Рішення № 117854939, 21.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2024 року м. Київ№ 320/44733/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві;

2. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1/ГУ ПФУ в м. Києві), Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач 2/ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.09.2023 №914190813219 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за пенсією, а саме з 15 серпня 2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 позовну заяву №320/44733/23 розподілено судді Жуковій Є.О.

06 грудня 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.09.2023 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Дніпропетровській області винесено рішення від 22.09.2023 №914190813219 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

18 грудня 2023 року від позивача надійшла заява на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №320/44733/23.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі №320/44733/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Копія позовної заяви отримана представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпосередньо в суді, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 22.01.2024.

16 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшла копія матеріалів листування позивача із відповідачем.

22 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшла копія пенсійної справи позивача.

24 січня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ПФУ в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач1 зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на його обліку. 15.09.2023 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розгляд вказаної заяви здійснений ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Рішенням від 22.09.2023 №914190813219 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачці у призначенні пенсії. Вказує на те, що не є належним відповідачем у цій справі, оскільки прав позивачки не порушувало. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

20 лютого 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що позивачка звернулася із заявою про переведення на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 22.09.2023 №914190813219 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачці у переведенні на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно вимог закону. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області 31.07.2001.

Позивачка є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 26.05.2022 №3005-5001647527/32215. ОСОБА_1 має на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як отримувач пенсії за віком.

15 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про переведення на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді було передано на розгляд до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Рішенням від 22.09.2023 №914190813219 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовило позивачці у призначенні пенсії.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 22.09.2023 №914190813219 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась із цим позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058- ІV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частинами 2 та 3 статті 36 закону №1058- ІV регламентуються поняття непрацездатних членів сім`ї, які були на утриманні годувальника. Зокрема, непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 38 Закону №10258-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зі змісту цих норм слідує, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Пунктом 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації);9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Відповідно до пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що члени сім`ї померлого годувальника, які самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, стало ненадання відповідної довідки про місце проживання, оскільки вона проживала на території яка є непідконтрольною українській владі.

16 травня 1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис №1198.

ОСОБА_2 отримував пенсію по інвалідності 3 групи (інвалід армії), що підтверджується копією відповідного посвідчення.

17 грудня 1987 року ОСОБА_2 разом із родиною у складі 4-х осіб отримав ордер на право зайняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (донька).

ОСОБА_1 має на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

З довідки від 19.07.2005 №32.01-39-2648 вбачається, що ОСОБА_1 внесена до Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги по статусу «Сім`я загиблих (померлих) ветеранів війни».

З довідки від 20.02.2006 №32.01-42-966 вбачається, що ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в органах соціального захисту як особа, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, з паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 вбачається, що позивачка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 04.03.1988, тобто одразу після отримання її чоловіком ОСОБА_2 ордеру на вказане житло.

З наданих документів вбачається, що позивачка проживала за однією адресою із ОСОБА_2 та перебувала на його утриманні разом із сім`єю.

Отже, звертаючись за призначенням пенсії у разі втрати годувальника на підставі статті 36 Закону №2262-ХІІ, позивачем надано документи, які підтверджують перебування її на утриманні померлого годувальника, у зв`язку з чим висновок пенсійного органу про відсутність підстав для призначення відповідного виду пенсії, викладений в спірному рішення, суд визнає протиправним.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частини 4 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Правило пункту 3 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV передбачає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

У свою чергу суд наголошує на тому, що частина 1 статті 45 Закону № 1058-IV регулює строки призначення пенсії вперше, тоді як частина третя цієї норми регламентує переведення з одного виду пенсії на інший та обумовлює, що таке переведення здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Враховуючи обставини того, що позивач, отримуючи пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», звернулася із заявою про переведення на інший вид пенсії з усіма необхідними документами лише 15.09.2023, то на переконання суду до спірних правовідносин застосуванню підлягає частина 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про смерть від 20.04.1994, серія НОМЕР_3 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач 2 протиправно відмовив у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника чоловіка, як наслідок, останній зобов`язаний призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії померлого ОСОБА_2 , починаючи з 15.09.2023.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в м. Києві.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн згідно квитанції від 18.12.2023.

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.09.2023 №914190813219 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за пенсією, а саме з 15 вересня 2023 року.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.