній частині рішення, які саме вимоги він задовольняє, в той же час, в порушення приписів п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, не зазначив в задоволенні яких саме із заявлених вимог, він відмовляє.

Суд апеляційної інстанції, не звернув належної уваги на вказані вище порушення суду першої інстанції, залишивши без змін рішення останнього.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому такі підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі обєктивної оцінки наявних у ній доказів, зясувати дійсні права та обовязки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Протон-03” задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2010р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 27/303-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддя Козир Т.П.

Судді Мамонтова О.М.

Малетич М.М.