Рішення № 117837775, 22.03.2024, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1870/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 березня 2024 року смт. Романів

Романівський районнийсудЖитомирськоїобластівскладісуддіКірічука М.М.,зучастюсекретаря судовогозасіданняПанасюкК.О.,розглянувшиупорядку спрощеногопозовного провадженняцивільнусправузапозовом товаристваз обмеженоювідповідальністю «Діджифінанс» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2023 року через систему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (далі ТОВ «Діджи фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 11 травня 2021 року міжтовариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №103690883 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За умовами укладеного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн, строк кредитування 29 днів.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору позики не виконує, а також на те, що ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги по вказаному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27416,53 грн; з яких 8624,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 17792,53 грн - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26лютого 2024року досуду надійшоввідзив напозовну заявув якомупредставник відповідача адвокатКрижанівський О.А.зазначив,що позовнеобґрунтований,безпідставний,відсутні докази,що ТОВ «Діджи фінанс» набуло права вимоги по вищевказаному кредитному договору, надані до позовної заяви докази не підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та існування заборгованості перед позивачем, просить відмовити в задоволенні позову.

4 березня 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відзив на позовну заяву подано з порушенням вимог цивільно-процесуального законодавства, повноваження адвоката Крижанівського О.А. як представника відповідача не підтверджені належними документами, відповідь на відзив безпідставна та необґрунтована, просив відмовити в прийнятті відзиву, а позовні вимоги задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1статті 626Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1статті 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеністаттею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідностатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2статті 1056-1 ЦК Українивизначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У пунктах 5, 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно достатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 11 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103690883, відповідно до пункту 1.2 якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 10000,00 грн, строком на 29 днів з 11 травня 2021 року (пункт 1.3 кредитного договору), з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 9 червня 2021 року, з процентною ставкою за користування кредитом 1,75 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

За змістом пунктів 6.1, 7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан" та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (пункт 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункт 6.5 договору).

Відповідно до пункту 2.3. пролонгація строку кредитування може відбутись на пільгових або стандартних базових умовах. Розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 ЦПК України, і яка(і) полягає(ють) у :

а) здійсненні платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно пункту 2.3.1.1 Договору та розділу 6 правил;

б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування визначеного згідно пункту 1.3, пункту 2.3.1.1, пункту 2.3.1.2 Договору.

Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно пункту 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений пунктом 1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення(актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком.

Відповідно до графіку платежів до кредитного договору від 11 травня 2021 року № 103690883 встановлено дату платежу 9 червня 2021 року, до сплати: кредит в сумі 10000,00 грн, комісія за надання кредиту в сумі 1000,00 грн, проценти в сумі 5075,00 грн, а всього в сумі 16075,00 грн.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи фінанс» становить 27416,53 грн, з яких: 10000,00 грн - основна сума боргу, 1000,00 грн - комісія, 17792,53 грн - відсотки.

Відповідно до Платіжного доручення від 11 травня 2021 року №27550686 ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на її картковий рахунок 10000,00 грн.

Для укладання вищевказаного електронного кредитного договору ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 вчинили наступні дії в ІТС товариства та поза нею:

11 травня 2021 року 01 год 45 хв - введення позичальником даних по заяві;

11 травня 2021 року 01 год 47 хв - автоматичні перевірки по заяві;

11 травня 2021 року 01 год 47 хв - перевірка позичальника за даними БКІ;

11 травня 2021 року 01 год 48 хв - скоригована оцінка позичальника;

11 травня 2021 року 01 год 50 хв - верифікація за телефоном;

11 травня 2021 року 01 год 54 хв - прийняття позичальником умов;

11 травня 2021 року 01 год 45 хв - підписання договору.

Вказане підтверджується наданою анкетою заявою на кредит № 103690883 від 11 травня 2021 року, в якій зазначена хронологія дій щодо укладення кредитного договору.

13 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу №10Т, відповідно до якого фактор (ТОВ «Мілоан») передав у повному обсязі, а ТОВ «Діджи фінанс» прийняло у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором № 103690883 від 11 травня 2021 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до цього договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 27416,53 грн; з яких 8624,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 17792,53 грн - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Частиною 1статті 1054ЦК Українивстановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 526ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір. При цьому ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором строкових платежів.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже, позивачем доведено, що між кредитною установою та відповідачем був укладений договір в електронній формі, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту, сплату процентів та комісії. Крім того, копією платіжного доручення підтверджено перерахування відповідачу кредитних коштів, натомість, відповідачем не спростовано факту отримання ним кредиту у розмірі 10000,00 грн., отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8624,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами, то суд зазначає наступне.

Пункту 1.5.2 кредитного договору №103690883 від 11 травня 2021 року передбачено, що проценти за користування кредитом: 5075,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,75 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Частиною 1статті 1048 ЦК Українивизначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першоюстатті 1050 ЦК Українизастосуванню у таких правовідносинах підлягає положеннястатті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановленістаттею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другоюстатті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як вказувалося вище, відповідно до пункту 1.4 кредитного договору №103690883 від 11 травня 2021 року термін повернення кредиту визначено 9 червня 2021 року.

В пункті 2 додатку № 1 «Графік розрахунків» до кредитного договору №2103690883 від 11 травня 2021 року вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані Графіку в особистому кабінеті позичальника.

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо продовження строку кредитного договору №103690883 від 11 травня 2021 року у відповідності до пункту 2.3.1 договору, зміни процентної ставки чи оновлення Графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 17792,53 грн.

Позивачем взагалі до позовної заяви не долучено детального розрахунку нарахування прострочених процентів у розмірі 17792,53 грн., у позовній заяві не обгрунтовано відповідно до яких саме умов договору їх нараховано, а посилання позивача на те, що такий розмір заборгованості по сплаті процентів був переданий від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» саме по собі не свідчить про обгрунтованість нарахування таких процентів та суперечить наведеним вище положенням пункту 1.5.2 кредитного договору та додатку № 1 «Графік розрахунків».

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, нарахованих в межах строку кредитування в період з 11 травня 2021 року по 9 червня 2021 року в розмірі 5075,00 грн., що відповідає положенням якстатті 1048 ЦК Українита пункту 1.5.2 кредитного договору №103690883 від 11 травня 2021 року та додатку № 1 «Графік розрахунків» до вказаного кредитного договору.

Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» комісії в розмірі 1000,00 грн, суд виходить з наступного.

Зрішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року№ 15-рп/2011вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті1, статті11 Закону України «Про захист прав споживачів»з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертоїстатті 42 Конституції Українитреба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг Товариства за рахунок відповідача, що є незаконним.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії з відповідача на користь позивача.

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 13699,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 8624,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 5075,00 грн.

Згідно частини першоїстатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2статті 141 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діджи фінанси» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 6000,00 грн, що підтверджується договором №42649746 про надання правничої допомоги від 11 грудня 2023 року, додатковою угодою №003166209383 до договору №42649746 про надання правничої допомоги від 11 грудня 2023 року.

Відповідно до частини 4статті 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 1210,38 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2998,20 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 546,549, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (адреса місця знаходження: вул. Київська, 243-А, а/с 897 с. Бровари, Київська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 42649746) 13699 (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором, 1210 (одна тисяча п`ятдесят п`ять) грн 38 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 2998 ( дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 20 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук