Рішення № 117762938, 19.03.2024, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2024 року м. Рівне№460/1565/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), у якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці ДМСУ № UA204000/2023/000156 від 11.08.2023;

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці ДМСУ № UA204000/2023/000123/2 від 11.08.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що21.07.2023 він придбав транспортний засіб марки Opel, модель Astra, що підтверджується інвойсом № 2023-2294 від 21.07.2023. При цьому, до митного оформлення було подано усі документи, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість за основним методом визначення митної вартості, однак, на думку позивача, відповідач безпідставно витребував у нього додаткові документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу. Надалі, відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності необхідних документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. На думку позивача, інвойс № 2023-2294 від 21.07.2023 - це єдиний документ, який був виданий продавцем і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 3570,00 євро з ПДВ, при цьому інші документи, які б визначали числові значення митної вартості придбаного транспортного засобу відсутні, оскільки розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а оплата проведена готівкою, про що відображено у інвойсі. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару позивач вважає протиправним, з огляду на що звернувся до суду та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

13.03.2024 через підсистему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, заявлених до митного оформлення за митною декларацією було встановлено, що у документах наданих декларантом митному органу для підтвердження митної вартості товару було відсутнє обґрунтування числового значення рівня заявленої митної вартості товарів. Відповідач зауважує, що документами, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, однак останній до митного оформлення не наданий, крім того, у позивача відсутні платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі), що ставить під сумнів достовірність митної вартості товару заявленої до митного оформлення. Посадовими особами митного органу позивачу було направлено вимогу про необхідність надання додаткових документів, яку позивачем не було виконано належним чином. Тому, відповідач вважає, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 15.02.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви доказів сплати суми судового збору; належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову документів, доданих до позовної заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 01.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

10.08.2023 декларантом позивача ТОВ ПЕЛІКАН-ПРО подано до митного оформлення митну декларацію № 23UA204020032450U0 щодо митного оформлення товару транспортний засіб марки "Opel", модель "Astra", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , робочий об`єм 1598 см3, потужність 81кВт, календарний рік виготовлення 2019. Митна вартість товару визначена декларантом за основним методом на підставі положень статті 58 МКУ вартістю 3570 євро.

На підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості декларантом позивача надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 2023-2294 від 21.07.2023; автотранспортна накладна б/н від 21.07.2023; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.03.2019; довідка про транспортні витрати б/н від 10.08.2023; висновок про якісні характеристики товарів № 230804/006 від 04.08.2023; висновок про вартісні характеристики товару № 278.23К від 09.08.2023; договір про надання послуг митного брокера б/н від 04.08.2023; висновок про проходження товару № 230804/006 від 04.08.2023; копія митної декларації країни відправлення 23DE538011814428E9 від 24.07.2023.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалося, що з метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту письмове повідомлення з вимогою надати додаткові документи, оскільки подані до митного оформлення документи містять неточності.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів декларантом позивача листом від 11.08.2023 № 68 повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть. Крім цього, зазначений лист містить прохання про прийняття рішення про коригування митної вартості без дотримання термінів передбачених частиною 3 статті 53 МКУ.

11.08.2023 за результатами опрацювання поданої митної декларації та доданих до неї документів Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2023/000123/2 від 11.08.2023, відповідно до якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено:

І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи містять неточності:

Відсутні платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі), що ставить під сумнів достовірність митної вартості товару заявленої до митного оформлення та передбачено частиною першою ст. 368 МКУ.

До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 09.08.2023 №278.23К у якому зазначені відомості про пошкодження двигуна та відсутність елементів оцінюваного транспортного засобу, проте у графі 31 ЕМД від 10.08.2023 №23UA204020032450U0 не зазначена інформація щодо несправності двигуна та відсутності елементів транспортного засобу. У висновку експерта від 04.08.2023 №230804/006 також відомості щодо будь яких несправностей двигуна чи відсутності елементів кузова відсутні.

До митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 09.08.2023 №278.23К, складений оцінювачем ПП «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС-АЛЬФА», але наданий із вищезазначеним звітом сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, що виданий ПП «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС-АЛЬФА» не містить печатки та підпису Голови Фонду державного майна України, дати видачі та строків дії. А таким чином наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 09.08.2023 №278.23К не може бути взятий до уваги.

Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.03.2019 № НОМЕР_2 містить відомості про фірму на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання оцінюваного транспортного засобу.

Наданий декларантом документ щодо вартості транспортування від 10.08.2023 б/н не відповідає вимогам Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), а саме не вказано протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, також не зазначені номери транспортного засобу, яким відбувалося перевезення оцінюваного транспортного засобу.

Разом з тим, не може бути взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 24.07.2023 № 23DE53801814428E9 як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить всіх відомостей, визначених митним законодавством Європейського союзу, щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт.

ІІ. Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 21.07.2023 № 23UA206070006947U5 7500 євро/од.

Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів, згідно з переліком:

1) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений

спеціалізованою експертною організацією;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця

3) копію митної декларації заявленої країни відправлення із зазначенням вартісних

характеристик та з відмітками митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного

товару на експорт;

4) документи в межах положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599 щодо транспортних

витрат за межами території України;

5) банківські платіжні документи/інші платіжні документи, що стосуються

оцінюваного товару.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 - 61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість транспортного засобу скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості аналогічного транспортного засобу (за маркою, моделлю, об`ємом двигуна, потужністю, календарним роком виготовлення), митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 21.07.2023 №23UA206070006947U5 7500 євро/од.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 7500 євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 300895,50 грн (7500 євро * 40,1194 грн/євро).

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2023/000123/2 від 11.08.2023 Рівненською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000156 від 11.08.2023, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за МД № 23UA204020032450U0.

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 11.08.2023 № 23UA204020032671U3 відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в контексті цієї ситуації, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - МК України).

Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 49 МК України Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 52 МК України Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вказані норми МК України визначають обов`язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 1 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 54 МК України).

Частиною 1 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

За приписами ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена до пункту 2 (б) вказаної вище Генеральної угоди, оцінка митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений (пункту 2 (б) статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що: Ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно статті 7 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.

Таким чином, аби упевнитись, що задекларована митна вартість ґрунтується на дійсній вартості здійснюється порівняння рівня заявленою митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних і подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

З аналізу наведених правових норм судом встановлено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що у позивача відсутні платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі), що ставить під сумнів достовірність митної вартості товару заявленої до митного оформлення та передбачено частиною першою ст. 368 МКУ.

У свою чергу, позивач зазначає, що платіжні документи, які підтверджують вартість товару відсутні, оскільки вартість товару сплачено безпосередньо готівкою, що підтверджується записом в інвойсі від 21.07.2023 № 2023-2294.

З цього приводу суд зауважує, що аргументи позивача є не переконливими, оскільки згідно пунктів 4-5 частини 1 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Разом з тим, відповідно до частин 1, 3 ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, банківських виписках, електронних повідомленнях з інтернет-магазинів, інших документах, які містять відомості про вартість таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

Отже, при митному оформленні позивачем було надано достовірні відомості, представлені для визначення фактурної вартості товару (автомобіля), які містять інформацію, що підтверджує вартість товару, а саме запис щодо сплати суми готівкою, який зазначено у інвойсі від 21.07.2023 № 2023-2294 та скріплений підписом посадової особи продавця.

Ще однією причиною для прийняття рішення про коригування митної вартості відповідач вказав те, що наданий декларантом документ щодо вартості транспортування від 09.06.2023 б/н не відповідає вимогам Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), а саме не вказано протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, також не зазначені номери транспортного засобу, яким відбувалося перевезення оцінюваного транспортного засобу.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Наведені норми дозволяють дійти висновку, що в процедурі контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган перевіряє не лише ціну товару, а й інші складові митної вартості товару, у тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

При цьому, Наказ № 599 визначає транспортні документи, що подаються митному органу, як ті, що оформляються з перевізниками та надавачами транспортних послуг, так і ті, що подаються у разі транспортування товару власними засобами.

Верховний Суд в постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19 висловив аналогічну правову позицію та зауважив, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, як такі, що підтверджують митну вартість товарів, і мають суттєве значення.

Відтак, враховуючи норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що якщо за твердженням декларанта, за транспортування товару було понесено певні витрати, які ним вказані, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Декларантом одночасно з митною декларацією подано довідку про транспортні витрати від 10.08.2023 та міжнародну товаро-транспортну накладну від 21.07.2023 у якій зазначено відправника товару GUNTER DIETMAR, одержувач товару ОСОБА_2 , маршрут перевезення, ціна товару та супроводжуючі документи на товар: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.03.2019 № НОМЕР_2 та інвойс № 2023-2294 від 21.07.2023. Крім того, у вказаній товарно-транспортній накладній зазначено реєстраційні номери транспортного засобу, що здійснював перевезення товару НОМЕР_3 / НОМЕР_4 .

Натомість, якщо митниця стверджує, що витрати на транспортування все ж таки вказані не всі, то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем додаткових витрат на транспортування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Також твердження митного органу, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.03.2019 № НОМЕР_2 містить відомості про фірму на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про продавця і покупця, заявленими декларантом, спростовуються тим, що вказаний автомобіль було реалізовано через Транспортний центр DIETMAR GUNTER покупцю ОСОБА_3 , продавцем у якому був уповноважений власником автомобіля Транспортний центр DIETMAR GUNTER. Вказана обставина підтверджена долученою до матеріалів справи та до митного оформлення інвойсом № 2023-2294 від 21.07.2023 та міжнародною товаро-транспортною накладною від 21.07.2023 у якій зазначено відправника товару ОСОБА_4 , одержувач товару ОСОБА_2 та супроводжуючі документи на товар: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.03.2019 № НОМЕР_2 та інвойс № 2023-2294 від 21.07.2023. Також, придбання автомобіля у посередника (продавця), а не у власника безпосередньо, саме по собі є підставою для висновків щодо недостовірності заявленої митної вартості імпортованого автомобіля. Поряд з цим, у спірному рішенні немає обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару.

Також, твердження митного органу, що:

до митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 09.08.2023 №278.23К у якому зазначені відомості про пошкодження двигуна та відсутність елементів оцінюваного транспортного засобу, проте у графі 31 ЕМД від 10.08.2023 №23UA204020032450U0 не зазначена інформація щодо несправності двигуна та відсутності елементів транспортного засобу. У висновку експерта від 04.08.2023 №230804/006 також відомості щодо будь яких несправностей двигуна чи відсутності елементів кузова відсутні;

до митного оформлення надано звіт про оцінку транспортного засобу від 09.08.2023 №278.23К, складений оцінювачем ПП «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС-АЛЬФА», але наданий із вищезазначеним звітом сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, що виданий ПП «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС-АЛЬФА» не містить печатки та підпису Голови Фонду державного майна України, дати видачі та строків дії. А таким чином наданий до митного оформлення звіт про оцінку транспортного засобу від 09.08.2023 №278.23К не може бути взятий до уваги;

разом з тим, не може бути взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 24.07.2023 № 23DE53801814428E9 як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить всіх відомостей, визначених митним законодавством Європейського союзу, щодо вартості товару та статистичної вартості, а також відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт, відхиляється судом з огляду на наступне.

Так, частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, що подаються декларантом для визначення митної вартості товару, тобто документи, які підтверджують митну вартість товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

При цьому, митна декларація країни відправлення та звіт про оцінку транспортного засобу не визначені Митним кодексом України в якості документів, які підтверджують митну вартість товару.

Таким чином, відповідачем фактично не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявність ознак підробки або те, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, виявлені митним органом неточності, ніяким чином не стосуються числового значення оцінюваного товару.

Суд наголошує, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України заборонено.

За наведеного, вищезазначені доводи відповідача, суд вважає безпідставними та не бере до уваги.

Судом встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

Рахунок-фактура (інвойс) і міжнародна товарно-транспортна накладна не містять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товару, ні про його ціну.

Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товару.

Також, судом встановлено, що декларантом позивача до складу митної вартості імпортованого товару додано витрати на транспортування до митного кордону України в силу положень частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Належні документи щодо транспортних витрат, долучалися до митного оформлення, узгоджуються між собою та не місять жодних розбіжностей.

Тож, позивачем надано усю належну документацію, яка стосується витрат на транспортування товарів до митного кордону України, як складових митної вартості.

Тобто визначена в інвойсі №2023-2294 від 21.07.2023 вартість товару в розмірі 3570 Євро є належною та достатньою підставою для визначення митної вартості за фактурною вартістю товару згідно інвойсу.

Таким чином, вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору, а його сумніви ґрунтуються виключно на припущеннях.

З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації №23UA204020032450U0 від 10.08.2023 митна вартість товару в сумі 155262,08 грн., що складається з вартості товару 3570 Євро (143226,26 грн. по курсу 40,1194) та витрат на транспортування товару у розмірі 300,00 Євро (12035,82 грн. по курсу 40,1194), підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та його числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документі, що стосуються оцінюваних товарів; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документі, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталогів, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;) копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів. Підтверджуючим документом про вартість товару в даному випадку є рахунок-фактура (інвойс).

За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей саме у документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України, відтак витребування митним органом додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, є безпідставним.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. Відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 20.07.2023 у справі №640/22572/20.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17, від 08.02.2019 у справі № 825/648/17, від 20.07.2023 у справі №640/22572/20.

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Графа 33 оскаржуваного рішення не містить інформації який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 11.08.2023 №UA204000/2023/000123/1 та Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000156 від 11.08.2023 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, відтак, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позов про визнання протиправними та скасування вказаних рішень підлягає до задоволення.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до платіжних інструкцій №0.0.3460888018.1 від 10.02.2024 та № 0.0.3492116016.1 від 23.02.2024 сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 2422,40 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Рівненської митниці задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати РРішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.08.2023 №UA204000/2023/000123/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці № UA204000/2023/000156 від 11.08.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 березня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Д.П. Зозуля