Рішення № 117847782, 11.03.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року м. Черкаси справа № 925/1646/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача: Брухно В.С. адвокат,

від відповідача: Сєркова С.Г. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»

про стягнення 1 005 505,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу № 2/2018-Е від 07.12.2018 (договір) у розмірі 1 005 505,87 грн, з яких: 544 062,79 грн заборгованість за поставлену активну електричну енергію у липні 2019 року, 290 316,70 грн інфляційні нарахування за період 06.08.2019 29.11.2023, 70 474,76 грн 3 % річних за той же період, 100 651,62 грн пеня за період 06.08.2019 06.02.2020.

Судові витрати сплачений судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату за отриману електричну енергію у липні 2019 року, посилаючись на положення Цивільного кодексу України (ЦК України), Господарського кодексу України (ГК України), постанову НКРЕКП від 14.12.2018 № 1906, умови договору.

Ухвалою від 12.12.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 23.01.2024.

15 грудня 2023 року від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи листа № 9660/03-01-01/2023 від 12.12.2023.

28 грудня 2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. Так, 07.12.2018 між ТОВ «Торгова електрична компанія» та ТОВ «Катеринопільський елеватор» був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № 2/2018-Е, 19.06.2019 додаткова угода № 3 до договору, якою сторони внесли зміни до п. 2 Додатку 1 до договору щодо базової ціни на електричну енергію та встановили термін дії договору до 31 липня 2019 року включно.

Відповідно до підпункту 6 п. 7.2 договору постачальник зобов`язується до 5 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим надсилати споживачу підписаний зі свого боку у 2-х примірниках Акт купівлі-продажу електричної енергії, що складений на підставі даних комерційного обліку споживача, та інших актів.

У відповідності до даного пункту договору було складено Акт № 0200419071 від 31 липня 2019 року про те, що згідно з договором у липні 2019 року постачальник поставив, а споживач прийняв електричну енергію в обсязі 3 046,734 тис. кВт.год. Загальна вартість поставленої електричної енергії за липень 2019 року становить шість мільйонів триста сімдесят дев`ять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 00 копійок.

ТОВ «Катеринопільський елеватор» сплатив повністю вартість спожитої електричної енергії та вважає, що дана обставина не заперечується позивачем.

ТОВ «Катеринопільський елеватор» 11.08.2020 отримало вимогу за № Юр/10651 від ТОВ «Торгова електрична компанія» про сплату заборгованості у розмірі 1 270 232,14 грн, проте з тексту даної вимоги важко встановити період, за який була нарахована заборгованість, оскільки самого розрахунку дана вимога не містить.

За результатами розгляду даної вимоги ТОВ «Катеринопільський елеватор» надало відповідь від 25.08.2020 за № 604, в якій зазначило про безпідставність вимог ТОВ «Торгова електрична компанія» щодо наявності заборгованості у розмірі 1 270 232,14 грн надавши дублікат Акта № 0200419071 від 31 липня 2019 року а також копію акту звірки за липень 2019 року.

Продовж 2020-2021 рр. жодних документів від позивача відповідач не отримував, правомірно вважаючи що претензії, які були заявлені у вимозі від 2020 року, не знайшли свого підтвердження та правовідносини між сторонами є припиненими, та сторони не мають жодних претензій одна до одної.

Згідно з п. 1 комерційної пропозиції що є Додатком 1 до договору сторонами було встановлено певний механізм визначення ціни на електроенергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав постанову НКРЕКП від 14.12.2018 № 1906 «Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на 2019 рік».

Відповідно до п. 2 вказаної постанови вона набирає чинності з 01 січня 2019 року та діє до 01 липня 2019 року.

Встановлення дати у постанові НКРЕКП від 14.12.2018 № 1906 є датою правоприпиняючою, тобто з настанням якої законодавець пов`язує припинення окремих прав та обов`язків, а в даному випадку застосування учасниками правовідносин ціни, яка визначена у вищевказаній постанові.

Отже застосування даної постанови позивачем поза межами строку дії даної постанови відповідач вважає безпідставним.

Щодо пені та штрафу відповідач зазначає, що період їх нарахування поза межами строків визначених ст. 232 ГК України. У позовній заяві не вказано період, з якого часу настало прострочення сплати заборгованості, оскільки в поданій позовній заяві відсутній рахунок за надані послуги за липень 2019 року та відсутній Акт підписаний позивачем як це передбачено вимогами підпункту 6 п. 7.2. Позивач зазначає, що листом-вимогою за № ЮР/4450 від 07.11.2023 відповідач був повідомлений про необхідність сплати заборгованість, проте доказів направлення рахунку та акту не надано.

Крім того відповідач вказує на невжиття заходів позивачем для отримання нарахованої заборгованості.

03 січня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Щодо тверджень відповідача про те, що розмір вартості поставленої електричної енергії у липні 2019 року є погодженим на рівні 6 379 550,83 грн за 3 046,734 тис. кВт/год. з посиланнями на акт № 0200419071 від 31.07.2019, позивач зазначає, що Акт отриманий в позадоговірному порядку від споживача, створений ним та містить підпис і печатку лише споживача, тож може бути доказом відсутності спору лише щодо обсягу електричної енергії спожитої протягом липня 2019 року.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для застосування коефіцієнту, який враховує зміну прогнозної оптової ринкової ціни, відносно її величини затвердженої на четвертий квартал 2018 року, при визначенні фактичної ціни електричної енергії для споживача, позивач зазначає, що додатковою угодою від 19.06.2019 № 3 до договору визначено, що базова ціна на електроенергію (Цбазова) становить 1,745 грн./кВт/год. (або 1745 грн./МВт/год) без ПДВ. При цьому, Постановою НКРЕКП від 28.12.2017 № 1513 була затверджена прогнозна оптова ринкова ціна на четвертий квартал 2018 року на рівні 1586,69 грн за 1 МВт/год (без ПДВ). Постановою НКРЕКП від 14.12.2018 № 1906 була затверджена прогнозна оптова ринкова ціна на третій квартал 2018 року на рівні 1 722,0 грн за 1 МВт/год (без ПДВ). Хоча дана постанова діяла з 01.01.2019 до 01.07.2019, визначальним для сторін договору є не період її дії, а сам грошовий вираз оптової ринкової ціни на третій квартал 2018 року, який дозволяє сформулювати остаточну ціну за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді, передбаченому договором.

При цьому позивач зауважує, що сторони не обумовлювали у договорі умов, при яких затверджений ними механізм визначення ціни не застосовується, або застосовується обмежено в т.ч. і втрата чинності відповідною постановою НКРЕКП, при цьому іншої оптової ринкової ціни на третій квартал 2018 року Регулятор не встановлював.

Щодо заперечень відповідача про порушення шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач зазначає, що розрахунок пені здійснений за шість місяців, з 06.08.2019 до 06.02.2020.

Так, згідно з платіжним дорученням № 6083500156 26.07.2019 відповідачем здійснено платіж на суму 4 782 369,83 грн з призначенням платежу «Сплата за електроенергію зг.рах. № 02004190711 від 28.06.2019 в т.ч. ПДВ 797 061,64 грн…». Підстав вважати, що відповідач не отримував передбаченого договором рахунку на липень 2019 року немає. Враховуючи викладене право вимоги кінцевого розрахунку по факту споживання виникло у позивача після 05-го числа місяця наступного за розрахунковим (р. 5 комерційної пропозиції), тож дата початку нарахування пені за прострочене зобов`язання 06.08.2019.

Крім того позивач просить поновити процесуальний строк для надання відповіді на відзив. Так 28.12.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та заперечив законність позовних вимог постачальника. Відповідно до ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.12.2023 строк для надання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня його отримання. П`ять днів з дня отримання починаються з 29.12.2023 та закінчуються 02.01.2024, однак з цих п`яти календарних днів на підприємстві ТОВ «ТЕК» 30.12.2023, 31.12.2023 та 01.01.2024 є вихідними (копія наказу додана). Тож у встановлений судом строк ТОВ «ТЕК» не мало об`єктивної можливості для формування правової позиції з урахуванням заперечень відповідача та подання заяви по суті справи через наявність фактично двох днів для підготовки замість встановлених судом п`яти.

Ухвалою від 04.01.2024 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволені заяви позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

08 січня 2024 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

12 та 22 січня 2024 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по суті позовних вимог, у яких відповідач зазначає, що в порушення підпункту 6 п. 7.2 договору позивачем не надано документів, які підтверджують факт надсилання акту, а також сам акт за липень 2019 року на суму 6 923 923,19 грн, частина з якої заявлена як сума заборгованості.

Початок нарахування штрафних санкцій визначений позивачем, а саме 06.08.2019, не є правомірним, оскільки позивачем не надано належних доказів інформування відповідача про суму заборгованості у розмірі 6 923 923,19 грн у липні 2019 року, тому правомірність нарахування штрафних санкцій за вказаний період є спірною обставиною, як і наявність заборгованості в цілому.

Щодо твердження позивача про отримання акту № 0200419071 від 31.07.2019 у позадоговірному порядку Акт був надісланий споживачем у відповідь на вимогу постачальника від 11.08.2020 за № Юр/10651, отримавши який позивач не вчинив жодних дій, які б суперечили позиції відповідача щодо повноти та вчасності сплати коштів за отриману електроенергію. Позивач на дану відповідь не надсилав своїх заперечень, що даний акт не є документом, який був первинно ним надісланий на виконання умов договору, і є відмінним від акту, який направлений відповідачу, не надсилав на противагу повторно акту за липень 2019 рік.

Твердження позивача про правомірність розрахунку суми заборгованості із застосування постанови НКРЕКП № 1906 від 14.12.2018 на правовідносини, які існували поза часовими рамками даного нормативно-правового акту, відповідач вважає помилковим та безпідставним, оскільки дія нормативно-правового акта у часі обмежена моментом набрання ним юридичної сили та моментом втрати останньої.

У судовому засіданні, що відбулося 23.01.2024 за участю обох сторін, оголошувалася перерва до 05.02.2024.

Ухвалою від 24.01.2024 Господарський суд Черкаської області задовольнив заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

30 січня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення у зв`язку з поданими поясненнями відповідача. Позивач знову зазначає, що Постановою НКРЕКП від 14.12.2018 № 1906 була затверджена прогнозна оптова ринкова ціна на третій квартал 2018 року на рівні 1,7220 грн за 1 кВт*год (1 722,0 грн за 1 МВт*год) (без ПДВ), однак для цілей судового розгляду не є визначальним з яких причин дія вказаної постанови завершилася 01.07.2019, визначальним для сторін договору є сам грошовий вираз оптової ринкової ціни на третій квартал 2018 року, який відповідно до умов договору дозволяє сформулювати остаточну ціну за спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді. Зазначає, що підписаного акту, яким сторони обмінялися в порядку пп. 6 п. 7.2 договору, матеріали справи не містять.

Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд з метою повного та всебічного розгляду обставин справи подані сторонами докази, відзив, відповідь на відзив, пояснення разом з додатками залучив до матеріалів справи та прийняв до розгляду.

Ухвалою від 05.02.2024 Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.03.2023.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову повністю заперечила через його необґрунтованість за відсутності підстав оплачувати спожиту електричну енергію у липні 2019 року за застосованим позивачем тарифом.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 11.03.2024 підписана вступна та резолютивна частина рішення.

Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Предметом доказування у справі є наявність/відсутність боргу у відповідача за спожиту електричну енергію у липні 2019 року та обґрунтованість нарахування стягуваних сум.

07 грудня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (Постачальник), що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно з Постановою НКРЕКП від 28.08.18 № 899 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (Споживач), що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, уклали договір № 2/2018-Е про постачання електричної енергії споживачу, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником.

Умови цього Договору розробленi з урахуванням вимог Закону України «Про ринок електричної енергiї» та Правил роздрібного ринку електричної енергiї, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вiд 14.03.2018 № 312 (далi - ПРРЕЕ) (п. 1.1 договору).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергiю Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартiсть купованої електричної енергiї та здiйснює iншi платежі згiдно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).

Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є Додатком 1 до цього Договору (п. 3.2. договору).

Розділом 5 договору сторони узгодили ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 1 до цього Договору (п. 5.1).

Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2).

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.3).

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.4).

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа Споживачу (п. 5.6).

Відповідно до умов п. 1 Комерційної пропозиції встановлено такий механізм визначення ціни на електроенергію:

Ц(п/ф) = Цбазова*К, грн/кВт.год,

де: Ц(п/ф) - ціна на електричну енергію для Споживача у відповідному розрахунковому періоді;

Цбазова - базова ціна на електричну енергію, розмір якої наводиться в п.2 цієї комерційної пропозиції, грн./кВт.год;

К - коефіцієнт, який враховує зміну прогнозної оптової ринкової ціни, відносно її величини затвердженої на четвертий квартал 2018 року.

Визначається за наступною формулою:

К = Ц(рп/орц) / Ц (IV кв. 2018/орц)

де: Ц(рп/орц) - прогнозна оптова ринкова ціна, яка затверджена НКРЕКП на відповідний розрахунковий період, грн./МВт.год.;

Ц (IV кв. 2018/орц) - прогнозна оптова ринкова ціна, яка затверджена НКРЕКП на четвертий квартал 2018 року, грн./МВт.год.

Згідно з п. 6.2. договору споживач зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 13.7 договору платіжні документи на оплату надсилаються на електронну пошту Споживача/рекомендованим листом/вручаються кур`єром/особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін, в терміни визначені в Комерційній пропозиції. Кожен з вказаних варіантів доставки вважається фактом отримання платіжного документу.

Додатковою угодою від 19.06.2019 № 3 до договору визначено, що базова ціна на електроенергію (Цбазова) становить 1,745 грн./кВт.год. (або 1 745 грн./МВт.год) без ПДВ.

При цьому, Постановою НКРЕКП від 28.12.2017 № 1513 була затверджена прогнозована оптова ринкова ціна на четвертий квартал 2018 року на рівні 1 586,69 грн за 1 МВт.год (без ПДВ). Постановою НКРЕКП від 14.12.2018 № 1906 була затверджена прогнозована оптова ринкова ціна на третій квартал 2019 року на рівні 1 722,0 грн за 1 МВт.год (без ПДВ).

У липні 2019 року ТОВ «ТЕК» поставило на адресу Споживача 3 046 734 кВт*г електроенергії, що підтверджується листом АТ «Черкасиобленерго» № 9474/03-01-01/2023 від 06.12.2023 (спору між сторонами з цього приводу не має).

Відповідно до платіжних доручень № 6282000006 від 02.08.2019, № 6083500156 від 26.07.2019, № 6083500052 від 26.07.2019 за спожиту у липні 2019 року електричну енергію відповідачем було сплачено 6 379 861,00 грн.

Застосування договірного механізму визначення ціни на електроенергію, поставлену споживачу в липні (тобто ІІІ кварталі) 2019 року дасть такий результат:

Ц (п/ф) = 1 745 грн/МВт.год * (1 722,0 грн за 1 МВт.год/1 586,69 грн за 1 МВт.год) = 1 893,81 грн за 1 МВтг, або 1,89381 грн за 1 кВт.год. (без ПДВ).

Отже позивач зазначає, що загальна вартість поставленої у липні 2019 року електроенергії становить:

3 046 734 кВт.год * 1,89381 грн за 1 кВт.год *1,2 (20 % ПДВ) = 6 923 923,79 грн, а оплата поставленої у липні 2019 року споживачем, відповідно до базової ціни без врахування коефіцієнту не є належним виконанням умов договору щодо повної оплати вартості поставленої електроенергії. Різниця між нарахованою сумою до оплати та фактично оплаченою сумою коштів складає: 6 923 923,79 грн - 6 379 861,00 грн = 544 062,79 грн.

Позивач листом-вимогою № ЮР/4450 від 07.11.2023 повідомляв відповідача про необхідність сплати заборгованість.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 3.1.1 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 2 розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що новий ринок електричної енергії починає діяти з 01.07.2019.

Відповідно до ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1 р. III Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (ч. 6, 7, 11 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Підписаного акту, яким сторони обмінялися в порядку пп. 6 п. 7.2 договору, суду не надано.

Відповідно до пункту 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивач свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії споживачу у липні 2019 року виконав в повному обсязі, а відповідач за отриману електричну енергію повністю не розрахувався у встановлений договором строк, суд дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 544 062, 79 грн позивачем належним чином доведена, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з ст. 625 ЦК України стягнення 3 % річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до розділу 7 комерційної пропозиції, що є додатком до договору (додаток 1) в разі несвоєчасних розрахунків за отриману електричну енергію, Споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожен день прострочення такого платежу.

Відповідно до п. 5.6 договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією.

Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня надання платіжного документа Споживачу.

За положеннями Комерційної пропозиції терміни (строки) оплати:

- не пізніше 05-го числа розрахункового місяця 80% від прогнозної вартості заявленого обсягу постачання електричної енергії в розрахунковому періоді (далі - прогнозна вартість**);

- не пізніше 05 числа місяця наступного за розрахунковим кінцевий розрахунок по факту споживання.

Частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вказане та здійснені платежі за липень 2019 року згідно з платіжними дорученнями № 6282000006 від 02.08.2019, № 6083500156 від 26.07.2019, № 6083500052 від 2607.2019 на суму 6 379 861,00 грн, дата виникнення простроченої заборгованості в сумі 544 062,79 грн 06.08.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 70 474 76 грн за та інфляційних нарахувань у розмірі 290 316,70 грн, суд встановив, що він є правильним та здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснив розрахунок пені з урахуванням умов договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» і встановив, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 84 432,08 грн.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи відповідача щодо відсутності заборгованості спростовуються встановленими вище обставинами та є необґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (вул. Героїв Майдану, 47, смт. Єрки, Звенигородський район, Черкаська область, 20505, код ЄДРПОУ 32580463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (вул. Предславинська, 11, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 36530971)

544 062,79 грн заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу № 2/2018-Е від 07.12.2018,

290 316,70 грн інфляційних нарахувань,

70 474,76 грн 3 % річних,

84 432,08 грн пені,

14 839,30 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 22 березня 2024 року.

Суддя О.В. Чевгуз