Рішення № 117819737, 18.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2024 Справа № 914/1573/23

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Марті Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м. Запоріжжя,

до відповідача: Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», м. Львів

про стягнення заборгованості,

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» до Акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 07.06.2023 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.12.2023 суд задовольнив клопотання представника позивача вх. №3863/23 від 28.09.23 та вх. №23581/23 від 29.08.23 про збільшення розміру позовних вимог.

15.01.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання 18.03.2024 забезпечив явку представник позивача в режимі ВКЗ, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення судом 18.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору субпідряду №ЗП-112/1-01/12/20. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість на підставі видаткових накладних №26 від 02.08.2021, №41 від 10.08.2021, № 47 від 05.07.2021 та №60 від 19.08.2021. Заявлено до стягнення заборгованість з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних становить 2 407 995,00 грн.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на відсутність заборгованості по договору субпідряду станом на момент подання позову, як наслідок відсутні підстави для інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Відповідач заперечив проти збільшення позовних вимог, оскільки такі спрямовані на одночасну зміну предмету та підстав позову.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01 грудня 2020 рокуАкціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка в особі представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» та Товариство з обмеженою відповідальністю ЗДР уклали договір субпідряду № ЗП-112/1-01/12/20 (далі - договір) про виконання робіт на проекті Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) Маріуполь Під`їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро в м. Запоріжжя) (І черга будівництва).

Предметом договору визначено підготовку робочих креслень металоконструкцій стадії КМД, закупівля сировини, виробництво і виготовлення металоконструкцій, поставка металоконструкцій для елементів прогонових будов мостів.

У пункті 2.1 договору зазначено, що Субпідрядник, взявши до уваги і до розгляду дані по Проекту КМ і Будівельний майданчик, виконавши усінеобхідні економічні оцінки, приймає на себе всі зобов`язання і ризики по завершенню виконання робіт, всіх поставок, послуг і робіт, забезпечуючи їх готовність для подальшого використання на Будівельному майданчику.

Субпідрядник зобов`язаний виконати усі Роботи в терміни, узгоджені Сторонами в Специфікаціях, і за Ціну Договору субпідряду, визначену Сторонами в статті 5 Договору субпідряду «Ціна Договору Субпідряду» за якістю повністю відповідаючи чинному законодавству України, Стандартам, договору субпідряду, Робочій документації (пункт 2.10 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору підсумкова загальна Ціна договору субпідряду підлягає коригуванню з урахуванням фактично поставлених сталевих елементів і виконаних робіт; в тому вартість сталевих елементів тощо.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору всі платежі за цим Договором здійснюються Підрядником в порядку і строки, встановлені відповідною Специфікацією, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника, вказаний в реквізитах цього Договору.

До обов`язків підрядника входить у тому числі і прийняття та оплата поставлених сталевих елементів (пункт 9.1 договору), а у пункті 9.2 передбачено обов`язок оплати виконаних робіт відповідно до Специфікацій.

Також у пункті 15.3 договору (розірвання договору) посеред іншого погоджено, щоСубпідрядник погоджується, що не має права вимагати відшкодування будь-яких збитківвід Підрядника, за винятком оплати робіт сталевих Елементів, виконаних до моменту розірвання.

На виконанняумов договору позивач поставив відповідачу, товар за наступними накладними: №2 від 28.01.2021, №1 від 11.01.2021, №20 від 02.06.2021, №21 від 03.06.2021, №25 від 03.06.2021, №31 від 04.06.2021, №53 від 01.07.2021, №54 від 04.07.2021, №47 від 05.07.2021, №58 від 19.07.2021, №23 від 17.04.2021, №27 від 06.05.2021, №29 від 06.05.2021, №37 від 16.05.2021, №33 від 20.05.2021, №24 від 02.08.2021, №40 від 09.08.2021, №22 від 14.04.2021, №42 від 22.05.2021, №36 від 02.06.2021, №26 від 02.08.2021, №34 від 04.08.2021, №45 від 13.08.2021, №38 від 16.05.2021, №48 від 22.06.2021, №50 від 26.06.2021, №51 від 30.06.2021, №52 від 01.07.2021, №55 від 07.07.2021, №56 від 12.07.2021, №60 від 19.08.2021, №62 від 26.08.2021, №9 від 23.02.2021, №11 від 03.03.2021, №14 від 07.03.2021, №15 від 10.03.2021, №18 від 04.05.2021, №46 від 16.06.2021, №35 від 30.06.2021, №3 від 01.02.2021, №4 від 16.03.2021, №19 від 01.04.2021, №28 від 06.05.2021, №30 від 18.05.2021, №39 від 06.08.2021, №41 від 10.08.2021, №44 від 12.08.2021, №5 від 12.02.2021, №6 від 16.02.2021, №7 від 16.03.2021, №32 від 07.05.2021, №43 від 22.05.2021, №8 від 23.02.2021, №10 від 16.03.2021, №12 від 16.03.2021, №16 від 17.03.2021, №13 від 17.03.2021, №17 від 16.04.2021.

Загальна вартість поставлених сталевих елементів за переліченими видатковими накладними становить 31 960 380,31 грн.

Згідно з Актом звірки взаємних розрахунків за період: Січень 2021 Серпень 2021, складеним сторонами станом на 31.08.2021, станом на 01.01.2021 переплата становила 503 832,49гривень.

Відповідачем проведено часткову оплату на загальна суму часткової оплати за вищепереліченими платіжними дорученнями становить 15 998 351,27 гривень. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/3550/21 від 15.06.2022, яке залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 з Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗДР (місцезнаходження: 69039, м. Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд 13; ідент. код: 43041726) 1 179 214,84 грн заборгованості, з яких: 1 118 041,50 грн основної заборгованості, 19 817,19 грн 3% річних, 41 356,15 грн інфляційних втрат та 17 688,22 грн судового збору. Стягнення у вказаному рішенні проведено на підставі того ж договору №ЗП-112/1-01/12/20 від 01.12.2020.

У даному позові до стягнення заявляється заборгованість за Договором субпідряду за товар, поставлений за наступними видатковими накладними:

- № 26 від 02.08.2021на суму 436 687,51 грн;

-№ 41 від 10.08.2021на суму 369 270 грн;

-№ 47 від 05.07.2021на суму 405 872,50 грн;

-№ 60 від 19.08.2021 на суму 500 976,30 грн.

Основна сума заборгованості заявлена до стягнення становить 1 712 806,31 грн. Доставка металоконструкцій на вказану суму 1 712 806,31 грн на будівельний майданчик Підряднику підтверджується:

- видатковою накладною № 26 від 02.08.2021, специфікацією 12 до цієї видаткової накладної та відповідною товарно транспортною накладною;

- видатковою накладною № 41 від 10.08.2021, специфікацією 13 до цієї видаткової накладної та відповідною товарно транспортною накладною;

-видатковою накладною № 47 від 05.07.2021, специфікацією № 5 до цієї видаткової накладної та відповідною товарно транспортною накладною (додаток);

- видатковою накладною № 60 від 19.08.2021, специфікацією № 15 до цієї видаткової накладної та відповідною товарно транспортною накладною

У вказаних документах зазначено постачальника ТОВ "ЗДР" та покупця представництво "ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ, такі підписані астронома та скріплені печатками сторін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно із ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, нормами ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З`ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено обов`язки субпідрядника виконати передбачені роботи, а також здійснити поставку металевих елементів підряднику. При цьому, також передбачено окремо обов`язок підрядника прийняти і оплатити вартість поставлених металевих елементів субпідрядником та обов`язок прийняти і оплатити виконані субпідрядником роботи.

Договір укладений між сторонами є змішаний та містить елементи договору поставки та підряду, оскільки передбачає умови, зокрема про поставку металоконструкцій субпідрядником та обов`язок підрядника прийняти та оплатити сталеві елементи окремо від прийняття і оплати виконаних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема підписаними сторонами видатковими накладними, специфікаціями до видаткових накладних та товарно-транспортними накладними, складання яких є характерним для виконання договорів поставки.

Так, частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункт 4.3 договору перебачено, що кожна одиниця устаткування, сталевих елементів, сировини стає власністю замовника в будь-який з нищенаведених моментів, в залежності від того, який з них настав раніше, без прав вимоги або інших обтяжень, серед яких зазначено і момент доставки на будівельний майданчик.

Металоконструкції доставлено на будівельний майданчик згідно з видатковими накладними, тобто на них набуто право власності, проте оплати не здійснено.

При цьому, враховуючи умови укладеного договору та відсутність строку оплати отриманого товару відповідачем у підписаних специфікаціях та видаткових накладних, а також виходячи із змісту ч. 2 ст. 530, ч. 1 ст. 692 ЦК України обов`язок щодо оплати вартості отриманого товару виник у відповідача саме з моменту прийняття товару і підписання відповідних документів.

Відповідач не заперечує факт отримання товару та його вартість, останній визнає наявність заборгованості перед позивачем за вказаний товар, що підтверджується первинними документами.

В сукупності, враховуючи стандарт вірогідності доказів, суд приходить до обґрунтованого переконання, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують заявлені позовні вимоги. В свою чергу, аргументи відповідача не спростовують доводи позивача та не знайшли свого підтвердження в долучених до матеріалів справи доказах. Крім того у справі 914/3550/21, рішення в якій набрало законної сили, встановлено обставини, які мають безпосереднє значення при вирішенні даного спору. В зазначеній справі стягнуто заборгованість за тим же договором, однак за іншими специфікаціями та видатковими накладними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат встановлено, що такі нараховано вірно та обґрунтовано.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За вх. №6164/24 від 04.03.2024 представник позивача подав клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. Вказане клопотання надіслано відповідачу по справі.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав наступні докази:

-ордер про надання правничої допомоги серія АР №1098177;

-договір про надання правової допомоги;

-додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 12.09.2022;

-звіт №1 про виконання доручення від 01.03.2024;

-свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу становить 37 000,00 грн. Відповідач не подав пояснень з приводу стягнення витрат на правову допомогу.

Розглянувши заяву про відшкодування витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Водночас суд звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, суд зазначає, що представник позивача брав участь у справі в режимі відеоконференції, відповідач по суті не спростовував позовні вимоги, предмет доказування у даній справі охоплює незначну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, а також не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим. Крім того типовій спір вже був предметом розгляду Господарського суду Львівської області у справі №914/3550/23.

Судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин щодо виконання договору, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів. В даному контексті суд звертає увагу, що відповідач здійснював часткові проплати, що в свою чергу значно спрощує процес розгляду справи та ставлення стягувача до ситуації в цілому.

Зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків позову суд приходить до висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу позивачем завищено не значною мірою.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для покладення судом витрат на професійну правничу допомогу на відповідача саме в розмірі 37 000,00 грн, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані докази та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №914/1573/23, процесуальних документів, суд робить висновок, що покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічні висновки викладені в постанові КГС у складі ВС від 27.09.2022 №910/3547/21.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку про часткове стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в на загальну суму 25 000,00 грн. В даному контексті суд зазначає, що витрати в розмірі 4 000,00 грн за участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції є завищеними, розумна сума з огляду на вищевикладене на об`єктивне переконання суду становить 2 000,00 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в розмірі 36 119,93 грн. Позивачем сплачено судовий збір за вказаним позовом в розмірі 36 047,19 грн. За наведених обставин позивачу необхідно доплатити судовий збір в розмірі 72,74 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 79, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (місцезнаходження: 69039, м. Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд 13; ідент. код: 43041726) 2 407 995 (два мільйони чотириста сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень заборгованості, з яких: 1 712 806,31 сума основного боргу, 588 619,29 інфляційне збільшення, 106 569,40 3 % річних та 36 119,93 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (місцезнаходження: 69039, м. Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд 13; ідент. код: 43041726) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 72,74 грн.

4.В решті витрат на правову допомогу відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяГорецька З.В.