Рішення № 11781520, 10.06.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р.           Справа № 3/47. За позовом Прокурора Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з Державного матеріального резерву, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор»,м. Чернівці

про стягнення заборгованості –2800 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –не з’явився

В засіданні приймав участь прокурор облпрокуратури Балицька Р.С.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Кіцманського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Неполоковецький комбінат хлібопродуктів»Державного комітету України з Державного матеріального резерву звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті вартості продукції, отриманої на підставі накладної №1696 від 26.05.2009 року, товаро-транспортної накладної №008283 від 26.05.2009 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.04.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 18.05.2010 року.

Ухвалою суду від 18.05.2010 року, у зв’язку із неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 10.06.2010 року.

На день вирішення спору, 10.06.2009 року, представники сторін у судове засідання не з’явились. Водночас, від позивача надійшли докази в підтвердження добровільної сплати суми заборгованості у розмірі 2800 грн., у зв’язку з чим він просить припинити провадження у справі.

Присутній у судовому засіданні прокурор, факт сплати відповідачем вищевказаних коштів, не заперечує.

Неявка представників сторін у судове засідання, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Розглянувши подані прокурором документи та інші матеріали, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив, що наявними в матеріалах справи доказами (накладна №1696 від 26.05.2009 року, податкова накладна №2154 від 26.05.2009 року, товаро-транспортна накладна №008283 від 26.05.2009 року) підтверджується факт поставки, 26.05.2009 року, позивачем відповідачу товару (борошна вищого ґатунку в мішках) на загальну суму 3800 грн.

В день поставки, 26.05.2009 року, позивачем виставлено рахунок на оплату вартості поставленого товару за №486 від 26.05.2009 року з визначенням його строку дійсності протягом трьох банківських днів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші право чини.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки товару за накладною №1696 від 26.05.2009 року є самостійною угодою, укладеною сторонами у спрощений спосіб, а між стонами, при цьому, виникли зобов’язальні правовідносини.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

03.08.2009 року, позивачем пред’явлено відповідачу вимогу про сплату боргу на суму 3800 грн., що було сформульовано в претензії №619 від 03.08.2009 року.

Згідно з поданою позивачем випискою з власного розрахункового рахунку за 14.08.2009 року, відповідачем сплачено за рахунком №486 від 26.05.2009 року 1000 грн.

03.11.2009 року позивачем пред’явлено відповідачу вимогу про сплату боргу на суму 2800 грн., що було сформульовано в претензії №886 від 03.11.2009 року.

14.04.2010 року позивачем направлено до господарського суду Чернівецької області позовну заяву про стягнення з відповідача 2800 грн. заборгованості.

Проте, згідно виписки з банківського рахунку від 09.04.2010 року (до моменту звернення з позовом), відповідачем сплачено за рахунком №486 від 26.05.2009 року ще 1000 грн.

Після порушення провадження у справі, 01.06.2010 року, відповідачем добровільно погашено іншу частину боргу, а саме 1800 грн.

Таким чином, у задоволенні позову в частині стягнення 1000 грн. слід відмовити у зв’язку з безпідставністю позову, а в частині стягнення 1800 грн. –припинити провадження у справі на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Судові витрати належить стягнути з відповідача до держбюджету в частині позовних вимог щодо яких припинено провадження у справі.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 49, пунктом 11 частини 1 статті 80, статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову в частині стягнення 1000 грн. заборгованості відмовити.

2. Провадження у справі в частині стягнення 1800 грн. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор» (Чернівці, провул. Текстильників, 1, код 32137447) в дохід Державного бюджету України 66 грн. державного мита, 152 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                         О.В. Гончарук