Рішення № 117803055, 15.02.2024, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/5435/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить визнати за ним право власності на реконструйовану нежитлову будівлю загальною площею 499кв.м, розташовану по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує наступним.

Йому на праві власності належать нежитлові будівлі «поз.18» по АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій вони розташовані.

В період з 01.10.2012р. по 01.05.2014р. він здійснив реконструкцію приміщень з добудовою, однак не отримав документів, які надають право проводити такі будівельні роботи. Однак, така реконструкція проведена з дотриманням архітектурних, санітарних та екологічних норм, не порушує прав інших осіб.

Внаслідок вказаних робіт площа належних йому нежитлових приміщень збільшилася з 373,5кв.м до 499кв.м.

Оскільки ним проведена реконструкція в нежитлових будівлях, він змушений звернутися до суду, оскільки положення Закону України «Про регулювання містобудівничої діяльності» щодо продовження прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт стосуються житлових, садових, дачних будинків, площею до 300кв.м.

Представник позивача подав заяву, в якій позов підтримав, просив розгляд справи проводити у його та ОСОБА_1 відсутності.

Представник відповідача Сокальської міської ради також в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо вирішення спору покликався на розсуд суду.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Позивачу ОСОБА_1 належать нежитлова будівля, складські приміщення з гаражем поз.18, загальною площею 373,5кв.м, розташовані по АДРЕСА_2 та земельна ділянка загальною площею 0,4610га, кадастровий №4624810100:01:007:0015, на якій розташовані ці будівлі, що стверджується свідоцтвом про право власності від 10.09.2012р., витягом від 24.09.2012р., державним актом від 21.08.20016р.

З технічного паспорта та звіту №43 від 02.12.2023р. встановлено, що внаслідок проведеної реконструкції та добудови загальна площа нежитлової будівлі (складських приміщень з гаражем) поз. АДРЕСА_3 становить 499кв.м та стан вказаної будівлі віднесено до категорії «1 нормальний», встановлено можливість її надійної і безпечної експлуатації.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ч.ч.1,2 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акта приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акта приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації)).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо) (розділ 3.4 Методичних рекомендацій).

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України). За змістом частини третьої цієї статті за умови подальшого надання особі у встановленому порядку земельної ділянки під уже збудоване на цій ділянці (що на час будівництва не була відведена для такої мети) нерухоме майно суд може визнати право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

З наведених норм, особа може набути право власності на самочинно збудоване нерухоме майно виключно в судовому порядку.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011року визначено спрощений порядок прийняття до експлуатації збудованих в період з 05.08.1992р. по 09.04.2015р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, а також збудованих до 12.03.2011р. будівель і споруд сільськогосподарського призначення тощо, які збудовано без дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, прийняття до експлуатації нежитлових приміщень виробничого призначення, до яких належить спірна нежитлова будівля, вказаною нормою не передбачена.

Позивач позбавлений змоги узаконити (здійснити легалізацію) проведеної реконструкції у вищезазначений спосіб, оскільки дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо спрощеного порядку прийняття до експлуатації самочинно збудованого (реконструйованого) нерухомого майна не застосовується до нежитлових будівель виробничого призначення і набуття права власності на таке майно може може мати місце виключно в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачем проведено реконструкцію будівель, які належать йому на праві власності та розташовані на належній йому земельній ділянці, призначеній для обслуговування цих будівель.

Факту порушення прав інших осіб внаслідок здійснення позивачем будівництва (реконструкції) судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що вищевказані реконструйовані складські приміщення з гаражем відповідають вимогам надійної та безпечної експлуатації, суд дійшов до висновку про можливість визнання за позивачем права власності на такі.

Задовольняючи позов суд враховує і те, що сама реконструкція нежитлових будівель не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб та при її реконструкції відсутні істотні порушення будівельних норм, що стверджується вищезазначеним висновком.

З врахуванням зазначеного, суд визнає позов підставним.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (складські приміщення з гаражем) «позиція 18», загальною площею 499кв.м, розташовану по АДРЕСА_4 , у зв`язку з проведеною реконструкцією з надбудовою мансардного поверху та добудовою добудов (літ. а2-2, а3, а4) збільшенням загальної площі з 373,5кв.м до 499кв.м (позначених на схематичному плані «літ.А1-2, що складається з: підвального поверху «літ.А1-2, 1-го поверху «літ.А1-2», мансардного поверху «літ.А1-2» та зазначені в технічному паспорті об`єкта нерухомого майна від 20.11.2023р., реєстраційний номер в Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01: 0970-6237-7770-3023.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Сокальська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ:26205171, місцезнаходження: вул.Шептицького,44, м.Сокаль, Львівська область.

Головуючий: М. Я. Адамович