Рішення № 117742193, 14.03.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56137/23-ц

Категорія 17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 409,50 грн, а також судові витрати на судовий збір і на правову допомогу.

В обґрунтування вказано, що відповідач отримала, згідно з заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014/380805/82/724606 від 19 листопада 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти на умовах повернення, строковості, платності, однак у порушення взятих на себе зобов`язань не повернула тіла кредиту, не сплатила суму відсотків за користування кредитними коштами. АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за договором до ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП», яке у свою чергу відступило ТОВ «ФК «СОНАТІ».

Відповідач, в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує, систематично порушує умови договору, що підтверджується, зокрема розрахунком заборгованості та / або випискою за договором.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

05 грудня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 08 грудня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

09 грудня 2023 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи /а. с. 55/.

12 грудня 2023 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін /а. с. 56-57/.

14 березня 2024 року представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного вирішення справи.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, враховуючи подану 14 березня 2024 року заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач та / або її представник у судове засідання не з`явилися, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином за адресою останнього відомого зареєстрованого / задекларованого місця проживання, однак судова кореспонденція повернулася до відправника без вручення адресату. Заяви з процесуальних питань або по суті від сторони відповідача не надходили до суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила, не подала відзив і позивач не висловлював заперечень проти такого вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

19 листопада 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль», повним правонаступником якого за Статутом є АТ «Райффайзен Банк», і ОСОБА_1 було укладено заява-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/724606, відповідно до умов якого відповідачу були надані кредитні кошти в сумі 50 000, 00 грн /а. с. 42-43/.

В порушення умов договору ОСОБА_1 належним чином не виконала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 54 409, 50 грн. В односторонньому порядку за ініціативою Банку у зв`язку із несплатою ОСОБА_1 прострочених та поточних відсотків за кредитом такі відсотки були капіталізовані до суми кредиту у розмірі 54 409, 50 гривень. Таке збільшення суми кредиту не супроводжувалося видачею кредитних коштів позичальнику. З укладанням договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених умовами договору. Позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості. Направлено вимогу про виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором, надавши можливість відповідачу добровільно врегулювати заборгованість, однак вимога не була виконана .

АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило право вимоги за договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 року /а. с. 34-41/.

ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відступило право вимоги за кредитним договором № 011/1516/49476 від 25 листопада 2011 року (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) до ТОВ «ФК «СОНАТІ» на підставі договору відступлення права вимоги № 07-12/20-S від 07 грудня 2020 року /а. с. 24-31/.

ОСОБА_1 не надані належні і допустимі докази для спростування вказаного розміру заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_1 , в свою чергу, зобов`язання за договором належним чином не виконує, систематично порушує умови договору, що підтверджується, зокрема розрахунком заборгованості та / або випискою за договором.

Внаслідок порушення взятих на себе зобов`язань за договором, станом на 17 липня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить 54 409, 50 грн і складається із простроченої заборгованості по кредиту - 49 674, 22 грн, простроченої заборгованості по процентах - 4 710, 29 грн, пеня - 24, 99 грн /а. с. 33/.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України та статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є загальнообов`язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої ст. 633 Цивільного процесуального кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з частиною другою ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконав, не сплатив прострочену заборгованість та нараховані проценти відповідно кредитного договору.

Відповідно до частини першої ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В статті 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139, 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-22, 525, 526, 611, 625, 629, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 139-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , остання відома адреса зареєстрованого / задекларованого місця проживання місця: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (код ЄДРПОУ: 43518172, зареєстроване місцезнаходження за адресою: вул. Р. Окіпної, буд. 8, м. Київ, 02002) суму заборгованості у розмірі 54 409, 50 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, витрати на правову допомогу - 5 000, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І. В. Литвинова