Рішення № 117843715, 11.03.2024, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/973/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 березня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді - Пилип`юк Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Кіт В. Р.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - Андрусишин В. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 13.02.2023 року звернулася до Залізничного районного суду м. Львова з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо їхньої малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем вони в зареєстрованому шлюбі не перебували, однак в них народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем вони не проживають однією сім`єю понад 2,5 роки, не підтримують жодних відносин. Донька проживає з нею, вона здійснює усі витрати по забезпеченню та утриманню їхньої доньки (харчування, одяг, лікування у випадку захворювання), також сама займається її вихованням. Відповідач не цікавиться дитиною, не спілкується з нею та не бере участі у її вихованні, не надає жодної матеріальної підтримки для забезпечення потреб дитини. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2023 року частково задоволено позов про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , однак останній ухиляється від сплати аліментів.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи у порядку загального провадження, направлено ухвалу про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідач у визначений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, такого не подав, про поважність причин не подання відзиву суд не повідомив, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України, заперечень суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позов підтримали, посилаючись на мотиви такого, просять позов задовольнити. Також позивач доповнила, що відповідач не цікавиться і не піклується про дитину, в жодний спосіб не спілкується з дочкою, хоча ніяких перешкод в цьому йому ніхто ніколи не чинив.

Представник третьої особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, як орган опіки та піклування у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимоги, зазначивши, що Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради, як органом опіки та піклування, надано висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_5 .

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши зібрані у справі докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є рідною сестрою позивача, на даний час проживає разом з нею та її дочкою. Зазначила, що разом з відповідачем сестра жила разом близько року з 2018 року по 2019 рік. Згодом стосунки між ними погіршились, вони розійшлись, однак ОСОБА_1 повідомила йому, що вагітна та що не буде в подальшому заперечувати батьку спілкуватись з дитиною. Перші пів року після народження дитини відповідач приблизно раз в пів року приїжджав привезти подарунки, а потім, приблизно з грудня 2020 року, перестав з`являтись, спілкування також не підтримував. ОСОБА_1 намагалася вийти з ним на зв`язок, проте результатів це не дало. Також зазначила, що родичі відповідача бачили дитину два рази.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона є матір`ю позивача, відповідач є батьком її внучки. Зазначила, що відповідач з її дочкою деякий час проживав разом, однак сімейне життя в них не склалось. Відповідача останній раз бачила десь у 2020 році, коли він приїжджав до внучки після цього його більше не бачила.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він - ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, один з батьків.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 10.01.2020 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 10.01.2020 року складено відповідний актовий запис № 46. Її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 /а.с. 5/.

Як вбачається із довідки про реєстрацію місця проживання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 20.01.2020 року /а.с. 6/. За цією ж адресою зареєстрована і позивач ОСОБА_1 /а.с. 18/.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08.06.2022 року, яке набрало законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину. Прийнято рішення стягувати із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03.11.2021 року /а.с. 7-8/.

Згідно розрахунків заборгованості по сплаті аліментів від 31.10.2022 року № В12-/72669, 11.01.2024 року № В12-/2437 ВП № НОМЕР_4 проведених Залізничним відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) при примусовому виконанні виконавчого листа № 466/10318/21 виданого 11.07.2022 року Залізничним районним судом м. Львова про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню доньку ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, керуючись ст. 5, 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2832/5), Сімейного кодексу України та на підставі наявних матеріалів виконавчого провадження, боржнику нарахована сума аліментів, яка підлягає стягненню відповідно до вищезгаданого виконавчого документа станом на 31.12.2023 року в сумі 52 000,00 грн. Боржником сплачено аліментів станом на 31.12.2023 року в сумі 0,00 грн. Сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів відповідно до вищезгаданого виконавчого документа станом на 31.12.2023 року становить 52 000,00 грн. /а.с. 9, 114-115/.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 08.12.2022 року щодо обстеження житлово-побутових умов проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 комісією «Служби у справах дітей» Сихівського району встановлено, що у квартирі чисто, прибрано, належні умови проживання, наявні відповідні меблі, побутова та електронна техніка. Для проживання, виховання, навчання та розвитку дитини створені належні умови, наявні одяг, продукти харчування, іграшки відповідно віку дитини. За цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 - мати, 1994 року народження та ОСОБА_5 - донька, 2019 року народження. На момент присутності комісії в помешканні була присутня мати спільно із дитиною. Зі слів матері батько дитини не бере участі у її вихованні, матеріально не забезпечує, з листопада 2020 року з дитиною не бачився, аліменти не сплачує /а.с. 11/.

Згідно довідки-характеристики виданої ПП «СадОк» Здорової Родини» № 32 від 09.12.2022 року, довідки виданої ПП «СадОк» Здорової Родини» № 2 від 10.01.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує «Садок» Здорової родини» з 26.10.2022 року, за весь час жодного разу не бачили батька ОСОБА_4 . Договір про надання освітніх послуг укладали з мамою ОСОБА_5, ОСОБА_1 . Відповідно оплата за надання освітніх послуг здійснюється ОСОБА_1 . Зокрема, за період: жовтень - 1 415 грн., листопад -10 800 грн., грудень - 9 513 грн., січень - 10 500 грн.; лютий - 10 800 грн.; березень - 10 800 грн.; квітень - 10 800 грн.; травень - 10 800 грн.; червень - 10 800 грн.; липень - 5 950 грн.; серпень - 10 800 грн.; вересень - 13 500 грн.; жовтень - 13 500 грн.; листопад - 13 500 грн.; /а.с. 13, 113/.

Згідно з ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Висновком Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, № 260001-вих - 76795 від 23.06.2023 року прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки враховуючи представлені документи, пояснення матері, витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 15.06.2023 року № 14, оскільки матір`ю не представлено документів, які б свідчили про свідоме ухиляння батька від виконання батьківських обов`язків, обґрунтованих пояснень щодо мотивів та доцільності позбавлення батьківських прав батька не надано, думку батька з`ясувати не вдалося через те, що за адресою, яку надала матір дитини, він не проживає, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків /а.с. 61/.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Також ч. 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07.12.2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16.07.2015 року, п. 100).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18.12.2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем та її представником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, створення іншої сім`ї, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Також, Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При цьому позивачем та її представником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач та її представник не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання відповідачем його батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Судові витрати згідно правил ст. 141 ЦПК України необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем та третьою особою в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач і третя особа, яким повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа - Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ: 25258931, місцезнаходження: м. Львів, пр. Червоної Калини, 66.

Повний текст рішення складено 20.03.2024 року.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Пилип`юк Г. М.