Рішення № 117860141, 14.03.2024, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19103/23

Провадження № 2/638/2468/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Рибальченко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Почерніної А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про скасування заборони,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась доДзержинського районногосуду м.Харковаіз позовомдо АТ"Державнийощадний банкУкраїни",третя особа:Ізюмська державнанотаріальна контораХарківської області,в якомупросить скасуватиобтяження вЄдиному реєстрізаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майна,а саме:заборону навідчуження житловогобудинку,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 та належитьна правівласності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що булазареєстрована 13серпня 2007року Ізюмськоїдержавною нотаріальноюконторою Харківськоїобласті,реєстраційний номеробтяження 5474356.

В обґрунтуванні позовний вимог зазначає, що відповідно до свідоцтва про права на спадщину за законом від 15 вересня 2023 року, посвідченого державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальною конторою Щербиною В.В. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1038, ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок ОСОБА_1 успадкувала після смерті сина ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після успадкування будинку стало відомо з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна, що 13 серпня 2007 року Ізюмською державною нотаріальною нотаріальною конторою Харківської області було накладено заборону на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 5474356). Підставою накладення заборони є договір застави, укладений з Ізюмським відділенням Ощадбанку, при цьому власник будинку зазначена ОСОБА_3 . Відповідно до листа № 2299-ВС від 21 листопада 2023 року наданого Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської області, в період з 20 травня 1976 року до 15 серпня 1985 року власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_4 В період з 16 серпня 1985 року по 11 січня 2001 року право власність на спірний будинок належало ОСОБА_5 .З 12 січня 2001 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності належало ОСОБА_6 . З ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на будинок перейшло ОСОБА_2 , після смерті якого ОСОБА_1 успадкувала право власності на житловий будинок. Таким чином ОСОБА_3 ніколи не була власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а тому підстави накладення заборони є позивачу незрозумілими на невідомими. 09 листопада 2023 року на адресу Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області був направлений адвокатський запит з вимогами надати інформацію на яких підставах була накладена заборона на відчуження спірного будинку, але відповіді надано не було . 09 листопада 2023 року та 10 листопада 2023 року на адресу АТ «Державний ощадний банк» були направлені два адвокатські запити з вимогами надати інформацію, на яких підставах були накладені заборони та чи є матеріальні претензії до ОСОБА_1 та покійного сина ОСОБА_2 АТ «Державний ощадний банк» відмовив в наданні інформації з посиланням на банківську таємницю. В той же час Ізюмський відділ державної виконавчої служби листом № 51421 від 23 листопада 2023 року повідомив, що відсутні будь-які виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_1 .

Ухвалою Дзержинського районного суду від 04 грудня 2023 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду від 04 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача було витребувано з АТ «Державний ощадний банк України» інформацію та копії документів на підставах яких 13 серпня 2007 року була зареєстрована заборона на відчуження житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . реєстраційний номер обтяження 5474356.

Ухвалою Дзержинського районного суду від 04 грудня 2023 року за клопотанням представника позивача було витребувано у Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області інформацію та копії документів на підставі яких 13 серпня 2007 року була зареєстрована заборона на відчуження житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 5474356.

16 січня 2024 року на адресу суду від представника АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив в позові відмовити повністю,посилаючись нате що,АТ «Ощадбанк»не єналежним відповідачему споріпро зняттяарешту змайна. Зазначив, що нерухоме майно, яке розташовано за адресою; АДРЕСА_1 , в заставі Банку не перебуває, інформація щодо кредитної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» відсутня. Як вбачається з матеріалів справи запис щодо заборони на нерухоме майно, який датований 1998 роком, було внесено Ізюмською державною нотаріальною конторою Харківськоїобласті в2007році безповідомлень,заяв,листів чиклопотань АТ«Ощадбанк».

25 січня 2024 року від Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області надійшло повідомлення, в якому зазначено, що нотаріус проти задоволення позовних вимог не заперечує та при винесенні рішення покладається на розсуд суду. Також згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано обтяження за № 5474356 на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підстава обтяження-договір застави, б/н Ізюмський ощадний банк, яке було внесено в єдиний реєстр заборон відчуження 13.08.2007 року, дата виникнення заборони 26.06.1998 року №37. Зазначає, що в наряді інших договорів за датою 26 червня 1998 року за № 3-1827, є договір-порука від імені ОСОБА_7 , яка забов`язалась погасити за вимогою Ощадбанка № 492 м. Ізюма платежі по позиці, отриманої ОСОБА_3 , на будівництво житлового будинку.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 20 лютого 2024 року підготовче провадження по справі закрито.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача АТ «Державний ощадний банк України» у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області у судове засідання не з`явилась, у поясненнях просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.

Судом встановлено,що відповіднодо свідоцтвапро правана спадщину№ 1038від 15.09.2023року,виданим Близнюківськоюдержавною нотаріальноюконторою Лозівськогорайону нотаріальногоокругу Харківськоїобласті ЩербиноюВікторію Володимирівною спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 є його мати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії витягу з Державного реєстру речових прав № 346726267 від 15 вересня 2023 року вбачається, що на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 13 серпня 2007 року державним реєстратором Ізюмською державною нотаріальною конторою накладено обтяження на підставі договору застави, б/н Ізюмський ощадбанк, де власником є ОСОБА_3 .

09 листопада 2023 року представник позивача направив адвокатський запит на адресу Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області для надання інформації на якій підставі було накладено заборона на відчуження нерухомого майна. Відповіді на адвокатський запит представника позивача надано не було.

09 листопада 2023 року та 10 листопада 2023 року представником позивача були направлені адвокатські запити на адресу АТ «Державний ощадний банк України» для надання інформації щодо підстав накладення заборони навідчуження нерухомогомайна (а.с. 22-25).

З копіївідповіді АТ«Ощадбанк» №11/5-19/6134/2023/свід 14 листопада 2023 року вбачається, що останнім повідомлено представника відповідача, що надання інформації відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є банківською таємницею.

Відповідно до листа від Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області № 2299-ВС від 21.11.2023 року про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в період з 20.05.1976 року по 15.08.1985 року, належало ОСОБА_4 , в період з 16.08.1985 року по 11.01.2001 рік, належало ОСОБА_5 , в період з 12.01.2001 року по 01.09.2002 рік, належало ОСОБА_6 , в період з 02.09.2002 року по 31.12.2012 рік, належало ОСОБА_2 .

З інформаційної довідки наданої на адвокатський запит представнику позивача Східним міжрегіональним управлінням міністерства юстиції від 23.11.2023 № 51421 вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі відсутні виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Частиною 1 статті 4 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, такий захист здійснюється у спосіб, передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Положеннями ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що позов про скасування заборони на відчуження з майна може бути пред`явлений власником цього майна, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або інший законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 757/23139/18 (провадження № 61-14832св19).

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За приписами ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Як вбачаєтьсяз копіївитягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 13 серпня 2007 року Ізюмською державною нотаріальною конторою Харківської області було накладено заборону на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 5474356),підстави обтяження:договір застави,б/нІзюмський ощадбанк,власник: ОСОБА_3 . Однак, виявити в рамках якого саме виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника не вбачається можливим.

В свою чергу, як зазначив представник АТ Ощадбанк у своєму відзиві на позовну заяву, нерухоме майно, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 в заставі банку не перебуває.

Зважаючи на вищенаведені обставини справи, суд встановив, що наявність запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є перешкодою в реалізації прав позивача, як власника майна, тому такі права підлягають захисту, оскільки наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту за відсутності виконавчого провадження, а також будь - яких відомостей про майнові претензії з боку АТ Ощадбанк, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, на що також вказує Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11.

Крім того, Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Таким чином, суд вважає,що позовні вимоги позивача про скасування заборони з майна є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про скасування заборони задовольнити.

Скасувати обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: заборону на відчуження житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що була зареєстрована 13 серпня 2007 року Ізюмською державною нотаріальною конторою Харківської області, реєстраційний номер обтяження 5474356.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129, адреса: м. Київ, вул. Госпітальна 12-Г).

Третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області (адреса: м. Харків, вул. Біблика 57).

Повний текст судового рішення складено 22 березня 2023 року.

Суддя Л.М. Рибальченко