Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/1520/24
2/212/1437/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди
встановив:
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі АТ «ПІВДГЗК») про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, а саме: з 30.11.1995 року по 09.10.1997 рік та з 15.01.1998 року по 30.10.2020 рік . 23.11.2023 року на підприємстві відповідача проведено розслідування виникнення у позивача професійного захворювання: Радикулопатія попереково-крижова L.4, L.5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періарторозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 09.02.2024 року позивачу первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 20% . Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив в 120 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб, який просив стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою суду від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
26 лютого 2024 року відповідач скористався своїм правом та подав до суду відзив на позовну заяву у якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень щодо позову посилався на наступне. Так, позивачем не доведений факт завдання саме підприємством відповідача моральної шкоди та її розмір . Заявлений розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Позов не обґрунтований та не доведений належними та допустимими доказами.
Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача АТ «ПІВДГЗК» 24 роки 8 місяців: 11.1995-10.1997, 01.1998-10.2020 у аглоцеху (учень) агломератник. 30.10.2020 звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 12-13)
У медичному висновку ЛЕК СПЗОЗ від 05.10.2023 №1116 ОСОБА_1 встановлено захворювання професійного характеру: Радикулопатія попереково-крижова L.4, L.5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м?язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періарторозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня).
23 листопада 2023 року на підприємстві АТ «ПІВДГЗК» проведено розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 , за результатами якого складений акт за формою П-4.
Так, згідно зазначеного Акту хронічне професійне захворювання радикулопатія у ОСОБА_1 виникло за обставин праці у шкідливих умовах протягом 24 років 8 місяців на посаді агломератник у Агломераційному цеху АТ «ПІВДГЗК».
Пунктом 17 Акту визначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи учнем агломератника агломераційного цеху з 30.11.1995 по 25.09.1996, агломератником агломераційного цеху з 25.09.1996 по 09.10.1997, з 15.01.1998 по 30.10.2020 ОСОБА_1 виконував ведення процесу спікання агломерату ; пуск і зупинку агломашини; рівномірний розподіл та завантаження шихти на аглострічку; виявлення та усунення несправностей у роботі, участь в профілактичному огляді та ремонті обладнання. Під час ведення цього процесу, через недосконалість робочого місця , виконував роботи, що характеризуються впливом фізичного навантаження, яке перевищувало нормативне значення. Пунктом 18 Акту встановлена важкість праці ОСОБА_1 на підприємстві відповідача.
У п. 20 Акту щодо осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, вказано, що враховуючи тривалий час роботи ОСОБА_1 в умовах дії шкідливих факторів та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу та підприємства, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, неможливо (а.с.14-15).
Довідкою МСЕК серії 12 ААА №129892 від 09.02.2024 року ОСОБА_1 первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 20% по радикулопатії з 29.01.2024 року по 01.02.2026 рік, з наступного датою перегляду 10.01.2026 року. (а.с. 5)
Відповідно до наданої копії виписки із медичної карти амбулаторного хворого позивач неодноразово проходив обстеження у зв`язку з професійними захворюваннями. (а.с. 10-11)
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання виражається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.
Суд вважає доведеним факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв`язку з втратою останнім працездатності, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. Окрім того, наявний причинний зв`язок між виникненням професійних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача.
Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача під час його роботи саме на підприємстві відповідача, що підтверджується копією Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.11.2023 року (форми П-4), що міститься в матеріалах справи та профмаршрутом, вказаним у Медичному висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 05.10.2023 року № 1116.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, де виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності у розмірі 20% без встановлення групи інвалідності, періоду роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці 24 роки 8 місяців, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 70 000,00 грн без врахування податку з доходу фізичних осіб.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23,1167 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, в розмірі 70 000,00 грн (сімдесят тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, код ЄРДПОУ 00191000.
Повний текст рішення суду складений та підписаний 21 березня 2024 року.
Суддя: О. Н. Борис
Судове рішення № 117800462, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 21.03.2024. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 212/1520/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: