Рішення № 117817609, 12.03.2024, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2024 року Справа № 903/1040/23

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Бурбела А.С. - довіреність від 01.09.2023

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/1040/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" до Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича про стягнення 334618,30 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА"" надіслало на адресу суду позов до Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича про стягнення 334618,30 грн, в т.ч.: 228737,43 грн основний борг, 54708,92 грн інфляційні втрати та 51171,95 грн 15% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №27845/20 від 01.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано позивача протягом 15 днів з моменту отримання ухвали подати до суду:

-докази часткової оплати по договору від 01.06.2021 №27845/20;

- претензію договору поставки вихідний №184 від 11.05.2023.

Ухвала суду надіслала відповідачу в його електронний кабінет 05.10.2023 о 17:45 год.

Також, ухвалу суду надіслано відповідачу поштовим зв`язком 06.10.2023, отримано відповідачем 10.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №0690207071192.

Строк для подання відзиву - до 25.10.2023.

Представник відповідач 06.10.2023 та 08.10.2023 сформував в системі "Електронний суд" наступні документи:

1.Клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження, в якому просив суд:

- продовжити відповідачу та його представнику строк на для подання заперечень щодо розгляду справи №903/1040/23 за правилами спрощеного позовного провадження;

- призначити справу №903/1040/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження із стадії відкриття провадження у справі.

2. Клопотання (відзив), в якому просить суд:

- поновити відповідачу та його представнику строк на подання відзиву на позов у справі №903/1040/23 та прийняти даний відзив до розгляду;

- призначити справу №903/1040/23 до розгляду за правилами загального позовного провадження із стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.11.2023 клопотання представника ФОП Філюка Івана Антоновича про поновлення строку на подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відзиву, задоволено. Поновлено строк на подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відзиву. Відзив прийнято та приєднано до матеріалів справи. Клопотання представника ФОП Філюка Івана Антоновича про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, задоволено. Суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/1040/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 05.12.2023 о 10:30 год. Ухвала суду від 08.11.2023 доставлена позивачу до його електронного кабінету 08.11.2023 о 15:46 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.77).

Відзив на позовну заяву доставлено позивачу до його електронного кабінету 08.11.2023 о 11:50 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.78).

Отже, строк для подання відповіді на відзив до 13.11.2023.

15.11.2023 представник позивача надіслав до суду наступні документи:

1. Клопотання про поновлення строку на подання документів та відповіді на відзив, оскільки через велику завантаженість відділу стягнення дебіторської заборгованості (1214 договорів з заборгованістю), кількості документів які необхідно надати на підставі ухвали суду та у відзиві на позов відповідача, позивач не мав достатньо часу для надання відповіді на відзив та документів.

2. Лист, щодо надання документів викладених в ухвалі суду від 08.11.2023.

3. Відповідь на відзив, в якій просить вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 20.11.2023 клопотання позивача задоволено, поновлено позивачу строк для надання відповіді на відзив та документів визначених в ухвалі суду від 08.11.2023.

Протокольною ухвалою від 05.12.2023 суд відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 03.01.2024 о 10:45 год в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою від 03.01.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 13.02.2024 о 10:30 год. в режимі відеоконференції за заявою представника позивача.

Представник позивача в призначене судове засідання не з`явився, на відеозв`язок з використанням системи відеоконференцзв`язку єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) не вийшов, хочабув повідомлений, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду необхідно використовувати комп`ютерну техніку або смартфони з доступом в мережу Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення та відповідати Технічним вимогам для доступу до Системи, відповідно до додатку № 1 до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду; за 10 хвилин до початку судового засідання представник учасник справи зобов`язаний зайти та авторизуватися в системі відеоконференцзв`язку, активувати технічні засоби (мікрофон, навушники та камеру), перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи відеоконференцзв`язку та очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Суд попереджав заявника, що відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Представник відповідача в призначене засідання не з`явився, 12.02.2024 сформував в системі "Електронний суд" заяву про відкладення розгляду справи, оскільки 12.02.2024 відповідачем у справі ФОП Філюком І.А. було скеровано на адресу директора ТОВ "е-Кард ЮА" лист-пропозицію щодо мирного врегулювання даного спору та укладення мирової угоди.

Таким чином, у зв`язку із ініціативою відповідача щодо мирного врегулювання спору з можливим укладенням між сторонами мирової угоди, на даний час необхідно відкласти судовий розгляд справи аби надати можливість керівнику ТОВ "е-Кард ЮА" висловити свою думку стосовно вказаної вище пропозиції відповідача.

Ухвалою від 13.02.2024 розгляд справи по суті відкладено на 12.03.2024 о 09:50 год 27.02.2024 представник позивача сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що між сторонами не досягнена згода щодо укладання мирової угоди та вирішення спору в позасудовому порядку. Враховуючи, що кожне судове засідання Відповідач просить відкласти, Позивач повідомляє, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача просив суд позов задовольнити повністю.

У визначений судом день та час відповідач та представник відповідача в призначене судове засідання суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (покупець, відповідач) укладено договір №27845/20.

Відповідно до п.1.1. даного договору, сторони домовились, що постачальник, зобов`язується забезпечити покупцеві поставку товарів та послуг в мережі станцій, через систему Е100, з використанням карток, а покупець зобов`язується приймати товар та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах визначених в договорі.

Згідно п.п. 1.2.,1.3. даного договору, найменування, асортимент товару та послуг, які постачальник повинен поставити покупцю визначаються усною заявкою пред`явника картки. Умови про товари та/або послуги, їх ціна, строк оплати вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що кількість товару, що поставлено в рамках цього договору, відображається в рахунках на оплату, додатках до рахунків на оплату, видаткових накладних та актах прийому-передачі товару.

Даним договором постачальник забезпечує по покупцеві можливість використання карток для придбання (отримання) товарів та/або послуг на автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного договору, Покупець підтверджує, що він повідомлений про те, що постачальник, здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток Е100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а є тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об`єктів. (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 Договору, поставка товару покупцю здійснюється партіями, на умовах EXW (Інкотермс 2010), шляхом заправлення транспортного засобу через паливо роздавальні колонки, з використанням терміналів. Під партією товару сторони розуміють товари в кількості та асортименті, передані покупцю на АЗС, згідно усної заявки покупця (пред`явлення картки) виходячи з потреб покупця. Товар відпускається при умові: пред`явлення картки покупцем (пред`явником картки) та правильного введення пін-коду. Право власності на товар переходить до покупця в момент заправлення товаром транспортного засобу.

За змістом п. 3.4 Договору, зокрема, сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним договором, в тому числі рахунки на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, актів прийому-передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Первинні облікову документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали.

Розрахунки, за товари/послуги та Web-послуги, які були поставлені/надані за цим договором, здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, зокрема, покупець здійснює оплату на підставі рахунку на оплату на умовах відстрочення платежу також покупець має право вносити авансові платежі. Датою оплати є зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15-ти календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку щодо оплати, на підставі виставленого рахунку на оплату (п. 4.3 договору).

Вартість товарів та/або послуг, а також Web-послуг за даним договором вказується постачальником у рахунках на оплату, видаткових накладних/актах прийому-передачі товару та актах наданих послуг (п. 4.6 договору).

У п. 4.7 договору, сторони узгодили - якщо постачальник протягом 15-ти календарних днів, починаючи від дати отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг, не одержить від покупця письмового заперечення по даним документам та покупець не дасть докази некоректності вказаних документів, документи вважаються вірними, прийнятими покупцем та покупець вважається таким що згідний з вказаною в них інформацією (кількістю, вартістю отриманих товарів та/або послуг). Сторони погодили що для цілей цього договору дата отримання покупцем видаткових накладних/актів прийому-передачі товару та/або актів наданих послуг при направленні таких документів до покупця засобами електронного зв`язку/за допомогою електронного документообігу вважається такою, що збігається з датою відправки таких документів постачальником.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та укладений на невизначений строк (п. 9.1 договору).

Будь-яка кореспонденція (інформація) між сторонами в рамках цього договору, буде передаватися сторонами на адреси для листування, електронні адреси, та номери телефонів/факсів, що зазначені в договорів або заяві про зміну адреси, або вручатися під розписку уповноваженому представникові іншої сторони (п. 10.2 Договору).

Відповідно до п. 11 "Реквізити сторін" договору зазначено електронну адресу Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича, а саме: (ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Філюком Іваном Антоновичем (покупець) підписано акт прийому-передачі карт за яким для забезпечення виконання умов договору №27845/20 від 01.06.2021 постачальник передав, а покупець прийняв у тимчасове користування ідентифікаційні пластикові картки Е100, які є власністю постачальника, а саме:

НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_19, НОМЕР_20.

Із змісту п. 2 вказаного акту вбачається, що після закінчення терміну дії карт, зазначеного на них, а також у випадках розірвання вищевказаного договору, за винятком випадків, передбачених договором, картки повинні бути повернені постачальнику.

На виконання умов договору постачальник з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно", з накладення електронного цифрового підпису, направлено покупцю на електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1) наступні документи:

1) 09.02.2022 - специфікацію від 01.01.2022 до договору №27845/20 від 01.06.2021, рахунок на оплату №62749 від 31.01.2022 на суму 96965,41 грн, деталізацію №627449 від 31.01.2022 на суму 96965,41 грн, видаткову накладну №62749 від 31.01.2022 на суму 96965,41 грн, акт прийому-передачі товарів №62749 від 31.01.2022 на суму 96965,41 грн , із змісту яких вбачається найменування товару "Дизельне паливо", кількість 3240,58 літрів, ціна з ПДВ 29,92 грн за літр.

2) 16.03.2022 - специфікацію від 01.02.2022 до договору №27845/20 від 01.06.2021, рахунок на оплату №71655 від 28.02.2022 на суму 91204,79 грн, деталізацію №71655 від 28.02.2022 на суму 91204,79 грн, видаткову накладну №71655 від 28.02.2022 на суму 91204,79 грн, акт прийому-передачі товарів №71655 від 28.02.2022 на суму 91204,79 грн, із змісту яких вбачається найменування товару "Дизельне паливо", кількість 2942,09 літрів, ціна з ПДВ 31,00 грн за літр.

3) 24.02.2022 - рахунок на оплату №66986 від 15.02.2022 на суму 101737,47 грн, деталізацію №66986 від 15.02.2022 на суму 101737,47 грн, видаткову накладну №66986 від 15.02.2022 на суму 101737,47 грн, акт прийому-передачі товарів №66986 від 15.02.2022 на суму 101737,47, із змісту яких вбачається найменування товару "Дизельне паливо", кількість 3332,53 літрів, ціна з ПДВ 30,30 грн за літр та «AdBlue»,кількість 40,03 літрів, ціна з ПДВ 18,90 за літр.

Позивач з метою досудового врегулювання спору, 12.05.2023 направив на адресу місцезнаходження Відповідача, претензію з приводу порушення умов договору поставки №27845/20 від 01.06.2021. Дана претензія отримана відповідачем 24.05.2023, однак відповіді чи заперечення відсутні.

Отже, підприємець Філюк І.А., взяті на себе згідно договору зобов`язання, в частині проведення з ТОВ "е-Кард ЮА" розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконав, їх вартість не оплатив у зв`язку з чим заборгував постачальнику 228737,73 грн.

З доводів позивача слідує, що на день розгляду справи основна заборгованість становить 59760,00 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ст.538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Відповідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 51171,95 грн. - 15% річних та 54708,92 грн. інфляційних втрат (а.с7-8).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 15% річних та сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 334618,30 грн, в т.ч: 228737,43 грн основний борг, 54708,92 грн інфляційні втрати, 51171,95 грн 15% річних

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 5019,28 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Щодо доводів відповідача, що в актах звірки взаєморозрахунків відсутній підпис Відповідача, судом враховано наступне.

Пунктом 4.8. Договору передбачено: «Протягом терміну дії Договору Сторони по запиту однієї зі Сторін можуть здійснити звірку підписанням відповідного акту. Із цією метою запитуюча сторона взаєморозрахунків і направляє його другій Стороні факсом, електронним або поштовим зв`язком на адресу, телефон або актуальну електронну адресу. Якщо по закінченні 5 робочих днів, друга Сторона не надає доказів і не висуває письмових заперечень проти даних взаєморозрахунків, вважається, що Сторона, що одержала акт звірки, згідна з ним та дані вказані в акті звірки вважаються вірними».

Оскільки, Відповідач отримав з системи електронного документообіг «Вчасно» акти та не висував письмових зауважень до них, в той же час проводив оплату за Договорами, тому вони вважаються вірними.

Щодо доводів відповідача стосовно суми боргу за двовма договорами, судом враховано наступне.

Як вбачається з доводів позивача, протягом дії Договору 1 (починаючи з 01.06.2021) Позивач реалізував товарів і послуг Відповідачу, на загальну суму: 1601079,15 грн, та направив наступні рахунки:

Рахунок па оплату № 2688 від 15.06.2021 року, па загальну суму 7 320,00 грн;

Рахунок па оплату № 6703 від 30.06.2021 року, па загальну суму 37 531,50 грн;

Рахунок па оплату № 10648 від 15.07.2021 року, па загальну суму 137 720,00 грн;

Рахунок на оплату № 14518 від 31.07.2021 року, на загальну суму 103 149,00 грн;

Рахунок па оплату № 18577 від 15.08.2021 року, па загальну суму 86 838,05 грн;

Рахунок на оплату № 22987 від 31.08.2021 року, на загальну суму 50 623,00 грн;

Рахунок на оплату № 26840 від 15.09.2021 року, па загальну суму 64 790,24 грн;

Рахунок па оплату № 31006 від 30.09.2021 року, па загальну суму 200 466,75 грн;

Рахунок на оплату № 35019 від 15.10,2021 року, на загальну суму 165 995,15 грн;

Рахунок па оплату № 39018 від 31.10.2021 року, па загальну суму 140 671,60 грн;

Рахунок па оплату № 43306 від 15.11.2021 року, па загальну суму 47 090,00 грн;

Рахунок на оплату № 47150 від 30.11'2021 року, па загальну суму 43 162,00 грн;

Рахунок па оплату № 51393 від 15.12.2021 року, на загальну суму 156 914,19 грн;

Рахунок на оплату № 55528 від 31.12.2021 року, на загальну суму 68 900,00 грн;

Рахунок на оплату № 62749 від 31.01.2022 року, па загальну суму 96 965,41 грн (подано з позовною заявою);

Рахунок па оплату № 66986 від 15.02.2022 року, па загальну суму 101 737,47 грн (подано з позовною заявою);

Рахунок на оплату № 71655 від 28.02.2022 року, па загальну суму 91 204,79 грн (подано з позовною заявою).

Щодо оплати Відповідача, то за період з 01.06.2021 по дату написання відповіді на відзив, Відповідачем здійснено платежі на користь Позивача на загальну суму: 2447433,77 грн. Однак розрахунок Відповідача відбувався з однотипним призначенням платежу «Оплата за ПММ та послуги згідно договору № КОМ 27845/20 від 01.06.2021 без ПДВ», таким чином Відповідач не сплачував якийсь з направлених рахунків, а здійснював оплати в межах Договору КОМ 27845/20 від 01.06.2021. В даному випадку під час оплати Відповідачем, останній оплачував суму, яка відображалась в його персональному кабінеті на сайті Позивача як заборгованість, однак під час оплати в мобільному банкінгу здійснював копіювання призначення.

Позивач повідомив суд, що між Позивачем та Відповідачем укладено два договори, а саме Договір №27845/20 від 01.06.2021 (падалі -Договір 1), який є в матеріалах справи та є предметом спору між Сторонами та Договір №КОМ 27845/20 від 01.06.2021 (надалі - Договір 2). При цьому за Договором 1 Відповідачу за актом приймання - передачі карт, передано 19 карток, а за Договором 2 Відповідач користувався тими ж картками, шляхом подачі заяви про їх активацію в межах Договору 2.

Різниця між цими Договорами передбачена умовами Договорів, а саме пункт 3.1. Договору 1 «Даним Договором Постачальник забезпечує Покупцеві можливість використання Карток для придбання (отримання) Товарів та/або Послуг па автозаправних станціях і пунктах дорожнього сервісу, що перебувають на митній території України (Мережа станцій). Підписанням даного Договору, Покупець підтверджує що він повідомлений про те, що Постачальник, здійснює лише посередницьку діяльність у торгівлі паливом (реалізація за допомогою смарт-карток 13100). Постачальник не здійснює операції з фізичного отримання та відпуску пального, а с тільки посередником, не має при цьому власних автозаправних станцій, місць зберігання пального та інших об`єктів.», в свою чергу пунктом 2.1. Договору 2 передбачено « 2.1. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає договори з учасниками Системи Е100 на придбання Комітентом Товарів ,та/або Послуг в Мережі станцій за межами митної території України. Договори укладені між Комісіонером та учасниками Системи Е100 попередньо не підлягають візуванню Комітентом.». Таким чином, суттєвими умовами за цими Договорами с те, що за одним Договором (Договір 1) Відповідач використовує картку на митній території України, а за іншим Договором за межами митної території України.

За Договором-2 (починаючи з 01.06.2021) Позивач реалізував товарів і послуг Відповідачу, на загальну суму: 1075666,60 грн, однак товари на суму 574,55 грн були повернені Відповідачем, тому Позивачем здійснено перерахунок, таким чином загальна сума реалізованих товарів та послуг складає 1 075 092,05 грн. На виконання умов Договору 2 Позивачем були направлені Відповідачу рахунки (долучені до справи і перелічені на а.с.106-107, т.1).

Загалом за Договором 1 та Договором 2 Позивачем реалізовано товарів та послуг па загальну суму: 2676171,20 грн., Відповідачем за період з 01.06.2021 року по дату написання відповіді па відзив, здійснено платежі на користь Позивача па загальну суму: 2 447 433,77 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, долучені до справи і перелічені на а.с.107-108, т.1.

Отже, загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 228 737,43 грн, яка рахується за Договором 1, який є предметом спору у справі, оскільки виходячи з призначення платежу заборгованість за Договором 2 погашена першочергово.

З доводів позивача слідує, що станом па 31 березня 2022 року, Відповідач мав переплату (сальдо кінцеве в акті звірки взаєморозрахунків за березень 2022 року) за Договором 2 на суму 61170,24 грн та мав заборгованість за Договором 1 на суму 289907,67 грн, що підтверджується в тому числі актом звірки взаєморозрахунків по Договору 1 за березень 2022 року (сальдо кінцеве).

В подальшому Позивачем здійснено коригування боргу, яке не відобразилось в акті звірки взаєморозрахунків, через програмну помилку бухгалтерської програми, однак у відповідному коригуванні здійснено зарахування переплати за Договором 2 у розмірі 61170,24 грн на заборгованість по Договору 1, таким чином в акті звірки за квітень 2022 року по Договору 1 заборгованість Відповідача (сальдо початкове і кінцеве) складала не 289907,67 грн., а 228 737,43 грн, які Відповідач досі не сплатив на користь Позивача.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Філюка Івана Антоновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "е-Кард ЮА" (проспект Бандери Степана, буд.9, корп.2, офіс 2-301, м.Київ, 04073, код ЄДРПОУ 43246932) 334618,30 грн. заборгованості (триста тридцять три тисячі шістсот вісімнадцять гривень 30 коп), в т.ч: 228737,43 грн основний борг, 54708,92 грн інфляційні втрати, 51171,95 грн 15% річних, а також 5019,28 грн (п`ять тисяч дев`ятнадцять гривень 28 коп) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений 21.03.2024.

Суддя І. О. Гарбар