Рішення № 117795383, 19.03.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2024 року м. Рівне№460/2460/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Греська О.Р, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту відповідач) про визнання протиправними дій щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №74116276; про визнання протиправними та скасувати постанов, а саме:

по виконавчому провадженню №74116276 від 12.02.2024 про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження;

по виконавчому провадженню №74292508 від 28.02.2024 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору в розмірі 14200,00 грн та стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн;

по виконавчому провадженню №74292230 від 28.02.2024 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 300,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконані у відповідача знаходилося виконавче провадження №74116276 з примусового виконання виконавчого листа №569/15212/22, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 08.02.2024.

Вказане виконавче провадження було закінчено у відповідності до п. 9 частини першої ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому, за оспорюваними постановами від 12.12.2024 №74116276 про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження були відкриті виконавчі провадження №74292230 та №74292508.

Представник позивача у позові зазначає, що ОСОБА_1 виконувала рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/15212/22 в добровільному порядку, зокрема, дотримувалася встановленого судом графіку участі та спілкуванні батька ОСОБА_2 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас. Жодним чином не створювала перешкод в побаченні батька ОСОБА_2 з дітьми та виконувала рішення суду у справі №569/15212/22, дотримуючись встановленого порядку проведення побачень та участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, ще до відкриття виконавчого провадження №74116276.

Крім того, представник позивача вказує, що позивач є матір`ю 5 (п`яти) дітей, а стягнення такого розміру виконавчого збору та витрат на виконавче провадження додатково ставить її в скрутне фінансове становище. При цьому, констатує, що ОСОБА_2 перебуває під спостереженням у лікаря-нарколога в КП «РОЦПЗН» з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Також вказує, що в Рівненському міському суді Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12021181010001408 щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України. Потерпілою у даній справі є ОСОБА_1 .

Отже, всі ці обставини вказують, що подання виконавчого листа стягувачем - ОСОБА_2 , до примусового виконання до органів виконавчої служби відбулось лише для того, щоб здійснити додатковий психологічний тиск на ОСОБА_1 , яка є потерпілою у кримінальній справі щодо його обвинувачення.

Позивач вважає, що оскільки фактичне виконання рішення суду по справі №569/15212/22 на підставі виданого Рівненським міським судом Рівненської області виконавчого листа від 08.02.2024 року відбулось до відкриття виконавчого провадження №74116276, тому стягнення відповідачем з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є протиправним.

Окрім цього, представник позивача у позовній заяві зазначив, що проведення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа від 08.02.2024 року по справі №569/15212/22 є неправомірним з боку виконавчої служби, оскільки службова особа виконавчої служби лише зафіксувала добровільне виконання позивачем судового рішення, що і так виконувалось.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі №460/2460/24. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні 18 березня 2024 року.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги останній не визнав та зазначив, що виходячи з аналізу ст. ст. 26, 27, Закону України "Про виконавче провадження", стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, яке розпочинається з прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки незалежно від того, що стягувачем було подано заяву про закінчення виконавчого провадження з підстав визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, нестягнута сума виконавчого збору підлягає стягненню, так як виконавче провадження №74116276 було закінчено у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тобто з підстав, визначених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, відповідачем подано клопотання про проведення розгляду даної справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 18.03.2024 року оголошено перерву до 19.03.2024.

19.03.2024 представники сторін у судове засідання не прибули.

З огляду на неявку в судове засідання представників сторін та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалою від 19.03.2024 перейдено до розгляду справи №460/2460/24 в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Так, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №74116276 з примусового виконання виконавчого листа №569/15212/22, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 08.02.2024, про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення ОСОБА_2 такий спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: можливість побачень з дітьми без супроводу матері у ІІ та ІV неділю кожного місяця з 12 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з виводом матір`ю дітей до входу в під`їзд за місцем проживання; у дні народження дітей з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з виводом матір`ю дітей до входу в під`їзд за місцем проживання; у дні державних свят за попередньою домовленістю з матір`ю дітей; необмежене спілкування з синами особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та синами.

Постанова про відкриття виконавчого провадження за №74116276 була винесена 12.02.2024.

12.02.2024 головним державним виконавцем у виконавчому провадженні №74116276 винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 14 200,00 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 300,00 грн.

У межах виконавчого провадження встановлено фактично повне виконання виконавчого документа, а саме виконавчого листа №569/15212/22 від 08.02.2024 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, про що складено акт державного виконавця від 25.02.2024 року.

Згідно зі змісту акту державного виконавця від 25.02.2024 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаврилюк О.Я. встановлено, що боржник ОСОБА_1 не чинить перешкод в побаченні батька - ОСОБА_2 , з дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як наслідок, головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаврилюк О.Я. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «По виконавче провадження» винесено постанову від 26.02.2024 року №74116276 про закінчення виконавчого провадження.

В подальшому, відповідачем відкрито два виконавчих провадження, а саме: №74292508 від 28.02.2024 року щодо стягнення виконавчого збору із ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 14200,00 грн, підставою відкриття провадження є постанова від 12.02.2024 року, а також №74292230 від 28.02.2024 року щодо стягнення витрат виконавчого провадження із ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 300,00 грн., підставою відкриття провадження є постанова від 12.02.2024 року №74116276.

Вважаючи протиправними постанови відповідача від 12.02.2024 №74116276 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, від 28.02.2024 №74292508 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та від 28.02.2024 №74292230 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спір у цій справі виник, зокрема, з приводу правомірності стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у випадку виконання судового рішення в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Правовідносини у цій сфері врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII який є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIIIвід 02.06.2016 року «Про виконавче провадження»(далі - Закон №1404- VIII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зп.1 ч.1ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Отже, Законом № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язок перевіряти виконання рішення боржником.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIIIвиконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 5ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (ч. 9 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження»).

Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 жодним чином не створювала перешкод в побаченні батька ОСОБА_2 з дітьми та в повному обсязі виконувала рішення суду у справі №569/15212/22, дотримуючись встановленого порядку проведення побачень та участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, ще до відкриття виконавчого провадження №74116276. Відтак, стягнення відповідачем виконавчого збору та витрат на виконавче провадження є безпідставним.

Вказані позивачем обставини також підтверджується долученими відеозаписами, які містяться на приєднаному до матеріалів справи компакт-диску. Досліджені відеозаписи підтверджують проведення побачень дітей з батьком, кожен відеозапис датований до 12.02.2024 року тобто, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Окрім цього, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується, що ОСОБА_1 не створювала перешкод в побаченні батька ОСОБА_2 з дітьми та нею виконувалось рішення суду у справі №569/15212/22 в добровільному порядку, а також дотримуючись встановленого порядку проведення побачень та участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми з моменту прийняття судового рішення, протягом тривалого часу до відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, незважаючи на виконання в добровільному порядку позивачем рішення Рівненського міського суду по справі №569/15212/22, ОСОБА_2 09.02.2024 року подано заяву до органів виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення.

Отже, фактичне виконання судового рішення виконувалось ОСОБА_1 ще до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, суд погоджується з наведеними обставинами позивача, що оскільки фактичне виконання рішення суду по справі №569/15212/22, на підставі якого Рівненським міським судом Рівненської області видано виконавчий лист від 08.02.2024 року, відбулось до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №74116276, то стягнення відповідачем з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є необґрунтованим.

За наведених обставин оспорювані постанови №74116276 від 12.02.2024 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження є протиправними та належать до скасування.

Як наслідок, прийнята постанова від 28.02.2024 №74292508 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а також прийнята державним виконавцем в межах виконавчого провадження постанова 28.02.2024 №74292230 про відкриття провадження щодо стягнення витрат виконавчого провадження є протиправними та належать до скасування.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправними дій відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження протиправними, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги стосовно визнання протиправних дій відповідача щодо стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки з аналізу вищевказаних вище норми, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, позов належить до задоволення частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 12.02.2024 №74116276.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення витрат виконавчого провадження від 12.02.2024 №74116276.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2024 №74292508.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2024 №74292230.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 березня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Замкова, буд. 22А,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 35007146)

Суддя Олег ГРЕСЬКО