Рішення № 117780436, 24.01.2024, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1251/21

провадження № 2/631/84/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Семенко А. А.,

представника позивача адвоката Мезіна В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 2511/21 від 25 листопада 2021 року та ордеру серії ПТ № 1077754 від 25 листопада 2021 року, діє адвокат Мезін Віталій Вікторович, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якому з урахуванням наданих уточнень просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто смерті останнього, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , який був двоюрідним дядьком позивача, але підтвердити родинний зв`язок неможливо, оскільки не зберіглись свідоцтва про народження батьків позивача та померлого. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично і мешкав з позивачем - ОСОБА_1 з 1998 року, у зв`язку із відсутності у останнього власного житла. За життя померлий обіцяв заповісти своє майно позивачеві, бо той доглядав за ним, але так й не зробив цього. Як вказав представник позивача, за час спільного проживання померлого та позивача, останні були пов`язані спільним побутом, ОСОБА_1 забезпечував ОСОБА_2 ліками та одягом, дбав про належне харчування до дня смерті, оскільки померлий соціальних виплат не отримував, що можуть підтвердити сусіди. ОСОБА_1 звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, виконуючим обов`язки державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Козелько Т. М. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, спадкоємцем не надавались.

Оформити своє право на спадкове майно поза судовим порядком позивач не має можливості, у зв`язку з тим, що необхідно встановити факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що й змусило останнього звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач у справі, НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, правом надання відзиву у відповідності до положень статті 178 Цивільного процесуального кодексу України не скористався.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 січня 2022 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та витребувано від Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області належним чином завірену копію спадкової справи № 164/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, викликано в судове засідання свідків з метою їх допиту у судовому засіданні.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, судом не вживалось.

ОСОБА_1 , який був присутнім у минулому судовому засіданні, та його представник - адвокат Мезін Віталій Вікторович позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. У вступному слові стисло виклали зміст та підстави позову, надавши необхідні пояснення щодо них, які відповідають змісту позовної заяви. Окремо, представник позивача наголосив, що окрім як звернення до суду з даним позовом позивач не може реалізувати свої спадкові права, враховуючи відсутність інших спадкоємців, які в установленому законом порядку прийняли спадщину.

Уповноважений представник НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Про причини неявки суд не повідомили, однак скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, селищний голова Олександр Єсін засобами поштового зв`язку направив на адресу суду заяву, що була зареєстрована за вхідним № 441/22-вх від 20 січня 2022 року, відповідно до якої вказав, що НОВОВОДАЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 не заперечує та просить розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача.

З цього приводу слід зазначити, що положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у відповідача свідчить відповідна заяви, що долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки уповноваженого представника відповідача обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи за їх відсутності.

Вислухавши пояснення й доводи позивача та його представника, покази свідків, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, що були надані учасниками справи та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9-зп).

Отже у ході розгляду справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 67 років у селі Просяне Нововодолазького району Харківської області помер ОСОБА_2 , про що Просянською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 02 квітня 2004 року в книзі реєстрації актів про смерть зроблений запис № 9 та видане свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

При цьому, спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

З копії інформаційної довідки із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 62147751, сформованої 21 жовтня 2020 року о 13 годині 07 хвилин та наданої завідувачем Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Т. Козелько листом від 02 лютого 2022 року за № 70/0116, вбачається, що у спадковому реєстрі відсутня інформація про заповіти та спадкові договори, складені за життя ОСОБА_2 .

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадкового реєстрі № 62147933 від 21 жовтня 2020 року встановлено, що 21 жовтня 2020 року о 13 годині 12 хвилину Четвертою Харківською міської державної нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер у нотаріуса 164/2020, номер у спадковому реєстрі 66612726.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 164/2020, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що були направлені на адресу суду відповідно до ухвали про витребування доказів завідувачем Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Т. Козелько, листом від 02 лютого 2022 року за № 70/0116 та зареєстрованої за вхідним № 1066/22-вх від 16 лютого 2022 року, встановлено, що 21 жовтня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що була зареєстрована у книзі обліку спадкових справ за № 415, заведено спадкову справу за № 164/2020 після смерті ОСОБА_2 .

Згідно матеріалів спадкової справи встановлено, що інших спадкоємців, які б фактично прийняли спадщину, або зверталися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини або заявою про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2 немає.

Із матеріалів справи судом встановлено, що державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Т. Козелько 21 жовтня 2020 року була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, спадкоємцем не надавались.

З довідки № 437, виданої 15 жовтня 2020 року Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області вбачається, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 1998 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Громадянин ОСОБА_2 по день смерті проживав разом з племінником, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1980 року і по теперішній час (15 жовтня 2020 року); невісткою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1982 року по теперішній час (15 жовтня 2020 року); онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 1995 року по 12 лютого 2019 року; онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2001 року по теперішній час (15 жовтня 2020 року); з онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 2003 року по 11 жовтня 2006 року; онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7, який зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2005 року по теперішній час (15 жовтня 2020 року); онуком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року по теперішній час (15 жовтня 2020 року).

Також, з копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 13 липня 2001 року, встановлено, що місце проживання останнього з 22 липня 1980 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні, що відбулося 08 січня 2024 року, будучи допитаними в якості свідків у відповідності до вимог статті 230 Цивільного процесуального кодексу України та попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердили факт проживання однією родиною позивача - ОСОБА_1 разом із померлим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , більше п`яти років до дня смерті останнього.

Так, свідок ОСОБА_9 повідомила, що знала померлого ОСОБА_2 як мешканця села Просяне. Зі слів свідка, раніше ОСОБА_2 проживав разом зі жінкою, з якою не перебував у зареєстрованому шлюбу. Але, після її смерті, оскільки у ОСОБА_2 інших родичів не було та були наявні проблеми з ногами й він не міг себе самостійно обслуговувати, його взяв до себе проживати у житловий будинок ОСОБА_1 . Як повідомила свідок приблизно з 1997 - 1998 років ОСОБА_2 проживав однією родиною з позивачем та його сім`єю, вони повністю опікувались ним, його здоров`ям, забезпечували всім необхідним та доглядали за ним, готували для нього їжу. Зі слів ОСОБА_9 саме ОСОБА_1 займався організацією поховання ОСОБА_2 , інших родичів за цей час свідок не бачила.

Аналогічні покази надав свідок ОСОБА_10 та повідомив, що він проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 . Свідку достеменно відомо, що з 1998 року померлий ОСОБА_2 проживав разом із позивачем та його родиною у будинку останнього. Проживали вони разом до дня смерті ОСОБА_2 , як одна родина, вели спільне господарство, при цьому саме ОСОБА_1 піклувався померлим, який, як відомо свідку, був його родичем. Похованням ОСОБА_2 займався також позивач, оскільки інших близьких родичів, у тому числі дітей, у останнього не було.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що померлий ОСОБА_2 з 1998 року був зареєстрований та фактично мешкав однією сім`єю разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 проживали однією родиною понад п`ять років до смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначив позивач у судовому засіданні та його представник, встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_2 понад п`яти років, необхідне позивачу для оформлення спадкових прав.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що в силу статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Отже, в основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Згідно зі статтею 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у поставі від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21) зробив висновок, що п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 Цивільного кодексу України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Приписами частин 1 - 3 статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз`яснено, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Отже тлумачення статті 3 Сімейного кодексу України вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно абзацу 1 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо судових витрат, суд вирішує відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням положень частин 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України за якими суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; при цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оскільки питання відшкодування судових витрат під час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не порушувалось, процесуальне рішення з вказаного питання судом не вирішується

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, частиною 1 статті 29, статтями 1216 - 1218, 1220, 1231, 1258, 1268 - 1270 Цивільного кодексу України, статтями 4, 5, 10 - 13, 17 - 19, 58, 60, 62, 76 - 81, 89, 128 - 131, 211, 223, 247, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259 - 261, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА ХАРКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ, адреса місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, селище міського типу Нова Водолага, вулиця Донця Григорія, будинок № 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04397997.

Повний те кст рішення складений та підписаний 02 лютого 2024 року.

Суддя: Т. М. Трояновська