Ухвала суду № 117786970, 20.03.2024, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

20 березня 2024 року Справа № 915/249/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгард» б/н від 19.03.2024 про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгард»,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Миколаївська міська рада,

про: усунення перешкод у користуванні майном,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгард» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миколаївська міська рада, в якій просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010, орендарем якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгард», шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» демонтувати (знести) за власний рахунок огорожу з бетонно-кам`яною основою й металічними вставками та фундамент огорожі та відновити земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 після демонтажу самочинного будівництва до стану, який передував початку будівельних робіт.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує наступне:

- відповідач був землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди землі №5581 від 13.03.2008, термін дії якого закінчився 13.03.2018;

- позивач є землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на підставі укладеного з Миколаївською міською радою договору оренди землі №7643 від 28.05.2010, термін дії якого поновлено за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 у справі №915/985/20 на 10 років до 21.06.2030;

- вказані земельні ділянки є суміжними;

- при виході на об`єкт з метою визначення координат точок земельної ділянки на місцевості згідно кадастрового номера 4810136300:02:056:0010, сертифікованим інженером-геодезистом встановлено, що відповідач встановлює огорожу з бетонно-кам`яною основою й металевими вставками та фундамент огорожі не на межі земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005 та 4810136300:02:056:0010, з відступом понад 50 см на спірну земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача. Відповідачем встановлена бетонно-кам`яна огорожа з відступом на 3 м та на 1,2 м на спірну земельну ділянку, що перебуває в користуванні позивача, активно ведуться підготовчі дії для встановлення фундаменту та бетонно-кам`яних огорож по периметру земельної ділянки.

Посилаючись на вказані обставини, позивач стверджує, що відповідач самовільно захопив та розпочав самовільне будівництво огорожі з бетонно-кам`яною основою й металічними вставками та фундаменту під огорожі на спірній земельній ділянці чим здійснює позивачу, як землекористувачу, перешкоди у користуванні такою земельною ділянкою шляхом встановлення на такій земельній ділянці огорожі з бетонно-кам`яною основою й металічними вставками.

Ухвалою суду від 12.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, предметом якої є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.04.2024.

19.03.2024 позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд вжити у даній справі заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005 та 4810136300:02:056:0010, в межах суміжного розташування останніх, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування такої заяви позивач вказує наступне:

- здійснення будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0005 та 4810136300:02:056:0010 по будівництву огорожі з бетонно-кам`яною основою й металічними вставками унеможливить в подальшому не тільки виконання рішення суду, але й взагалі призведе до неможливості поновлення порушених інтересів позивача через повернення незаконно захопленої частини земельної ділянки;

- невжиття заходу забезпечення позову фактично призведе до знівелювання вимог земельного законодавства в частині обов`язковості надання земельних ділянок комунальної власності в користування лише за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування;

- доцільним та ефективним засобом забезпечення позову буде саме заборона відповідачу здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи, на вищевказаних земельних ділянках до вирішення спору по суті;

- забезпечення позову в такий спосіб не створить будь-яких перешкод у праві користування відповідача земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005, хоча останній і не має належних на те правових підстав, а також не перешкоджатиме веденню останнім господарської діяльності;

- порушення інтересів позивача полягають у вчиненні відповідачем триваючого правопорушення у вигляді здійснення на спірній земельній ділянці самочинного будівництва, як протиправних дій, якими порушуються як права позивача, як орендаря земельної ділянки, так і її власника Миколаївської міської ради, в тому числі щодо здійснення правомочностей власника (землекористувача) на власний розсуд користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою;

- продовження вчинення відповідачем відповідних дій щодо будівництва огорожі до ухвалення рішення по суті спору, в разі якщо позовні вимоги будуть задоволені, дає підстави для обґрунтованого припущення, що такі дії призведуть до ще більш істотного порушення прав та інтересів позивача.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до норм ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Згідно ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

З наявної в матеріалах справи пояснювальної записки до технічного звіту із виконання топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці по вул.Богородичній, 32 в м.Миколаєві, Миколаївської обл., складеної інженером-геодезистом Калашніковою Н.П. (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста №0103203 від 15.02.2017) вбачається наступне:

- на відрізку меж земельної ділянки між поворотними точками меж земельної ділянки (далі по тексту ПТМЗ) №10-12 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (0,98; 0,47; 0,40; 0,66; 0,54; 0,41; 0,41; 0,42 метри) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010;

- на відрізку меж земельної ділянки між ПТМЗ №17-18 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (0,32 метра) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010;

- на відрізку меж земельної ділянки між ПТМЗ №19-21 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (0,33; 0,30 та 0,17 метри) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010;

- на відрізках меж земельної ділянки між ПТМЗ №23-27 міститься огорожа з бетонно-кам`яною основою (умовно позначена фіолетовою лінією), яка частково розташована (3,66; 0,84; 0,99 метри) поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0005 на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010.

Актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:056:0010 на місцевості від 07.03.2024 також встановлено, що відповідачем на вказаній земельній ділянці активно ведуться підготовчі роботи для здійснення будівництва - залитий фундамент та встановлюються секції огорожі.

Тобто, позивачем підтверджено належними доказами проведення на даний час відповідачем підготовчих робіт для встановлення фундаменту та бетонно-кам`яних огорож по периметру спірної земельної ділянки, та можливо у її межах.

Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню у визначений ним спосіб, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асгард» б/н від 19.03.2024 про забезпечення позову, - задовольнити.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.119, офіс 109; ідент.код 32719869) здійснювати будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні роботи в межах суміжного розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 4810136300:02:056:0010 та 4810136300:02:056:0005.

3. Ухвала є обов`язковою та набирає законної сили з 20.03.2024.

4. Дана ухвала є виконавчим документом та дійсна для пред`явлення до примусового виконання протягом трьох років.

За даною ухвалою:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгард» (54056, м.Миколаїв, вул.Новозаводська, буд.16; ідент.код 32819626).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.119, офіс 109; ідент.код 32719869).

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 20.03.2024.

Суддя М.В.Мавродієва