Рішення № 117786932, 07.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 Справа № 914/3354/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту», м. Львів

про стягнення 323 348,52 грн та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Серьогіна С.В. - представник;

від відповідача: Мінченко Я.В. - адвокат

Обставини розгляду справи.

13.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту», м. Львів про стягнення 323 348,52 грн та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 17.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

08.12.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 12.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.01.2024.

25.12.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №31428/23 від 25.12.2022).

29.12.2023 через канцелярію суду від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» надійшла відповідь на відзив (вх. №31743/23 від 29.12.2023).

15.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» надійшли заперечення (вх. №1193/24 від 15.01.2024).

В підготовчому засіданні 22.01.2024 було оголошено перерву до 05.02.2024.

29.01.2024 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №379/24 від 29.01.2024).

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 05.02.2024 відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.02.2024.

В судовому засіданні 19.02.2024 було оголошено перерву до 07.03.2024.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 13.08.2021 було укладено договір поставки №ПР/НХ- 21302/НЮ, відповідно до якого відповідач зобов`язався у визначений договором строк передати у власність позивача товар - жилети сигнальні в кількості 13 831 шт., а позивач приймати та оплачувати товар. Відповідачем було поставлено жилети сигнальні в кількості лише 9 117 шт., з яких 7 878 шт. поставлено з порушенням строків поставки, та недопоставлено в кількості 4 714 шт. У зв`язку із простроченням поставки товару, відповідачу нараховано 20% штрафу в сумі 208 128,89 грн, 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів в сумі 24 827,70 грн, пеню в сумі 90 391,93 грн. Таким чином, позивач просив суд зобов`язати відповідача здійснити поставку жилетів сигнальних в кількості 4 714 шт., стягнути з відповідача на користь позивача 323 348,52 грн штрафних санкцій.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що починаючи з 10.02.2022, обов`язок відповідача з поставки партії продукції за договором зупинився, оскільки позивач не виконав свого обов`язку з оплати попередніх партій продукції, який настав раніше - 26.12.2021, у зв`язку із чим відповідач, відповідно до ч. 5 ст. 692 ЦК України правомірно реалізував своє право на зупинення поставки цієї партії товару до погашення боргу за раніше переданий товар. З урахуванням порушення позивачем своїх зобов`язань з оплати вже поставленого йому відповідачем товару, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки за несвоєчасну поставку товару з 10.02.2022. Відповідачем проведено контррозрахунок, відповідно до якого сума нарахованої пені згідно абз. 1 п. 10.3 договору складає 40 427,05 грн, штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів згідно абз. 2 п. 10.3. договору - 24 827,70 грн, штраф за непоставку у розмірі 20% від суми договору згідно абз. 5 п. 10.3 договору до стягнення не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 613, ч. 3 ст. 538, ч. 5 ст. 692 ЦК України відсутній факт правопорушення. В усних поясненнях представник відповідача також просив суд зменшити розмір пені на 50%.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

13.08.2021 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» (постачальник) було укладено договір поставки №ПР/НХ- 21302/НЮ.

За цим договором постачальник (відповідач) зобов`язувався поставити покупцю (позивачу) жилети сигнальні із світлоповертальною смугою згідно зі специфікацією №1 (додаток № 1), рік виготовлення - 2021 (п. 1.1. договору).

Відповідно до специфікації №1 відповідач зобов`язувався поставити позивачу жилет сигнальний із світлоповертальною смугою (ДСТУ 4050-2001) в кількості 13 831 шт. за ціною 62,70 грн (без ПДВ) за одиницю, загальною сумою 1 040 644,44 грн.

У відповідності до вимог пункту 4.1. договору товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 25 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки (підтвердження відправлення постачальнику є касовий чек та опис поштового відділення) та у відсканованому вигляді з обов`язковим накладенням ЕЦП керівника підрозділу, відповідального за укладення договору на електронну адресу постачальника zpz062020@ukr.net з електронної адреси покупця T.SKriaho@dp.uz.gov.ua. Дати відправлення засобами поштового зв`язку та електронною поштою повинні співпадати.

Згідно з пунктом 4.3. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця з приймання товару.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар по факту постачання товару через 45 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі товару, але не раніше реєстрації постачальником податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої нереєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем послуги/товари/роботи починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их. В такому випадку, покупець має право притримати оплату/и постачальнику до дати фактичної реєстрації податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Відповідно до п. 15.1. договору термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2021.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.3 цього договору на адресу постачальника була надіслана рознарядка від 26.10.2021 за вих. №НЗК/НГ-2-3/931 на постачання товару в кількості 13 831 шт., на суму 1 040 644,44 грн. Також дану рознарядку 26.10.2021 було надіслано на електрону пошту постачальника - zpz062020@ukr.net.

27.10.2021 згідно видаткової накладної №693 від 26.10.2021 на склад покупця надійшли жилети сигнальні в кількості 1 239 шт. на загальну суму 93 222,36 грн. Товар було прийнято позивачем та сплачено його вартість, що підтверджується платіжним дорученням №4390479 від 29.12.2021.

07.12.2021 згідно видаткової накладної №789 від 06.12.2021 на склад покупця надійшов товар в кількості 7 878 шт. на суму 592 740,72 грн. Згідно супровідних документів (видаткової накладної №789 від 06.12.2021, експрес-накладної №59000765018977) товар зазначено як жилети сигнальні із світлоповертальною смугою в кількості 7 878 шт. на суму 592 740,72 грн.

Під час приймання позивачем продукції було виявлено, що в партії товару надійшли костюми робочі літні «Колійник» в кількості 215 шт., що не відповідало умовам договору та супровідним документам. Виявлене зафіксовано актом №295 від 08.12.2021. Приймання товару позивачем було призупинено та надіслано відповідачу лист за вих. №НХ-3/7756 від 10.12.2021 на електронну адресу постачальника з пропозицією направити на 15.12.2021 уповноваженого представника для участі в прийманні продукції щодо фактичної якості та комплектності.

16.12.2021 позивачем було складено акт про фактичну якість і комплектність продукції №295/1 без участі постачальника (за участю представника громадськості), яким підтверджено поставку костюмів робочих літніх та зроблено висновок про необхідність заміни на належний товар.

24.12.2021 та 28.12.2021 товар було замінено, що підтверджується актами заміни та товарно-транспортними накладними.

Згідно з пунктом 10.3 договору постачальник за даним договором несе відповідальність:

- за несвоєчасну поставку товару, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення;

- за прострочення поставки товару понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми, та покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши постачальника у письмовій формі за 10 днів до розірвання;

- за непоставку чи недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору, та покупець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір, попередивши постачальника у письмовій формі за 10 днів до дати розірвання.

02.12.2021 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. №НХ-3/7534 від 02.12.2021 про оплату сплату штрафних санкцій. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо поставки товару у строк, визначений договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 208 128,89 грн 20% штрафу, 90 391,93 грн пені та 24 827,70 грн 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З врахуванням цих положень та п. 10.3. договору, з огляду на допущене відповідачем прострочення виконання зобов`язання щодо поставки товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 20% штрафу в сумі 208 128,89 грн, пеню в сумі 90 391,93 грн та 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів в сумі 24 827,70 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що у розрахунку пені за період часу з 25.12.2021 по 27.12.2021 позивачем зазначено 4 дні прострочення, натомість прострочення у вказаному періоді склало 3 дні. Після здійсненого судом перерахунку розмір пені, нарахованої у вищевказаному періоді, повинен становити не 2 747,16 грн, а 2 060,37 грн, та відповідно загальний розмір пені повинен становити 89 705,14 грн.

Судом перевірено розрахунок штрафів та встановлено, що такі нараховано правильно, а тому вимога щодо їх стягнення у нарахованих та заявлених розмірах є обгрунтованою.

Позивачем також заявлено вимогу про зобов`язання відповідача здійснити поставку жилетів сигнальних в кількості 4 714 шт.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання, що також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

Як зазначалося судом вище, п. 15.1. договору встановлено, що термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2021.

Водночас, з умов договору не вбачається, що він діє до повного виконання зобов`язання, зокрема щодо поставки частини товару, який не було поставлено протягом строку дії договору. Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторонами було продовжено строк договору.

Слід також зазначити, що договір поставки №ПР/НХ- 21302/НЮ від 13.08.2021 укладався у порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі», а тому вимога про зобов`язання покупця здійснити поставку товару поза межами строку його дії, після більш ніж двох років після закінчення його строку, є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, суперечить ефективному та прозорому здійсненню закупівель, створенню конкурентного середовища у сфері публічних закупівель та розвитку добросовісної конкуренції.

Таким чином, вимога про зобов`язання відповідача здійснити поставку жилетів сигнальних в кількості 4 714 шт. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Доводи відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Приписами частини 3 статті 538 ЦК України регламентовано, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Така регламентація положень ч. 3 ст. 538 ЦК України, щодо права на зупинення виконання зобов`язань, спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 у справі №927/211/22, від 22.08.2023 у справі №920/845/22.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 692 ЦК України якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений покупцем, але останній не виконав свого обов`язку, продавець, не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов`язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов`язань (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справи № 910/23003/16).

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.11.2023 у справі №904/8964/21, обов`язковою умовою застосування частини 5 статті 692 ЦК України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов`язань до такого зупинення.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони у договорі узгодили, що товар поставляється постачальником не пізніше 25 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки.

Судом встановлено, що 26.10.2021 відповідачу була надіслана рознарядка на постачання товару в кількості 13 831 шт., на суму 1 040 644,44 грн.

Матеріалами справи не підтверджується, що сторонами було узгоджено графік постачання товару певними партіями, змінено умови договору щодо строків постачання товару (збільшено чи продовжено такий строк) тощо.

Таким чином, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був поставити увесь обсяг товару не пізніше 25 робочих днів від дня відправлення покупцем письмової рознарядки, тобто до 30.11.2021. Водночас, як встановлено судом, відповідачем до 30.11.2021 (останнього дня поставки) було поставлено товар лише в кількості 1 239 шт. на суму 93 222,36 грн, яка сплачена позивачем. Решта поставленого товару на суму 592 740,72 грн була поставлена відповідачем із порушенням строків поставки. Надалі, як ствердив відповідач, відповідно до ч. 5 ст. 692 ЦК України, він зупинив передання решту товару до повної оплати всього раніше переданого товару.

Однак, таке обґрунтування відповідача з посиланням на ч. 5 ст. 692 ЦК України є безпідставним, оскільки, як зазначалося судом вище, відповідач зобов`язаний був поставити увесь обсяг товару до визначеної дати. Однак, у визначений строк відповідач поставив лише частину товару, який оплачений позивачем у повному обсязі. Наступну частину товару (після якої відповідачем було прийнято рішення про зупинення передання решти товару) було поставлено позивачу з порушенням узгодженого строку поставки, чим допущено неналежне виконання свого зобов`язання до такого зупинення.

Також безпідставними є посилання відповідача на ч. 5 ст. 692 ЦК України з огляду на наступне.

Як зазначалося судом вище, у п. 6.4 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за поставлений товар по факту постачання товару через 45 банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі товару, але не раніше реєстрації постачальником податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Водночас, якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну, незалежно від причин такої нереєстрації, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. В такому випадку, покупець має право притримати оплату постачальнику до дати фактичної реєстрації податкової накладної в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили відповідні умови договору, надали визначеної законом форми, під час укладення вищевказаного договору жодних розбіжностей щодо умов договору у сторін не виникало.

З огляду на наведене, умови договору у відповідності до ст. 629 ЦК України є для сторін цього договору обов`язковими для виконання.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, сторони узгодили відповідний порядок оплати, тобто для виконання позивачем свого грошового зобов`язання відповідно до умов договору необхідно настання двох подій: факту поставки та реєстрації постачальником податкової накладної.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату розгляду даної справи податкова накладна №4 від 06.12.2021 щодо поставки товару на суму 592 740,72 грн є незареєстрованою.

Судом також встановлено, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №910/8368/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» про стягнення за договором поставки від 13.08.2021 №ПР/НХ-21302/НЮ 592 740,72 грн боргу, 172 017,09 грн інфляційних втрат. Відповідач у вищевказаній справі заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що строк оплати товару не настав, оскільки позивач не зареєстрував відповідну податкову накладну.

За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» Господарський суд м. Києва ухвалою від 31.07.2023 зупинив провадження у справі №910/8368/23 до вирішення справи №380/15436/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Львівській області від 18.05.2023 № 8838448/42513220 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06.12.2021 № 4 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену позивачем податкову накладну від 06.12.2021 № 4, датою її подання, яка перебуває на розгляді Львівського окружного адміністративного суду.

З огляду на наведене, враховуючи умову договору щодо оплати у відповідності до пункту 6.4 вищезазначеного договору, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що у позивача виникло зобов`язання щодо оплати поставленого відповідачем товару.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відтак, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення пені на 50%.

Щодо наведених відповідачем доводів про зменшення пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір закупівлі, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню та штраф.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як зазначалося вище, згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пленумом Вищого господарського суду України у п. 1.10 постанови №14 від 17.12.2013 роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Верховний Суд в постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19 зазначив, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем, не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

Враховуючи наведене, з огляду на те, відповідачем допущено прострочення виконання своїх зобов`язань, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 208 128,89 грн 20% штрафу, 89 705,14 грн пені, 24 827,70 грн 7% штрафу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту», м. Львів, вул. Городоцька, буд. 162 (ідентифікаційний код 42513220) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5 (ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108 (ідентифікаційний код 40081237) 208 128,89 грн 20% штрафу, 89 705,14 грн пені, 24 827,70 грн 7% штрафу, 4 840,04 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 07.03.2024 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.03.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.