Рішення № 117725153, 18.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 766/3101/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДПОУ: 40108646; адреса: вул. Новозаводська, 1Б (1Б/1), м.Миколаїв, 54056), Інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Яновського Артема Андрійовича (адреса: вул. Новозаводська, 1Б (1Б/1), м. Миколаїв, 54056) про про визнання дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2023 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Яновського Артема Андрійовича, в якій позивач просить суд:

визнати дії інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Яновського А.А., як посадової особи Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП, тільки відносно одного учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , протиправними;

визнати бездіяльність інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Яновського А.А., як посадової особи Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП, відносно другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , протиправною;

зобов`язати Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції організувати та забезпечити складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП, відносно другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 в найкоротший термін;

стягнути пропорційно з відповідачів витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.08.2023 року (суддя: Зуб І.Ю.) адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.

31.10.2023 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 надійшли до Одеського окружного адміністративного суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №766/3101/23 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ); зобов`язано ОСОБА_1 надати суду докази надіслання копії позовної заяви з додатками ОСОБА_2 у строк до 20.11.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 липня 2023 року о 08:18 в Інгульському районі міста Миколаєва, безпосередньо на перехресті вул. Південна та проспекту Миру, інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Яновським Артемом Андрійовичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 415844 від 17.07.2023 року відносно позивача за частиною 1 статті 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що складений протокол про адміністративне правопорушення ним було підписано з огляду на свою добропорядочність та з усвідомленням того, що у будь-якому випадку зіткнення транспортних засобів вимагає складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, на думку позивача, інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Яновським Артемом Андрійовичем мав би бути складений другий протокол відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , однак інспектором патрульної поліції цього зроблено не було. При цьому, як стверджує позивач, вказана посадова особа патрульної поліції спочатку погодилася скласти другий протокол про адміністративне правопорушення, однак після приїзду невідомих посадових осіб (імовірно поліцейських) на транспортному засобі марки Honda Civic з д.н.з. НОМЕР_2 із шевроном поліції на лобовому склі та спілкування людей в цивільній формі одягу, які не представились, зі складом екіпажу, який здійснював оформлення дорожньо-транспортної пригоди, до позивача підійшов інспектор 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Яновський Артем Андрійович та повідомив, що другий протокол про адміністративне правопорушення складатися не буде, посилаючись на неіснуючих свідків, які не вказані в протоколі та пояснення яких на ознайомлення не надавалися.

Всі вищеописані фактичні обставини, зокрема відмова інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Яновського Артема Андрійовича та обґрунтування останнього, від складання протоколу про адміністративне правопорушення зафіксовані за допомогою засобів відео фіксації.

Окремо позивач звертає увагу суду на той факт, що вищевикладені фактичні обставини, зазначаються для врахування судом виключно в розрізі оскарження протиправності дій та визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень неправомірною, щодо не складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП і відповідно позивач не просить суд розглядати та надавати правову оцінку фактичним обставинам самого адміністративного правопорушення, а врахувати їх під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог у даній адміністративній справі.

За викладених обставин та аргументів позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення повністю.

Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції з позовними вимогами не погодилося та просило відмовити у їх задоволенні та у відзиві на позовну заяву зазначалося, що дійсно 17.07.2023 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі позивача. Після проведення розслідування, дослідивши всі обставини ДТП, пояснення свідків та учасників ДТП, було складено протокол серії ААД № 415844 від 17.07.2023 року про адміністративне правопорушення. Відповідно до якого, 17.07.2023 року близько 07 години 50 хвилин, в м. Миколаєві, Інгульський район, перехрестя доріг вул. Південна та проспекту Миру, громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки PEUGEOT 508, д.н.з. НОМЕР_3 , допустив порушення Правил дорожнього руху, а саме рухаючись на заборонений сигнал світлофора (жовтий), не надав перевагу в русі автомобілю марки FORD FIESTA д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював рух ліворуч, та здійснив зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Також представник відповідача вказувала, що станом на дату подання відзиву з сайту «Судова влада» встановлено, що справа № 487/4925/23 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не розглянута, рішення по даній справі не прийняте.

Крім того, за правовою позицією сторони відповідача, наділення суб`єкта правом на складення протоколу про адміністративне правопорушення є надання йому таким чином права адміністративного розсуду, що виключає можливість зобов`язання судом такого суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту. При цьому, відповідач вважає, що позивач наполягає на вказаних у позовній заяві діях виключно із суб`єктивних причин, але жодна людина не має права вимагати покарання для іншої просто тому, що вона має на меті досягнути нового рішення по справі.

З огляду на вказані обставини та доводи Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, тому підстав для їх задоволення не має.

Від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, пояснення до суду не надійшли, що не перешкоджає розгляду даної адміністративної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 згідно посвідчення водія має право на керування транспортними засобами категорії В, С1, С.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №415844 від 17.07.2023 року, 17.07.2023 року о 07:50 годині у м. Миколаїв, Інгульський район, на перехресті доріг вул. Південна та пр. Миру, де рух регулюється сигналами світлофора, ОСОБА_1 керуючи т/з Peugeot 308 д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись на заборонений сигнал світлофора жовтий, не надав перевагу в русі т/з Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснював рух ліворуч, у результаті чого сталося зіткнення автомобілів, чим порушив вимоги п.п. 8.7.3 ґ та 2.3 б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки, травмованих немає.

До вказаного протоколу долучено наступні документи: б/н НОМЕР_5 , схему ДТП, пояснення від обох учасників ДТП.

За змістом пояснень ОСОБА_1 від 17.07.2023 року слідує, що о 07:49 він рухався на власному транспорті PEGO 508, д.н.з. НОМЕР_3 з дозволеною швидкістю 60 км/год по проспекту Миру.

Здійснюючи проїзд перехрестя проспекту Миру та вулиці Южної перетнув стоп лінію перед перехрестям по вулиці Миру на зелений сигнал світлофору та завершував маневр проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора. Натомість ТЗ FORD FIESTA з ДНЗ НОМЕР_4 виїхав в останній момент на жовтий колір світлофора, ввімкнувши поворот в сторону вулиці Южної. Перебуваючи на перехресті водій ТЗ FORD FIESTA не помітив мій транспортний засіб і продовжував маневр, внаслідок чого скоїв зіткнення з його ТЗ.

Перебував у тверезому стані і у глузді.

За змістом пояснень ОСОБА_2 від 17.07.2023 року судом встановлено, що 17.07.2023 року приблизно о 07:00 керуючи транспортним засобом FORD FIESTA НОМЕР_4 по проспекту Мира, кут вул. Південна в бік вулиці Миколаївська, ОСОБА_2 виїхала на регульоване перехрестя на зелений сигнал світлофора, зупинилась для того, щоб пропустили зустрічний транспорт, коли впевнилася в тому, що зустрічний транспорт зупинився на жовтий сигнал світлофора, почала рух ліворуч, під час чого було здійснено зіткнення з ТЗ PEGO 508, який виїхав на перехрестя на жовтий сигнал світлофора.

Не погодившись із тим, що протокол про адміністративне правопорушення за даним ДТП було складено лише відносно позивача, а також відмовою відповідача у складанні другого протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону України «Про Національну поліцію»).

За змістом статті 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Статтею 124 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ст. 124 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 5 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені статтею 124 КУпАП.

Згідно п. 1 Розділу ІХ Інструкції № 1395, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:

1) схема місця ДТП (додаток 7), яку підписують учасники ДТП та поліцейський;

2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності);

3) показання технічних приладів (у разі їх наявності);

4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності);

5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що саме суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення належить виключне повноваження щодо встановлення правильності і обґрунтованості складання працівником Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення та підстави для адміністративної відповідальності винної особи. Суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, при розгляді даної справи, також належить виключне повноваження щодо оцінки доказів, на підставі яких притягується особа до адміністративної відповідальності на відміну від суду, який розглядає спір в порядку, передбаченому КАС України щодо правомірності дій працівника поліції по оформленню ДТП.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17.07.2018 у справі № 554/1334/17.

Судом під час офіційного з`ясування обставин адміністративної справи було встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, який був складений відносно позивача 17.07.2023 року, перебував на розгляді в Заводському районному суді м. Миколаєва (справа № 487/4925/23) на предмет його правомірності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі №487/4925/23 судом встановлено, що 22 листопада 2023 року Заводським районним судом м. Миколаєва було ухвалено постанову, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, при розгляді даної справи суд приходить висновку, що за подією дорожньо-транспортної пригоди 17 липня 2023 року ОСОБА_1 не вчинив адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і вказана обставина вже встановлена у постанові Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2023 року, тому відповідно до вимог ч.6 ст.78 КАС України не потребує додаткового доказування.

То ж на думку суду, враховуючи те, що позивача за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП, то вказана обставина свідчить про безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.

Однак, з урахуванням того, що вказаний факт було встановлено лише під час розгляду судом по суті оформленого протоколу працівниками поліції та за результатом надання правової оцінки в межах розгляду справи, то адміністративний суд вважає, що правових підстав для визнання протиправними дій інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Яновського А.А. немає. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що на момент складання протоколу суб`єкт владних повноважень діяв на власне внутрішнє переконання з дозволеним адміністративним розсудом, а сам факт складання протоколу не є безумовною підставою (гарантією), що особа, відносно якої такий протокол складено, обов`язково буде притягнутадо відповідальності.

Водночас, суд зазначає, що Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко унормовано, що постанова про накладення адміністративного стягнення виноситься на місці скоєння адміністративного правопорушення. Нормами КУпАП та Інструкції № 1395 не передбачено складання протоколу про адміністративне правопорушення за заявою одного з учасників ДТП, після вжитих заходів об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, та після винесення судом рішення, якщо у цьому рішенні немає відповідної вказівки суду.

В свою чергу слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд звертає увагу, що позивачем, не було конкретизовано та сформульовано в чому саме виразилося порушення передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв`язку із непритягненням відповідачем - іншої особи до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, в даному випадку, обраний ОСОБА_1 такий спосіб захисту, як оскарження дій та бездіяльності працівників поліції та зобов`язання їх скласти процесуальні документи з метою притягнення до адміністративної відповідальності іншу особу, не створить для скаржника жодних юридичних прав та/чи обов`язків.

Крім того, з огляду на завдання адміністративного судочинства, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та/або інтереси заявника.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі №826/3585/18, від 14 липня 2020 року у справі 363/3888/17.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що у даному випадку нескладання протоколу відносно ОСОБА_2 не порушує права позивача, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов`язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП, повноваження відповідача щодо прийняття будь-яких актів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Національною поліцією.

Згідно рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до вимог ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно з п. 7 розділу IX Інструкції № 1395, уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинен(на) в найкоротший строк, але не більше одного місяця з Дати вчинення ДТП, встановити всі обставини її скоєння, вжити інших заходів щодо об`єктивного визначення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, скласти відносно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та в п`ятиденний строк надіслати його до відповідного суду.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про відсутність можливості у компетентного органу, враховуючи дату події, навіть за умови визнання їх дій на той час протиправними, поза межами встановлених строків, вирішувати питання про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Разом із тим, за результатами перегляду відеозапису (тривалість 32 секунди), який долучався позивачем до адміністративного позову, судом встановлено, що на прохання позивача стосовно складення другого протоколу відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, поліцейським було надано відмову з покликанням на те, що під час отримання показань свідків, особистих пояснень обох учасників та схеми ДТП наразі вбачаються підстави для складання лише одного протоколу про адміністративне правопорушення.

На думку суду, з урахуванням вже зроблених висновків по цій справі, даний відеозапис не може беззаперечно підтверджувати те, що на момент оформлення матеріалів адміністративного правопорушення, поліцейський повинен був складати другий протокол про адміністративне правопорушення, а лише підтверджує те, що такий протокол відносно ОСОБА_2 не складався з урахуванням наданих пояснень поліцейського. При цьому, суд зазначає, що при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення уповноважений суб`єкт (в даному випадку представник Національної поліції) наділений правом адміністративного розсуду та саме на нього покладається зібрання доказової бази та доведення вини особи, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що ані КУпАП, ані Інструкцією № 1395 не встановлено обов`язку поліцейського складати протоколи про адміністративне правопорушення стосовно усіх учасників дорожньо-транспортної пригоди, як і не передбачено, що протокол може бути складено на підставі прохання (вимоги) одного із учасників ДТП.

За таких обставин суд приходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Яновського А.А., як посадової особи Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП, відносно другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 . І як наслідок похідні позовні вимоги позивача щодо зобов`язання скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 також задоволенню не підлягають.

Разом із тим, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне додатково зазначити, що у випадку якщо позивач вважає, що за описаних обставин йому завдано матеріальної чи моральної шкоди, то він не позбавлений права звернутися за захистом свого права до суду з іншими позовними вимогами, які можливо виходять за межі повноважень адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов є необґрунтованим, тому у його задоволенні слід відмовити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДПОУ: 40108646; адреса: вул. Новозаводська, 1Б (1Б/1), м. Миколаїв, 54056), Інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Яновського Артема Андрійовича (адреса: вул. Новозаводська, 1Б (1Б/1), м. Миколаїв, 54056) про про визнання дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян

.