Рішення № 11784908, 07.09.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 2-405

Категорія: 56

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 вересня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Абрамчук Н.В.,

з участю представника відповідача Чечотки Н.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області про стягнення 3210 гривень разової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації про стягнення 3210 гривень разової грошової допомоги. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона має статус дружини померлого інваліда війни. Відповідно до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року вона має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2010 році їй було виплачено вказану допомогу в розмірі 320 гривень. Вважає, що такі дії відповідача суперечать діючому законодавству, зокрема, положенням Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року. Вона зверталась до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи із заявою про виплату разової грошової допомоги, як дружині померлого інваліда війни, у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, що становить за її розрахунками 3210 грн. (706 грн. х 5 320 грн.), але їй у виплаті вказаних коштів було відмовлено. Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_2 просила суд стягнути на її користь з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації 3210 гривень разової грошової допомоги.

Позивач ОСОБА_2 на виклик в судове засідання не зявилася, але подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Враховуючи думку представника відповідача Чечотки Н.К., яка не заперечує щодо розгляду справи у відсутності позивача, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності позивача ОСОБА_2

Представник відповідача Чечотка Н.К. позовних вимог не визнала, пояснивши, що позивач ОСОБА_2 має статус дружини померлого інваліда війни. Відповідно до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” вона має право на щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня, як дружині померлого інваліда війни. Вказана допомога позивачу була виплачена в травні 2010 року в розмірі 320 гривень, тобто, в розмірі, який передбачено п. 1 постанови КМУ № 299 від 7.04.2010 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”. Це саме було розяснено ОСОБА_2 у відповіді на її заяву, подану в управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації. Вважає позовні вимоги, викладені позивачем ОСОБА_2 в позовній заяві, безпідставними, а тому у їх задоволенні просила відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 має статус дружини померлого інваліда війни, що підтверджується дослідженим судом посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.02.2001 року.

З оглянутого в судовому засіданні повідомлення управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації № 1589/4 від 2.06.2010 року встановлено, що у відповідь на заяву ОСОБА_2 з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як дружині померлого інваліда війни, в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, їй було розяснено, що відповідно до п. 1 постанови КМУ № 299 від 7.04.2010 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” виплата вказаної допомоги у 2010 році проводилась в розмірі 320 грн., які нею і були отримані в травні 2010 року, а тому її вимоги є безпідставними.

Згідно ст.ст. 15, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до п.п. 4 п. 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, який набрав чинності 1.01.2008 року, текст ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Положення пункту 20 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Частиною 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року, передбачено, що щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суд не бере до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання разової грошової допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року встановлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: ... осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно п.п. 1, 3 постанови КМУ № 299 від 7.04.2010 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” установлено, що у 2010 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” здійснюється у таких розмірах: членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 320 гривень. Виплата разової грошової допомоги проводиться до 5 травня 2010 року відповідними органами праці та соціального захисту населення через поштові відділення зв'язку або установи банків шляхом перерахування коштів на особистий рахунок громадян за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання.

Відповідно до ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно п. 19 ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Відповідно до п. 5 ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року позивачу застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не постанова Кабінету Міністрів України № 299 від 7.04.2010 року „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”, на підставі якої здійснювалось нарахування разової грошової допомоги у 2010 році позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, суперечить положенням ч. 5 ст. 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, які на 2010 рік іншими законами не зупинялись і не змінювались. Ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Та обставина, що відповідачем було нараховано та виплачено разову грошову допомогу в сумі 320 грн., а позивачем її отримано в травні 2010 року у вказаному розмірі, не оспорюється сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на відсутність відповідного бюджетного фінансування для проведення перерахунку та виплати разової грошової допомоги позивачу у відповідності до положень Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Зазначене підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Як зазначив Європейський Суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд вважає, що оскільки саме на управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації покладено обовязок щодо проведення нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня , позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення, так як суд не може перебирати на себе вказані функції державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, в частині проведення перерахунку та виплати вказаної допомоги у конкретному розмірі.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід зобовязати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації провести перерахунок і виплату ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (травень 2010 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області підлягає стягненню на користь держбюджету Маневицького району 22050001 (р/р 31213259700287, ідентифікаційний код одержувача 21740422 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 гривень 50 копійок судового збору в доход держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 10, 15, 17-1 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року, ст.ст. 3, 6, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ч. 1 ст. 46, ст. 64 Конституції України , ППВС України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ППВС України № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади”, ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком , виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (травень 2010 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум”, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької райдержадміністрації Волинської області на користь держбюджету Маневицького району 22050001 (р/р 31213259700287, ідентифікаційний код одержувача 21740422 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору в доход держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: