Рішення № 117754505, 14.03.2024, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 755/19482/23

Провадження № 2/159/523/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

із участю секретаря судового засідання Панечко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»» до ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Посилався на те, що 30.10.2019 між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 .

30.04.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та застрахованого транспортного засобу.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

На підставі заяви потерпілої особи ПрАТ «СК «Уніка» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у розмірі 76997,07 грн., які й було виплачено власнику автомобіля марки «Фольксваген».

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СК «Універсальна», яка сплатила на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 63426,33 грн.

У зв`язку із наведеним, просив стягнути з відповідача на користь позивача різницю суми виплаченого страхового відшкодування (вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу) у розмірі 13570,74 грн., а також витрати пов`язані із розглядом справи: 2684грн. судового збору та 5000грн. витрат на правничу допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився повідомлявся судовою повісткою яка повернулася з відміткою адресат отримав повістку особисто, відзиву суду не надав, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Беручи до уваги викладене, а також відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Так, судом встановлено, що 30.10.2019 між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу марки «Volkswagen Polo sedan», д.н.з. НОМЕР_1 №245001/4098/0003470, строк дії договору 7 років.

Згідно вимог ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи чи бездіяльності, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 17.05.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постанова у встановленому законом поряду оскаржена не була, а тому є такою, що набрала законної сили.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 30.04.2023р. о 12:40год., керуючи транспортним засобом марки «Рено Меган», д.н.з. НОМЕР_2 здійснив зіткнення із автомобілем Фольксваген Поло, д.н.з. НОМЕР_1 .

Статтею 1192 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди в натурі або відшкодування завданих збитків в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як вбачається із страхового акту №10156676687, ремонтної калькуляції, розмір страхового відшкодування (збитків) власнику автомобіля Volkswagen Polo sedan», д.н.з. НОМЕР_1 становить 76997,07 грн. та згідно платіжного доручення №088561 від 11.05.2023р. сплачено на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Згідно вимог ст.27 ЗУ «Про страхування», ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (ч.1 ст.1191, ст.1192 ЦК України).

При цьому судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував відповідач, був застрахований у ПРАТ «СК «Універсальна», яка сплатила позивачу страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту в розмірі 63426,33 грн., про що свідчить платіжне доручення №46985 від 02.06.2023р.

У відповідності до вимог ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 вказаного вище Закону).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.02.2020 (справа №648/4308/16-ц).

Таким чином, різниця вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, яка підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу становить 13570,74 грн.

Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1ч.1ст.1188 ЦК України).

Згідно вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

За таких обставин, враховуючи те, що обов`язок по відшкодуванню різниці страхової виплати лежить на особі, яка заподіяла шкоду, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Так, ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п.34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Правова позиція Верховного суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.

Так, адвокатом Білим В.С. на підтвердження наданих послуг позивачу надано суду договір доручення від 01.11.2023, Додаткову Угоду №1 до Договору від 01.11.2023, Договір про надання правової допомоги №2/23ю від 02.11.2023р., Додаток №1 до Договору, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/33862 від 05.12.2023, довіреність та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Враховуючи, що від відповідача заяв про зменшення витрат на правову допомогу не надійшло, суд вважає таким, що витрати на правову допомогу покладаються на відповідача в повному обсязі.

Крім того, суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати за сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 5-8, 10-15, 60, 79,88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Приватногоакціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА»» навідшкодування шкоди суму 13570,74грн.,витрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката в сумі 5000,00 грн., а також судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19.03.2023 року.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН

Повне найменування сторін

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (вул.О.Теліги, 6В/корп.4 м.Київ, ідентифікаційний код 20033533).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )