Рішення № 11780356, 20.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.10 Справа № 31/89-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер», м. Львів

до відповідача:Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

про:стягнення 3923,05 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Тибінка В.Я. представник;

від відповідача:не зявився;

від третьої особи:Боднар О.М. представник. Представникам позивача і третьої особи розяснено права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер», м. Львів, надалі позивач, до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів, надалі відповідач, про стягнення 3923,05 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч нормі ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги»не виконано обовязку щодо забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів вулицями і дорогами міст, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст за встановленими для них державними стандартами і нормами. Внаслідок такого невиконання зобовязань позивачеві було завдано збитків на суму 3923,05 грн.

Ухвалою суду від 08.07.2010 р. позовну заяву прийнято до провадження, залучено до участі в справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Львівську міську раду, призначено розгляд справи на 18.08.2010 р.

Позивачем 17.08.2010 р. на адресу суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача та залученої третьої особи в судове засідання 18.08.2010 р. не зявилися, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, витребовуваних судом документів не подали. Представник відповідача в судовому засіданні 18.08.2010 р. проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог повністю.

Сторони в судове засідання 03.09.2010 р. зявилися, надали суду пояснення по суті спору. Позовні вимоги представник позивача підтримав з підстав, наведених у позові, надав відзив на позов. Представники відповідача і третьої особи позовні вимоги заперечили повністю. Сторони і третя особа звернулись до суду із узгодженим клопотанням про продовження строку розгляду спору. Суд, ознайомившись із поданим клопотанням та вивчивши матеріали справи, продовжив строк розгляду спору в порядку вимог ст. 69 ГПК України до 20.09.2010 р. та відклав розгляд справи.

Ухвалою суду від 03.09.2010 р. в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова та АТІ при ГУ МВС України у Львівській області копії адмінматеріалів дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 23.06.2007 р. близько 15-00 год., коли гр. ОСОБА_1 під час руху по вул. Золотій, 26 у м. Львові здійснив наїзд у вибоїну (люк) на дорозі. Проте, ДАІ вимоги ухвали суду не виконано, відповідні документи не подано.

В судове засідання 20.09.2010 р. зявилися представники позивача та третьої особи, які надали суду пояснення щодо предмету позову. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, а представник третьої особи позовні вимоги заперечив, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзиві.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 27.09.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

23.06.2007 р. близько 15 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 під час руху на власному автомобілі BMW 323, д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Золотій в м. Львові, здійснив наїзд у відкритий люк на дорозі, внаслідок чого автомобіль було пошкоджено. Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою 1-го міжрайонного відділу ДАІ при УМВСУ у Львівській області № 2528 від 24.07.2007 р.

Як вбачається із матеріалів справи на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль був застрахований у позивача згідно договору про страхування наземного транспорту № 114-3202/147-07 від 23.03.2007 р.

Для визначення вартості ремонту автомобіля позивач замовив у субєкта оціночної діяльності судового експерта Холодцова Д.В. проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до висновку спеціаліста № 1022/07 від 16.07.2007 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля на момент огляду, з технічної точки зору становить 4006,85 грн.

Згідно банківської виписки з рахунку позивача за проведене експертне дослідження позивачем сплачено 280,00 грн.

Відповідно до умов договору про страхування наземного транспорту № 114-3202/147-07 від 23.03.2007 р. позивачем складено страховий акт № 32-189-07/114-3202/147-07-01/07 від 07.08.2007 р. та виплачено власнику автомобіля страхове відшкодування в сумі 3329,00 грн. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується видатковим касовим ордером № 977 від 07.08.2007 р. на суму 2399,00 грн. та платіжним дорученням № 461 від 07.08.2007 р. на суму 930,00 грн.

У відповідності до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 р. № 304 «Про передачу обєктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій»проїздна частина дороги, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода, перебуває на балансі відповідача.

Відтак, позивач із посиланням на п.п. 1, 2, 4, ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги»просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу з відповідача в порядку регресу завдані йому у звязку із виплатою страхового відшкодування збитки в сумі 3923,05 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідно до умов договору про страхування наземного транспорту № 114-3202/147-07 від 23.03.2007 р. позивачем було виплачено страхову виплату у розмірі 3329,00 грн., а також понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 280,00 грн. та отримання довідки в ДАІ в сумі 34,05 грн., про що свідчать копії платіжних доручень № 446 від 20.07.2007 р. на суму 280,00 грн. та № 374 від 03.07.2007 р. на суму 34,05 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.. 993 Цивільного кодексу до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні збитки, унормований і ст. 27 Закону України «Про страхування». За приписами цієї норми, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до вимог ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги»органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають, зокрема, за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 р. № 304 «Про передачу обєктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій»вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі обєкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній, передані на баланс комунального господарства районних адміністрацій. Таким чином, станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди проїздна частина дороги, на якій вона відбулася, перебувала на балансі відповідача. Вказане також підтверджується поданими відповідачем копіями договору № 10 від 05.03.2007 р., укладеного між відповідачем та ВАТ «ШРБУ-65», згідно якого відповідач замовив, а ВАТ «ШРБУ-65»взяло на себе зобовязання виконати роботи з поточного ремонту вулиць у Шевченківському районі м. Львова, та договору № 9 від 05.03.2007 р., укладеного між відповідачем та Львівським комунальним підприємством «Шляхоремонтне підприємство Шевченківського району», згідно якого відповідач замовив, а ЛКП «Шляхоремонтне підприємство Шевченківського району»зобовязалось виконати роботи з поточного ремонту доріг у Шевченківському районі м. Львова.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 1166 Цивільного кодексу України позадоговірна відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу цивільного правопорушення, що включає такі елементи, як протиправність поведінки, шкода, причинний звязок між ними та вина заподіювача шкоди.

Доводи відповідача з посиланням на норми Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради про не віднесення до повноважень відповідача питань щодо утримання в належному стані каналізаційних люків на проїзних частинах автомобільних доріг району спростовуються як наявними матеріалами справи, зокрема рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 р. № 304 «Про передачу обєктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій», договорами № 9 від 05.03.2007 р. та № 10 від 05.03.2007 р., так і нормою ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги». Відтак, відповідач, як виконавчий орган Львівської міської ради, згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти у спірних відносинах лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі Законом України «Про автомобільні дороги».

Ні відповідачем, ні третьою особою за допомогою належних і допустимих доказів не спростовано факту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась внаслідок наявності відкритого люку на проїздній частині дороги, відповідальним за стан якої є саме відповідач, та понесення позивачем, як страховиком, відповідних витрат в загальній сумі 3643,05 грн. Отже, саме бездіяльність відповідача, яка полягала у не проведенні відповідних ремонтних робіт шляхом їх замовлення у підрядних організацій, призвела до дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої страхувальник зазнав шкоди, а позивач набув права вимагати її відшкодування на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування».

Матеріали справи підтверджують понесення позивачем витрат в сумі 3643,05 грн., у звязку з чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 509, 979, 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 69, 75, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Дністер», м. Львів, задоволити частково.

2.Стягнути зі Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (79058, м. Львів, вул. Липинського, 11; код ЄДРПОУ 04056115) на користь ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Дністер»(79022, м. Львів, вул. Городоцька, 174; код ЄДРПОУ 13800475) кошти в сумі 3643,05 грн., сплачене державне мито в сумі 94,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,00 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя