Ухвала суду № 117775020, 20.03.2024, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/963/23

Провадження № 1-кп/938/37/24

УХВАЛА

про вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою

20 березня 2024 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , який приймає участь у судовому засіданні в режимі відео конференції з ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)"

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2023 року за №12023091130000130 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Ворохта Яремчанської міської ради Івано - Франківської області, зареєстрованого за місцем проживання в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, розлученого, інваліда III групи, з середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286-1, ч.1 ст. 382 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває на розгляді кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286-1, ч.1 ст. 382 КК України.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до18.02.2024 року включно, з триманням його під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12), з визначенням застави в розмірі 161040 (сто шістдесят одна тисяча сорок) гривень.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 06.04.2024 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" з визначенням розміру застави.

11.03.2024 року через канцелярію суду прокурор подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, із яким він ознайомлений з дотриманням строків, визначених ст.184 КПК України.

Подане клопотанняпрокурор обґрунтовуєтим,що ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні злочинів,передбачених ч.2ст.286-1,ч.1ст.382КК України,санкцією якихпередбачено максимальносуворе покаранняу видіпозбавлення воліна строквід трьохдо восьмироків зпозбавленням правакерувати транспортнимзасобом,яке відповіднодо ст.12КК Україниналежить дотяжких злочинів. На даний час існують підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченому відповідного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, в тому числі, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 не заперечували проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Від представника малолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_6 до суду поступило клопотання про проведення судового засідання 20.03.2024 року без потерпілої та її представників.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до такого висновку.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, та за скоєння якого не допускається застосування ст.ст.69,75 КК України, то суд вважає доведеним наявність ризику, передбачених п.1 ч.1 ст.177КПК України, а саме: переховуватися від суду.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 є інвалідом ІІІ групи, а відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що дозволяє йому виїжджати за межі України в період дії воєнного стану.

З приводу наявності ризику, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення суд звертає увагу, що обвинуваченого ОСОБА_4 постановою Верховинського районного суду від 06.03.2023 року в справі №938/124/23 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) та на нього накладено покарання у виді 170000 гривень штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Підставами вважати, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків є те, що він через перебування на волі та відчуваючи неминучість покарання і знаючи установчі дані свідків може впливати на них різними способами.

Вищевказане у сукупності вказує на підвищену небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не перестали існувати.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, які не належать до переліку кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину ( ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення застави обвинуваченому ОСОБА_4 в розмірі 166540 гривень, що відповідає 55 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2024 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 315, 331 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 19 травня 2024 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" з визначенням розміру застави.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити заставу в розмірі 166540 (сто шістдесят шість тисяч п`ятсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом її дії до 19 травня 2024 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 19 травня 2024 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на відповідний депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12), та вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Наталія ЧЕКАН