Рішення № 11781597, 09.09.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2010 р.           Справа № 3/59. За позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго», м. Чернівці

до державного комунального підприємства «Чернівціводоканал», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –5732177,35 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –Маслей І.М., довіреність № 160 від 01.02.2010 року

Від відповідача –Шпортун К.П., довіреність №161/17 від 22.06.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»звернулося з позовом до Державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»про стягнення заборгованості у розмірі 6265552,93 грн., яка складається з 5110975,27 грн. основного боргу, 915522,98 грн. пені, 60002,27 грн. 3% річних та 179052,41 грн. інфляційних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання з боку відповідача, укладеного між сторонами договору на користування електричною енергією №24 від 01.02.1997 року.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву позов визнає частково –на суму основної заборгованості у розмірі 4882273,79 грн. Щодо решти частини позову відповідач зазначає про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних та трьох відсотків річних, з огляду на невірний розрахунок заборгованості.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24.06.2010 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 10.08.2010 року.

Ухвалою від 10.08.2010 року, за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору до 09.09.2010 року та відкладено розгляд справи на 31.08.2010 року, а ухвалою від 31.08.2010 року, за клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено на 09.09.2010 року.

Присутнім у судовому засіданні 09.09.2010 року представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, що відбулось внаслідок їх перерахунку. Так, станом на день вирішення спору, позивач просить стягнути з відповідача 5732177,35 грн., з яких 5110975,27 грн. основного боргу, 369721,04 грн. пені, 60002,27 грн. 3% річних та 191478,77 грн. інфляційних.

Зазначена заява, будучи такою, що узгоджується з вимогами статті 22 Господарського процесуального кодексу України, підлягає задоволенню.

Відтак, сума позову становить 5732177,35 грн.

Представник відповідача, у судовому засіданні надав суду докази часткового погашення суми основного бору, що мало місце після подання позивачем позову до господарського суду (платіжне доручення №12 від 24.06.2010 року на суму 228701,48 грн.).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

01.02.1997 року між сторонами укладено договір за №24 на користування електричною енергією (Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов’язався оплачувати вартість спожитої енергії згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 16 Договору передбачено, що він укладається на строк до 31 грудня 1998 року та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією з сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. На момент вирішення спору, Договір є діючим.

Нарахування за надані послуги по постачанню електричної енергії здійснюються на підставі звітів про використану електричну енергію, які споживач зобов’язаний до 30 числа кожного місяця надати постачальнику, а останній на основі цих звітів проводить нарахування за встановленими тарифами відповідно до кількості використаної енергії за кожен місяць (п.7.1 Договору).

Відповідно до п.7.2 Договору оплата платіжних документів здійснюється відповідачем (споживачем) самостійно в п’ятиденний строк після дати, зазначеної в платіжному документі.

У випадку неоплати платіжного документа протягом 5 днів сторони керуються договірними зобов’язаннями, вимогами Правил користування електроенергією в частині припинення подачі електроенергії, а на суму вказаному в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі 0,2 відсотки за добу по день фактичної сплати.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідача, в період з червня 2009 року по травень 2010 року, виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5110975,27 грн.

Згідно з платіжним дорученням №12 від 24.06.2010 року, відповідачем добровільно сплачено 228701,48 грн. заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позов в частині стягнення 5110975,27 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню на суму 4882273,79 грн.

У відповідності до умов п.п. 7.2. Договору відповідачу нараховано 369721,04 грн. пені, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких умов, правомірним є нарахування позивачем 60002,27 грн. трьох процентів річних та 191478,77 грн. інфляційних.

Отже, позовні вимоги, підлягають частковому задоволенню: з відповідача належить стягнути на користь позивача 4882273,79 грн. основного боргу, 369721,04 грн. пені, 60002,27 грн. трьох процентів річних та 191478,77 грн. інфляційних.

Провадження у справі в частині стягнення 228701,48 грн. основного боргу слід припинити на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Судові витрати належить стягнути з відповідача з вини якого спір доведено до розгляду у господарському суді.

Враховуючи викладене, керуючись підпунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

В И Р І Ш И В :

1.          Задовольнити заяву позивача про зменшення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з державного комунального підприємства «Чернівціводоканал»(м. Чернівці, вул. Комунальників, 5, код 03361780) на користь відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго»(м. Чернівці, вул. Прутська, 23-а, код 00130760) 5503475,87 грн. заборгованості (4882273,79 грн. основного боргу, 369721,04 грн. пені, 60002,27 грн. трьох процентів річних та 191478,77 грн. інфляційних) 25500 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Провадження у справі в частині стягнення 228701,48 грн. основного боргу припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Повне рішення складено 14.09.2010 року.

Суддя                                         .