Рішення № 117763223, 19.03.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 березня 2024 р.№ 520/36380/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення суми, -

У С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), кошти в сумі 9764 грн 16 коп. (дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири грн 16 коп.), в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за фактом чого відкрито кримінальне провадження, здійснено перерахунок грошового забезпечення, внаслідок чого утворилася переплата, за стягненням у судовому порядку якої і звернувся позивач.

Харківський окружний адміністративний суд листом від 29.12.2023 №520/36380/23/67746/23 звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання на підставі ч.4 ст. 171 КАС України за отриманням інформації про місце проживання (перебування) відповідача.

Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання надано до суду інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Ухвалою суду від 03.01.2024 по справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження направлено відповідачу за адресою реєстрації, проте направлений пакет документів не прийнятий поштою, що підвереджується списком згрупованих поштових відправлень.

На офіційному сайті Харківського окружного адміністративного суду, у розділі "Оголошення про виклик у судове засідання та стан розгляду справ, учасників процесу, у яких невідома електронна адреса" розмішено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.

Під час для повторного направлення ухвали суду про відкриття спрощеного провадження, конверт з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" повернувся на адресу суду.

Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення відповідача, проте, відповідач правом на надання відзиву на позов не скористався.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи, старший сержант ОСОБА_1 , командир відділення взводу охорони роти охорони та забезпечення бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2021 № 225, проходив військову службу у Базі зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 № 134 "Про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини за лютий 2022 року" проведено необхідні розрахунки та нараховано грошове забезпечення військовослужбовцям.

Територіальним управлінням ДБР, розташованого у місті Полтаві відкрите кримінальне провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022170010000160 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 260 "Про результати проведення службового розслідування" встановлено, що відповідач самовільно залишив військову частину 26.02.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2022 № 266 "Про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини за березень 2022 року" військовослужбовцям бази зберігання інженерних боєприпасів та майна військової частини НОМЕР_1 , які самовільно залишили військову частину 12.03.2022 здійснено перерахунок грошового забезпечення за лютий та позбавлено відповідача премії повністю.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 № 784 "Про результати проведення службового розслідування" встановлено, що у зв`язку з перерахунком грошового забезпечення за лютий та позбавленням премії відповідача, виникла переплата грошового забезпечення у сумі 9764 грн 16 коп., за стягненням у судовому порядку якої і звернувся позивач до суду із цим позовом.

По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ "Про Збройні Сили України", статтями 1, 10 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ "Про оборону України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.

Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі Порядок № 260).

Відповідно до п. 15 розділу І "Загальні положення" Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Таким чином, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналіз ст. 1215 ЦК України, та наведеної правової позиці Верховного Суду свідчить про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно, законодавство передбачає виключні випадки поверненню набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення осіб до матеріальної відповідальності та розмір сум, які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У рамках судового розгляду судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпечення відповідача за період з 26.02.2022 по 28.02.2022 разом з відповідними податками та зборами.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.02.2022 відповідачем самовільно залишено військову частину, а тому суд погоджується з твердження позивача, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх повернення.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення суми задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на користь Військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), кошти в сумі 9764 грн 16 коп. (дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири грн 16 коп.), в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.М. Шляхова