Рішення № 117775114, 19.03.2024, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/84/24

Провадження № 2-а/345/7/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі :

головуючої - судді Кардаш О.І.

за участю секретаря судового засідання Боднар Н.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Голуб Г.С. звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 18.12.2023 старшим лейтенантом поліції Островським І.В. Управління патрульної поліції в Львівській області винесено постанову серії ЕНА № 1116998, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Зокрема, згідно даної постанови позивач 18.12.2023 о 09.44 год. на автодорозі Львів-Шегині 11 км 300 м у с.Зимна Вода, вул. Городоцька, 16 він керуючи транспортним засобом перевищив встановлену швидкість руху більше, ніж на 20 км/год., чим порушив 12.4 ПДР України. З даною постановою ОСОБА_1 не погоджується з огляду на наступне. Фактично розгляд справи відбувся на дорозі на місці зупинки автомобіля, що унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин, підготовки до її розгляду не було, як і не оголошувалася особа, яка її розглядала, неи було з`ясовано, чи вчинялося саме позивачем правопорушення, чи винен позивач у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, не враховано жодних усних пояснень та зауважень позивача. Клопотання позивача не вирішувалися, докази не досліджувалися, свідки не опитувалися, що є порушенням ст.ст. 278, 279 КУпАП. При цьому, зазначає, що ПДР України він не порушував, жодних забороняючих чи попереджувальних дорожніх знаків там не було, а оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази його вини. Окрім того, позивач зазначає, що прилад, яким ніби то вчинено вимірювання швидкості працівники поліції тримали у руках, постійно рухалися з ним по проїжджій частині, а такий прилад не був зафіксований з метою належного та достовірного вимірювання швидкості автомобіля, як те передбачає інструкція по експлуатації. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому постанову про накладення на нього адмінстягнення просить скасувати, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Представник відповідача управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Забродоцька Я.Р. скористалася своїм правом на подання відзиву на позов, в якому зокрема зазначила, що вимоги позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Так, ОСОБА_2 , під час несення служби 18.12.2023, зокрема під час зупинки автомобіля позивача та винесення оскаржуваної постанови, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а його рішення про накладення адміністративного стягнення є законним. На підтвердження представником відповідача надано ряд письмових доказів та відеозапис, які судом досліджено та яким надано відповідну правову оцінку.

Представник позивача адвокат Голуб Г.С. скористався своїм правом подання відповіді на відзив, де зазначив, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які об лаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак «5.70»), і дана відеотехніка повинна бути розміщена на видному місці. А дана оскаржувана постанова не містить доказів того, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснювався в місці, яке об лаштоване відповідним знаком про здійснення відео фіксації. Також зазначає, що відповідач не надав жодного доказу вчинення позивачем правопорушення в межах населеного пункту, як і не надав будь якого іншого доказу, які б свідчив про винність позивача у вчиненому. Тому просить прийняти дану відповідь та задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.5КАСУкраїни кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.

За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст.19КонституціїУкраїни органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 4.1 Рішення КонституційногоСудуУкраїнивід 22грудня2010р.№23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Як встановлено судом, відносно позивача ОСОБА_1 18.12.2023 інспектором 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Львівській області старшим лейтенантом поліції Островським І.В. винесено постанову серії ЕНА № 1116998, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. (а.с. 6). Зокрема, згідно даної постанови позивач 18.12.2023 о 09:44:52 год. на автодорозі Львів-Шегині 11 км 300 м, с. Зимна Вода, вул. Городоцька , 16 А керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 79 км/год в населеному пункті при дозволеній швидкості руху 50 км/год, перевищив встановлену швидкість руху більше, ніж на 20 км/год., чим порушив 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TruCam LTI 20/20 ТС 008380.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.

Згідно п.п. 12.4ПДРу населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Оскаржуючи постанову, позивач посилається на те, що будь-які дорожні знаки, як і ті, які вказують на початок населеного пункту були відсутні.

Однак, такі твердження та доводи позивача, на думку суду, є голослівними та необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Суд, звертає увагу на те, що самим позивачем не заперечується факт керування ним транспортним засобом БМВ Ікс 6 н.з. НОМЕР_1 на А/Д Львів-Шегині 11 км+300 м (с.Зимна Вода) і факту зупинки його співробітниками поліції на підставі порушення ним швидкісного режиму.

Натомість позивачем, на підтвердження своїх доводів щодо відсутності будь-яких дорожніх знаків на вищевказаній ділянці дороги, жодних доказів не додано.

Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості «TruCam LTI 20/20», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для «TruCam» визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженимнаказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/26470, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 03.11.2022, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCamLTI 20/20, ІІ серійний № ТС008380», є придатним до застосування, копія свідоцтва міститься у матеріалах справи.

Лазерний вимірювач швидкості «TruCam LT1 20/20» здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Правильність реалізації у приладі «TruCam» зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCam», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушенняправил дорожнього рухувід моменту її фіксації приладом TruCam.

Отже, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушенняправил дорожнього рухута проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що показання вимірювання швидкості руху не відповідають дійсності, оскільки прилад знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечитьстатті 19 Конституції Українита ч.1ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", оскільки, вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Застосування відповідачем приладу вимірювання швидкості TruCam ІІ ТС008380 відповідає завданням, покладеним на органи Національної поліції, зокрема в частині забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснювалось затвердженим до відповідної роботи засобом вимірювання швидкості, та в межах повноважень посадової особи. Лазерний вимірювач швидкості TruCam ІІ ТС008380 засвідчує порушення швидкісного режиму та є придатним до використання та конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач надав суду роздруковану фотокартку лазерного вимірювача швидкості TruCаm ІІ серійний номер ТС008380 із зображенням автомобіля «BMW X6» д.н.з. НОМЕР_1 на автодорозі Львів-Шегині 11 км+300м та зазначенням швидкості 79 км/год. (а.с.42).

Дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи на диску фотознімки та відеофіксацію приладу TruCАМ ІІ ТС008380, яким здійснювалося вимірювання процесу порушення швидкісного режим, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація підтверджують вчинення позивачем правопорушення. Зокрема, з долученого до матеріалів справи вищевказаного фотознімку з онлайн сервісу Googl Maps із зазначенням географічних координат, які вказані на фотознімку приладу TruCam, вбачається, що фіксування швидкісного режиму відбувалось в населеному пункті с. Зимна Вода Львіської області, тобто позивачем перевищено встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 29 км/год.

З приводу тверджень позивача щодо не роз`яснення його прав, порушення процесуального порядку розгляду справи та ненадання йому можливості отримати правову допомогу, то вони, на думку суду, є безпідставними.

На думку суду, процедура розгляду справи про адміністративні правопорушення порушена не була, а будь-які клопотання зі сторони ОСОБА_1 не заявлялися, як і відсутні такі посилання в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 1116998.

Згідно зі ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.77КАСУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо твердження позивача про грубі порушення при складанні адмінматеріалу, необгрунтованість та незаконність постанови, суд врахувавши надані відповідачем матеріали, вважає, що такі твердження спростовано в ході розгляду справи. Надані відповідачем докази в сукупності з дослідженими в судовому засіданні фото-відео матеріалами, є належними та допустимими доказами на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.

З приводу посилань позивача на те, що працівником поліції не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, то суд зауважує, що відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, то у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення відповідного протоколу. Згідно з п. 2 Розділу ІІІ вказаної Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Так, інспектором 1 взводу 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Львівській області старшим лейтенантом поліції Островським І.В. було належним чином розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову на місці вчинення правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач діяв правомірно, в межах своїх повноважень у спосіб передбачений законом, оскаржувана постанова є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 245, 271, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1116998 від 18.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: