Ухвала суду № 117760722, 15.03.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

15 березня 2024 року Київ № 320/10513/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Жукова Є.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гастро Ном»до1. Головного управління ДПС у м. Києві; 2. Державної податкової служби Українипровизнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гастро Ном» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892716/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892713/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892707/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892693/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892711/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892698/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892697/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892695/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892692/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6892696/39547380 від 01.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908480/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908475/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908472/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908466/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908452/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908457/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 6908459/39547380 від 08.06.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076938/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076936/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076935/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076926/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076923/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076928/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076922/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076960/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076961/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076911/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076913/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076905/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076906/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076903/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7076904/39547380 від 18.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7048197/39547380 від 13.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7048196/39547380 від 13.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7048203/39547380 від 13.07.2022 року; Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7048198/39547380 від 13.07.2022 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх фактичного надходження -отримання Державною податковою службою України, податкові накладні позивача: Податкова накладна № 2 від 01.02.22 року; Податкова накладна № 4 від 01.02.22 року; Податкова накладна № 6 від 01.02.22 року; Податкова накладна № 7 від 01.02.22 року; Податкова накладна № 16 від 01.02.22 року; Податкова накладна № 46 від 07.02.22 року; Податкова накладна № 48 від 07.02.22 року; Податкова накладна № 49 від 07.02.22 року; Податкова накладна № 54 від 07.02.22 року; Податкова накладна № 55 від 07.02.22 року; Податкова накладна № 85 від 14.02.22 року; Податкова накладна № 96 від 16.02.22 року; Податкова накладна № 97 від 16.02.22 року; Податкова накладна № 128 від 21.02.22 року; Податкова накладна № 129 від 21.02.22 року; Податкова накладна № 139 від 21.02.22 року; Податкова накладна № 9 від 01.04.22 року; Податкова накладна № 17 від 04.04.22 року; Податкова накладна № 18 від 04.04.22 року; Податкова накладна № 35 від 18.04.22 року; Податкова накладна № 39 від 18.04.22 року; Податкова накладна № 42 від 18.04.22 року; Податкова накладна № 43 від 18.04.22 року; Податкова накладна № 6 від 02.05.22 року; Податкова накладна № 4 від 02.05.22 року; Податкова накладна № 44 від 16.05.22 року; Податкова накладна № 49 від 16.05.22 року; Податкова накладна № 62 від 23.05.22 року; Податкова накладна № 67 від 23.05.22 року; Податкова накладна № 84 від 30.05.22 року; Податкова накладна № 90 від 30.05.22 року; Податкова накладна № 9 від 06.06.22 року; Податкова накладна № 14 від 06.06.22 року; Податкова накладна № 28 від 13.06.22 року; Податкова накладна № 30 від 13.06.22 року.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Верховий Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (адміністративне провадження №К/9901/16396/19) відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17.07.2019 (справа №640/46/19), від 14.02.2019 (справа № 813/4921/17), та сформулював наступний правовий висновок.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Позивач визнає факт пропуску строків звернення до суду та просить суд поновити строк звернення до суду з підстав поважності причин пропуску такого строку.

Розглядаючи додане до матеріалів позовної заяви клопотання про поновлення строків, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування поважності причин пропуску звернення з даним адміністративним позовом до суду позивач зазначає, що у зв`язку з введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року прийняла рішення, яким для всіх суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Вищезазначене рішення Торгово-промислової палати України, розміщено у відкритому доступі на офіційному сайті Торгово-промислової палати України та може бути надане сторонами, як доказ настання форс-мажорних обставин.

Позивач зазначає, у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності позивача внаслідок збройної агресії проти України, позивач не здійснює свою господарську діяльність на час військового стану в звичайному режимі, оскільки, було прийнято рішення про оголошення простою діяльності підприємства у зв`язку з введенням воєнного стану з метою збереження життя, здоров`я співробітників підприємства.

Відтак, з початком повномасштабного вторгнення рф на територію України, ТОВ «ГАСТРО НОМ» не функціонує належним чином, у зв`язку з чим робочі процеси на підприємстві значно уповільнюються.

Суд зазначає, що заява позивача не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також позивачем не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану.

Суд констатує, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

При цьому позивач не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду та не надав відповідних доказів, пославшись лише на Указ Президента України щодо введення воєнного стану, а також про оголошення простою.

Такі доводи позивача щодо пропуску строку звернення до суду суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку і зазначає, що оголошення простою є виключно ініціативою директора позивача, що не пов`язано з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для реалізації конституційного права на звернення до суду.

При цьому, суд враховує, що місто Київ з 25 квітня 2022 року не належать до районів проведення воєнних (бойових) дій або районів, які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Також, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, місто Київ не відноситься до територій, на яких ведуться бойові дії.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через систему «Електронний суд» або засобами поштового зв`язку, або нарочно безпосередньо до суду, із урахуванням того, що суд із початку введення воєнного стану не припиняв своєї діяльності.

Згідно з п. 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарський кодекс України поділяє господарську діяльність на два основних види: підприємницьку (комерційну ) та непідприємницьку (некомерційну).

Підприємство це самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємствами з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, господарська діяльність здійснюється самостійно, на власний ризик та має здійснюватися належним чином.

В той же час, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням зазначеного, вказані позивачем обставини не можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, оскільки вони є необґрунтованими.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частини першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, суд вважає за належне вказати, що зазначені вище недоліки позовної заяви повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду із посиланням на реквізити даної ухвали, зокрема:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

УХВАЛИВ:

1.Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гастро Ном» без руху.

2. Позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали.

3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЖукова Є.О.