Ухвала суду № 117754004, 13.03.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

13 березня 2024 року м. ХарківСправа № 922/3928/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши скаргу Адвокатського бюро "Юрій Мица" на дії/бездіяльність державного виконавця (вх. № 35368) у справі

за позовом Адвокатського бюро "Юрій Мица", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про стягнення коштів в розмірі 2 990 000, 00 грн.

за участю представників:

скаржника (стягувач) - Мица Ю.В.;

боржника - Крукова Н.Ю.; Комаров М.С.;

ДВС - Рудна І.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Адвокатське бюро Юрій Мица, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут про стягнення 2 990 000, 00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 у справі № 922/3928/20 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на користь Адвокатського бюро Юрій Мица 2 990 000, 00 грн збитків та 44 850, 00 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі №922/3928/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 у справі № 922/3928/20 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 у справі № 922/3928/20 скасовано в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 183 556,74 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 у справі № 922/3928/20 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2023 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 922/3928/20залишено без змін.

21.12.2023 на виконання вказаного судового рішення господарським судом Харківської області видані накази про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" 2 806 443, 26 грн збитків (упущеної вигоди) та про стягнення 210 483, 25 грн сплаченого судового збору.

Стягувач Адвокатське бюро «Юрій Мица» (скаржник, стягувач) 22.12.2023 подав до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяви про примусове виконання вищевказаних наказів господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/3928/20, а саме:

- заяву про примусове виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/3928/20 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" 2 806 443, 26 грн збитків (упущеної вигоди), до якої було додано оригінал зазначеного наказу;

- заяву про примусове виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/3928/20 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" 210483, 25 грн сплаченого судового збору, до якої було додано оригінал зазначеного наказу.

На підставі вказаних заяв стягувача, державними виконавцями Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито відповідні виконавчі провадження, а саме:

- Постановою Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 відкрито виконавче провадження № 73665150 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/3928/20 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" 2 806 443, 26 грн збитків (упущеної вигоди);

- Постановою державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Древаля Сергія Юрійовича від 22.12.2023 відкрито виконавче провадження № 73665174 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/3928/20 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" 210483, 25 грн сплаченого судового збору.

У межах вказаних виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174 державними виконавцями Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції після отримання у встановленому порядку інформації про наявні поточні рахунки боржника було вжито заходів щодо виконання відповідних наказів Господарського суду Харківської області, зокрема:

1) Постановою Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження №73665150 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - "Харківенергозбут", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3 087 387, 59 грн (UAH).

2) Постановою державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Древаля Сергія Юрійовича від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665174 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику Приватному акціонерного товариства "Харківенергозбут", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 231 831, 57 грн (UAH).

Того ж дня, 22.12.2023, начальником Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікаловим Олексієм Вікторовичем було проведено перевірку законності виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174, за наслідками якого було винесено відповідні постанови, а саме:

- Постанову від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження (ВП № 73665150), якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665150;

- Постанову від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження (ВП № 73665174), якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665174.

Обидві зазначені постанови начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова О.В. мотивовані посиланням на те, що 22.12.2023 зареєстровано заяву ПАТ «Харківенергозбут», згідно якої 19.12.2023 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України ПАТ «Харківенергозбут» включено до переліку об`єктів великої приватизації державної форми власності, таким чином постанова про арешт коштів боржника винесена передчасно.

Також 22.12.2023 начальником Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікаловим О.В. було видано доручення державному виконавцю Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Древалю Сергію Юрійовичу передати виконавче провадження № 73665174 Головному державному виконавцю Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудній Ірині Сергіївні.

На підставі вищевказаних рішень начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова О.В., Головним державним виконавцем Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудною Іриною Сергіївною було винесено:

- Постанову від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665150, якою скасовано процесуальний документ «Постанова про арешт коштів боржника» від 22.12.2023;

- Постанову від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665174, якою скасовано процесуальний документ «Постанова про арешт коштів боржника» від 22.12.2023.

Адвокатське бюро «Юрій Мица» з вказаними діями начальника та Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не погодилося, звернулосядо Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця (вх. № 35386), відповідно до якої просить суд:

1. Скасувати постанову начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова Олексія Вікторовича від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 73665150, якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665150.

2. Скасувати постанову начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова О.В. від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 73665174, якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665174.

3. Скасувати винесену в межах виконавчого провадження № 73665150 постанову Головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 про скасування процесуального документа «Постанова про арешт коштів боржника» від 22.12.2023.

4. Скасувати винесену в межах виконавчого провадження № 73665174 постанову Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 про скасування процесуального документа «Постанова про арешт коштів боржника» від 22.12.2023.

5. Зобов`язати Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі уповноважених на це посадових та/або службових осіб (у тому числі, але не виключноначальника, його заступників, головних державних виконавців, державних виконавців) невідкладно здійснити негайне вжиття заходів щодо реального виконання виконавчого документа (наказу господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі № 922/3928/20) у межах виконавчого провадження № 73665150, з метою чого:

- негайно поновити арешт коштів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рахунках боржника в установах банків;

- негайно здійснити примусове списання (стягнення) коштів з належних Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" рахунків в установах банків в межах сум, належних до стягнення у виконавчому провадженні № 73665150, та негайно перерахувати фактично стягнуті в межах виконавчого провадження № 73665150 грошові суми на поточний рахунок стягувача (Адвокатське бюро «Юрій Мица»; код ЄДРПОУ 43327356) за такими реквізитами: пот./рах. НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк» (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2023 скаргу Адвокатського бюро "Юрій Мица" на дії/бездіяльність державного виконавця у справі № 922/3928/20 залишено без руху. Встановлено Адвокатському бюро "Юрій Мица" строк на усунення недоліків скарги.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2024 прийнято скаргу Адвокатського бюро "Юрій Мица" на дії/бездіяльність державного виконавцядо розгляду. Розгляд скарги призначено на15 лютого 2024 рокуо12:30 год.

09.02.2024 (вх. № 3810) до господарського суду через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" надійшли пояснення щодо скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, в яких просить відмовити у її задоволенні. Зокрема, звертає увагу на тому, що відповідно до п. 2 розділу І Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5 (далі - Правила), автоматизація технологічних процесів обробки інформації в органах державної виконавчої служби та у приватного виконавця забезпечується автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - система), механізм функціонування якої визначено Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256. Розділом ІІ Правил передбачено, що реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється шляхом внесення відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем (відповідальною особою приватного виконавця) відомостей до системи, крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, реєстрація яких здійснюється у системі автоматично. Вхідні документи, що надійшли до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, реєструються в журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції. За даними про зареєстрований виконавчий документ системою формуються журнал реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження та журнал обліку виконавчих проваджень. В органі державної виконавчої служби журнал обліку виконавчих проваджень ведеться окремо щодо кожного державного виконавця. Оскільки на момент подачі заяви-повідомлення ПрАТ «Харківенергозбут» (Товариство), а саме - 21.12.2023, у Відділі не було відкрито виконавчих проваджень, за якими боржником є Товариство, в тому числі № 73665150 та 73665174 (які відкриті тільки 22.12.2023), то заява-повідомлення про включення Товариства до переліку об`єктів великої приватизації державної форми власності була зареєстрована у журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції. Положенням про автоматизовану систему передбачено, що доступ до інформації системи сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України. З огляду на зазначене, вважає твердження скаржника щодо відсутності в автоматизованій системі виконавчого провадження заяви-повідомлення Товариства від 21.12.2023 є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки сторони виконавчого провадження не мають доступу до журналу реєстрації загальної вхідної кореспонденції. На час розгляду даної скарги, по виконавчим провадженням № 73665150 та № 73665174 винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, боржник вважає дії посадових осіб Відділу такими, що вчинені відповідно до вимог чинного законодавства України, що регулює правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень.

12.02.2024 (вх. № 3898) до господарського суду від Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Харкові надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зазначивши про ненадання скаржником до суду належних, допустимих та переконливих доказів щодо неправомірного винесення постанов від 22.12.2023 при здійсненні виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174 з виконання наказів господарського суду від 21.12.2023, просив суд відмовити у задоволенні скарги.

21.02.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від Адвокатського бюро "Юрій Мица" надійшли додаткові письмові пояснення у справі (вх. № 4764), в яких, зокрема, зауважив, що з матеріалів виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174, наданих до суду державним виконавцем, вбачається, що арешти на кошти боржника були накладені державними виконавцями до прийняття ними постанов про зупинення вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях. Тому відповідні постанови про накладення вказаних арештів на кошти боржника, за твердженням скаржника, є цілком правомірними, а їх скасування начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є безпідставним і не відповідає вимогам закону.

21.02.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерному товариству "Харківенергозбут" надійшли пояснення (вх. № 4854) щодо скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, в яких просить відмовити у її задоволенні. Зокрема, наголосив, що усі звернення суб`єктів звернення, спрямовані до органів Державної виконавчої служби, адресуються до конкретного органу державної виконавчої служби, а не до конкретного державного виконавця. Отже адресатом заяви-повідомлення від 21.12.2023 Товариства зазначено саме Київський відділ Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 р. за № 1126/29256, вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) і реєструється у системі в день її надходження, крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, реєстрація яких здійснюється у системі автоматично. У разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу системи, реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється невідкладно після відновлення функціонування системи. Таким чином, усі звернення суб`єктів звернення, спрямовані до органів державної виконавчої служби, адресуються до конкретного органу державної виконавчої служби, а не до конкретного державного виконавця. Отже адресатом заяви-повідомлення від 21.12.2023 Товариства зазначено саме Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Отже, боржник зауважує, що Товариство звернулося 21.12.2023 до Відділу з проханням врахувати інформацію щодо включення Товариства до переліку об`єктів великої приватизації державної форми власності в роботі Відділу, а не давало обов`язкові для виконання вказівки посадовим особам Відділу, як про те стверджує стягувач.

У судових засіданнях 15.02.2024, 21.02.2024 з розгляду скарги АБ "Юрій Мица" оголошувалась перерва.

При цьому суд керувався наступним.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено до 20 травня 2023 року.

За змістом ст. 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Згідно з ч. 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами ст. 8 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 3 ст. 2 та ч. 2 ст. 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

У місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя, працівники апарату та відвідувачі суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ГПК України.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті скарги, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті скарги та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

У судовому засіданні 13.03.2024 представник скаржника підтримав подану скаргу та просив суд її задовольнити.

Представники боржника та державний виконавець у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечували з підстав, викладених у запереченнях, наданих до суду, та просили суд відмовити в її задоволенні.

Відповідно дост. 342 ГПК Українискарга розглядаєтьсяу судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого скарга може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення сторін виконавчого провадження та державного виконавця, суд виходить з наступного.

Як вказує скаржник, дії начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова О.В. щодо винесення постанов від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174, вчинені за відсутності належних для цього підстав й суттєво перешкоджають реальному виконанню судового рішення по справі № 922/3928/20, чим порушуються засади виконавчого провадження верховенство права, обов`язковість виконання рішень, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність. У зв`язку з цим винесені головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудною І.С. у межах виконавчого провадження № 73665150 та № 73665174 постанови від 22.12.2023 про скасування процесуальних документів «Постанова про арешт коштів боржника є незаконними та підлягають скасуванню у судовому порядку. Скаржник вказує, що включення боржника до переліку об`єктів великої приватизації державної форми власності не є підставою для невиконання вимог закону про накладення арешту на майно (кошти) боржника.

На думку стягувача, за змістом приписів ч. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову, не пізніше наступного робочого дня, коли саме йому стало відомо про обставини, що зумовлюють необхідність зупинення виконавчих дій.

Лист від 21.12.2023, на який посилається боржник, не адресовано саме державним виконавцям Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудній І.С. та Древалю С.Ю., якими було відкрито виконавчі провадження № 73665150 та № 73665174 і здійснювалося накладення арештів на майно та кошти боржника в межах виконавчих проваджень. Жодних доказів того, що державні виконавці Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудна І.С. та Древаль С.Ю. були до відкриття відповідних виконавчих проваджень та накладення арештів на кошти боржника обізнані про зміст листа боржника від 21.12.2023, що не був адресований саме їм, боржник не надав.

Скаржник зазначає, що згідно правової позиції, однозначно висловленої Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі № 798/165/18, від 20.07.2022 у справі №370/1226/15-ц, від 29.03.2023 у справі №234/520/21, виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії у виконавчому провадженні лише після зупинення вчинення виконавчих дій і до того моменту, поки їх вчинення не буде відновлено на підставі постанови виконавця.

З матеріалів же виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174 випливає, що арешти на кошти боржника були накладені державними виконавцями до прийняття ними постанов про зупинення вчинення виконавчих дій у вказаних виконавчих провадженнях. Тому відповідні постанови про накладення вказаних арештів на кошти боржника є правомірними, а їх скасування начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є безпідставним і не відповідає вимогам закону.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищенест. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999- V).

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, за змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, виходячи з зазначених правових норм вбачається, що Закон України Про виконавче провадження прямо зобов`язує виконавця накласти арешт на виявлене майно боржника.

Ст. 52 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку, з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що державним виконавцем, на виконання вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", відкриті виконавчі провадження за місцем майна боржника та, зокрема, винесені постанови про накладення арешту на майно боржника в межах суми збору.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що державними виконавцями Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження відкрито виконавчі провадження № 73665150 та № 73665174 та винесені постанови про накладення арешту на майно боржника, в межах суми боргу.

З приводу доводів боржника та державного виконавця про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.12 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України №36-р від 16.01.2019 затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності.

19.12.2023 розпорядженням Кабінету Міністрів України №1160-р Про внесення зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 36 доповнено перелік об`єктів великої приватизації державної власності додатковою позицією: 42206328 , ПрАТ Харківенергозбут, 65001.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що чинним законодавством України встановлено обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження, у разі встановлення обставини щодо включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, а не заборону відкриття виконавчого провадження чи накладення арешту стосовно такого боржника, адже постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження (абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, чинним законодавством України не зобов`язано державного виконавця самостійно встановлювати обставини щодо включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року по справі № 904/7326/17 звернула увагу на те, що виконання судового рішення має бути зручним насамперед для стягувача і не створювати для нього зайвих перешкод і витрат. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

З аналізу матеріалів скарги вбачається, що 21.12.2023 боржник звернувся до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій повідомив, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2023 року №1160-р Про внесення зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 36, ПрАТ Харківенергозбут (код ЄДРПОУ 42206328) включено до переліку об`єктів великої приватизації державної власності.

Разом з тим, доказів того, що станом на час відкриття виконавчих проваджень (№ 73665150, № 73665174) було доведено до відома, зокрема державним виконавцям Відділу Рудній І.С. та Древалю С.Ю., яких було визначено відповідно до автоматичного розподілу для проведення виконавчих дій, про наявність обставин, зазначених боржником у вищенаведеній заяві, матеріали справи не містять. Даний факт також було підтверджено сторонами виконавчого провадження у ході розгляду даної скарги.

29.12.2023 із аналогічною заявою боржник також звернувся до Міністерства юстиції України. Ця заява була надіслана Міністерством юстиції України для відома до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.01.2024.

Разом з тим, оскільки вказане звернення датоване 29.12.2023 та направлене до відома Управлінню лише 05.01.2024, то станом на час відкриття вищевказаних виконавчих проваджень та накладення арешту на кошти боржника (22.12.2023), державні виконавці Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудна І.С. та Древаль С.Ю. не могли бути обізнані про його зміст. Тим більше, що навіть і вказана заява, скерована для відома до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, також не адресована державним виконавцям Рудній І.С. та Древалю С.Ю.

Додатково у розглядуваному контексті, суд також зауважує, що закон не покладає ані на органи державної виконавчої служби у цілому, ані на їх керівників зокрема обов`язку відстежувати на майбутнє за зверненнями конкретних осіб виконавчі провадження, що потенційно можуть бути відкриті стосовно таких осіб.

При цьому будь-який боржник не позбавлений права саме в конкретному виконавчому провадженні повідомити конкретного державного чи приватного виконавця про існування відповідних обставин і вимагати відповідної реакції на таке своє повідомлення. Однак, це не дорівнює праву особи, яка ще не стала боржником в конкретному процесуальному правовідношенні з виконання судового рішення, вимагати від виконавця вчинення якихось дій чи утримання від них на майбутнє.

З цих причин, суд оцінює критично та відхиляє посилання боржника на те, що повідомлення про ті чи інші обставини, що можуть мати значення для перебігу виконавчого провадження, органу державної виконавчої служби є рівнозначним повідомленню усіх державних виконавців, що є посадовими особами такого органу державної виконавчої служби.

У постанові від 17.06.2019 по справі № 924/1048/17 Верховний Суд дійшов висновку про застосування норм права, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, Верховний Суд зазначив, що ч. 1 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" для актів Кабінету Міністрів України нормативного характеру, які видаються у формі постанов (крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом) встановлений механізм набрання чинності з дня офіційного опублікування.

Проте щодо актів Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, які видаються у формі розпоряджень, ч. 2 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено інший порядок набрання чинності - з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

У Постанові від 21.09.2020 у справі № 910/6271/19 Верховний Суд, залишаючи в силі постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника-державного підприємства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідності зупинення виконавчого провадження (п. 5.15 постанови).

Суд також вважає іррелевантними до розглядуваної спірної правової ситуації посилання боржника на приписи ч. 1 ст. 52 Закону України Про Кабінет Міністрів України, адже ключовим питанням тут є не те, коли саме відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України набрало чинності, а те, коли про наявність обставин, що зумовлюють необхідність зупинення вчинення виконавчих дій довідався конкретний державний виконавець у межах конкретного виконавчого провадження.

Суд також оцінює критично та відхиляє посилання боржника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.06.2019 у справі № 924/1048/17, адже виходячи зі змісту пунктів 13-16 мотивувальної частини вказаної постанови Верховний Суд надавав оцінку діям виконавця щодо поновлення виконавчого провадження в умовах, коли виконавцю було відомо про існування відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України про включення боржника в перелік об`єктів приватизації, тобто за обставин, що істотно відрізняються від розглядуваної спірної правової ситуації.

Отже, ключовим значенням є законодавчо встановлений обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження, у разі встановлення обставини щодо включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, а не заборону відкриття виконавчого провадження чи накладення арешту стосовно такого боржника.

Суд зазначає, що чинним законодавством встановлено обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження у разі встановлення обставини щодо включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, а не заборону відкриття виконавчого провадження чи накладення арешту стосовно такого боржника.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, постановою від 25.12.3023 державним виконавцем було зупинене вчинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174 на підставі п.12 ч.1 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", не порушуючи вимоги ч.2 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої ст. 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 80 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що станом на час відкриття виконавчих проваджень (№ 73665150, № 73665174) та винесення постанов про арешт майна боржника, державним виконавцям Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудній І.С. та Древалю С.Ю. було достеменно поза розумним сумнівом відомо про включення боржника ПрАТ Харківенергозбут до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2023 №1160-р Про внесення зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 36, то приймаючи постанови про накладення арешту на майно боржника, в межах виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174, зазначені виконавці діяли на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства, на реалізацію наданих їм Законом України "Про виконавче провадження" повноважень, що спрямовані на примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили та відповідно до норм Конституції України є обов`язковим до виконання на всій території України, усіма установами, організаціями, підприємствами, фізичними та юридичними особами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.02.2021 у справі № 910/5251/20 наголосив, що коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, то це є зловживанням правом (близька за змістом позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. При цьому суд зауважує, що зазначене стосується і процесуальних обов`язків, покладених на учасників виконавчого провадження, яке є невід`ємною стадією судового процесу.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Судова система не може використовуватися боржником, як інструмент, що перешкоджає виконанню судового рішення, це є зловживанням правом на судових захист. Посилаючись на рішення ЄСПЛ від 05 липня 2012 року у справі Глоба проти України, Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15 підкреслив, що основна мета виконавчого провадження - виконання судового рішення, яке у державі, що визнала верховенство права, не може залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін, а держава повинна вжити усіх необхідних кроків, у межах своєї компетенції, для виконання остаточного рішення суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії").

Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що дії державного виконавця в рамках виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174 щодо відкриття виконавчих проваджень, накладення арешту на майно боржника в межах суми боргу та зупинення вчинення виконавчих дій вчинені відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що постанови начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова О.В. від 22.12.2023 в оскаржуваній частині є неправомірними, оскільки винесені за відсутності обставин, які могли бути підставою для скасування постанов про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665150 та № 73665174.

Отже, подальше вчинення Головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудною І.С. 22.12.2022 процесуальних дій (на виконання постанов начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) у вигляді скасування процесуальних документів Постанова про арешт коштів боржника від 22.12.2023 також є неправомірним.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 (заява №15729/07) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною, як за законодавством, так і на практиці.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

При цьому суд оцінює критично та відхиляє посилання державного виконавця на те, що суд не наділений повноваженнями на скасування рішень органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, адже Велика Палата Верховного Суду ще в постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 910/7310/20 абсолютно однозначно відступила від вказаної правової позиції.

На підставі викладеного, з метою поновлення порушених прав скаржника, суд дійшов висновку про наявність підстав для: скасування постанови начальника Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова Олексія Вікторовича від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 73665150, якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665150; скасування постанови начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова Олексія Вікторовича від 22.12.2023 про результати перевірки законності виконавчого провадження № 73665174, якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 у межах виконавчого провадження № 73665174; скасування винесеної в межах виконавчого провадження № 73665150 постанови головного державного виконавця Київського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 про скасування процесуального документа Постанова про арешт коштів боржника від 22.12.2023; скасування винесеної в межах виконавчого провадження № 73665174 постанови Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 про скасування процесуального документа Постанова про арешт коштів боржника від 22.12.2023; зобов`язання Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі уповноважених на це посадових та/або службових осіб (у тому числі, але не виключно начальника, його заступників, головних державних виконавців, державних виконавців) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом поновлення арешту коштів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рахунк

Натомість, суд не вбачає підстав для задоволення скарги в іншій частині, виходячи з наступного.

Зупинення виконавчого провадження це припинення вчинення виконавчих дій, обумовлене обставинами, що перешкоджають у їх вчиненні, передбаченими у нормах Закону, які не можуть бути усунені виконавцем чи учасниками виконавчого провадження, протягом певного проміжку часу.

Ч. 4 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених п. 10, 15 ч. 1 ст. 34 цього Закону.

У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Оскільки станом на час розгляду судом скарги боржник перебуває в переліку об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження не припинилися, у державного виконавця відсутні правові підстави вчиняти відповідні дії щодо примусового виконання наказів господарського суду до моменту відновлення виконавчого провадження, зокрема, щодо примусового списання (стягнення) коштів з належних боржнику рахунків в установах банків в межах сум, належних до стягнення.

Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії у такому виконавчому провадженні поки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року в справі № 796/165/18, провадження № 61-2247ав20, від 11 січня 2023 року у справі № 346/434/20, провадження № 61-15636св21. Така саме правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 910/6271/19, а тому в цій частині щодо неможливості подальшого вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 73665150 та № 73665174, суд погоджується з доводами боржника та державного виконавця.

У зв`язку з наведеним, скарга стягувача у відповідній частині задоволенню не підлягає.

Оцінюючи доводи скарги, суд, як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги Адвокатського бюро "Юрій Мица" на дії/бездіяльність державного виконавця (вх. № 35386) у справі № 922/3928/20.

Керуючись ст. 233- 235, 342 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити частково.

Скасувати постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова Олексія Вікторовича від 22.12.2023, якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 в межах виконавчого провадження № 73665150.

Скасувати постанову начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пікалова Олексія Вікторовича від 22.12.2023, якою скасовано постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2023 в межах виконавчого провадження № 73665174.

Скасувати винесену в межах виконавчого провадження № 73665150 постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 про скасування процесуального документа «Постанова про арешт коштів боржника» від 22.12.2023.

Скасувати винесену в межах виконавчого провадження № 73665174 постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рудної Ірини Сергіївни від 22.12.2023 про скасування процесуального документа «Постанова про арешт коштів боржника» від 22.12.2023.

Зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі уповноважених на це посадових та/або службових осіб (у тому числі, але не виключно начальника, його заступників, головних державних виконавців, державних виконавців) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом поновлення арешту коштів Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328) на рахунках боржника в установах банків, у межах виконавчих проваджень № 73665150 та № 73665174.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали, відповідно до ст. 256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.03.2024

СуддяР.М. Аюповасправа № 922/3928/20

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.