Рішення № 117847814, 14.03.2024, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/4557/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю помічника судді Боднарчука В.В., який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс, м. Чернівці

до акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ

про зобов`язання вчинити дії

представники сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача Дунець Г.Я., довіреність від 18.01.2024

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця про зобов`язання вчинити дії.

У позовній заяві позивач просить зобов`язати акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця негайно з моменту набрання законної сили рішенням у цій справі передати товариству з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс в строкове платне користування частину платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, площею 8оо,о кв.м, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3-А, загальною площею 3552 кв. м., згідно договору оренди нерухомого майна, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 по справі №926/5334/22.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 по справі №926/5334/22 в частині передання позивачу в оренду нерухомого майна.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 справу №926/4557/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 24.10.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс залишено без руху.

Ухвалою від 30.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.11.2023.

Ухвалою від 22.11.2023 задоволено клопотання представника відповідача від 22.11.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.

У відзиві відповідач зазначає, що ним листом від 03.10.2023 №ФБМЕС-01/684 повідомлено позивача про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна від 14.08.2023, на підставі п. 11.5.2 договору, згідно якого договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 90 календарних днів до дати припинення. Вказаний лист обґрунтований тим, що у зв`язку з воєнним станом в Україні та переорієнтацією вантажопотоків з південних припортових напрямків на західні прикордонні переходи до країн Європейського Союзу у АТ «Укрзалізниця» виникла необхідність у використанні Майна у власній діяльності для забезпечення виконання статутних завдань та потреб Товариства. Зокрема, платформа крита перевантажувальна висока на ст. Вадул-Сірет, що розташована за адресою: Чернівецька область Чернівецький район, село Черепківці вул. Привокзальна, З-а, відповідно до Правил перевезення вантажів, є місцем загального користування і використовується для обслуговування вантажовласників, що зумовлено необхідністю реалізації заходів відновлення потужностей із обробки вантажів на прикордонних станціях в умовах воєнного стану в Україні.

Відповідач стверджує, що виходячи виключно з власних господарських інтересів, вправі самостійно вирішити чи перебувати з позивачем в договірних орендних відносинах чи утриматися від таких відносин. У зв`язку з тим, що передача майна в оренду може зашкодити здійсненню господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» та мати вкрай негативні наслідки для забезпечення суспільно-важливих залізничних перевезень та обороноздатності держави в цілому, то передача спірних приміщень на даний час є неможливою та недоцільною, оскільки, з 04.01.2024 договір оренди нерухомого майна припинить свою дію.

Як наслідок, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 28.11.2023 оголошено перерву до 18.12.2023.

18.12.2023 до суду від позивача надійшло заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Судове засідання 18.12.2023 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Миронюка С.О.

Ухвалою від 26.12.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів, призначено підготовче судове засідання на 17.01.2024.

Судове засідання призначене на 17.01.2024 не відбулося у зв`язку з оголошенням у м. Чернівці та Чернівецькій області сигналу повітряна тривога, яка тривала з 10:29 год до 12:09 год.

Ухвалою від 17.01.2024 призначено підготовче судове засідання на 31.01.2024.

Ухвалою від 31.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі від 21.11.2023, закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 21.02.2024.

Ухвалою від 21.02.2024 відкладено розгляд справи на 11.03.2024.

11.03.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення з доданим платіжним дорученням №12175 від 09.01.2024, яким у зв`язку з припиненням дії договору оренди нерухомого майна повернуто позивачу гарантійний платіж у сумі 26952,00 грн.

Згідно ч. 3-5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

На підставі викладеного, судом не беруться до уваги під час розгляду справи вказані додаткові пояснення, оскільки, вони не подані у встановлений законом строк та відповідачем не обгрунтовано неможливість їх подання у визначений для подання доказів строк.

У судовому засіданні 11.03.2024 оголошено перерву до 14.03.2024.

14.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 14.03.2024 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що судом здійснено всі заходи щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, відсутні підстави для повторного відкладення судового засідання, враховуючи заяву позивача від 14.03.2024, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника відповідача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/5334/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс» до акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування рішення Акціонерного товариства Українська залізниця №ЦКМ-14/137 від 13.04.2022 про відміну електронного аукціону №UА-РS-2021-12-28-000046-2 (Оренда частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3-а); визнання укладеним договору оренди нерухомого майна в редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення акціонерного товариства «Українська залізниця» №ЦКМ-14/137 від 13.04.2022 про відміну електронного аукціону №UА-РS-2021-12-28-000046-2 (Оренда частини платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, 800,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький район, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3-а); визнано укладеним між акціонерним товариством «Українська залізниця» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробничий комплекс» договір оренди нерухомого майна на наведених у рішенні від 03.05.2023 умовах.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 у справі №926/5334/22 залишено без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» без задоволення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 набрало законної сили 14.08.2023.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі № 926/5334/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 у справі №926/5334/22 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1212/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Отже, оскільки рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 набрало законної сили 14.08.2023, між товариством з обмеженою відповідальністю Торговельно-виробничий комплекс (позивач, орендар) та акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця (відповідач, орендодавець) 14.08.2023 укладено договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди нерухомого майна, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 по справі №926/5334/22 (далі договір) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме Майно - частину платформи критої перевантажувальної високої ст. Вадул-Сірет, площею 800,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Чернівецька обл., Глибоцький р-н, с. Черепківці, вул. Привокзальна, 3-а, загальною площею 3552 кв. м. (далі - Майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 22,52 % згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням - перевантаження будівельних матеріалів та конструкцій (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря.

Орендар має право використовувати майно згідно з його цільовим призначенням відповідно до умов цього Договору (п. 6.1.1. договору).

Орендодавець зобов`язаний передати Орендареві у строкове платне користування Майно та прийняти у Орендаря Майно після закінчення строку (терміну) дії Договору з оренди на умовах, визначених цим Договором (п. 7.2.1. договору).

Договір набирає чинності з дати набрання чинності рішенням суду про визнання його укладеним і діє 2 (два) роки 360 (триста шістдесят) днів, та в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1. договору).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар зобов`язаний перерахувати на рахунок Орендодавця гарантійний платіж у розмірі подвійної базової Орендної плати, що у сумі становить 22 460 грн. (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят гривень) без ПДВ, крім того ПДВ 4492 грн. (чотири тисячі чотириста дев`яносто дві гривні), разом включаючи ПДВ 26952 грн. (двадцять шість дев`ятсот п`ятдесят дві гривні) (далі - Гарантійний платіж) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати укладення цього Договору (набрання рішення господарського суду законної сили), але у будь-якому разі не пізніше дня підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжної інструкції №282 від 16.08.2023 позивач сплатив на рахунок філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства Українська залізниця гарантійний платіж у сумі 26952,00 грн., про що повідомив відповідача листом №23/24 від 24.08.2023 та просив виконати умови договору оренди нерухомого майна.

Договором оренди нерухомого майна не передбачено строку передання орендодавцем нерухомого майна орендарю, однак, відповідно до ст. 530 ЦК України вказаний строк є таким що настав.

Судом встановлено, що станом на дату розгляду справи відповідачем не передано в оренду позивачу майно відповідно до договору оренди нерухомого майна.

Згідно ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України).

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України).

Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 781 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором (аналогічну правову позицію викладено у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 № 916/1684/18).

Відповідно до п. 7.1.11. договору орендодавець має право вносити зміни до договору або достроково припиняти його дію у порядку визначеному договором та законодавством України.

Згідно п. 11.5.2. договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 90 календарних днів до дати припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем листом від 03.10.2023 №ФБМЕС-01/684 повідомлено позивача про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна, визнаного укладеним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 по справі №926/5334/22, в односторонньому порядку на підставі п. 11.5.2 договору через 90 календарних днів, у зв`язку з необхідністю використання майна для власних потреб.

Вказане повідомлення обґрунтоване тим, що у зв`язку з воєнним станом в Україні та переорієнтацією вантажопотоків з південних припортових напрямків на західні прикордонні переходи до країн Європейського Союзу, у АТ «Укрзалізниця» виникла необхідність у використанні Майна у власній діяльності для забезпечення виконання статутних завдань та потреб Товариства. Зокрема, платформа крита перевантажувальна висока на ст. Вадул-Сірет, що розташована за адресою: Чернівецька область Чернівецький район, село Черепківці вул. Привокзальна, З-а, відповідно до Правил перевезення вантажів, є місцем загального користування і використовується для обслуговування вантажовласників, що зумовлено необхідністю реалізації заходів відновлення потужностей із обробки вантажів на прикордонних станціях в умовах воєнного стану в Україні.

Згідно фіскального чеку та опису вкладення, повідомлення про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна надіслано на адресу позивача 06.10.2023. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення зазначене повідомлення отримано ТОВ Торговельно-виробничий комплекс 09.10.2023. Позивачем під час розгляду справи не заперечується факт отримання вказаного повідомлення.

Таким чином, договір оренди нерухомого майна, визнаний укладеним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 у справі №926/5334/22, з 04.01.2024 достроково припинив свою дію у зв`язку з припиненням відповідачем в односторонньому порядку дії договору на підставі п. 11.5.2. договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відповідний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18.

Суд також зазначає, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2021 у справі 926/324/20).

На підставі викладеного, оскільки суд встановив, що договір оренди нерухомого майна, визнаний укладеним рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.05.2023 у справі №926/5334/22, яке 14.08.2023 набрало законної сили, припинив свою дію 04.01.2024, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Отже, на підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.03.2024.

Суддя С.О.Миронюк