Ухвала суду № 117843992, 18.03.2024, Франківський районний суд м. Львова

461/74/23

2/465/1457/24

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

18.03.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Марків Ю.С.,

з участю секретаря судових засідань Мучинської Ю.О.,

представника позивача за первісним позовом Микуша Д.М. ,

при розгляді у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу, визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу, визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокатом Коровіною Н.Г. заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання повернути малолітніх дітей до їх постійного місця проживання в Україні.

Мотивує клопотання тим, що між сторонами вже постановлене рішення Бельгійського суду від 8 квітня 2023 року у спорі між сторонами за тим самим предметом спору, відповідно до якого було встановлено правомірні дії матері щодо вивезення дітей за кордон, встановлено, що вимога повернення дітей до України зараз суперечить їх інтересам, врахувавши воєнний стан у країні та відмовлено у вимозі щодо повернення дітей до України із-за кордону на підставі та в порядку Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Вважає, що оскільки справа щодо повернення дітей з-за кордону вже розглянута правомочним судом в порядку Гаазької конвенції, а відтак аналогічний спір не може повторно розглядатись судом України.

Не погоджуючись з поданим клопотанням, від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Микуша Д.М. надійшли до суду заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Заперечення мотивує тим, що на даний час справа знаходиться на стадії підготовчого провадження, на якій суд позбавлений можливості вдаватись до дослідження доказів у справі. Вважає, що клопотання представника відповідача за первісним позовом про закриття провадження є передчасним. Окрім цього, зазначає, що справа, на підставі якої винесено рішення Льєжського сімейного суду від 18.04.2023 року не є ідентичною даній справі, яка слухається Франківським районним судом м.Львова, заявлені інші підстави позову, обгрунтування та докази. Також вказує на те, що ОСОБА_2 подана апеляційна скарга на вищевказане рішення, однак на даний час справа до апеляційного розгляду ще не призначена.

Представник позивача за первісним позовом в підготовчому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача за первісним позовом про закриття провадження в частині позовних вимог. Окрім цього, просив повторно зобов`язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Відповідач за первісним позовом в підготовче засідання не з`явилась, однак від її представника до суду надійшло клопотання про проведення вказаного підготовчого засідання без її участі, подане нею клопотання про закриття провадження провадження в частині позовних вимог підтримала, просила таке задоволити.

Суд, вивчивши клопотання та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, приходить до наступного висновку.

Згідно із статтею 1 Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

За приписами частини першої та другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до частини першої статті 4 УПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Як на підставу для закриття провадження у справі в частині позовних вимог представник відповідача за первісним позовом покликається на рішення суду першої інстанції Льєжу - Відділення Льєж від 18.04.2023 року, номер сімейної справи - 530201-23-00436, яким підтверджується постановлення іноземним судом рішення у справі між тим самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Дослідивши надане представником відповідача за первісним позовом рішення суду першої інстанції Льєжу - Відділення Льєж від 18.04.2023 року та враховуючи положення ст.255 ЦПК України судом зазначається, що підставою для закриття провадження у справі є лише рішення суду, що набрало законної сили, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з ч.1 ст. 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Ст. 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Таким чином, обов`язковою умовою для закриття провадження у справі є та обставина, що рішення суду повинно набрати законної сили, в той же час у наданій представником відповідача за первісним позовом копії рішення іноземного суду відсутня відмітка про те, що таке рішення набрало законної сили.

Окрім цього, як пояснив представник позивача за первісним позовом у підготовчому засіданні, вищевказане рішення було оскаржене позивачем за первісним позовом ОСОБА_2 в апеляційному порядку.

Також, судом встановлено, що надане представником відповідача за первісним позовом рішення іноземного суду не завірене належним чином.

Як вбачається з відповіді Міністерства юстиції України №134141/157609-33-23/12.1.2 від 12.10.2023 року на адвокатський запит ОСОБА_4 (в інтересах ОСОБА_3 ) у такій зазначено, що надати засвідчену копію рішення не вбачається за можливе, оскільки відповідно до п.70 розділу ІІ частини другої Інструкції з діловодства в Міністерстві юстиції України від 08.10.2019№3101/5, Міністерство юстиції України може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ньому, крім випадків створення ОСОБА_5 копій електронних документів, що надійшли до Міністерства через СЕВ.

Окрім цього, у вищевказаній відповіді роз`яснено адвокату Коровіній Т.А., що ОСОБА_3 , як сторона у справі, може отримати засвідчену копію вказаного рішення шляхом звернення до Льєжського сімейного суду у порядку, передбаченому законодавством Королівства Бельгія; інформація про відповідне законодавство Королівства Бельгія у Міністерстві юстиції України відсутня.

Відтак, суд не бере до уваги надану представником відповідача з первісним позовом копію суду першої інстанції Льєжу - Відділення Льєж від 18.04.2023 року, оскільки така належним чином не засвідчена, у такому відсутні відомості щодо набрання ним законної сили та стороно не доведено, що таке рішення визнане в Україні.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відсутні визначені ст.255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі, відтак клопотання представника відповідача за первісним позовом задоволенню не підлягає.

Вирішуючи клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Микуша Д.М. про повторне зобов`язання Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання спору, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, письмовий висновок органу опіки та піклування при розгляді даної справи передбачений законом і є необхідним.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 16.01.2024 року зобов`язано Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування в строк до 01.02.2024 року надати письмовий висновок щодо розв`язання спору.

25.01.2024 року від представника Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до суду надійшов лист, відповідно до змісту якого у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 разом з малолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають з 31.03.2022 року за кордоном - у Королівстві Бельгія; зазначене ОСОБА_2 підтвердив у письмових поясненнях, наданих 15.02.2023 року у відділі "Служба у справах дітей" Галицького району. Враховуючи наведене, Галицька районна адміністрація , як орган опіки та піклування, не може надати висновок щодо розв`язання спору, оскільки такий висновок видається за фактичним місцем проживання дітей, а малолітні проживають за межами Галицького району м.Львова.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі №523/19706/19 (провадження №61-12112сво22) зроблено висновок, що передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Микуша Д.М. про повторне зобов`язання Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання спору слід відмовити.

Окрім цього, судом встановлено, що наявні підстави для залишення без руху первісної позовної заяви в частині вимог прийнятої заяви про зміну предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій, у зв`язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи предметом первісного позову ОСОБА_2 було розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей із батьком.

09.08.2023 року до суду надійшла письмова заява від представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 - адвоката Микуша Д.М. про зміну предмету позову, згідно з якою предметом позову є розірвання шлюбу, визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу, визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій, подану в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 , яка подана в порядку ч.3 ст.49 ЦПК України, вищевказаних вимог закону позивачем за первісним позовом не виконано.

Згідно з ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне залишити без руху первісну позовну заяву у справі №465/74/23, в частині вимог прийнятої заяви про зміну предмету позову ОСОБА_2 про визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій, надавши строк для усунення недоліків, а саме для виконання п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України.

На підставі ст. 19 СК України, керуючись ст. ст. 43, 84, 197, 200, 255, 258-260 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Коровіної Н.Г. про закриття провадження в частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу, визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Микуша Д.М. про повторне зобов`язання Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо розв`язання спору - відмовити.

Первісну позовну заяву у справі №465/74/23, з урахуванням прийнятої заяви про зміну предмету позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу, визнання незаконним утримування дітей матір`ю та зобов`язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу за первісним позовом строк для усунення недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення первісної позовної заяви без руху, попередивши, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву буде залишено без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 22.03.2024 року.

Суддя Марків Ю.С.