Рішення № 117820809, 21.03.2024, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/361/24

Провадження по справі №2/276/159/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіБобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 44123,08 гривень.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 23 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі Первісний кредитор, ТОВ «Лінеура Українач) та Відповідачем було укладено кредитний договір № 2725943. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора. 11.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 11082023 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 11.08.2023 до Договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 39216,01 грн., з яких: 9998,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29217,02 грн. - сума заборгованості за процентами. Всупереч умовам вказаного кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 11.08.2023 року Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що за таких обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2725943 в розмірі 39216,01 грн., з яких: 9998,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29217,02 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також, 19.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №74677736. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора.

14.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі у тексті - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №14/06/21 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.23 до Договору Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4907,07 грн., з яких: 3150,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1757,07 грн.- сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам вказаного Договору позики, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Позивач стверджує, що за таких обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором позики №74677736 в розмірі 4907,07 грн., з яких: 3150,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1757,07 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Позов просить задовольнити, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до відомостей сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення, направлене 22.02.2024 відповідачу не вручено у зв`язку з відсутністю адресата за адресою реєстрації його місця проживання та 12.03.2024 повернуто за зворотною адресою до суду, що також підтверджується довідкою Укрпошти про причини повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із ч.10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно із ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно достатті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихстаттею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини 1статті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ізстаттею 64Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно достатті 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 23.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2725943 (далі Договір). Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису Позичальника одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.1.1 зазначеного Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.

Згідно з п.п. 1.2., 1.3. вказаного Договору Клієнту надається кредит у розмірі10000,00 грн. на строк 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Відповідно до п.1.4 договору стандартна процентна ставка - 1,99% в день та застосовується в межах строку кредитування, передбаченого п.1.3. Договору.

Пунктом 1.4.1 передбачено, що знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується відповідно до умов Договору.

Згідно п.1.5 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 29 653,85 % річних, за зниженою ставкою 6 961,93 % річних.

Відповідно до п.1.6. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 81 640,00 грн., за зниженою ставкою 75 700,00 грн.

Згідно п.2.1-2.5 Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитамиплатіжної картки№ НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту; Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору; Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору; Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством кошті кредитом.

Відповідно до п.3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відповідно до п. 4.1 Договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежі їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

Також сторонами договору погоджено графік платежів та загальна вартість кредиту, що підтверджується Додатком №1 до Договору № 2725943 від 23.12.2021 року.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 23.12.2021 року, підписаного кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником ОСОБА_1 , відповідач проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.

Умови кредитного договору № 2725943 від 23.12.2021 року відповідають наданій ОСОБА_1 інформації в паспорті споживчого кредиту інформації, яка є чинною на момент укладення кредитного договору.

11.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 11082023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п.1.1. вказаного Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (цiна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третiх осiб - Боржникiв, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та iншi платежi, право на одержання яких належить Клiєнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 11.08.2023 до Договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023, в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_2 , номер кредитного договору 2725943, в сумі 39216,01 грн., з яких: 9998,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29217,02 грн. - сума заборгованості за відсотками.

У відповідності до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11082023 від 11.08.2023 року, підписаного 11.08.2023 року, ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр Боржників у повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021, наданим позивачем, заборгованість відповідача за вказаним договором за період з 11.08.2023 по 31.10.2024 складає 39216,01 грн., з яких: 9998,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29217,02 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір №2725943 від 23.12.2021.

Наявні у справі розрахунки заборгованості відповідачем в силу принципу змагальності учасників судового процесу не спростовані. Водночас свій контррозрахунок відповідач суду не надав.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Відповідачем жодних доказів на спростування факту отримання грошових коштів від ТОВ «Лінеура Україна» за вищезазначеним кредитним договором та розміру заборгованості суду не надано.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, після закінчення строків кредитного договору ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.

Також судом встановлено, що згідно укладеного договору факторингу №11082023 від 11.08.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило Позивачу права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021, однак останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки первісного кредитора.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» як новий кредитор у встановленому законом порядку відповідно до умов договору факторингу набув права вимоги до боржника за кредитним договором.

Так, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Пункт 1.2 договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023 року передбачає, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 11.08.2023 за договором факторингу № 11082023 від 11.08.2023 року та Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 11082023 від 11.08.2023 року підтверджують, що ТОВ ««Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021, укладеним між ТОВ ««Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Таким чином, право грошової вимоги за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021 позивач набув до відповідача 11.08.2023 року.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов`язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим позикодавцем, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021 за основною сумою боргу в розмірі 9998,99 грн. обґрунтованими.

Крім того, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення відсотків за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021 року в розмірі 29217,02 грн. Розмір нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору та є обґрунтованим, а їх нарахування здійснене в межах погодженого сторонами договору строку кредитування, що відповідає умовам договору та актам цивільного законодавства.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором №2725943 від 23.12.2021 у розмірі 39216,01 грн., з яких: 9998,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29217,02 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» уклали договір позики № 74677736 від 19.02.2022, за змістом якого сума позики складає3150,00 грн. строк позики (строк договору)30 днів. Вказаний договір містить умови кредитування, строк договору, інформацію про позичальника та номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів . Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою.

В додатку №1 до Договору позики №74677736 від 19.02.2022 року сторонами договору узгоджено обчислення загальну вартість кредиту та реальна річна процентна ставка за договором.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що 19.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в електронній формі.

Із копії договору факторингу №14/06/2021 встановлено, що 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечене Агенство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні «Фінансова компанія «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Перехід прав вимоги заборгованості відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників.

В преамбулі даного договору факторингу, "Право Вимоги" - це права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) Заборгованостей з Боржників, які виникли на підставі Договору Позики.

Відповідно до цього ж договору факторингу «Заборгованість» - це грошові зобов`язання Боржників перед Клієнтом, що містяться у Реєстрі Боржників, які належать до сплати Клієнту Боржниками у зв`язку з наданою Позикою. До Заборгованості включається сума основного зобов`язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань згідно Договору Позики.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників №11 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №74677736 в розмірі 4907,07 грн.

У відповідності до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників №11 від 27.10.2023 за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр Боржників у повному об`ємі відповідно до умов Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №74677736 від 19.02.2022 заборгованість за вказаним договором за період з 27.10.2023 по 31.01.2024 складає 4907,07 грн.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно дост.514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1ст.203 ЦК Українипрямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК Україниу цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Системний аналіз положень ст.ст. 512, 514 ЦК України свідчить, що відступлення права вимоги можливе лише у зобов`язанні, яке існує на момент укладення договору про відступлення права вимоги (у т.ч. договору факторингу).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач указує на те, що він отримав право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 , уклавши договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 з ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів».

Разом із тим, з матеріалів справи судом встановлено, що Договір позики № 74677736 між ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 , за яким позивач просить стягнути заборгованість, було укладено 19.02.2022.

Натомість, зі змісту п. 1.1. договір факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 слідує, що Фактор набуває права первісного кредитора за договорами позики, строк оплати по яким настав на дату укладення договору факторингу.

Таким чином, ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» не могло відчужити право вимоги за майбутнім Договором позики № 74677736 від 19.02.2022, тобто за договором, який станом як на 14.06.2021 (день укладення договору факторингу №14/06/21), ще не був укладений (не існував).

Спірний кредитний договір № 74677736 укладено між ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» та ОСОБА_1 19.02.2022, тобто після укладання договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Також, згідно з п.1.2 договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони визначили порядок відступлення права вимоги, зокрема, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами Акту прийому передачі відповідного реєстру боржників.

У відповідності до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників №11 від 27.10.2023 за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «1 Безпечене Агенство Необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло Реєстр Боржників №11 відповідно до умов Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Разом з цим, відповідного реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 позивачем суду не надано, у зв`язку з чим не підтверджено належними доказами перехід прав вимог за Договором позики № 74677736 від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Крім того, позивачем не надано до суду повної копії договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021. Так, в наданій копії договору відсутнє повне викладення Розділу 1 «Предмет договору», відсутній Розділ 2 договору факторингу, частково викладений Розділ 4 «Передача документації», відсутні Розділи 5, 6, 7, 8, частково викладений Розділ 9 договору факторингу.

Таким чином, копія наданого суду договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 є неповною та не відображає усіх його істотних та інших умов. Зокрема, позивачем не надано до суду копії відповідних пунктів договору, в яких визначені термін дії, зміна та припинення договору. Тим самим не доведено дату закінчення дії договору, тобто можливість ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» 27.10.2023 року передавати окремими реєстрами ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами.

Долучена до позовної заява додаткових угода №12 до договору факторингу №14/06/21 від 27.10.2023 не відображає строку дії договору факторингу, зміну та його припинення.

Із наведеного слідує, що у ТОВ «ФК «ЄАПБ» не виникло право вимоги до відповідача за договором позики № 74677736 від 19.02.2022.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені вище обставини, позивачем не доведено перехід права вимоги за договором позики № 74677736 від 19.02.2022 до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 74677736 від 19.02.2022 задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позовуна відповідача; 2) у разі відмови в позовіна позивача; 3) у разі часткового задоволення позовуна обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 88,878%), тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2691 гривень 22 копійки.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81,83,89,141,263-265,279, 280-282, ЦПК України, ст.512,514, 516, 526,610,611,625,1050,1079,1082 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2725943 від 23.12.2021 року в розмірі 39216 (тридцять дев`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 01 (одна) копійка, з яких: 9998,99 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29217,02 гривень - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору в сумі 2691 гривень 22 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014; фактична адреса: 07400. Київська обл., м. Бровари вул. Лісова буд. 2, поверх 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Д.О.Бобер