Рішення № 117725097, 18.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2441/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (Люстдорфська дор.9, м.Одеса, 65017), за участю третьої особи Міністерства юстиції України Державна установа «Центр пробації» (вул.Юрія Іллєнка,81, м.Київ, 04050) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, за участю третьої особи Міністерства юстиції України Державна установа «Центр пробації», за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними бездіяльність Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка виразилась у не надані речового атестату з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна;

зобов`язати Комісію з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, видати речовий атестат на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

стягнути з Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.;

стягнути з Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства допустив протиправну бездіяльність яка виразилась у не надані речового атестату з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна після звільнення з посади.

Ухвалою суду від 24 січня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Третьою особою до суду надано пояснення, в яких зазначено, що з метою отримання речового атестату, Центр пробації звертався до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із листом від 06.09.2018 № 1876/9/Ян-18 про надсилання речового атестата з метою поставлення Позивача на речове забезпечення. На теперішній час, речовий атестат до Центру пробації не передано.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що з 31.01.2009 року по 28.02.2023 року ОСОБА_1 працювала в Державній кримінально-виконавчій службі.

30.06.2018 року на підставі наказу ПМУ № 124/ОС від 20.06.2018 року, позивач була звільнена з посади відповідно до ч.9 ст.15 Закону України «Про національну поліцію» (звільнення із займаної посади та направлення для подальшої роботи, служби до іншого органу, закладу, установи) та направлена для подальшого проходження служби до Державної установи «Центр пробації».

З 01.07.2018 року по 12.09.2019 року відповідно до наказу ДУ «Центр пробації» від №58/К від 26.06.2018 року, позивач працювала старшим інспектором Центрального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області, в порядку переведення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

З 01.07.2018 року на підставі наказу ДУ «Центр пробації» № 58/К від 26.06.2018 року, позивач працювала на посаді старшого інспектора Центрального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області.

У послужному списку міститься інформація щодо перейменування назв організації, а саме: назву філія ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області з 19.08.2022 року змінено на філія ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.

28.02.2023 року, позивача на підставі наказу № 167/к від 20.02.2023 року було звільнено за п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів)

28.07.2023 року на адресу ДУ «Центр пробації» було надіслано адвокатський запит з проханням надати інформацію щодо речового атестату.

02.08.2023 року було отримано відповідь на адвокатський запит від 28.07.2023 року. У вказаній відповіді ДУ «Центр пробації» повідомлено про те, що відповідно до пункту 9 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 578 (зі змінами) (далі - Порядок), взяття на облік для забезпечення речовим майном осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі речовий атестат). Згідно з пунктом 19 Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби у разі переведення осіб рядового чи начальницького складу для проходження служби до інших органів чи установ їм видаються належні на день вибуття предмети речового майна особистого користування за попереднім місцем проходження служби та виписується речовий атестат, який є підставою для поставлення на речове забезпечення за новим місцем служби. Відповідно до абзацу третього пункту 56 Порядку в разі відсутності речового атестата робиться запит за попереднім місцем служби переведеної особи щодо його надсилання. До отримання такого атестата забезпечення речовим майном не здійснюється. Центром пробації було надіслано запит за попереднім місцем проходження служби ОСОБА_1 від 06.09.2018 р. № 1876/9/Ян-18 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо видачі її речового атестата. Станом на 31.07.2023 року речовий атестат ОСОБА_1 до Центру пробації не надходив. У зв`язку із зазначеним, речовий атестат ОСОБА_1 . Центром пробації не оформлювався. Ураховуючи вищенаведене, правові підстави для оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, видачі копії речового атестата та виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна відсутні.

28.07.2023 року на адресу голови комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було надіслано адвокатський запит з проханням видати речовий атестат або надати інформацію щодо можливості його отримання.

24.09.2023 року за вих. №3/283/яид Комісією з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на адвокатський запит від 28.07.2023 року надало відповідь. У відповіді вказано, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 10.01.2018 року № 50/к «Про затвердження структури та штату державної установи «Центр пробації» (далі - Установа) та особовий склад персоналу пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції був переведений до Установи, особові справи з оригіналами документів (у тому числі речові атестати) були передані до Установи з метою подальшого їх ведення кадровим підрозділом. Відповідно до наказу Управління «Про особовий склад» від 26.06.2018 року № 126/ОС, капітан внутрішньої служби ОСОБА_1 , інспектор Центрального районного сектору Миколаївського міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління, була звільнена відповідно до ч.9 (звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» від 30.06.2018 року та направлена для подальшого проходження служби до ДУ «Центр пробації». У зв`язку з чим надати речовий атестату не виявляється можливим. Лист ДУ «Центр пробації» від 06.09.2018 року № 1876/9/Ян-18 на адресу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не надходив.

На підставі викладеного, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що не має можливості отримати речовий атестат з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Про вказані обставини, а саме те що речовий атестат було втрачено та ДУ «Центр пробації» у зв`язку з його відсутністю в особовій справі направляло лист до попереднього місця роботи до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції ще у 2018 році, позивачу стало відомо, лише липні 2023 року.

Позивач вважає, що відповідач відмовляється у видачі речового атестату, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 24.09.2023 року за вих. № 3/283/яид, чим порушує її права.

Предметом спору у даній справі є оскарження бездіяльності Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка виразилась у ненадані речового атестату з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна; з наступним зобов`язанням Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, видати речовий атестат на ім`я ОСОБА_1 .

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».

Відповідно до статті 1 Закону, на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Статтею 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» регламентується правовий статус персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно ч.ч.1-6 цієї статті, особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні знаки (жетони).

Законні вимоги та розпорядження посадових і службових осіб Державної кримінально-виконавчої служби України є обов`язковими для виконання. Невиконання законних вимог і розпоряджень цих осіб та втручання в їх діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень. Ніхто, крім випадків, прямо передбачених законом, не має права втручатися в службову діяльність персоналу.

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства.

Використання спеціальних звань, відзнак, форменого одягу, службових чи спеціальних посвідчень, знаків (жетонів) особою, яка не належить до осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» регламентується питання соціального захисту персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників кримінально-виконавчої служби здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, державну службу, соціальний захист.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2013 р. № 578 затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (надалі Порядок №578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно пункту 8 Порядку №578, речове майно особистого користування видається особам із числа персоналу безоплатно за нормами забезпечення № 1-5, а інвентарне майно - за нормами № 6-13.

Право на забезпечення речовим майном за встановленими нормами забезпечення мають: особи рядового і начальницького складу - з дня присвоєння їм відповідних спеціальних звань та/або призначення на посади; курсанти - з дня зарахування їх до списків закладів освіти; спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами, - з дня призначення на відповідні посади.

Видача речового майна в особисте користування проводиться згідно з антропометричними даними (зріст, об`єм грудей, шиї, голови, розмір взуття).

Відповідно до пунктів 9-10 Порядку №578, забезпечення речовим майном осіб із числа персоналу здійснюється в міжрегіональних територіальних органах, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, закладах освіти, державній установі Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України та закладах охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби, державній установі Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України, на підприємствах, де вони проходять службу або працюють. Поставлення на речове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - особи рядового і начальницького складу) в органі чи установі, на підприємстві здійснюється на підставі наказу керівника органу чи установи, підприємства про призначення на посаду та атестата на предмети речового майна (далі - речовий атестат) за формою згідно з додатком 1, а в разі присвоєння особі первинного спеціального звання або призначення на посаду спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами, - на підставі відповідного наказу керівника органу чи установи, підприємства.

Предмети речового майна видаються особам у порядку планового забезпечення ним персоналу згідно з нормами забезпечення відповідно до строків їх носіння або експлуатації.

Згідно з п.15 Порядку №578, особи, які звільняються із служби в Державній кримінально-виконавчій службі (далі - звільнення із служби) після закінчення закладів освіти, речовим майном не забезпечуються.

Відповідно до п.19 Порядку №578, у разі переведення осіб рядового чи начальницького складу для проходження служби до інших органів чи установ їм видаються належні на день вибуття предмети речового майна особистого користування за попереднім місцем проходження служби та виписується речовий атестат, який є підставою для поставлення на речове забезпечення за новим місцем служби.

У разі відсутності необхідних предметів речового майна особистого користування в органі чи установі на день вибуття зазначених осіб до нового місця служби забезпечення їх такими предметами здійснюється за новим місцем служби згідно з обліковими даними речового атестата.

Пунктами 22-23 Порядку №578, передбачена можливість отримання грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування.

Так, особам рядового і начальницького складу (крім курсантів) після перших трьох років служби за їх бажанням та рішенням керівника органу чи установи, підприємства дозволяється за умови наявності в їх користуванні придатних до використання предметів раніше виданого речового майна особистого користування замість одних предметів, передбачених нормами забезпечення, отримувати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або отримувати за них грошову компенсацію.

Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Грошова компенсація особам рядового і начальницького складу, які проходять службу на підприємствах, виплачується за рахунок коштів таких підприємств.

Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості.

Відповідно до п.27 Порядку №578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Розмір грошової компенсації за неотримане речове майно визначається пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на отримання речового майна, до дати звільнення із служби (не враховуючи місяць звільнення).

Відповідно до п.28 Порядку №578, у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у запас Збройних Сил їй видається речовий атестат, копія якого додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення така особа буде прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби, до її речового забезпечення зараховуються раніше отримані предмети речового майна особистого користування, а строк носіння предметів продовжується на період від дня звільнення до дня прийняття на службу.

Як встановлено судом, спірні правовідносини виникли з огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна після звільнення зі служби, у зв`язку з відсутністю речового атестату.

Позивач зазначає, що відповідач відмовляється у видачі речового атестату, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 24.09.2023 року за вих. №3/283/яид, чим порушує її права.

Відповідач у свою чергу стверджує, що ним надіслано до Державної установи Центр пробації речовий атестат позивачки, яка була направлена для подальшого проходження служби до ДУ «Центр пробації» 30.06.2018 року.

Відповідач зазначає, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 10 січня 2018 року №50/к Про затвердження структури і штату державної установи Центр пробації було створено окрему юридичну особу - державна установа Центр пробації. Особовий склад персоналу пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було переведено до державної установи Центр пробації, особові справі із оригіналами документів (у тому числі речові атестати) були передані до державної установи Центр пробації для подальшого їх ведення відділом по роботі з персоналом.

У поясненнях ДУ «Центр пробації» зазначено, що при призначенні позивача на посаду в Центр пробації, речовий атестат не було надано.

З метою отримання речового атестату, Центр пробації звернувся до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України із листом від 06.09.2018 року № 1876/9/Ян-18 про надсилання речового атестата з метою поставлення Позивача на речове забезпечення. На теперішній час, речовий атестат до Центру пробації не передано.

Аналогічні за змістом відповіді надані на адвокатські запити представника позивача в листах ДУ «Центр пробації» від 28.07.2023 року.

Відповідач у відзиві та запереченнях наполягає на тому, що не отримував від ДУ «Центр пробації» запит від 06.09.2018 року № 1876/9/Ян-18 про надсилання речового атестата ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній запит/лист ДУ «Центр пробації» адресований до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 06.09.2018 року № 1876/9/Ян-18 про надсилання речового атестата ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, 28.02.2023 року, позивача на підставі наказу № 167/к від 20.02.2023 року було звільнено за п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Як встановлено судом, що 28.02.2023 року, позивача на підставі наказу № 167/к від 20.02.2023 року було звільнено за п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів)

30.06.2018 року на підставі наказу ПМУ № 124/ОС від 20.06.2018 року, позивач була звільнена з посади відповідно до ч.9 ст.15 Закону України «Про національну поліцію» (звільнення із займаної посади та направлення для подальшої роботи, служби до іншого органу, закладу, установи) та направлена для подальшого проходження служби до Державної установи «Центр пробації».

З 01.07.2018 року по 12.09.2019 року відповідно до наказу ДУ «Центр пробації» від №58/К від 26.06.2018 року, позивач працювала старшим інспектором Центрального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області, в порядку переведення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

З 01.07.2018 року на підставі наказу ДУ «Центр пробації» № 58/К від 26.06.2018 року, позивач працювала на посаді старшого інспектора Центрального районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області.

Відповідно до п.19 Порядку №578 (у редакції від 14.08.2013 року, чинній на дату звільнення позивача), у разі переведення осіб рядового чи начальницького складу для проходження служби до інших органів чи установ їм видаються належні на день вибуття предмети речового майна особистого користування за попереднім місцем проходження служби та виписується речовий атестат, який є підставою для поставлення на речове забезпечення за новим місцем служби.

У разі відсутності необхідних предметів речового майна особистого користування в органі чи установі на день вибуття зазначених осіб до нового місця служби забезпечення їх такими предметами здійснюється за новим місцем служби згідно з обліковими даними речового атестата.

Отже, під час звільнення позивачки Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції було зобов`язано виписати на ім`я ОСОБА_1 речовий атестат, а ДУ «Центр пробації» на підставі речового атестату - поставити позивачку на речове забезпечення за новим місцем служби.

Згідно п.56 Порядку №578 (у редакції від 14.08.2013 року, чинній на дату звільнення позивача), речове майно, видане особам із числа персоналу в особисте користування, обліковується в арматурних картках, реєстр яких ведеться за формою згідно з додатком 5.

Підставою для оформлення арматурної картки є наказ про призначення на посаду, а для осіб, які були переведені по службі з іншого органу чи установи, - також речовий атестат.

У разі відсутності речового атестата робиться запит за попереднім місцем служби переведеної особи. До отримання такого атестата забезпечення речовим майном не здійснюється.

Відповідно до п.61 Порядку №578 (у редакції від 14.08.2013 року, чинній на дату звільнення позивача), у разі переміщення по службі або звільнення з неї речові атестати виписуються індивідуально на кожну особу, що вибуває, у двох примірниках, з яких перший видається під підпис особі, а другий залишається в органі чи установі та додається до арматурної картки.

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Насамперед суд критично оцінює доводи відповідача та третьої особи стосовно того, з чиєї вини втрачений/нескладений/непереданий речовий атестат на ім`я ОСОБА_1 .

Оформлення речового атестату на осіб рядового і начальницького складу покладається на органи Державної кримінально-виконавчої служби.

У свою чергу, бездіяльність відповідача та третьої особи щодо сприяння позивачці в отриманні речового атестату порушують її права.

Позивач не може реалізувати своє право на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна після звільнення зі служби у зв`язку з відсутністю речового атестату.

Як вже було зазначено, Порядком №578 передбачено облік речового майна.

Відповідно до п. 50 Порядку №578 (у редакції від 14.08.2013 року, чинній на дату проходження позивачем служби в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції) речове майно, що перебуває в органах і установах, підлягає обліку, який полягає в правильному та своєчасному оформленні документів, здійсненні записів у книгах та картках обліку про операції щодо його руху та про якісний стан майна.

Основними завданнями обліку речового майна є здійснення контролю за його збереженням та використанням за призначенням, а також отримання достовірних даних про наявність, рух, якісний стан майна та заходи щодо забезпечення ним органів і установ (пункт 51 Порядку №578 у тій самій редакції).

Служба ресурсного забезпечення ДПтС веде облік речового майна, яке перебуває на складах структурного підрозділу ДПтС із забезпечення її діяльності, органів і установ та в користуванні осіб рядового і начальницького складу апарату ДПтС (пункт 52 Порядку №578 у тій самій редакції).

Облік речового майна в органах і установах ведеться в облікових документах за формами згідно з додатками 1-10 (пункт 53 Порядку №578 у тій самій редакції).

Для ведення обліку речового майна у відповідних книгах та арматурних картках, які ведуться за формою згідно з додатком 3, а також проведення розрахунків під час звільнення із служби чи роботи осіб із числа персоналу в органах і установах призначається відповідальна посадова особа (пункт 54 Порядку №578 у тій самій редакції).

Інвентарне майно із строком носіння або експлуатації більш як два роки, яке перебуває у користуванні, обліковується за кількістю та роками видачі в експлуатацію в книзі обліку інвентарного майна за роками видачі за формою згідно з додатком 4 (пункт 55 Порядку №578 у тій самій редакції).

Під час планової сезонної видачі речового майна складаються роздавальні/здавальні відомості на речове майно за формою згідно з додатком 6. Підставою для складення таких відомостей є норми забезпечення та облікові дані арматурних карток (пункт 58 Порядку №578 у тій самій редакції).

Дані первинних облікових документів повинні бути відображені в регістрах складського обліку органу чи установи, а первинні облікові документи подані протягом трьох діб після їх складення бухгалтерії органу чи установи (пункт 66 Порядку №578 у тій самій редакції).

Речове майно, яке перебуває у підрозділах, обліковується у книзі обліку матеріальних цінностей за формою згідно з додатком 9. Записи у зазначеній книзі повинні відображати наявність майна на кожний день (пункт 67 Порядку №578 у тій самій редакції).

Предмети форми одягу, строки носіння яких закінчилися, що вилучаються у курсантів, здаються на речовий склад навчального закладу згідно із роздавальними/здавальними відомостями на речове майно, які складаються у двох примірниках (пункт 68 Порядку №578 у тій самій редакції).

Перший екземпляр виконаних та належно оформлених роздавальних/здавальних відомостей на речове майно подається службі ресурсного забезпечення, після чого - бухгалтерії, а другий залишається у підрозділі, в якому здійснювалася видача відповідних предметів речового майна (пункт 69 Порядку №578 у тій самій редакції).

Інвентарне майно, що видається персоналу в тимчасове користування на період несення служби чи роботи, а також предмети особистого користування курсантів у разі їх вибуття у відпустку, відрядження або на лікування обліковуються в книзі обліку речового майна, виданого у тимчасове користування за формою згідно з додатком 10 (пункт 70 Порядку №578 у тій самій редакції).

Також Порядком №578 передбачена звітність з питань речового забезпечення.

Відповідно до пунктів 71-74, звітність з питань речового забезпечення в органах і установах здійснюється з метою проведення перевірки отримання і законної видачі речового майна за звітний період, фактичної його наявності на кінець звітного періоду, а також правильності визначення потреби у ньому на наступний період.

Звіти-замовлення стосовно речового забезпечення органів чи установ подаються за формою і у строки, що встановлені Мін`юстом.

Служба ресурсного забезпечення органу чи установи перед складенням річної звітності:

видає особам із числа персоналу наявне на складі та належне їм згідно з нормами забезпечення речове майно. При цьому не допускається утворення залишків нового речового майна в разі, коли особи з числа персоналу не забезпечені відповідним майном;

вносить дані до книг і карток обліку речового майна усіх первинних облікових документів;

приймає на склад, проводить вибракування та розпорювання (розбирання) предметів інвентарного майна, строки носіння чи експлуатації яких закінчилися, і вони стали непридатними до використання;

проводить інвентаризацію речового майна;

звіряє дані обліку речового майна на складі і у підрозділах, у яких здійснювалася його видача, з даними обліку бухгалтерії органу чи установи;

вносить дані про наявні залишки речового майна у книгах і картках його обліку станом на 20 грудня звітного року та припиняє подальшу видачу і здачу речового майна до кінця поточного року;

вносить дані щодо забезпеченості речовим майном осіб із числа персоналу станом на 1 січня до арматурних карток, на підставі яких складається відомість щодо потреби в речовому майні;

здійснює підготовку антропометричних даних на предмети речового майна особистого користування, що замовляються на наступний рік.

Відповідальність за достовірність складення і своєчасність подання звітів-замовлень ДПтС покладається особисто на керівників органів і установ.

Тобто, з аналізу викладеного вбачається, що для запобігання порушення чинного законодавства ведеться облік та звітність з питань речового забезпечення.

Отже, за час проходження позивачем служби в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції наявні інші документи обліку речового майна, на підставі яких відповідач, у ситуації, що склалась (втрата речового атестату позивача), міг би вирішити питання щодо оформлення ОСОБА_1 речового атестату замість втраченого.

Суд зазначає, що предметом спору є саме бездіяльність Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка виразилась у ненадані речового атестату ОСОБА_1 , про що зазначено у відповіді на адвокатський запит від 24.09.2023 року за вих. № 3/283/яид.

Відповідачем не доведено, що ним вжито усіх можливих заходів щодо з`ясування інформації про стан речового забезпечення ОСОБА_1 .

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно з ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка виразилась у ненадані речового атестату ОСОБА_1 з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст.245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2,5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов`язати Комісію з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, видати речовий атестат на ім`я ОСОБА_1 за період проходження нею служби.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом спору у даній справі є оскарження бездіяльності Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка виразилась у ненадані речового атестату з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна; з наступним зобов`язанням Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, видати речовий атестат на ім`я ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку наведеним обставинам справи в контексті вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини у даному випадку є триваючими. З огляду на неодноразові звернення позивача до суб`єктів владних повноважень щодо надання речового атестату, відлік строку звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати отримання відповіді Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 24.09.2023 року за вих. № 3/283/яид.

Таким чином, суд вважає, що вказаний позов поданий до суду з дотриманням встановленого ч.2 ст.122 КАС України строку звернення до суду.

В статті 123 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема після відкриття провадження у справі.

Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

У відповідності з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду цього позову, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не підтвердився.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно витрат на правничу допомогу позивачем зазначено, що допомогу докази оплати будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У зв`язку з цим, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу буде вирішуватися після надходження відповідної заяви позивача з доказами понесених витрат.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про залишення без розгляду позовної заяви - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (Люстдорфська дор.9, м.Одеса, 65017), за участю третьої особи Міністерства юстиції України Державна установа «Центр пробації» (вул.Юрія Іллєнка,81, м.Київ, 04050) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність Комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка виразилась у не надані речового атестату з метою отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Зобов`язати Комісію з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9; код ЄДРПОУ: 40867311), видати речовий атестат на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Стягнути з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9; код ЄДРПОУ: 40867311) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко