Рішення № 117787156, 19.03.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2024 Справа № 917/2133/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс», 36010, м. Полтава, вул. Половки, 64-В, кім. 2, код ЄДРПОУ 43907660,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро», 38211, Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Новий Калкаїв, вул. Гагаріна, 31, код ЄДРПОУ 41256598,

про cтягнення 299 899,06 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» про cтягнення 299 899,06 грн., з яких 280 796,11 грн. пеня за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., 19 102,95 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.12.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 р. у справі № 917/319/23 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» про стягнення з відповідача 1 256 319,98 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., 376 895,99 грн. пені, 22 613,76 грн. 3 % річних, 58 853,29 грн. інфляційних втрат та 25 720,25 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору. Посилаючись на невиконання відповідачем вказаного рішення, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з ТОВ «ДВК Агро» 280 796,11 грн. пені та 19 102,95 грн. 3 % річних, нарахованих на вищевказану суму основного боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідка про доставку ухвали від 04.12.2023 р. в електронний кабінет ТОВ «ДВК Агро» міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 р. у справі № 917/319/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» 1 256 319,98 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., 376 895,99 грн. пені, 22 613,76 грн. 3 % річних, 58 853,29 грн. інфляційних втрат та 25 720,25 грн. відшкодування витрат з оплати судового збору.

Позивач вказує, що відповідач вищезазначену заборгованість за договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р. не сплатив, з огляду на що заявив до стягнення з відповідача 299 899,06 грн., з яких 280 796,11 грн. пеня за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., 19 102,95 грн. 3 % річних, нараховані на вищевказану суму основного боргу.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., видаткова накладна № 805 від 07.10.2022 р., вимога про погашення заборгованості від 07.12.2022 р., рішення Господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 р. у справі № 917/319/23, постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 р. у справі № 917/319/23 та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 73 визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено вище, 06.07.2023 р. Господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі № 917/319/23.

Вказаним рішенням суду встановлено наступне:

«Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролеум плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» був укладений договір поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021…

На виконання Договору позивач за видатковою накладною № 805 від 07.10.2022 передав відповідачу товар паливо дизельне на загальну суму 1256319,98 грн. У цій накладній є посилання на договір поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021. Ця накладна підписана позивачем та відповідачем та посвідчена їх печатками.

Факт отримання товару відповідач суду не заперечив.

З огляду на умови п.4.2 Договору відповідач повинен був оплатити отриманий товар у кінцеву дату 14.10.2022.

Жодних доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення 1 256 319,98 грн основного боргу підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню…

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п. 6.4 Договору вказано, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару в строк, обумовлений в договорі, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних положень та враховуючи несплату відповідачем вартості отриманого товару, позивач заявив вимоги про стягнення 376895,99 грн пені за період 17.10.2022 23.05.2023, 22613,76 грн 3 % річних за період 17.10.2022 23.05.2023, 58853,29 грн інфляційних втрат за період 17.10.2022 23.05.2023 (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.05.2023 та доповнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.05.2023; а.с.42-45, 52).

Після проведення перевірки розрахунку суд встановив, що заявлені до стягнення суми обчислені правильно.

Отже, позовні вимоги про стягнення 376895,99 грн пені, 22613,76 грн 3 % річних, 58853,29 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими, суд їх задовольняє.».

Вказане рішення суду набрало законної сили 23.11.2023 року.

Отже, обставини, встановлені вказаним рішенням суду, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у відповідності до положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.4 укладеного сторонами договору визначено, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару в строк, обговорений у договорі, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару.

Також відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Позивачем від суми боргу в розмірі 1 256 319,98 грн. здійснено нарахування пені за період з 24.05.2023 р. по 24.11.2023 р., а також 3% річних за період з 24.05.2023 р. по 24.11.2023 р. на суму 19 102,95 грн..

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Доказів погодження сторонами іншого строку нарахування пені, крім шестимісячного, позивачем не подано.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину продовжувалась Постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020 та № 956 від 13.10.2020 р.

09.12.2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1236, якою установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

З огляду на зазначене, оскільки рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 р. у справі № 917/319/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 р., було задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» пені за порушення строку оплати за договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р. за період з 17.10.2022 р. по 23.05.2023 р., строк її нарахування продовжився з 24.05.2023 р. та до моменту закінчення карантину, тобто до 30.06.2023 р.

Підстави для нарахування пені після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), в даному випадку відсутні.

З урахуванням викладеного, суд здійснив перерахунок розміру пені за порушення строку оплати за договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р. за період з 24.05.2023 р. по 30.06.2023 р. та дійшов висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 65 397,48 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» 65 397,48 грн. пені за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., та 19 102,95 грн. 3 % річних. В задоволенні решти позовних вимог у даній справі слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 267,51 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» витрати на правову допомогу в сумі 8 000,00 грн.

До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» було надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 01/11-23 від 23.11.2023 р., укладеного між ТОВ «Петролеум Плюс» та Адвокатським бюро «Юрія Христофорова», ордеру серія ВІ № 1181585 від 24.11.2023 р. на надання адвокатом Христофоровим Юрієм Володимировичем правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» та свідоцтва № 583 від 13.03.2008 р. про право Христофорова Юрія Володимировича на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги № 01/11-23 від 23.11.2023 р. Бюро зобов`язується надати правову допомогу Клієнту щодо стягнення у судовому порядку заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро», яка утворилась на підставі неналежного виконання грошових зобов`язань за отримані товари, що були отримані ТОВ «ДВК Агро» на підставі договору поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., а саме пені та 3 % річних за період з 24.05.2023 р. до 24.11.2023 р.

У пункті 1.2 договору Сторони визначили, що до послуг, що надаються за цим договором, входить:

- ознайомлення з документами, що стосуються предмета цього договору, та їх юридичний аналіз;

- підготовка позовної заяви;

- здійснення розрахунку пені та 3 % річних за період з 24.05.2023 р. до 24.11.2023 р.;

- здійснення представництва інтересів в Господарському суді Полтавської області (за необхідності) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» про стягнення заборгованості за отриманий товар;

- підготовка відповіді на відзив відповідача (за необхідності).

Згідно з п. 2.3 договору Клієнт зобов`язується сплатити на користь Бюро гонорар, який є фіксованим та становить 8 000,00 грн.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

У постанові від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок про те, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У вищезазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» в даній справі задоволено частково, а саме в розмірі 65 397,48 грн. пені за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., та 19 102,95 грн. 3 % річних, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем в сумі 2 254,10 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВК Агро» (38211, Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Новий Калкаїв, вул. Гагаріна, 31, код ЄДРПОУ 41256598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс», 36010, м. Полтава, вул. Половки, 64-В, кім. 2, код ЄДРПОУ 43907660) 65 397,48 грн. пеня за неналежне виконання зобов`язання, передбаченого договором поставки нафтопродуктів № 72 від 14.05.2021 р., 19 102,95 грн. 3 % річних, 1 267,51 грн. судового збору, 2 254,10 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 19.03.2024 р.

Суддя О.С. Мацко