Рішення № 117761486, 19.03.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2024 рокусправа № 380/3300/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представник Батенчук Ю.М., звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУ ПФУ у Івано-Франківській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач-2), з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) №о/р 913180129020 від 28.12.2023 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 ) на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 (Місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 ) з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах, на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 255/7.4-22/51 від 18.12.2023 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за № 13-70-05/38-53 від 18.12.2023 року, за № 18/7.4-22/38 від 18.12.2023 року, за № 256/7.4-22/51 від 18.12.2023 року з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 28.12.2023 року.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28.12.2023 звернулась із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». ГУ ПФУ у Львівській області передало її заяву для розгляду ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, котре прийняло рішення № 913180129020 від 28.12.2023 про відмову заявниці у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Рішення обґрунтовано тим, що в заявниці відсутній відповідний стаж державної служби, з огляду на те, що посадові особи контролюючих органів не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Позивачка не погоджується з цим рішенням, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що згідно із записами її трудової книжки: з 10.07.1991 по дату звернення до суду проходить службу в органах державної митної служби (32 роки 07 місяців 3 дні). Позивачка вказує, що підпадає під умови, визначені пунктами 10,12 Прикінцевих та перехідних положеннями Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.

Відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області позов не визнає з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, відповідач щодо позову ОСОБА_1 заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїх запереченнях відповідач повідомив, що 28.12.2023 позивачка звернулась до органу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач посилається на норми статті 90 Закону від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до яких пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-ІV. Вказує, на відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивачки, в яких їй присвоєно спеціальні звання, оскільки у позивачки відсутній стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу №889-VIII, а на працівників державних органів, яким присвоюються спеціальні звання дія Закону №889-VIII не поширюється.

Відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, позов не визнає, подав відзив на позовну заяву та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Відповідач зазначає, що періоди роботи посадових осіб в митних органах на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців. Оскільки, у позивачки немає підстав для зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців періодів роботи в ГУ ДПС у Львівській області (згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 присвоювали спеціальні звання «Інспектор митної служби 3 рангу, 2 рангу, 1 рангу», «радник митної служби 3 рангу»), у позивачки відсутнє право на перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд дослідив заяви по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи:

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 10.07.1991 по дату звернення до суду із цим позовом працювала на різних посадах в митних органах: - 10.07.1991 призначена на посаду інспектора митниці; - 15.06.1995 прийняла присягу державного службовця; - 13.08.1996 присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»; - 30.11.1998 присвоєно персональне звання «Радника митної служби III рангу»; - 30.03.2004 присвоєно спеціальне звання «Інспектора митної служби IIІ рангу»; - 11.08.2006 присвоєно спеціальне звання «Інспектора податкової служби ІІ рангу»; - 27.11.2006 присвоєно спеціальне звання «Радника митної служби III рангу»; - 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу»; - 08.12.2019 присвоєно 6 ранг державного службовця; - 25.06.2020 присвоєно спеціальне звання «Радника митної служби III рангу».

ОСОБА_1 з 03.11.2009 отримувала пенсію по інвалідності на підставі Закону 1058, а з 11.05.2022 переведена на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Львівська митниця видала ОСОБА_1 довідку від 18.12.2023 № 255/7.4-22/51 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), від 18.12.2023 № 256/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 13-70-05/38-53, від 18.12.2023 № 18/7.4-22/38 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звернення за пенсією.

28.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до органу ПФУ у Львівській області із заявою №2477 про перерахунок пенсії, просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу». До заяви додала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2023 № 255/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 256/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 13-70-05/38-53, від 18.12.2023 № 18/7.4-22/38.

28.12.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 28.12.2023 № 2477 прийняло рішення № 913180129020, відповідно до котрого відмовило позивачці в переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Це рішення мотивоване тим, що відповідно до записів трудової книжки заявниці присвоювали спеціальні звання «Інспектор митної служби 3 рангу, 2 рангу, 1 рангу», «Радник митної служби III рангу», відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, тому періоди роботи посадових осіб в митних органах на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідної категорії посад державних службовців.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон №889) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон №889 набрав чинності 01.05.2016, одночасно втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, що передбачав особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

Разом з тим, пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 передбачено переживаючу дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, тобто законодавець визначив певні умови, за дотримання яких особа після 01.06.2016 має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) певного стажу держслужби (10 років для осіб, що станом на цю дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 569 Митного кодексу України (далі МК України, в редакції чинній станом на 01.05.2016) працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями. Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з приписами статті 588 МК України пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

У період до 01.05.2016 року діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМУ від 03.05.1994 № 283 (далі Постанова №283). Постанова №283 втратила чинність з 01.05.2016 у зв`язку із набранням чинності Постановою КМУ № 229 від 25.03.2016, якою визначалися посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби на підставі Закону № 889-VIII.

Пункт 2 Порядку № 283 визначав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

Призначення пенсій державним службовцям урегульовано Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (далі Порядок № 622). Відповідно до норм цього Порядку:

4. Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію перебувають на державній службі, а також які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

5. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про такі спірні правовідносини:

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058, станом на цю дату стаж державної служби ОСОБА_1 становить 32 роки 07 місяців 3 дні.

28.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою про переведення її з пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV на пенсію державного службовця на підставі Закону №3723-ХІІ. Для обчислення розміру пенсії державного службовця Львівська митниця видала заявниці довідки від 18.12.2023 № 255/7.4-22/51 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), від 18.12.2023 № 256/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 13-70-05/38-53, від 18.12.2023 № 18/7.4-22/38 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед звернення за пенсією).

Орган ПФУ відмовив у задоволенні заяви від 28.12.2023 з мотивів, що відповідно до записів трудової книжки заявниці присвоювали спеціальні звання «Інспектор податкової служби 3 рангу, 2 рангу, 1 рангу» «Радника митної служби ІІІ рангу», відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.

Оцінюючи аргументи відповідача суд керується такими мотивами:

Закон № 889-VIII, котрий набрав чинності 01.05.2016, визначає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII визначали, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Відповідно до норм ст. 25 Закону №3723, Порядку № 283, ст. 588 МК України посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а період проходження такої служби в органах доходів та зборів (податкова, митниця) має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Враховуючи наведені правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області безпідставно не зарахувало до стажу державної служби період роботи позивачки в органах державної митної служби, за які позивачці присвоєно спеціальні звання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд в постанові від 29.04.2020 у справі №539/1855/17 вказав таке:

«Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року (справа № 21-275а13) виснував, що аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Посилання на розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» як на підставу для відмови у зарахуванні до стажу державної служби періоду служби у податкових органах посадових осіб, які мають спеціальне звання, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений акт виданий для врегулювання правового статусу працівників цих органів, що не мають спеціальних звань, та не змінює правового статусу посадових осіб податкових органів, які такі звання мають».

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 безперервно з 10.07.1991 по дату звернення до суду з цим позовом (13.02.24) (32 роки 07 місяців 03 дні) працює на різних посадах органів митної служби. За період роботи в органах митної служби ОСОБА_1 присвоєно спеціальні та персональні звання: «Інспектор податкової служби 3 рангу, 2 рангу, 1 рангу» «Радник митної служби ІІІ рангу». Станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону № 889) стаж служби позивачки в органах митної служби становив понад 20 років (24 роки 09 місяців 21 день), а вона продовжувала проходити державну службу. Отже, ОСОБА_1 на підставі як пункту 10, так і на підставі пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами).

Отже, рішення № 913180129020 від 28.12.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону №3723 на підставі заяви від 28.12.2023 є необґрунтованим, таке слід скасувати як протиправне.

Статтею 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) визначено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 14.09.2016 № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

З метою ефективного захисту порушених прав позивачки відповідача слід зобов`язати перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ з 28.12.2023 (з дати подання заяви про переведення на інший вид пенсії), при цьому врахувавши при обчисленні розміру пенсії додані до заяви відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця Головного управління ДПС у Львівській області від 18.12.2023 № 255/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 256/7.4-22/51, як це передбачають норми пп. 4, 5 Порядку № 622.

Суд переконаний, що врахування відомостей довідок при вирішенні цього спору не є передчасним з огляду на такі мотиви:

по-перше, багаторічний досвід головуючого судді по розгляду аналогічних спорів свідчить про те, що усі позивачі, яким відмовлено в задоволенні вимог щодо врахування відомостей довідок про заробітну плату при призначенні пенсії державного службовця з мотивів передчасності таких вимог в межах кількох місяців знову звертаються до суду з позовом щодо перерахунку розміру їх пенсії з урахуванням згаданих довідок, оскільки органи ПФУ сформували стійку адміністративну практику щодо обчислення розміру таких пенсій в заниженому розмірі; при цьому центральним аргументом ПФУ в кожній такій «другій» справі є те, що суд в рішенні по «першій» справі не зобов`язав ПФУ враховувати відомості про заробітну плату, що вказана в довідках, доданих до заяви про призначення пенсії на підставі ст. 37 Закону №3723 з урахуванням пп. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Іншими словами, адміністративна практика ПФУ в спірних правовідносинах зводиться до такого:

1) не зарахувати особі стаж роботи в митних, податкових органах, органах місцевого самоврядування до стажу державної служби та відмовити в призначенні пенсії на підставі ст.37 Закону №3723. При цьому висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 46 Закону №889-VIII та Порядку № 283 при обчисленні стажу державної служби починаючи з 2019 року є усталеними, незмінними і відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» обов`язковими для всіх органів ПФУ, які їх застосовують у своїй діяльності при розгляді заяви про призначення пенсії, проте на систематичній основі ігноруються, що призводить до надмірного навантаження на судову систему;

2) у «першій» справі органи ПФУ аргументують заперечення щодо задоволення позовних вимог особи про врахування довідок про заробітну плату при обчисленні розміру її пенсії державного службовця «передчасністю» таких вимог;

3) на виконання рішення суду в «першій» справі органи ПФУ обчислюють розмір пенсії в заниженому розмірі, без урахування відомостей про зарплату згідно долучених до заяви про призначення пенсії довідок;

4) в «другій» справі орган ПФУ пояснює, що не врахував відомості про зарплату особи з цих довідок, оскільки суд не зобов`язав так вчинити в судовому рішенні в «першій» справі.

Суд переконаний, що наведені міркування щодо адміністративної практики органів ПФУ спочатку затягувати призначення пенсії державного службовця з підстав, що суперечать усталеним висновкам Верховного Суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування, а надалі затягувати вирішення питання про правильне обчислення її розміру свідчить про очевидну недобросовісність таких дій, а також застосування маніпулятивних стратегій при розгляді цих спорів судами.

Завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд переконаний, що часткове задоволення позову з мотивів «передчасності» похідних позовних вимог спричинить неефективність судового захисту порушеного права позивачки на отримання пенсії у встановленому законом розмірі та матиме лише один наслідок позивачка буде змушена повторно звертатися до суду з позовом щодо розміру її пенсійного забезпечення.

По-друге, суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України такі враховує Верховного Суду, викладені в постанові КАС ВС від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21, в якій (1) суд першої інстанції зобов`язав відповідача перевести позивачку на пенсію державного службовця з 11.05.2021 відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Департаментом фінансів Кіровоградської обласної державної адміністрації від 05.05.2021 № 04.1-26/18/2 та 04.1-26/19/2, із врахуванням проведених виплат; (2) апеляційний суд це рішення скасував та прийняв нове про часткове задоволення позовних вимог, зобов`язав відповідача перевести позивачку з 11.05.2021 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», а щодо врахування довідок при обчисленні розміру пенсії в позові відмовив:

« 32. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

33. Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 05.05.2021.

34. Вказані висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, виловленими у постанові від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.

35. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.»

Позивачка 28.12.2023 звернулася до ПФУ про призначення пенсії державного службовця з обчисленням її розміру на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2023 року № 256/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 255/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 13-70-05/38-53 та від 18.12.2023 року №18/7.4-22/38. Отже, відповідач повинен призначити і здійснити нарахування й виплату позивачці пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII з урахуванням відомостей про розмір заробітку, зазначеного в цих довідках.

З огляду на викладені мотиви суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності в резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк його виконання. Для забезпечення ефективного відновлення прав позивачки та з метою виконання цього рішення суду цей обов`язок слід покласти на територіальний орган ПФУ за місцем проживання заявника, тобто ГУ ПФУ у Львівській області, котре повинно зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи позивачки в митних органах починаючи з 10.07.1991 до 28.12.2023 (дати звернення із заявою).

Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Представник позивачки в позовній заяві просить стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 10200 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів:

1) договір про надання правової допомоги № АОЮ179/24 від 25.01.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «Кодекс» в особі адвоката Батенчука Юрія Михайловича та ОСОБА_1 (далі Клієнт). Відповідно до пункту 4.1 цього Договору вартість наданих послуг (гонорар) визначається додатково за згодою сторін шляхом підписання акту про надання послуг;

2) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги відповідно до договору №АОЮ179/24 від 25.01.2024: - аналіз наявних у позивача доказів (документів), збір інформації, аналіз отриманих даних 1 год. 1200 грн.; - опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між сторонами, аналіз судової практики формування та узгодження правової позиції по веденню справи 3 год. 3600 грн.; - підготовка проекту позовної заяви 4,5 год. 5400 грн. Загальна сума 10200 грн.

3) акт про надання правової (професійної правничої) допомоги № 1 відповідно до договору № АОЮ179/24 від 25.01.2024 з описом наданих послуг: аналіз наявних у позивача доказів (документів), збір інформації, аналіз отриманих даних 1 год. 1200 грн.; - опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між сторонами, аналіз судової практики формування та узгодження правової позиції по веденню справи 3 год. 3600 грн.; - підготовка проекту позовної заяви 4,5 год. 5400 грн. Загальна сума 10200 грн.

Відповідачі вважають заявлену до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаної представником роботи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд вважає, що такий вид правової допомоги як опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між сторонами, аналіз судової практики формування та узгодження правової позиції по веденню справи (3 год.) 3600 грн. не належить до витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок відповідача, оскільки позивач, будучи вільним у виборі свого представника, міг звернутися за наданням правничої допомоги до представника, що вже опрацював законодавчу бази, що регулює спірні правовідносини та проаналізував судову практику у цій категорії спорів до надання правничої допомоги позивачу. Разом з тим, позивач обрав представника, що вивчав законодавство та аналізував судову практику за його рахунок. Проте цей вибір є відповідальністю позивача та не повинен покладати на відповідача тягар витрат на підвищення кваліфікації його представника з метою набуття спроможності надавати правничу допомогу в певній категорії спорів незначної складності, щодо вирішення яких вже кілька років сформовані усталені висновки касаційного суду щодо обрання та застосування норм права. Щодо витрат на аналіз наявних у позивача доказів (документів), збір інформації, аналіз отриманих даних (1 год.) та підготовку проекту позовної заяви (5,5 год.) в сумі 6600 грн., то такі в контексті покладення на відповідача є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Суд вважає справедливим та пропорційним до складності справи відшкодування в сумі, що не перевищує розміру двох ставок судового збору за розгляд професійним суддею позову, що надійшов через систему «Електронний суд», 2*3028*0,4*0,8=1938 грн. Суд стягує витрати в цьому розмірі з відповідача, що прийняв оскаржене рішення. Суд не здійснює розподіл судових витрат на сплату судового збору, оскільки позивачка на підставі закону звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 913180129020 від 28.12.2023 про відмову ОСОБА_1 про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» відповідно до заяви від 28.12.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, місто Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 28.12.2023 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 18.12.2023 № 255/7.4-22/51 та про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 18.12.2023 року № 256/7.4-22/51, від 18.12.2023 № 13-70-05/38-53 та від 18.12.2023 року №18/7.4-22/38.

З метою виконання цього рішення суд встановлює такий порядок та спосіб його виконання - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зобов`язане зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в митних органах з 10.07.1991 по 28.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, ідентифікаційний код 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1938 (одна тисяча дев`ятсот тридцять вісім) гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович