Вирок № 117755388, 19.03.2024, Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/3945/23

провадження № 1-кп/362/286/24

ВИРОК

Іменем України

19.03.2024

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові Київської області об`єднане кримінальне провадження №№ 62023100130000238, 42022111350000171, 2021116140000831, 120211161400000338, 12020110140000491 щодо

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Василькові Київської області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , має середню освіту, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий

вироком Васильківського міськрайонного суду Київській області від 24 червня 2020 року за 2 статті 15, частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 407, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 309 КК України.

У судовому розгляді взяли участь:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

обвинувачений ОСОБА_7 ;

захисник ОСОБА_8 .

Суд установив:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1. 28 лютого 2020 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_7 проходив по АДРЕСА_2 і перед в`їздом до гаража вказаного домоволодіння побачив вантажний піддон (лист металу). В цей час у ОСОБА_7 виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вантажного піддону (листа металу), який лежить ОСОБА_9 .

29 лютого 2020 року близько 06:00 ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив і мету незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підійшов до гаражного приміщення будинку АДРЕСА_2 та, користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає, повантажив лист металу, який лежав перед заїздом до гаражного вміщення на тачку, котру привіз з собою, після чого з місця вчинення злочину зник. Вищевказаним вантажним піддоном (листом металу) ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 866 гривень.

2. 29 травня 2021 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: Київська область, м. Васильків, знайшов на узбіччі дороги поблизу, вул. Гоголя, поліетиленовий пакет, у середині якого виявив подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, зовні схожу на канабіс, та паперову коробку із під сірників, в середині якої знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору, зовні схожа на канабіс. Дані речовини є особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено, канабісом.

Посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів та охорону здоров`я населення, всупереч положенням статей 12, 15, 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел па дбання та зберігання наркотичного засобу та усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, ОСОБА_7 поклав поліетиленовий пакет в середині якого знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору, зовні схожа на канабіс, та паперову коробку із під сірників до лівої кишені куртки.

Цього ж дня, 29 травня 2021 року о 16:20 ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Гоголя, був зупинений працівниками ВП № 1 Васильківського РУП ГУНП в Київській області та затриманий у порядку статті 298-2 України. Під час особистого обшуку особи у ОСОБА_7 виявлено етиленовий пакет, в середині якого знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору, зовні схожа на канабіс, яку вилучено та поміщено до паперового конверту, та коробку із під сірників, в середині якої знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору зовні схожа на канабіс, яку вилучено та поміщено до паперового конверту. Встановлено, що надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, яка знаходилася у коробці із під сірників, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 0,67 г., Надана на дослідження речовина рослинного походження зеленого кольору, яка міститься у фіолетовому пакеті з полімерного матеріалу, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 38,62 г. Загальна маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 39,29 г.

3. 09 грудня 2021 року близько 11:40, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Тімірязєва, будинок № 24- А, на території Васильківського дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко», що частково огороджене парканом, побачив, що на території вищевказаного закладу поблизу господарського приміщення розміщена чугунна ванна білого кольору. В цей час в останнього виник прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна для особистого збагачення.

Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи повторно та скориставшись допомогою ОСОБА_11 , який заздалегідь не знав про злочинні наміри ОСОБА_7 , останній загрузив чавунну ванну розмірами 1,5х0,7х0,45 м, вагою 180 кг, вартість якої становить 500 (п`ятсот) гривень 00 коп., яка перебуває на балансі Васильківського дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко», до багажного відділення автомобіля Volkswagen моделі LT 35 номерний знак НОМЕР_2 білого кольору та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим Васильківському дошкільному навчальному закладу № 4 «Сонечко» завдав матеріальної шкоди на суму 500,00 гривень.

4. 16 січня 2022 року близько 09:00, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи в приміщенні «Аптеки оптових цін», що розташована за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Грушевського, 25, побачив, що на стелажі прикасової стійки № 1 розміщений мобільний телефон марки «Apple» Iphone 11 Pro 25,6 GB Gold, Imei: НОМЕР_3 , серійний номер НОМЕР_4 . У цей час в останнього виник прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна для особистого збагачення. Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, діючи повторно, шляхом вільного доступу, ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні «Аптеки оптових цін», розташоване за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця - Грушевського 25 зі стелажу прикасової стійки №1 таємно викрав мобільний телефон марки «Apple» Iphone 11 Pro 256 GB Gold Imei: НОМЕР_5 серійний номер НОМЕР_4 вартість якого становить 18 333,33 гривень, та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вказану суму.

5. Солдат ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, у порушення вимог статей 17, 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 17:00 10 жовтня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_6 ( АДРЕСА_3 , військове містечко № НОМЕР_7 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби до моменту його затримання 26 грудня 2022 року в порядку статті 208 КК України.

6. Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у порушення вимог статей 17, 65, 68 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статей 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з особистих мотивів і з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), близько 08:00 13 лютого 2023 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_6 ( АДРЕСА_3 , військове містечко № НОМЕР_7 ), після чого проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення до військової частини НОМЕР_6 , до правоохоронних органів або інших державних органів чи органів військового управління не з`являвся до моменту його затримання у порядку статті 208 КПК України 12 травня 2023 року о 12:30.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у всіх інкримінованих діяннях визнав, окрім епізоду самовільного залишення військової частини 13 лютого 2023 року, підтвердив викладені в обвинувальних актах фактичні обставини, та надав такі показання.

У лютому 2020 року, точних обставин не пам`ятає, він знайшов піддон, думав, що нічийний, взяв і погрузив на машину, потім здали, після піддон викупив та повернув назад лист, відшкодував шкоду.

У травні 2021 року йшов та найшов пакунок по вул. Гоголя в м. Василькові, біля ЖЕКу, на відстані 50 метрів, його підняв, оскільки хотів глянути що там і викинуть, в пакунку була суха речовина, схожа на траву, ніс її в руках.

У грудні 2021 року вони приїхали із знайомим до дитячого навчального закладу, побачили ванну, погрузили її ванну та поїхали; працівники дитячого навчального закладу бачили як грузили ванну, напевне вони і викликали поліцію, обставини по цьому епізоду, які викладені в акті повністю відповідають дійсності, вину визнав.

У січні 2022 року він прийшов в аптеку, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Василькові , і побачив телефон Айфон 11, який лежав на поличці для сумок, взяв та прийшов з ним додому, та чекав, що подзвонить власник і він поверне телефон, коли брав телефон, ніхто не бачив.

З 18 березня 2022 року він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 . Добровільно з`явився до військкомату, оскільки раніше в 2014-2016 роках проходив військову службу в 72 бригаді в Донецькій області, був старшим навідником, є учасником бойових дій. Під час проходження служби неодноразово звертався з усними проханнями та рапортами про переведення в зону бойових дій, адже прийшов воювати, а не «крутити гайки в рем баті», але відповідні прохання залишились без реагування.

У жовтні 2022 року він самовільно залишив частину по причині того, що хворіла мама, а його не відпускали додому, два місця був відсутній. Протиправність такого діяння визнає й усвідомлює.

У лютому 2023 року повторно самовільно залишив військову частину. Пояснюючі обставити цієї події, обвинувачений зауважив на тому, що залишення військової частини було зумовлено психологічним тиском, постійними конфліктами та зневажливим відношенням до нього з боку інших військовослужбовців.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав показання, відповідно до яких з ОСОБА_7 знайомий, разом проходили військову службу, перебували в одному підрозділу, в нейтральних з ним відносинах, працювали в одному цеху. Конфлікти з ОСОБА_7 може і були, але вони були не серйозні; виникали словесні конфлікти, може 2-3 рази за службу, із-за не належного виконання обов`язків ОСОБА_7 , командир вимагав виконання обов`язків, а він від його підлеглих, в тому числі і обвинуваченого. У лютому 2023 року був у відрядженні, але чув, що ОСОБА_7 не з`явився у частині. Від колег по службі дізнався про самовільне залишення останнім військової частини. ОСОБА_7 іноді агресивно реагував, не дуже відповідально ставився до обов`язків, не зажди виконував те, що йому казали, займався тим, чим чим хотів. У нього було бажання перевестись до іншої частини, але чи рапорт писав він не знає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав показання, відповідно до яких з ОСОБА_7 знайомий, разом служили в/ч НОМЕР_6 . ОСОБА_7 залишив військову частину в лютому 2023 року, точного числа не пам`ятає, і не повернувся, ранком почали його шукати. Він не пам`ятає чи зверталися інші військовослужбовці з рапортами, ОСОБА_13 знає, але про конфлікти між ним і ОСОБА_7 не може згадати, з усіма виникали конфлікти, а тому йому давали роботи, щоб він менше був у спілкуванні з військовослужбовцями. Не знає, чи були у обвинуваченого конфлікти з командиром, не чув щодо рапорту про переведення його в іншу частину; уважає, що можливо сімейні обставини стали причиною того що він залишив в/ч. А перший раз ОСОБА_7 залишив в/ч восени 2022 року, після ранішньої перевірки його не було виявлено, не прийшов із звільнення, причиною неявки він того разу називав сімейні обставини.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав показання, відповідно до яких знайомий з обвинуваченим, був начальником дільниці на посаді - начальник ремонтної дільниці ремонтних робіт, а зараз т.в.о. начальника ремонтного цеху в/ч НОМЕР_6 , станом на 10 жовтня 2022 року також був т.в.о. начальника ремонтного цеху, знає що обвинувачений залишив військову частину. Перший раз 10 жовтня 2022 року, другий - 13 лютого 2023 року. Після першого випадку 26 грудня 2022 року його привезли працівники ДБР і він залишився в частині, пояснював, що в нього цивільний шлюб, жінка в Хмельницькій області, якісь питання з дитиною. Другого разу обвинуваченого привезли працівника військового правопорядку. При цьому ОСОБА_15 зауважив, що ніхто на обвинуваченого під час проходження служби не тиснув. Конфліктних ситуацій з обвинуваченим не мав, в усному порядку було його звернення про переведення його до 72 бригади, але рапорт він не писав, також в усному порядку ОСОБА_7 звертався про залучення його участі в бойових діях, але письмо з рапортом не звертався.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав показання, відповідно до яких обвинувачений втік з військової частини НОМЕР_6 10 жовтня 2022 року, а 26 грудня 2022 року його повернули, а згодом вдруге втік 13 лютого 2023 року. Про конфліктні ситуації між ОСОБА_7 та іншими військовослужбовцями йому не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надала показання, відповідно до яких відомо, що ОСОБА_7 є її сином. З початку повномасштабного вторгнення він служив в військовій частині у АДРЕСА_2 , був у частині, але додому приходив, інколи ночував, інколи приходив переодягтися. Скаржився, що військовослужбовці пиячать; приходив додому побитим, казав що військовослужбовці побили, коли це було не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надав показання, відповідно до яких він проходить службу на посаді помічника командира військової частин НОМЕР_6 з 2 березня 2022 року, бачив що ОСОБА_7 вживав препарати і те що 10 жовтня 2022 року, і в лютому 2023 року залишив частину; після першого разу 2 місяці його не було, потім повернувся, а другий раз він до тепер відсутній, на лікуванні обвинувачений не перебував, про причини залишення військової частини йому не відомо. Перший раз після втечі пояснював, що потрібно було допомагати матері.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 надав показання, відповідно до яких з обвинувачений знайомий, служили разом. 22 жовтня 2022 року останній пішов з частини, а через 2 місяці прийшов десь перед новим роком, а потім знов самовільно пішов з частини в лютому 2023 року. Причини, з яких він залишав частину, йому не відомі, але думав, що його могло спонукати, те що він був у АТО, можливо з цим могло бути пов`язано.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 надав показання, відповідно до яких обвинувачений самовільно пішов 10 жовтня 2022 року, потім повернувся, нічого не пояснював; 13 лютого 2023 року знову самовільно залишив частину і не повернувся. Причини відсутності ОСОБА_7 на службі йому не відомі.

Представник потерпілого ОСОБА_21 направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, щодо міри покарання прокладається на розсуд суду, скарг матеріального чи морального характеру не має.

Потерпіла ОСОБА_12 направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, щодо міри покарання покладається на розсуд суду, скарг матеріального та морального характеру не має.

Потерпілий ОСОБА_9 направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо міри покарання покладається на розсуд суду, завдана йому шкода відшкодована.

Під час судового розгляду безпосередньо досліджені такі надані стороною обвинувачення докази:

- витяг з ЄРДР від 21лютого 2023 року № № 62023100130000238 (т.1 а.с. 40);

- витяг з ЄРДР від 05 березня 2020 року № 12020110140000491 (т.2 а.с. 7);

- протокол огляду місця події з фототаблицями від 05 березня 2020 року (т.2 а.с. 8-13);

- висновок експерта № 13-1/544 від 17 березня 2020 року ( т.2 а.с.с 16-19)

- протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 21 серпня 2020 року (т.2 а.с. 32-33);

- протокол проведення слідчого експерименту від 17 листопада 2020 року (т.2 а.с 34-37);

- висновком судово - психіатричної експертизи від 18 листопада 2020 року (т.2 а.с.38-40)

- витяг з ЄРДР від 29 травня 2021 року № №120211161400000338 (т.2 а.с. 41);

- протокол затримання особи яка вчинила кримінальний проступок від 25 травня 2021 року (т.2 а.с. 42-50)

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/25673-НЗПРАП від 10 червня 2021 року ( т.2 а.с.54-59)

- витяг з ЄРДР від 09 грудня 2021 року № 12021116140000831 (т.2 а.с.71)

- протоколи огляду місця події з фототаблицями від 09 грудня 202 року (т.2 а.с. 72-80);

- протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 10 грудня 2021 року (т.2 а.с. 90-91);

- протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 15 грудня 2021 року (т.2 а.с. 92-93);

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/62062-ТВ від 22 грудня 2021 року ( т.2 а.с.96-99);

- витяг з ЄРДР від 16 січня 2022 року № 12022116140000029 (т.2 а.с.116);

- протоколи огляду місця події з фототаблицями від 16 січня 2022 року (т.2 а.с. 117-120);

- протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 16 січня 2022 року (т.2 а.с. 121-123);

- протокол обшуку від 16 січня 2022 року (т.2 а.с. 137-141);

- висновок експерта № СЕ-19/111-21/2278-ТВ від 21 січня 2022 року ( т.2 а.с.147-150);

- протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 26 грудня 2022 року (т.3 а.с. 143-147);

- витяг з ЄРДР від 21 лютого 2023 року № 62023100130000238, (т.3 а.с.97);

- висновок судово-психіатричної експертизи №49 від 18 січня 2023 року (т.3 а.с.87-92).

За змістом останнього ОСОБА_7 у період з 10 жовтня 2022 року і до моменту проведення експертизи страждав на емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип. За своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 на даний час страждає на емоційно-нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип. За своїм психічним станом він може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує протинаркоманічного лікування.

Проаналізувавши всі наявні матеріали кримінального провадження на предмет дотримання вимог закону, суд констатує, що при отриманні та фіксації доказів у даному кримінальному проваджені порушень вимог кримінального процесуального закону чи іншого законодавства не допущено; суттєві протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність і правдивість.

Суд вважає зібрані по справі та представлені докази належними, допустимими, достовірними і достатніми у взаємозв`язку для правильного вирішення справи по суті, у зв`язку з чим вважає за можливе покласти їх в основу обвинувального вироку.

Ухвалюючи вирок, суд вважає за необхідне відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та відповідну практику Європейського суду з прав людини.

Рішеннях у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За наведених вище підстав суд вважає доведеним «поза розумним сумнівом» пред`явлені ОСОБА_7 обвинувачення та, здійснюючи судовий розгляд кримінального провадженні виключно в межах пред`явленого обвинувачення, кваліфікує його діяння таким чином (за хронологією вчинення):

1) епізод від 29 лютого 2020 року за частиною 2 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого чайна (крадіжка), вчинена повторно;

2) епізод від 29 травня 2021 року за частиною 1 статі 309 КК України як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту;

3) епізод від 09 грудня 2021 року за частиною 2 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого чайна (крадіжка), вчинена повторно;

4) епізод від 16 січня 2022 року за частиною 2 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого чайна (крадіжка), вчинена повторно;

5) епізод від 10 жовтня 2022 року за частиною 5 статті 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану;

6) епізод від 13 лютого 2023 року за частиною 5 статті 407 КК України як самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах воєнного стану.

ІІІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, та за епізодами проти власності - також добровільне відшкодування збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не встановив.

ІV. Мотиви суду щодо призначення покарання

Керуючись приписами статей 50-52, 65-67 КК України, виходить із такого.

Передбачене частиною 2 статті 185 КК України кримінальне правопорушення є нетяжким злочином. Передбачене частиною 5 статті 407 КК України кримінальне правопорушення є тяжким злочином. Передбачене частиною 1 статті 309 КК України кримінальне правопорушення є кримінальним проступком.

Обвинувачений народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Василькові Київської області, має середню освіту, перебуває в цивільному шлюбі, військовослужбовець військової частини НОМЕР_6 , учасник бойових дій в АТО, нагороджений нагрудним знаком «Гідність та честь», характеризується посередньо, на обліку лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, але зловживає наркотичними засобами, страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, потребує лікування від наркотичної залежності на загальних підставах, раніше судимий.

При цьому одне з кримінальних правопорушень (епізод 1) учинено до постановлення вищезазначеного вироку Васильківського міськрайонного суду Київській області від 24 червня 2020 року, яким ОСОБА_7 засуджено за 2 статті 15, частиною 3 статті 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Під час іспитового строку, визначеного вказаним вироком, учинені кримінальні правопорушення за епізодами від 29 травня 2021 року та від 09 грудня 2021 року.

При цьому ОСОБА_7 не було звільнено від відбування призначеного вироком від 24 червня 2020 року покарання у зв`язку з закінченням іспитового строку.

Суд також виходить із того, що згідно з висновком, наведеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 січня 2024 року у справі № 236/4167/20:

«Якщо після постановлення вироків буде встановлено, що засуджений винен в кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша - між першим і другим вироками, то призначення покарання має складатися з наступних етапів:

1) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України;

2) Призначення покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироками, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;

3) Якщо в діях особи має місце повторність тотожних кримінальних правопорушень, частина з яких вчинені до, а інша частина - після ухвалення попереднього вироку, то правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються і суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК України та призначає покарання, передбачене її санкцією;

4) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, то призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України;

5) На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за кримінальне/кримінальні правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, необхідно повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК України за цим вироком;

6) Визначити остаточне покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарання, призначеного в порядку ст. 71 КК України за цим вироком, та покарання за другим вироком, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим;

7) При призначенні покарання за ч. 4 ст. 70 КК України в строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу».

Указані висновки ОП ККС ВС релевантні і до випадку, що розглядається.

Суд дійшов висновку, що у даному об`єднаному кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування приписів частини 4 статті 70 КК України, адже кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статі 185 КК України, вчинені ОСОБА_7 як до, так і після ухвалення попереднього вироку від 24 червня 2020 року.

Суд не встановив обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування статей 39, 49, 69, 69-1, 75 КК України відсутні.

На підставі викладеного, ураховуючи особу обвинуваченого, позицію учасників судового провадження, виходячи із загальних засад призначення покарання, принцип індивідуалізації покарання, обставини, за яких вчинені кримінальні правопорушення, ступінь їхньої суспільної небезпечності, наявність пом`якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання:

- за частиною 1 статі 309 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

- за частиною 2 статі 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за частиною 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

За правилами частини 3 статті 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як уже зазначено, частину епізодів інкримінованих правопорушень ОСОБА_7 вчинив під час іспитового строку, визначеного вироком суду від 24 червня 2020 року.

Отже, на підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2020 року, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

Суд вважає, що таке покарання, яке з урахуванням особи обвинуваченого призначається в розмірі, наближеному до мінімального, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, створення передумов для його лікування від наркотичної залежності та таким чином сприятиме досягненню визначеної у статті 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції.

Підстав для застосування статті 54 КК України суд не вбачає.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_7 був затриманий 12 травня 2023 року, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 травня 2023 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті, який у подальшому неодноразово продовжено та діє дотепер.

Отже, відповідно до частини 5 статті 72 КК України у строк призначеного покарання належить зарахувати строк його попереднього ув`язнення за період з дня затримання по день обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на гауптвахті, а саме з 12 травня 2023 року.

V. Інші питання

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі частини 2 статті 124 КПК з обвинуваченого на користь держави слід стягнути процесуальні витати.

Рішення щодо долі речових доказів суд ухвалює відповідно статті 100 КПК України.

Підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись статтями 100, 124, 369-371, 373- 374, 381-382, 615 КПК України, суд

ухвалив:

1. Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 309, частиною 5 статті 407 КК України, та призначити йому покарання:

- за частиною 1 статі 309 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;

- за частиною 2 статі 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за частиною 5 статті 407 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років.

2. На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

3. Відповідно до частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 червня 2020 року, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

4. Обчислювати ОСОБА_7 строк відбування покарання з дня приведення до виконання, зарахувавши в цей строк строк його попереднього ув`язнення з 13 травня 2023 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

5. Залишити без змін до набрання вироком законної сили обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави.

6. Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 2530 (дві тисячі п`ятсот тридцять) гривень 47 копійок.

7. Речові докази:

- вантажний піддон (лист металу) матеріал: сталь, розмірами 1810х1505х7 мм, вагою 200 кг, бувший у використанні, залишити у власності ОСОБА_9 ;

- подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, масою 0,67 г, - канабіс, речовину рослинного походження зеленого кольору масою 38,62 г, який переданий на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області - знищити;

- чавунну ванну білого кольору з ознаками корозії та іржі вагою 108 кілограм, довжиною 1 метр 50 сантиметрів, шириною 70 сантиметрів, висотою 45 сантиметрів, в середині якої є позначки чорного кольору 50л., та 100 літрів, передано представнику потерпілого Васильківського дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко» - ОСОБА_21 - залишити у власності Васильківського дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко»;

- мобільний телефон марки «Apple» Iphone 11 Pro 256 GB Gold Imei: НОМЕР_5 серійний номер НОМЕР_4 залишити у власності ОСОБА_12 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений і захисник - подати клопотання про помилування. Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім учасникам кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1