Рішення № 117854797, 18.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року 320/42808/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В., суддів: Діска А.Б., Жукової Є.О., за участю секретаря судового засідання Зубачевської М.С., розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської організації Федерація Таеквон-до І.Т.Ф.України до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації Всеукраїнський Союз Таеквон-до про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов`язання вчинити певні дії,-

за участю представників сторін:

представник позивача - Ковпак І.Ю.

представник відповідача - Коваленко О.М.

представник третьої особи - Тарнавський В.Б.

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» звернулась до Київського окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про:

- визнання нормативно-правового акта «Порядок визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затверджений наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 18.05.2023 за № 835/39891) в частині пункту 6 розділу IV, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили,

- зобов`язання Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні", у відповідність до вимог статей 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акта.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21 залишено без змін. Зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань. У задоволенні решти позову відмовлено.

Позивач зазначає, що у вказаних рішеннях судів було досліджено зміст оскаржуваного пункту положення та встановлено, що в підпункті 4 пункту Наказу № 1059, яким пункт 6 розділу IV Порядку № 149 викладено в новій редакцій, відсутній обов`язковий критерій для визнання виду спорту - наявність правил, встановлений статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», а відтак пункт 6 розділу IV Порядку № 149 не відповідає критеріям для визнання виду спорту передбачених статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт».

16.05.2023 року на виконання судового рішення у справі № 640/8/21 Міністерством видано наказ № 2755 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення, яким Порядок доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань». Між цим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Федерації у рішенні від 22.07.2022 року у справі № 640/8/21 зазначив, що «приведення пункту 6 розділу IV Порядку у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» захистить інтереси позивача забезпечувати розвиток Таеквон-до І.Т.Ф., проведення змагань за відповідними правилами та убезпечить від створення подібних видів спорту з однаковими правилами».

Проте, позивач відзначає, що Міністерство не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило критерій «наявність правил змагань».

На думку Позивача Міністерство створило можливість визнання необмеженої кількості нових видів спорту з такими ж назвами та правилами змагань, як і у існуючих видів спорту, а отже і після видання Міністерством наказу від 16.05.2023 № 2755 «Про внесення зміни до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення» нова редакція пункту 6 розділу ІV Порядку не відповідає положенням Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та іншим нормативно-правовим актам в галузі фізичної культури і спорту. Проте, не можуть бути різними види спорту з однаковими назвами та правилами змагань, адже у найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє.

Крім того, Позивач вважає, що внесення наказом № 2755 змін до пункту 6 розділу ІV Порядку не відповідає вимогам статті 1 та 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» оскільки допускає можливість визнання різних видів спорту з однаковими правилами змагань. Так як за наявності однакових правил змагань у декількох видів спорту, виникає невизначеність, на підставі яких правил (якого виду спорту) повинні проводитись спортивні заходи або змагання.

08 грудня 2023 року, Міністерством молоді та спорту України на виконання ухвали суду надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача. Так, Відповідач зазначає, про те, що останнім виконано рішення у справі № 640/8/21 у повному обсязі, наказом № 2755 від 16.05.2023 року «Про внесення зміни до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до пункту першого якого «пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних виді спорту в Україні, порядок його ведення, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 року № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 року за № 281/25058, доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».

Відповідач зазначає, що Позивач фактично звинувачує Міністерство у невиконанні мотивувальної частини рішення Суду у справі № 640/8/21. При цьому, Відповідач зазначає, що виконати можливо лише резолютивну частину рішення Суду, а не описову чи/або мотивувальну, як того бажає Позивач. При цьому, вказує, що Позивачем не було оскаржено рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 640/8/21.

На думку Відповідача не є можливим здійснити повторний перегляд справи № 640/8/21 за наявності рішення (рішень) суду, що набрало законної сили, постановленого між тим ж сторонами, про ті ж самі підстави, оскільки кожне рішення суду ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

08.12.2023 року від Відповідача до суду надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадську організацію «Всеукраїнський Союз Таеквон-до». В обґрунтування цього клопотання Відповідач зазначає, що підставою для скасування наказу № 2755 від 16.05.2023 року ГО «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» вважає протиправне визнання Міністерством виду спорту «Таеквон-До» як самостійного виду спорту відносно «Таеквондо (ІТФ)», що призводить до створення «клонів» з такого виду спорту. Представником «Таеквон-До» в Україні є Громадська організація «Всеукраїнський Союз Таеквон-до», утворена в 2006 році, та з 2009 року є членом ВАДА. Вищими міжнародними рівнями організації «Таеквон-до» є: Міжнародна Федерація Таеквон-До, утворена в 2007 році, зареєстрована у Іспанії, м. Мадрид, на чолі з президентом Паулем Вейлером. Всеєвропейська Федерація Таеквон-до, утворена в 1979 році, зареєстрована у Польші, м. Люблін.

На думку Відповідача, Позивач помилково ототожнює різні види спорту стверджуючи про «клонування», що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів Союзу, який розвиває національний вид спорту «Таеквон-до».

Між цим, 08.01.2024 року від Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-до» до суду надійшла заява про залучення останньої в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає про те, що ухвалення рішення у межах цієї справи може бути використане в подальшому Позивачем з метою припинення діяльності заявника , оскільки відповідно до Статуту останнього вся його діяльність пов`язана з «Таеквон-до» як з видом спорту, його розвитком та захистом порушених, невизнаних, оспорюваних прав та інтересів членів Заявника як громадської організації.

Крім цього, 14.12.2023 року Міністерством молоді та спорту України надано до суду заяву про закриття провадження у справі № 320/42808/23 на підставі п. 8. ст. 238 КАС України. В обґрунтування вказаної заяви Відповідач зазначає, що судовий процес у справі № 640/8/21 завершився реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Позивач безпідставно звернувся до Суду з позовними вимогами про визнання Наказу № 2755 протиправним, оскільки такий позов не може розглядатися в рамках позовного провадження. Так, у разі незгоди з наказом № 2755 від 16.05.2023 року Позивач у відповідності до ст. 382 КАС України мав право звернутися до Суду із заявою щодо встановлення судового контролю у рамках адміністративного судочинства. Між цим встановлення судового контролю у справі № 640/8/21 є недоцільним, оскільки наявний факт виконання Міністерством рішення Окружного адміністративного суду м. Києві від 22.07.2022 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у підготовчому засіданні 09.01.2024 року оголошено перерву до 15.01.2024 року о 12 год.00 хв., визначено, що подальший розгляд справи буде здійснюватись колегіально у складі трьох суддів.

10.01.2024 року до суду від Позивача надійшли заяви, в яких останній заперечує проти задоволення клопотань про залучення третьої особи та заяви Відповідача про закриття провадження у справі № 320/42808/23 на підставі в. 8 ст. 238 КАС України та просить суд відмовити в їх задоволенні. При цьому, Позивач відмічає, що видання Міністерством молоді та спорту України спірного наказу є неповним відновленням законних прав та інтересів позивача.

Також, 12.01.2024 року до суду від Позивача надійшли письмові заперечення щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Громадської організації «Всеукраїнський Союз Таеквон-до».

У підготовче засідання 15.01.2024 року з`явилися повноважні представники позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2024 року залучено до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Громадську організацію «Всеукраїнський Союз Таеквон-до».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 у задоволенні заяви Міністерства молоді та спорту України про закриття провадження у справі за позовом Громадської організації Федерація Таеквон-до І.Т.Ф.України до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації Всеукраїнський Союз Таеквон-до про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив про порушення строку звернення до суду з позовом, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 лютого 2024 року о 12:00 годині.

У судовому засіданні 14 лютого 2024 року судом відкладено розгляд справи до 4 березня 2024 року о 14:30 годині.

У судовому засіданні 4 березня 2024 року відкладено розгляд справи до 18 березня 2024 року об 11:00 годині.

14.03.2024 року від Позивача до суду надійшли письмові заперечення на клопотання (заяву), в яких повторно наголошено про наявність підстав для задоволення позову, викладено доводи щодо дотримання строку звернення з позовом до суду. Також, Позивач зазначив про те, що не можуть бути різними види спорту з однаковими назвами та правилами змагань адже у найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє.

У судовому засіданні 18.03.2024 року повноважні представники позивача, відповідача та третьої особи підтримали свої вимоги викладені в позовній заяві, відзиві, письмових поясненнях.

При цьому, представник третьої особи в судовому засіданні просив суд не розглядати своє клопотання про залишення позовної заяви Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» без розгляду.

Заслухавши представників сторін, розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Міністерством молоді та спорту України прийнято наказ від 28.02.2019 №1059 "Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за №480/33451 (Наказ №1059).

Наказом №1059 відповідно до статей 36-1, 39 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", підпункту 31 пункту 4 та пункту 8 "Положення про Міністерство молоді та спорту України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №220 внесено зміни до "Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення", затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 №149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2014 за №281/25058 зі змінами (Порядок №149).

Наказ №1059 опублікований в Офіційному віснику України від 31.05.2019 №41 та набрав чинності 31.05.2019.

Зокрема, згідно з підпунктом 4 пункту 1 Наказу №1059 пункт 6 розділу IV Порядку №149 викладено в такій редакції:

"6. Підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв:

членство в міжнародній спортивній федерації (організації), яка розвиває вид спорту та членом якої є всеукраїнська федерація, що ініціює визнання зазначеного виду спорту в Україні, веде цілеспрямовану політику боротьби із використанням допінгу та здійснює цю діяльність у співпраці з ВАДА;

вид спорту, який заснований на національно-культурних традиціях України та за змістом навчально-тренувальної і змагальної діяльності відтворює елементи історії фізичного виховання в Україні;

напрям спорту за своєю суттю є службово-прикладним або військово-прикладним, за змістом навчально-тренувальної та змагальної діяльності імітує умови виконання службових обов`язків та використовується відповідними органами у процесі підготовки спеціалістів."

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21 адміністративний позов Громадської організації «Федерація Таеквон-до І.Т.Ф. України» до Міністерства молоді та спорту України про визнання нормативно правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як «наявність правил спортивних змагань». У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання судового рішення у справі № 640/8/21 Міністерством молоді та спорту України видано наказ № 2755 від 16.05.2023 року «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», відповідно до якого пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення», яким Порядок доповнено новим абзацом такого змісту: «наявність правил спортивних змагань».

Підставою для звернення Позивача у справі № 320/42808/23 до суду є невідповідність пункту 6 «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 статтям 1, 40 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», оскільки Міністерство молоді та спорту України не поновило такий критерій для визнання нового виду спорту, як «наявність суттєвої різниці між назвою нового виду спорту і правилами спортивних змагань і назвою і правилами видів спорту, які вже визнані в Україні», а зазначило тільки «наявність правил змагань».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту визначені Законом України "Про фізичну культуру і спорт" від 24 грудня 1993 року N 3808-XII (надалі - Закон № 3808-XII), який регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Так, згідно з "Положенням про Міністерство молоді та спорту України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №220:

Міністерство молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання (абзац другий пункту 1);

Міністерство молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань визначає порядок визнання видів спорту в Україні, включення їх до відповідного реєстру та порядок його ведення (підпункт 31 пункту 4);

Міністерство молоді та спорту України в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання (пункт 8).

Отже, відповідач наділений повноваженнями видавати на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України накази про визнання видів спорту в Україні.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 3808-XII вид спорту - різновид змагальної діяльності у спорті, що здійснюється з дотриманням визначених правил. Види спорту поділяються на групи: олімпійські види спорту - види спорту, включені до програми Олімпійських ігор; неолімпійські види спорту - види спорту, не включені до програми Олімпійських ігор; види спорту осіб з інвалідністю - види спорту, включені до програм Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, та види спорту, не включені до програм Паралімпійських і Дефлімпійських ігор, у яких беруть участь особи з інвалідністю;

спорт - діяльність суб`єктів сфери фізичної культури і спорту, спрямована на виявлення та уніфіковане порівняння досягнень людей у фізичній, інтелектуальній та інших підготовленостях шляхом проведення спортивних змагань та відповідної підготовки до них. Спорт має такі напрями: дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів фізичної культури і спорту, спорт ветеранів війни, олімпійський спорт, неолімпійський спорт, службово-прикладний та військово-прикладний спорт, спорт осіб з інвалідністю тощо.

Згідно зі статтею 40 Закону № 3808-XII правила спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні (далі - правила спортивних змагань), включають вимоги до учасників змагань, відповідних спортивних споруд, спеціального обладнання та інвентарю, умови та порядок визначення результатів та переможців змагань. Вони розробляються всеукраїнською спортивною федерацією з виду спорту з урахуванням правил спортивних змагань відповідної міжнародної спортивної федерації.

Правила спортивних змагань затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, з урахуванням пропозицій відповідних всеукраїнських спортивних федерацій.

Офіційні спортивні змагання з видів спорту проводяться за правилами спортивних змагань, затвердженими відповідно до вимог цієї статті.

Пунктом 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення №149 від 27.01.2014 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) передбачено, що підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв:

членство в міжнародній спортивній федерації (організації), яка розвиває вид спорту та членом якої є всеукраїнська федерація, що ініціює визнання зазначеного виду спорту в Україні, веде цілеспрямовану політику боротьби із використанням допінгу та здійснює цю діяльність у співпраці з ВАДА;

вид спорту, який заснований на національно-культурних традиціях України та за змістом навчально-тренувальної і змагальної діяльності відтворює елементи історії фізичного виховання в Україні;

напрям спорту за своєю суттю є службово-прикладним або військово-прикладним, за змістом навчально-тренувальної та змагальної діяльності імітує умови виконання службових обов`язків та використовується відповідними органами у процесі підготовки спеціалістів;

наявність правил спортивних змагань.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731 (далі - Положення №731) та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 р. №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 р. №883/5) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 р. за №381/10661.

Так, відповідно до п. 2 Положення №731 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Крім того, згідно з п.8 ст. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1 Положення №731 державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Як зазначалось вище судом, Міністерством молоді та спорту України було прийнято наказ від 28.02.2019 №1059 «Про внесення змін до Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.05.2019 за №480/33451.

Зокрема, внесено зміни до «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядку його ведення», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 27.01.2014 №149.

Вказаний наказ в частині підпункта 4 пункту 1 Наказу №1059 щодо внесень взмін до пункту 6 розділу IV Порядку №149 було оскаржено позивачем і, як зазначалось вище, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2022 у справі № 640/8/21 залишено без змін. Зобов`язано Міністерство молоді і спорту України привести пункт 6 розділу IV «Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні», затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 28 лютого 2019 року №1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 травня 2019 року за №480/33451, у відповідність до вимог статті 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 лютого 1993 року №3808-XII (зі змінами), шляхом визначення критерієм для визнання виду спорту такого критерію як наявність правил спортивних змагань. У задоволенні решти позову відмовлено.

Відповідно до частини дев`ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Тобто, для визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили необхідно встановити невідповідність оскаржуваних положень нормативно-правового акта, зокрема, вимогам відповідному закону.

Процедуру скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - скасування рішення про державну реєстрацію), дату виключення з державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (далі - державний реєстр) нормативно-правового акта, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, опублікування рішення про скасування державної реєстрації, оскарження скасування рішення про державну реєстрацію визначає Порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, зареєстрований Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 р. N 32/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. за N 458/4679 (далі - Порядок №32/5).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №32/5 скасування рішення про державну реєстрацію застосовується до нормативно-правових актів, які пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України або його територіальних органах, а також зареєстрованих нормативно-правових актів, визнаних судом незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, та нечинними.

Згідно з п. 4 Порядку №32/5 підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є:

- виявлення обставин, що не були відомі органу державної реєстрації під час реєстрації нормативно-правового акта;

- набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині;

- одержання повідомлення від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань реалізації державної регуляторної політики про виявлення будь-якої обставини, визначеної у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", або про припинення дії регуляторного нормативно-правового акта або окремих його положень відповідно до статті 28 цього Закону;

- одержання висновку Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі про невідповідність нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколам до неї та практиці Європейського суду з прав людини;

- виявлення порушень або недотримання вимоги пункту 16 Положення органом, що видав нормативно-правовий акт;

- інші обставини, що виникли після державної реєстрації нормативно-правового акта.

Пунктом 6 Порядку №32/5 передбачено, що перегляд зареєстрованого нормативно-правового акта з метою скасування рішення про його державну реєстрацію здійснюється органом державної реєстрації у разі надходження пропозицій від органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, громадян та з власної ініціативи.

При надходженні пропозицій орган державної реєстрації їх аналізує, здійснює перегляд нормативно-правового акта, щодо якого надійшла пропозиція, на відповідність чинному законодавству станом на дату перегляду та приймає відповідне рішення залежно від результатів перегляду.

Наведене в сукупності свідчить про існування законодавчо передбаченої чітко визначеної процедури скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до п. 13 Положення №731 у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт:

а) не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire;

б) видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт:

порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов`язки;

виходить за межі компетенції органу, що його видав;

містить норми, що призводять або можуть призвести до вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень;

не відповідає вимогам законодавства про мови;

суперечить установленому порядку ведення діловодства;

видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (на підставі повідомлення Держпідприємництва);

в) не узгоджено із заінтересованими органами або не повідомлено про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об`єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта, прийнятого міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій;

г) викладено з порушенням правил правопису та нормопроектувальної техніки;

д) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.

Суд наголошує, що наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 щодо внесення змін до пункту 6 розділу IV Порядку №149 шляхом включення критерію «наявність правил спортивних змагань» прийнято саме на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2022 року у справі № 640/8/21.

При цьому, позивачем вказане рішення суду не оскаржувалось, а отже посилання у позовній заяві та додаткових поясненнях останнього на тому, що відповідачем неналежно виконано рішення є безпідставним, а доводи щодо не взяття до уваги окремо взятих висновків суду з мотивувальної частини рішення у справі № 640/8/21 помилково трактуються та не можуть підміняти резолютивну частину рішення суду.

Окрім цього, ураховуючи мотиви позову, суд не вбачає, що пункт 6 розділу IV Порядку визнання видів спорту, включення їх до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, порядок його ведення №149 від 27.01.2014 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) суперечать вимогам статей 1, 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", а отже суд доходить висновку про відсутність підстав вважати такі оскаржувані зміни згідно з наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 незаконними.

Посилання позивача на порушення наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755 його виключного права на розвиток Таеквон-до І.Т.Ф. в Україні, оскільки таким наказом створено підстави для визнання нових схожих видів спорту з однаковими правилами змагань, є неприйнятним з огляду на те, що приписами статей 1, 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" визначаються загальні терміни видів спорту та порядок розробки та затвердження відповідних правил спортивних змагань, натомість прямо не виключається можливість реєстрації подібних видів спорту та/або правил спортивних змагань, критерію розмежування різновидів змагальної діяльності цими статтями не визначено.

Окрім цього, слід наголосити, що пунктом 6 розділу IV Порядку №149 (в редакції, затвердженого наказом Міністерства молоді та спорту України від 16.05.2023 №2755) передбачено, що підставами для визнання виду спорту є його відповідність одному із таких критеріїв, отже перелік критеріїв не є обов`язковим у сукупності, а передбачає відповідність хоча б одному, а тому посилання позивача на порушення його виключних прав незаконним прийняттям Міністерством молоді та спорту України наказу від 16.05.2023 №2755 щодо внесення до переліку додаткового критерію «наявність правил спортивних змагань» є недоречним та спростовується попередніми висновками суду.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог Громадської організації Федерація Таеквон-до І.Т.Ф.України.

До того ж слід звернути увагу, що визнання відповідачем виду спорту «Таеквон-до» як самостійного виду спорту вже оскаржується позивачем у справі Київського окружного адміністративного суду № 320/21137/23, зокрема, в позовній заяві позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 16.09.2020 №1557 Про визнання, відмову у визнанні видів спорту та внесення змін до Реєстру видів спорту в Україні в частині окремих положень пунктів 1 та 4 щодо визнання Таеквон-До видом спорту в Україні та включення до Реєстру визнаних видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 11.03.2015 №639 у Розділ ІІ Неолімпійські на національні види спорту пункту ІІ.125. Таеквон-До;

- зобов`язати відповідача виключити з Реєстру визнаних видів спорту в Україні вид спорту Таеквон-До, зазначений у Розділі ІІ Неолімпійські на національні види спорту пункту ІІ.125. Таеквон-До.

Щодо строку звернення до суду з позовною заявою слід зазначити, що згідно з штампу вхідної кореспонденції, позовна заява позивачем подана до суду 16.11.2023, а отже ураховуючи, що спірний наказ прийнято 16.05.2023, позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують. При цьому, суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації Федерація Таеквон-до І.Т.Ф.України до Міністерства молоді та спорту України, третьої особи Громадської організації Всеукраїнський Союз Таеквон-до про визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 18 березня 2024 року та проголошено у присутності представників сторін.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 березня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий - суддя Кочанова П.В.

Судді Діска А.Б

Жукова Є.О.