Рішення № 117854600, 20.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року справа №640/15125/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України про зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів.

Суть спору: у травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі НАБУ, відповідач) з вимогами:

зобов`язати Національне антикорупційне бюро України сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої заробітної плати, зокрема й середнього заробітку ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 29.03.2021, за виключенням вже сплаченого 10.12.2020 єдиного соціального внеску у розмірі 16500 грн із розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20;

зобов`язати Національне антикорупційне бюро України зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж державної служби за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021;

стягнути з Національного антикорупційного бюро України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані останнім дні основної щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 (суддя Каракашьян С.К.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

01.07.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

15.07.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

11.10.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 30.12.2022 №03-19/7926/22 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/15125/21.

11.10.2023 за наслідками автоматизованого розподілу справу №640/15125/21 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 справу №640/15125/21 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.; вирішено продовжити розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20, а згодом і постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 було визнано незаконним звільнення позивача зі служби в НАБУ та поновлено його на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Проте НАБУ протиправно не нарахувало та не сплатило єдиний соціальний внесок на суми присудженого середнього заробітку та не зараховано відповідний період до страхового стажу державної служби.

Позивач також доводить, що період вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, проте НАБУ надати або компенсувати в грошовій формі відпустку за період вимушеного прогулу відмовилося.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що після ухвалення судових рішень про поновлення на роботі позивачеві було виплачено частину середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць, з якої були утримані відповідні податки і збори, а також нарахований і сплачений єдиний соціальний внесок. Водночас решта суми присудженого середнього заробітку за час вимушеного прогулу буде виплачена за наслідками касаційного перегляду судових рішень, якими позивача поновлено на службі.

Щодо вимог позивача про компенсацію йому днів відпустки, то відповідач доводить, що в повному обсязі розрахувався з позивачем, у тому числі виплатив йому грошову компенсацію за усі невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідач також уважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з вимогами, що стосуються зарахування до страхового стажу державної служби періоду вимушеного прогулу.

Як зазначає відповідач, на виконання рішення суду апеляційної інстанції від 17.03.2021 у справі №640/11970/20 про поновлення на роботі НАБУ видало наказ від 29.03.2021 №785-н, яким позивача поновлено на посаді керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ з 17.03.2021. З указаним наказом позивача було ознайомлено 30.03.2021 і саме з цієї дати почав відлік місячний строк звернення до суду. Водночас до суду позивач звернувся лише 29.05.2021.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Розпорядженням НАБУ від 22.03.2016 №328-р ОСОБА_1 з 24.03.2016 призначено на посаду заступника начальника Другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів як такого, що пройшов за конкурсом (а.с. 18).

Розпорядження НАБУ від 15.03.2017 №372-р позивача було призначено на посаду керівника зазначеного підрозділу (а.с. 18, зворотній бік).

Наказом НАБУ від 18.05.2020 №28-н за вчинення дисциплінарних проступків (порушення правил етичної поведінки, дії, що шкодять авторитету державної служби, неналежне виконання посадових обов`язків, використання повноважень в особистих інтересах або інтересах інших осіб) до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби (а.с. 19).

Розпорядженням НАБУ від 18.05.2020 №697-р припинено державну службу та звільнено з посади ОСОБА_1 , керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ (а.с. 20).

Позивач оскаржив своє звільнення у судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20 позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ і розпорядження НАБУ від 18.05.2020 №28-н, №697-р про застосування дисциплінарного стягнення і припинення державної служби;

поновлено позивача на службі;

стягнуто на користь позивача з НАБУ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020 у розмірі 1 643 083,20 грн.

У частині стягнення з НАБУ середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 313 679,52 грн рішення суду звернуто до негайного виконання.

10.12.2020, на виконання рішення Окружного адміністративного суду від 26.10.2020 у справі №640/11970/20, НАБУ виплатило позивачеві 313 679,52 грн середнього заробітку у межах одного місяця (в тій частині, що була звернута до негайного виконання), з якого було утримано 56462,31 грн податку на доходи фізичних осіб; 4705,19 грн військового збору, що підтверджується: повідомленням Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів у розмірі 252 512,02 грн від 10.12.2020 №13-06-06/22383, випискою за 10.12.2020 (а.с. 22-23), платіжними дорученнями від 08.12.2020 №2808, №2809 (а.с. 24-25).

Судом також установлено, що одночасно з виплатою позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця НАБУ було сплачено 16500,00 грн ЄСВ (із розрахунку 22%), що підтверджується платіжним дорученням від 08.12.2020 №2810 (а.с. 26).

17.03.2021, переглянувши рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою його скасував та ухвалив нове про часткове задоволення позову:

визнав протиправними наказ і розпорядження НАБУ від 18.05.2020 №28-н, №697-р про застосування дисциплінарного стягнення і припинення державної служби;

поновив позивача на службі;

стягнув на користь позивача з НАБУ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020 у розмірі 697 326,30 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.03.2021).

У частині стягнення з НАБУ середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 121 158,66 грн рішення суду звернуто до негайного виконання.

Ухвалою від 31.03.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд роз`яснив, що загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, яка підлягає стягненню з НАБУ на користь ОСОБА_1 , становить 697 326,30 грн, яка підлягає виплаті з урахуванням вже сплаченої НАБУ суми на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20 у розмірі 313 679,52 грн.

Наказом НАБУ від 29.03.2021 №785-н позивача поновлено на посаді керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ з 17.03.2021 (а.с. 48).

06.04.2021 позивач звернувся до НАБУ із заявою «Про необхідність виконання рішення суду, вимог закону та надання інформації» (а.с. 50-55), у якій пропонував:

1) добровільно перерахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2020 по 26.10.2020 у розмірі 516772,71 грн.

2) негайно виконати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20, поновивши його на посаді керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ з 20.05.2020;

3) невідкладно прийняти наказ про визначення стажу державної служби, зарахувавши до цього стажу період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 17.03.2021;

4) надати з 19.04.2021 щорічну основну відпустку за період служби з 20.05.2020 по 17.03.2021;

5) сплатити 621254,34 грн середнього заробітку за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20 в частині негайного поновлення на роботі за період з 20.05.2020 по 17.03.2021.

Листом від 29.04.2021 №10-188/13804 НАБУ повідомило позивача, що так як він пред`явив до примусового виконання виконавчі листи, видані у справі №640/11970/20, то питання виплати йому середнього заробітку, присудженого у вказаній справі, буде вирішено в межах виконавчого провадження. Щодо зарахування періоду з 20.05.2020 по 17.03.2021 до стажу державної служби, невідкладного видання відповідного наказу та надання відпустки за період вимушеного прогулу, то НАБУ повідомило, що вказані питання не були предметом справи №640/11970/20. Позивачеві роз`яснено, що відпустка за період вимушеного прогулу може бути надана у загальному порядку на підставі заяви про відпустку, що подана відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про відпустку»; і що чинним законодавством не передбачено видання окремих розпорядчих актів (наказів) щодо визначення стажу державної служби (а.с. 56-57).

21.04.2021 позивач звернувся до НАБУ із заявою, у якій просив надати йому щорічну основну відпустку за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 29.03.2021, починаючи з 30.04.2021, проте резолюцією директора НАБУ від 22.04.2021 №04/9485-01 заяву позивача погоджено не було (а.с. 59-60).

31.03.2021 позивача ознайомлено із попередженням про скорочення з 01.04.2021 посади керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ (а.с. 63).

Наказом НАБУ від 29.04.2021 №1027-н, з урахуванням внесених до нього змін наказом НАБУ від 29.04.2021 №1028-н, позивачеві надано частину щорічної відпустки тривалістю 1 день за період роботи з 17.03.2021 по 05.05.2021, починаючи з 05.05.2021; припинено державну службу позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та звільнено його з посади керівника П`ятого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ 05.05.2021; вирішено виплатити позивачеві вихідну допомогу та компенсацію за два невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 17.03.2021 по 05.05.2021 (а.с. 64-65).

Відповідно до повідомлення від 05.05.2021 (а.с. 66) позивачеві нараховано:

- 6463,13 грн оплачуваної відпустки за 1 день 05.05.2021;

- 12926,26 грн компенсації невикористаних двох днів відпустки за період з 17.03.2021 по 05.05.2021;

- 243972,96 грн вихідної допомоги.

22.09.2021 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №640/11970/20, НАБУ було виплачено 383 646,78 грн решти середнього заробітку, з якого було утримано 69056,44 грн податку на доходи фізичних осіб, 5754,70 грн військового збору, що підтверджується: повідомленням Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів у розмірі 308 835,64 грн (а.с. 183), платіжними дорученнями від 21.09.2021 №2269, №2270 (а.с. 185-186).

Судом також установлено, що одночасно з виплатою позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 383 646,78 грн НАБУ було сплачено 63257,70 грн ЄСВ (із розрахунку 22%), що підтверджується платіжним дорученням від 21.09.2021 №2271 (а.с. 187).

Позивач вважає, що відповідач протиправно ухиляється від обов`язку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми заробітної плати за період вимушеного прогулу, а також від оплати днів відпустки за вказаний період, а тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині, що стосуються єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який, як вважає позивач має бути нарахований відповідачем на суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 29.03.2021, суд зазначає таке.

Умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 2464-VI для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду середню заробітну плату за вимушений прогул.

Частинами першою, другою статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або на єдиний рахунок.

З аналізу викладених положень Закону № 2464-VI випливає, що НАБУ у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI є роботодавцем установою, що використовує працю фізичних осіб на умовах, встановлених чинним законодавством (зокрема на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу»), а тому є платником єдиного внеску і зобов`язане нараховувати його щоразу, виплачуючи таким особам заробітну плату.

Усуваючи неоднакове застосування різними касаційними судами норм матеріального права в частині природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу (відповідно до статті 235 КЗпП України), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Отже, виплачуючи особі, яку було незаконно звільнено з роботи, на підставі рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу роботодавець (суб`єкт призначення відповідно до Закону України «Про державну службу») зобов`язаний нарахувати на цю суму єдиний внесок, виходячи із ставки, установленої у статті 8 Закону № 2464-V (22 відсотки).

Особливості нарахування єдиного внеску на суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу передбачено у частині другій статті 7 Закону № 2464-VI, за змістом якої база нарахування єдиного внеску для осіб, яким нараховано середню заробітну плату (дохід) за час вимушеного прогулу згідно з рішенням суду визначається шляхом ділення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу на кількість місяців, за який він нараховується.

У контексті викладеного суд зазначає, що 17.03.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив у справі №640/11970/20 постанову, якою присудив позивачеві 697 326,30 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.03.2021) середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020.

Ухвалою від 31.03.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд роз`яснив, що вказану суму належить виплатити з урахуванням вже сплаченої НАБУ суми на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20.

Матеріалами справи підтверджується, що суму присудженого вказаним судовим рішенням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 697 326,30 грн було виплачено позивачеві у повному обсязі двома платежами:

10.12.2020 НАБУ було виплачено 313 679,52 грн середнього заробітку, що підтверджується повідомленням Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів у розмірі 252 512,02 грн від 10.12.2020 №13-06-06/22383, випискою за 10.12.2020 (а.с. 22-23), платіжними дорученнями від 08.12.2020 №2808, №2809 (а.с. 24-25).

22.09.2021 НАБУ було виплачено 383 646,78 грн, що підтверджується повідомленням Державної казначейської служби України про безспірне списання коштів у розмірі 308 835,64 грн (а.с. 183), платіжними дорученнями від 21.09.2021 №2269, №2270 (а.с. 185-186).

Одночасно з виплатою указаних сум НАБУ було сплачено єдиний внесок у загальному розмірі 79757,70 грн, у тому числі 16500,00 грн відповідно до платіжного доручення від 08.12.2020 №2810 (а.с. 26); 63257,70 грн відповідно до платіжного доручення від 21.09.2021 №2271 (а.с. 187).

Отже, відповідачем в повному обсязі було сплачено єдиний внесок із присудженої позивачеві суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020.

З урахуванням викладеного вимоги позивача у вказаній частині є безпідставними.

Щодо аналогічних вимог позивача, проте за період з 27.10.2020 по 29.03.2021, то суд зазначає, що за своїми ознаками цей період підпадає під ознаки періоду затримки виконання рішень судів у справі №640/11970/20 у частині поновлення на роботі.

Виходячи з положень статті 236 КЗпП України несвоєчасне виконання рішення суду про поновлення на роботі може бути підставою для стягнення із суб`єкта призначення середнього заробітку за увесь період, за який відповідне судове рішення не виконувалося.

Судом з`ясовано, що позивач ініціював декілька судових проваджень, пов`язаних із виплатою середнього заробітку за період, який за своїм змістом є періодом, протягом якого НАБУ зволікало з виданням наказу про поновлення на роботі (з 27.10.2020 по 29.03.2021).

Зокрема 29.03.2021 позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, у якій вимагав стягнути з НАБУ середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2020 по 17.03.2021; 27.05.2021 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до НАБУ з вимогами стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2020 по 29.03.2021.

Однак, станом на день звернення до суду з цим позовом рішення (які б набрали законної сили) за вказаними заявою/позовом по суті (на користь позивача) судами не приймалися. Тобто станом на день звернення до суду було відсутнє судове рішення, яким би з НАБУ було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2020 по 29.03.2021.

Під час розгляду справи позивач і відповідач доказів виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за період з 27.10.2020 по 29.03.2021 (у тому числі за наслідками розгляду його позову) не надали.

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутня база для нарахування єдиного внеску на середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2020 по 29.03.2021.

Обов`язок нарахувати та сплатити єдиний внесок є похідним від виплати заробітної плати (до якої прирівнюється і середній заробіток за час вимушеного прогулу), а тому вимоги щодо його стягнення (чи зобов`язати нарахувати) до фактичної виплати заробітної плати, що є базою для нарахування єдиного внеску, є передчасними.

З урахуванням викладеного суд також констатує безпідставність вимог позивача в частині зобов`язання відповідача сплатити єдиний внесок на суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2020 по 29.03.2021.

З аналогічних підстав суд уважає безпідставними вимоги позивача про зарахування періоду вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021 до «страхового стажу державної служби».

Суд зазначає, що в чинному законодавстві відсутнє поняття «страхового стажу державної служби». Натомість є поняття стажу державної служби і страхового стажу. Як можна зрозуміти з мотивів позову, де обґрунтування цієї частини позовних вимог об`єднано з обґрунтуванням вимог, що стосувалися зобов`язання відповідача сплатити єдиний внесок, ця частина вимог позивача стосується саме страхового стажу.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У свою чергу страхові внески це надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (стаття 1 Закону № 1058-IV).

Матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем страхових внесків під час виплати сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2020 по 26.10.2020, частина з яких спрямовується на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Тобто період з 20.05.2020 по 26.10.2020 вже зарахований до страхового стажу позивача.

Водночас станом на день звернення до суду на користь позивача не присуджувалися суми середнього заробітку за період з 27.10.2020 по 16.03.2021. Сторонами також не надано доказів виплати позивачеві середнього заробітку за вказаний період із нарахуванням на нього єдиного внеску.

З урахуванням викладеного вимога позивача зарахувати до страхового стажу період з 27.10.2020 по 16.03.2021 до фактичної виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (як бази для обчислення єдиного внеску, частина якого зараховується на цілі, передбачені Законом № 1058-IV) є передчасною і не може бути задоволена.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаними вимогами суд також відхиляє.

Так, 23.06.2021 НАБУ до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано заяву про залишення без розгляду позову в частині вимог про зобов`язання НАБУ зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж державної служби за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021.

Вказана заява мотивована тим, що про порушення своїх прав у вказаній частині позивач повинен був довідатися 30.03.2021, коли ознайомився з наказом НАБУ від 29.03.2021 №785-н, яким на роботі позивача було поновлено не з 20.05.2020, а з 17.03.2021.

У частині другій статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а частиною п`ятою цієї ж статті передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм видно, що строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2023 у справі № 160/19571/22 та багато інших).

У контексті викладеного суд зазначає, що відповідач помилково пов`язує момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав внаслідок не зарахування до страхового стажу періоду вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021, з днем обізнаності позивача про те, що поновили його не з 20.05.2020 (наступний день після незаконного звільнення), а з 17.03.2021 (день ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про поновлення на роботі).

Виходячи з визначення страхового стажу, яке було наведено вище, страховим стажем є період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який страхувальником (у спірних правовідносинах роботодавцем НАБУ) було сплачено страховий внесок).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають усі громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, а відповідно до пункту 1 частини першої статі 4 і пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-V єдиний внесок (частина якого спрямовується на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) нараховується/сплачується під час кожної виплати заробітної плати.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).

Таким чином, зарахування чи не зарахування періоду вимушеного прогулу до страхового стажу залежить від сплати чи не сплати роботодавцем як страхувальником середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, яка є базою для обчислення єдиного внеску, частина якого спрямовується для цілей, передбачених Законом № 1058-IV (для оплати страхових внесків).

Ураховуючи, що підставою для сплати страхувальником страхових внесків є виплата заробітної плати (до якої прирівнюється і середній заробіток за час вимушеного прогулу), саме з цим фактом необхідно пов`язувати момент, коли особа могла б довідатися, що роботодавець як страхувальник не сплатив страхові внески, у зв`язку з чим відповідний період протиправно не був зарахований до страхового стажу.

Матеріалами справи підтверджується що, що середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020 НАБУ у повному обсязі виплатило лише 22.09.2021 (а.с. 185-186), тобто вже після звернення позивача до суду з цим позовом. Водночас питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за решту періоду з 27.10.2020 по 16.03.2021 станом на день звернення до суду з цим позовом було предметом іншої справи, у зв`язку з чим відповідні суми заробітної плати позивачеві взагалі не виплачувалися.

Таким чином, аргументи відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про зарахування до страхового стажу періоду вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021 ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права та суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

Щодо вимог позивача про стягнення з НАБУ компенсації за невикористані дні відпустки за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021, суд зазначає таке.

Умови, тривалість і порядок надання відпусток визначено Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі Закон №504/96-ВР).

Статтею 2 Закону №504/96-ВР визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 9 Закону №504/96-ВР передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у разі звільнення роботодавець/суб`єкт призначення зобов`язаний компенсувати особі, яка звільняється, дні щорічної відпустки, на які особа набула права станом на день звільнення, проте не використала.

Тривалість щорічної відпустки (у тому числі для цілей її грошової компенсації під час звільнення) визначається виходячи з фактично відпрацьованого протягом робочого року часу. Порядок обчислення тривалості роботи, що дає право на щорічну відпустку, визначено у статті 9 Закону №504/96-ВР, відповідно до якої, окрім часу фактичної роботи у відповідному році, до стажу роботи, що дає право на щорічну оплачувану відпустку, включається, зокрема час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Як було вже встановлено судом, 17.03.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив у справі №640/11970/20 постанову, якою скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 у справі №640/11970/20 та ухвалив нове, яким визнав протиправним наказ і розпорядження НАБУ про застосування дисциплінарного стягнення і припинення державної служби; поновив позивача на службі та стягнув на користь позивача з НАБУ середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 26.10.2020 у розмірі 697 326,30 грн (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.03.2021).

Суму присудженого вказаним судовим рішенням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 697 326,30 грн було виплачено позивачеві у повному обсязі двома платежами: 10.12.2020 і 22.09.2021.

Судом також з`ясовано, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 640/14652/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, з НАБУ на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.10.2020 по 29.03.2021 у розмірі 611 562,76 грн.

Таким чином, період з 20.05.2020 по 29.03.2021 є періодом оплаченого вимушеного прогулу, який відповідно до правил, визначених у статті 9 Закону №504/96-ВР, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Наказом НАБУ від 29.04.2021 №1027-н, з урахуванням внесених до нього змін наказом НАБУ від 29.04.2021 №1028-н, позивачеві надано частину щорічної відпустки тривалістю 1 день за період роботи з 17.03.2021 по 05.05.2021 та вирішено виплатити позивачеві компенсацію за два невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 17.03.2021 по 05.05.2021 (а.с. 64-65).

Водночас доказів компенсації позивачеві невикористаних днів відпустки за період з 20.05.2020 по 16.03.2021 (за період з дня незаконного звільнення по день, з якого позивача вирішено поновити на роботі) відповідач не надав.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації невикористаних днів щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На виконання цих вимог відповідачем не спростовано доводів позивача про наявність у нього права на грошову компенсацію невикористаних днів відпустки за період з 20.05.2020 по 16.03.2021 і в цій частині позов підлягає задоволенню.

В іншій частині вимог позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Національне антикорупційне бюро України (ідентифікаційний код 39751280, місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період вимушеного прогулу з 20.05.2020 по 16.03.2021.

3. У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.03.2024.

Суддя Кушнова А.О.