Ухвала суду № 117772707, 14.03.2024, Франківський районний суд м. Львова

465/4427/20

1-кп/465/24/24

У Х В А Л А

судового засідання

13-14.03.2024 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисників : ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 про зміну міри запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання та про повернення застави у розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000306 від 20.09.2017 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України

за участю обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Франківського районного суду м. Львова 27 липня 2020 року надійшов обвинувальний акт з Львівської обласної прокуратури у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017140000000306 від 20.09.2017 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України.

Ухвалою судді від 28.07.2020 року призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 05.05.2021 року виділено матеріали кримінального провадження, внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42017140000000306від 20.09.2017року в окреме провадження щодо обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України.

Ухвалою судового засідання 05.05.2021 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з письмовим клопотанням від 23.02.2024 року про визнання усіх письмових доказів очевидно недопустимими в порядку ч.3 ст.89 КПК України з мотивів наведених в такому.

В судовому засіданні захисники та обвинувачені підтримали заявлене клопотання.

Прокурор не вбачав підстав для задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні про що подав письмове заперечення з обґрунтуванням своєї позиції.

Представник потерпілого при вирішенні заявленого клопотання поклалась на розсуд суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

Згідно із ч.2, 3ст.89 КПК Україниу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

З правового змісту вказаної норми Закону випливає, що ознаки недопустимості доказів поділяються на очевидні та не очевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду.

Частиною 1 ст.87КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кримінально-процесуальним Законом не визначено переліку підстав, за наявності яких можливо відокремити очевидно недопустимі докази від недопустимих. Наведене слугує підставою для визнання доказу очевидно недопустимим, коли недопустимість ґрунтується на обставинах, фактах, що є безсумнівними, беззаперечними, зрозумілими для всіх учасників судового провадження і не потребують додаткового дослідження.

Разом з тим, заявлені докази, які просить визнати очевидно недопустимим захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, шляхом дослідження кожного доказу у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

Вирішення питання щодо очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх у взаємозв`язку з іншими доказами, на думку суду - є передчасним, а тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Керуючись статтями 89, 94, 350 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 про визнання усіх письмових доказів очевидно недопустимими в порядку ч.3 ст.89 КПК України у розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№42017140000000306від 20.09.2017року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.367КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 18.03.2024 року.

Суддя ОСОБА_1