Рішення № 117761494, 19.03.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 рокусправа № 380/2554/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, у якому просить суд

-визнати протиправними рішення від 11.12.2023 № 134650028305 Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

-зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою судді від 07.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою від 16.02.2024 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач подав заяву про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.12.2023 № 134650028305 відмовлено позивачу в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю атестату про припинення виплати пенсії у АР Крим. Зазначає, що на момент звернення до пенсійного органу в 2023 році має відповідний вік і страховий стаж для призначення пенсії за віком, що визнається пенсійним органом. Згідно даних трудової книжки та розрахунку, зробленого відповідачем 2, страховий стаж позивачки, здобутий лише в Україні (до окупації Криму) становить 34 років 4 місяці і 2 дні. З огляду на це, пенсійний орган, не має жодних підстав ототожнювати стаж ОСОБА_1 зі стажем осіб, здобутим на території іншої держави. Слід зазначити, що ОСОБА_1 є і завжди була громадянкою України, «на території іншої держави», як сформульовано у рішенні про відмову, їй пенсія не призначалась.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив на позовну заяву від 08.03.2024 (вх. № 18198), у якому зазначає, що для призначення пенсії (поновлення виплати) при переїзді пенсіонера до іншої адміністративно-територіальної одиниці, основними документами є пенсійна справа, яка підтверджує про отримання пенсійної виплати пенсіонером та документ про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання. У зв`язку з відсутністю пенсійної справи позивача та документів, які підтверджують припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, правомірно прийнято рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії (поновлення виплати пенсії) за віком. Позивач досягла пенсійного віку, а інформація про отримання пенсії при досягненні пенсійного віку відсутня, навіть якщо вона призначена на території іншої держави. Адреса реєстрації місця проживання особи АР Крим м. Сімферополь, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.10.2020 року. Для отримання пенсії в Україні відповідно до норм діючого законодавства до заяви необхідно долучити атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем отримання із зазначенням дати, по яку отримувалися відповідні виплати. До надання атестату про припинення виплати пенсії на території російської федерації підстави для призначення пенсії на території України відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.

Неподання відповідачем у строк встановлений судом відзиву на позов кваліфікується судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 159 КАС України як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 05.12.2023 подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву та винесло рішення від 11.12.2023 № 134650028305 про відмову у призначені пенсії.

У рішенні, зокрема, вказано, що вік заявниці: 64 роки. Страховий стаж заявниці становить: 34 роки 4 місяці 2 дні.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Заявниця досягла пенсійного віку, а інформація про отримання пенсії при досягненні пенсійного віку відсутня, навіть якщо вона призначена на території іншої держави.

Адреса реєстрації місця проживання особи АР Крим м. Сімферополь, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.10.2020.

Для отримання пенсії в Україні відповідно до норм діючого законодавства до заяви необхідне долучити атестат про припинення виплати пенсії за попереднім місцем отримання із зазначенням дати, по яку отримувалися відповідні виплати. До надання атестату про припинення виплати пенсії на території російської федерації підстави для призначення пенсії на території України відсутні.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю атестату про припинення виплати пенсії у АР Крим.

Вважаючи рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2019року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач досягла пенсійного віку та її страховий стаж становить 34 роки 4 місяці 2 дні.

Відмова у призначенні пенсії позивачу пов`язана із відсутністю атестату про припинення виплати пенсії у АР Крим.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Як передбачено пунктом 1.6 розділу І Порядку розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 (далі - Постанова № 234).

Як передбачено п.п. 3-5 Постанови № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).

Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.

Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Порядок звернення осіб за призначенням (перерахунком), поновленням виплати пенсії особам, переведенням з одного виду пенсії на інший, наданням соціальних послуг, а також підтвердження факту неодержання пенсії та соціальних послуг від органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики.

При цьому, п. 2.1 Розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.

Варто зауважити, що пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ, як атестат про припинення пенсії відсутній.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі.

Відповідно до пункту 4.12 Порядку № 22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.

Системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов`язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов`язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Особливістю цієї справи є те, що пенсійні органи зобов`язані дотримуватись положень Порядку виплати пенсій та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого Постановою КМУ № 234 від 02.07.2014 та Порядку подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій, затвердженого Постановою ПФУ № 22-1 від 25.11.2005, - згідно яких для поновлення виплати пенсії необхідно, щоб від пенсійних органів рф надійшла пенсійна справа та довідка про припинення виплати пенсії.

Таким чином нормами чинного законодавства передбачено, що Пенсійний орган зобов`язаний робити запит про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.

Водночас, положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" зобов`язує вживати всі можливі способи захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, зокрема відновлення всіх соціальних виплат громадянам пенсійного віку за фактичним місцем проживання.

У даному контексті слід зазначити, що позивачка є громадянкою України (доказів того, що позивач змінив громадянство України матеріали справи не містять), особою пенсійного віку, вимушена покинути АР Крим та проживає у м. Львові, але пенсію не отримує, тобто фактично позбавлена засобів до існування.

Суд вважає, що наведені відповідачами обставини не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов`язку.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відмова у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з підстав ненадання атестату про припинення виплати пенсії порушує право на соціальний захист, не відповідає приписам чинного законодавства та принципу верховенства права, у зв`язку з чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.12.2023 № 134650028305 про відмову у призначені пенсії, є протиправним.

Тому, досягнувши 58-річного віку на дату звернення за призначенням пенсії та маючи у наявності більше ніж 34 роки страхового стажу, позивачка має право на призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону № 1058-IV.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що для призначення пенсії за віком відповідно до положень частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, позивачем були дотримані усі необхідні вимоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Тому з урахуванням вимог пункту першого частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсію за віком належить призначити позивачеві з 05.12.2023, тобто з дня звернення за пенсією.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.12.2023 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м. Харків, 61000, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.12.2023 № 134650028305 про відмову у призначені пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області

призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05.12.2023 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19.03.2024.

Суддя Кедик М.В.