Рішення № 117724984, 18.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36862/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо непроведення нарахування і виплати середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 року) у день виключення зі списків особового складу частини (29 грудня 2018 року) ОСОБА_1 і в подальшому з 30 грудня 2018 року по 22 грудня 2023 року; зобов`язання Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 року) з 30 грудня 2018 року по 19 січня 2023 року.

Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 23.02.2024 витребувано у Військової академії (м. Одеса) довідку про середнє грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці служби перед його звільненням, витребувані матеріали зобов`язано надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 20.03.2024; зупинено провадження по справі до надання витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 18.03.2024 поновлено провадження по справі.

В обґрунтування підстав для задоволення адміністративного позову позивач вказав, що 26 грудня 2018 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 598 відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я) звільнено з військової служби у запас підполковника ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-дослідної лабораторії (проблем розвитку системи матеріально-технічного забезпечення військ (сил) факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м. Одеса) та 29 грудня 2018 року наказом начальника Військової академії (м. Одеса) № 276 (по стройові частині) підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу академії і всіх видів забезпечення. Як вказав позивач, 14 грудня 2021 року П`ятим апеляційним адміністративним судом у справі №420/6329/21 прийнято постанову, якою зобов`язано Військову академію (м. Одеса) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року у якості базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення та 22 грудня 2023 року Військова академія (м. Одеса) шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснена виплата індексації його грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №420/6329/21 від 22 червня 2021 року в розмірі 34149 гривень 65 копійок. Враховуючи викладене, посилаючись на норми діючого законодавства та те, що фактичний повний розрахунок відбувся 22 грудня 2023 року, а період затримки повного розрахунку становить: 30 грудня 2018 року (наступний день після виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової академії) - 22 грудня 2023 року, позивач просить суд зобов`язати Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 року) з 30 грудня 2018 року по 19 січня 2023 року.

08.01.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову позивача. Так, відповідач вказав, що позивач з моменту видання наказу командувача Сухопутних військ ЗС України (по особовому складу) від 26.12.2018 № 598 (про звільнення позивача з військової служби за станом здоров`я), до моменту написання рапорту від 29.12.2018 року який став підставою видання наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) № 7 від 29.12.2018 мав можливість ознайомитись з проведенням (повнотою проведення) з ним розрахунків по всім видам забезпечення, включаючи грошове, і в разі будь-яких розбіжностей звернутись з рапортом про неповноту розрахунку та на підставі абзацу третього пункту 242 Положення №1153/2008 продовжити надалі проходити військову службу у Збройних Силах України та отримувати всі види грошового забезпечення протягом відповідно часу (до повного розрахунку). Даним правом позивач, з особистих мотивів, не скористався. Відповідач, зазначив, що позивачем порушені строки звернення до суду із цим позовом та, що за наявності спірних правовідносин, які виникли вже після звільнення та проведення остаточного розрахунку та стосувались права на отримання індексації грошового забезпечення, у розумінні частини першої статті 117 КЗпП України, вимоги є безпідставним. Також, відповідач вказав, що відповідачем в добровільному порядку виконано судове рішення по вищезазначеній адміністративній справі, та здійснено перерахунок і грошову виплату позивачу в повному обсязі та відповідно жодних фінансових зобов`язань у відповідача перед позивачем на даний час не вбачається.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26 грудня 2018 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 598 відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я) звільнено з військової служби у запас підполковника ОСОБА_1 , провідного наукового співробітника науково-дослідної лабораторії (проблем розвитку системи матеріально-технічного забезпечення військ (сил) факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м. Одеса) та 29 грудня 2018 року наказом начальника Військової академії (м. Одеса) № 276 (по стройові частині) підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу академії і всіх видів забезпечення(а.с.6-7).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/6329/21 від 14 грудня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року скасовано, прийнято у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, без урахування січня 2008 року у якості базового місяця для нарахування індексації; зобов`язано Військову академію (м. Одеса) здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням січня 2008 року у якості базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22 грудня 2023 року Військовою академією (м. Одеса) здійснена виплата індексації грошового забезпечення позивача, на виконання судового рішення у справі №420/6329/21, у розмірі 34149,65 грн(а.с.10).

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Що стосується застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд звертає увагу на те, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні з військової служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України.

Висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 04.09.2020 у справі №120/2005/19-а, від 05.03.2021 у справі №120/3276/19-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 13.10.2021 у справі №580/1790/20, від 21.10.2021 року у справі №640/14764/20, від 26.01.2022 у справі №240/12167/20 та інших.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок №100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 вищеназваного Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням наданої до суду довідки Військової академії (м.Одеса) від 02.03.2024 №6/67/193 нараховане грошове забезпечення позивача у жовтні 2018 року склало 18 177,58грн; листопаді 2018 року -18173,99 грн. Середньоденна заробітна плата склала 595,93.

З урахуванням викладеного, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30 грудня 2018 року по 21 грудня 2023 року ( фактично по 30.06.2019, враховуючи 6-місячний термін встановлений ст. 117 КЗпП України ) становить 108 459,26 (595,93 грн*182 дні).

При цьому, суд зазначає, що ним не враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, оскільки на момент формулювання висновків суду стаття 117 КЗпП України діяла в іншій редакції, яка не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку затримкою розрахунку при звільненні.

Разом з тим, на дату звернення позивача із цим позовом, обмеження строку стягнення середнього заробітку шістьма місяцями відповідно частині 1 статті 117 КЗпП України, як вже зазначено вище, фактично закріплено принципи розумності, справедливості, пропорційності та добросовісності при стягненні середнього заробітку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язання Військову академію (м. Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 108 459,26 грн.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо непроведення нарахування і виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову академію (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 24983020, вул. Фонтанська дорога 10, м.Одеса) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 108 459,26 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра