Рішення № 11779672, 13.10.2010, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

0555 Справа № 2-3644/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2010 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Шигірт Ф.С.,

при секретарі Костенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Праці та соціального захисту населення Ясинуватської районної державної адміністрації (далі по тексту УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2010 рр., -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, зазначивши, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку в УПСЗН. Згідно ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. В 2007 році визнаний інвалідом 3-ої групи внаслідок професійного захворювання, яке виникло внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС, і громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії. Щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення передбачені для нього в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

УПСЗН за 2002-2010 рр. йому виплачена компенсація в сумі, яка не відповідає вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак доплачувати решту відповідач відмовляється. Просив зобов’язати УПСЗН здійснити нарахування та виплату компенсації на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2006, 2009, 2010 роки.

Позивач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином, однак від нього на адресу суду надійшла заява, в котрій просив справу розглянути за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач просив справу розглянути за відсутністю його представника, надав запереченння, в яких пояснив, що дійсно позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції , перебуває на обліку в УПСЗН та відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (надалі – Закон ) мав право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. З 18.10.2007 р. позивачу встановлена 3 група інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожний рік, в якому проведена виплата. Однак на підставі ст.ст. 62, 67 зазначеного Закону, роз'яснення порядку його застосування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Законів України, що передбачають державний бюджет на 2002-2010 роки, щорічна допомога на оздоровлення зазначеній категорії громадян виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, виходячи з наявних фінансових можливостей, виплата проводилася на підставі Постанов Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р. „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. „Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими передбачена допомога на оздоровлення. Тому всі виплати, передбачені Законом № 796-ХІІ і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених цими Постановами.

Просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК України, для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу встановлюється строк тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦПК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З позовної заяви вбачається, що позивачу про порушення його права стало відомо після здійснення виплат, які він отримував, тобто він не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого права . Про поновлення пропущеного строку з клопотанням не звертався. Позивач не повідомив суду про будь-які поважні причини пропущення строку позовної давності. Тому суд вважає, що строк позовної давності за період з 2002 року по 2006 рік пропущений без поважних причин і в задоволенні позовних вимог за цей період необхідно відмовити.

Крім того, судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (категорія 2, а з 18.10.2007 р. - інвалід 3-ої групи внаслідок професійного захворювання, яке виникло внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС ) , перебуває на обліку в УПСЗН, що підтверджується посвідченням (а.с. 16). У зв'язку з цим позивач користується правами та пільгами, встановленими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон). Відповідно до вимог ст.48 цього Закону, йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а з 18.10.2007 р. - в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Посилання відповідача на ст. 62 Закону №796-ХІІ, якою Кабінет Міністрів України уповноважено давати роз'яснення щодо порядку застосування даного Закону, судом не приймається, оскільки дана правова норма не надає права Кабінету Міністрів України змінювати встановлений Законом розмір виплат.

Закріплена статтею 67 Закону №796-ХІІ норма уповноважує Кабінет Міністрів України підвищувати розміри доплат в залежності від зміни індексу вартості життя та підвищення мінімальної заробітної плати. Вказані повноваження Кабінет Міністрів України не може використовувати з метою зменшення розміру виплат, встановлених Законом.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 „Про щорічну допомогу громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , оскільки даний нормативно-правовий акт суперечить Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно ж до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для програм, пов'язаних з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936, розпорядником коштів по виконанню даних програм є органи соціального захисту населення, які здійснюють нарахування та виплати фізичним особам грошових коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Посилання відповідача на те, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах існуючих фінансових можливостей судом не приймається, оскільки факт відсутності коштів не є підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку виплатити допомогу у передбаченому законом розмірі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна, сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приходить до висновку, що відповідач не доказав правомірність своїх дій.

Крім того, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати компенсації на оздоровлення за 2009, 2010 роки в меншому розмірі, є неправомірними, і позивачу повинні бути проведені нарахування та виплата вказаної компенсації за 2009, 2010 роки.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії УПСЗН м. Ясинувата щодо виплати суми компенсації на оздоровлення за 2009, 2010 роки в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, неправомірними.

Зобов'язати УПСЗН м. Ясинувата здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації на оздоровлення за 2009, 2010 роки відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Стягнути з УПСЗН м. Ясинувата (р/р 35216017001521 в ГУ ДКУ у Донецькій області, код банку 834016, ЄДРПОУ 25987607) на користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 12 гривень 33 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя