Вирок № 117807499, 21.03.2024, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13715/23

1-кп/357/162/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2024 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023111030004565, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Біла Церква Київської області, з професійно-технічною освітою, розлученого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, працюючого на посаді водія в ТОВ «Транссіті» зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_6 , представник потерпілого - адвокат ОСОБА_7 ,

У С Т А Н О В И В:

23.09.2023 близько 19:45 год. ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автобусом марки «Ataman А092Н6» р.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною бульвару Олександрійського в напрямку вул. Сквирського шосе в м. Біла Церква Київської області, в порушення вимог п. 2.3.6) ПДР України, згідно з яким: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 18.2 ПДР України, згідно з яким: «На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека», наближаючись до регульованого пішохідного переходу, розташованого йавпроти будівлі АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 проявив неуважність, не своєчасно відреагував на зміну дорожньої обстановки та, не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перетинав проїзну частину Олександрійського бульвару по регульованому пішохідному переходу на дозволений сигнал світлофора справа наліво відносно напрямку руху вказаного транспортного засобу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому лобної та правої тім`яної кісток, забою головного мозку легкого ступеню, перелому основної фаланги 5 пальця лівої ступні. Ушкодження на голові відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, ушкодження на лівій ступні відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тому що для повного зрощення перелому необхідно тривалий строк - більш ніж З тижні.

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 б та 18.2 ПДР України перебувають в прямому причинному зв`язку із вчиненням дорожньо- транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 .

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 23.09.2023 близько 19-45 год. він керував автобусом марки «Ataman А092Н6» р.н.з. НОМЕР_1 по бульвару Олександрійському в напрямку вул. Сквирське шосе в м. Біла Церква, 21 маршрут, по правій смузі руху для громадського транспорту, йшов на розворот в сторону Піонерської. Автобус належить його роботодавцю ТОВ «Транссіті». Пора доби була світла, погода була суха, видимість була хорошою. Для пішоходів горіло зелене світло світлофора, на пішохідному переході він пропустив двох пішоходів, автобус котився і в цей час у салоні автобуса закричала дитина про те, що вона не туди сіла. У зв`язку з цим він відволікся від керування і не помітив потерпілого, який переходив дорогу справа наліво відносно напрямку руху вказаного автомобіля та здійснив на нього наїзд передньою лівою частиною автобуса. Подивився в дзеркало і об`їхав ногу потерпілого який лежав на дорозі, де саме не пам`ятає. Він відразу зупинився, вже за пішохідним переходом, вийшов з автобуса, мабуть потерпілий в той момент був без свідомості, побачив біля голови на асфальті кров. Відразу під`їхала муніципальна варта, після неї поліція і десь через 5 хвилин швидка допомога. На місці події позбиралися люди, він намагався викликати швидку допомогу, але з`ясувалося, що вже хтось із присутніх викликав. Він на місці події залишався до кінця оформлення документів, надавав інформацію працівникам поліції, претензій до них не мав.

Йому відомо, що потерпілий лежав у лікарні десь 2-3 неділі, він його там не провідував, тому що його дочка та син з якими він зв`язувався сказали цього не робити. Він пропонував їм свою фінансову допомогу, але вони сказали що поки-що не потрібно.

Він працює водієм у ТОВ «Транссіті» з 2021 року і продовжує там працювати. Посвідчення водія категорію В, С він отримав у 1995 році, у 1997 році отримав категорію на водіння автобуса. З 1999 року він працює на пасажирських перевезеннях, така ситуація з ним сталася вперше.

В судовому засіданні щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, засуджував свою поведінку та неодноразово просив вибачення у потерпілого, зазначив, що зробив для себе належні висновки. Наразі він відшкодував потерпілому заявлену ним шкоду, про яку вони домовилися. Просив суд суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він продовжує працювати водієм в ТОВ «Транссіті» і ця робота є для нього єдиним джерелом його доходу. Проживає він із 83-річною матір`ю.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумніві суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу та тих, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат у справі.

Визнавальні показання обвинуваченого в ході судового засідання, підтверджуються, доказами, що містяться у кримінальному провадженні, повністю з ними узгоджуються, тому його показання суд визнає достовірними.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена у повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України- як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, що відповідає правової позиції викладеної у постанові ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к.

Так, обвинувачений в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні злочину, висловив щирий жаль з приводу вчинених ними дій та осуд своєї поведінки, просив вибачення у потерпілого.

Активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого виразилось у активному сприянні у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України (постанова ККС ВС від 07.04.2021 у справі 263/15605/17).

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, диспозиція статті характеризується необережною формою вини по відношенню до наслідків у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілого; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, медичну допомогу у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не отримує, розлучений, утриманців не має, проживає з 83-річною матір`ю, офіційно працевлаштований водієм, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Також судом судом враховується відсутність будь-яких попередніх адміністративних правопорушень, пов`язаних з порушенням ПДР, відшкодування потерпілому в повному обсязі моральної шкоди, враховується також позиція в судових дебатах прокурора, який вважав, за можливе призначити мінімальне покарання обвинуваченому не пов`язане з ізоляцією від суспільства без позбавлення права керувати транспортними засобами, позицію потерпілого в тому, що вони примирилися, обвинувачений відшкодував йому в повному обсязі моральну шкоду, претензій до нього він немає, тому просить призначити йому мінімально можливе покарання, не позбавляти волі та права керувати транспортними засобами.

З огляду на викладене, суд вважає, що виправлення і перевиховання, попередження з боку обвинуваченого ОСОБА_3 здійснення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах санкції статті Кримінального Закону, із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки застосування до обвинуваченого додаткового покарання позбавить його можливості заробляти на проживання. Також судом враховано вік обвинуваченого, який з 1999 року займається пасажирськими перевезеннями, відсутність відомостей про раніше притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, офіційно працевлаштований водієм, що є єдиним джерелом його доходу, тому суд приходить до висновку, що позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами негативно вплине не тільки на обвинуваченого, але й на інших осіб, які перебувають у його оточенні, зокрема його 83-річної матері.

На думку суду, застосування звільнення від покарання з випробуванням, у даному випадку є дієвим заходом впливу на обвинуваченого, оскільки перебуваючи під наглядом уповноваженого органу з питань пробації він відчуватиме відповідний тиск відповідальності, при цьому залишаючись соціально адаптованою особою, як такою, що поважає сімейні і соціальні цінності, має позитивне ставлення до праці, тобто працюючи забезпечить утримання себе та своєї матері, відповідно зменшивши ймовірний тягар його утримання у місцях позбавлення волі.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався.

Процесуальні витрати відповідно до ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а саме арешт на автобус «Ataman A092H6», р.н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2023.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межу України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Скасувати арешт на автобус «Ataman A092H6», р.н.з. НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.09.2023.

Речовий доказ по справі: автобус «Ataman A092H6», р.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до розписки повернутий користувачу ТОВ «Транссіті», після набрання вироком законної сили - залишити у розпорядженні останнього; DVD-R диск із відеофайлом, після набрання вироком законної сили, залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження, які перебувають у прокурора.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи розмірі 2 390,00 грн. (дві тисячі триста дев`яносто гривень 00 копійок).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя ОСОБА_1