Ухвала суду № 117854910, 21.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

21 березня 2024 року № 320/12944/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд:

- зупинити дію розпорядження ГУ ДПС у Київській області від 19.03.20 №297-р "Про анулювання ліцензії" щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 10130314201900026) за адресою здійснення господарської діяльності: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі та заборонити ГУ ДПС у Київській області а також іншим особам ДПС України вчиняти дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру суб?єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ КОНВЕРС ЛІНКС на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 10130314201900026) за адресою здійснення господарської діяльності: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначив, що з метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності (роздрібна торгівля пальним) він у встановленому порядку отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 10130314201900026), терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе.

Проте, розпорядженням ГУ ДПС у Київській області №33-р від 01.02.2024 вказана ліцензія була анульована у зв`язку з встановленням факту здійснення торгівлі через реєстратори розрахункових операцій, які не зазначені в ліцензії.

Водночас, заявник стверджує, що нормами чинного законодавства передбачена інша відповідальність за вчинення суб`єктом господарювання відповідного порушення, а саме: застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому анулювання відповідної ліцензії є безпідставним, позаяк у даному випадку має застосовуватися більш сприятливе для платника податків тлумачення чинного законодавства.

Заявник зауважує, що прийняття розпорядження від 19.03.20 №297-р призвело до фактичного позбавлення його права на здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі пальним у визначеному місці. При цьому, неможливість здійснення господарської діяльності спричинить не отримання заявником прибутку від здійснення господарської діяльності та, як наслідок, неможливість виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, неможливість виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами поставок пального.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" про вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (або вимогами майбутнього позову, якщо заява подається до подачі позову).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші пороти Мальти).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "Конверс Лінкс" є роздрібна торгівля пальним - 47.30.

З метою здійснення основного виду діяльності заявником було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024 (реєстраційний №10130314201900026). Адреса місця торгівлі: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе.

В додатку до ліцензії наведено перелік реєстраторів розрахункових операцій, через які здійснюється роздрібна торгівля пальним.

Така ліцензія була анульована згідно з розпорядженням ГУ ДПС у Київській області №297-р від 19.03.20, яке ТОВ "Конверс Лінкс" оскаржило до суду.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування;

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Згідно із статтею 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Отже, роздрібна торгівля пальним здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії.

Відповідно до статті 3 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання. Ліцензія анулюється та вважається недійсною з дня оприлюднення розпорядження про анулювання ліцензії на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Як вбачається з матеріалів справи ГУ ДПС у Київській області видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер: 10130314201900026, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024.

Розпорядженням ГУ ДПС у Київській області № 297-р Товариству з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" анульовано вищевказану ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним.

В межах даної справи позивач, зокрема, просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження № 297-р про анулювання вищевказаної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Отже, анулювання зазначеної ліцензії призводить до припинення відповідної ліцензованої діяльності позивача.

Враховуючи зміст заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що викладені позивачем обставини та надані докази вказують на небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки заборона здійснення торгівлі пальним може призвести до повного зупинення господарської діяльності товариства.

У свою чергу, вжиття судом заходів забезпечення позову не порушить прав та законних інтересів відповідача чи інших осіб.

При цьому, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Висновки щодо аналогічних правовідносин зроблено Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 240/16920/21, постанові від 15 квітня 2022 року у справі № 440/6755/21, постанові № 240/27616/21 від 12 вересня 2022 року та постанові від 11 січня 2023 року у справі № 640/10679/22, а також Шостим апеляційним адміністративним судом у справах 320/34140/23 та № 320/6142/24.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.

Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин даної справи та особливостей правового регулювання спірних відносин відповідає і принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Крім того, суд враховує принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, де вказано, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

У всіх державах діяльність органів державної влади постійно включає заходи, які, хоча і здійснюються з постанням на суспільні інтереси, часто негативно впливають на діяльність, права та інтереси тих чи інших осіб. При цьому органи державної влади зобов`язані діяти відповідно до закону і, якщо їхні рішення оскаржуються, довести в правомочному суді, що вони дотримувались відповідних норм. Отже, негайне виконання актів, що оскаржуються, може за деяких обставин суперечити вимогам справедливості, яка має бути основною рисою взаємин громадян з органами державної влади. Це свідчить про необхідність надання тимчасового захисту стосовно актів адміністративних органів влади.

З огляду на зазначене суд вважає, що зупинення дії розпорядження ГУ ДПС у Київській області № 297-р про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не є вирішенням справи по-суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду такої справи по суті. Запобіганням можливого ускладнення для позивача відновити існуюче становище у разі задоволення позову.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині - заборони Головне управління ДПС у Київській області а також іншим особам ДПС України вчиняти дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру суб?єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ТОВ КОНВЕРС ЛІНКС на право роздрібної торгівлі пальним (реєстраційний номер 10130314201900026) за адресою здійснення господарської діяльності: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2, АЗК з кафе, дата реєстрації 01.07.2019, з терміном дії з 01.07.2019 по 01.07.2024, оскільки в даному випадку достатнім і співмірним заходом забезпечення позову є саме зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, з огляду на предмет та характер спірних правовідносин.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс" про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити частково.

Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 19.03.20 №297-р щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №10130314201900026, терміном дії з 01.07.2019 до 01.07.2024, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Конверс Лінкс", ідентифікаційний код 41612364, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/12944/24.

В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.