Ухвала суду № 117720440, 13.03.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.03.2024Справа № 554/2641/19 Провадження № 1-кс/554/105/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника скаржника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12019170000000065 від 15.01.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_5 зі скаргою про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12019170000000065 від 15.01.2019 року.

Скаргу обгрунтував тим, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12019170000000065 від 15.01.2019 року, процесуальне керівництво у якому здійснює Полтавська обласна прокуратура.

21.03.2019 року ОСОБА_5 пред`явлено підозру за ч.4 ст. 187 КК України.

Станом на 20.10.2023 року у ОСОБА_5 , підозрюваного виникло процесуальне право на подання даної скарги.

Підставою для скасування повідомлення про підозру або визнання такою, що не набула статусу підозрюваного є порушення процесу (порядку здійснення повідомлення про підозру, відсутність обов`язкових елементів повідомлення про підозру, а також істотного порушення процесуально закону.

Слідчим ОСОБА_7 як на підставу пред`явлення підозри ОСОБА_5 за частиною 4 статті.187 КК України вказано: що:

«... Разом з цим 26.02.2018 ФОП ОСОБА_8 уклала з ФОП ОСОБА_9 договір про поворотну фінансову допомогу № 1/260218, відповідно до якого розмір поворотної фінансової допомоги, яку ФОП ОСОБА_10 отримала від ФОП ОСОБА_11 становить 1 000 317.50 грн.. відповідно до накладних № Б-0000001 від 22.02.2018, № Б-00000002 від 24.02:2018, № Б-00000003 від 26.02.2018…

У результаті розбійного нападу ОСОБА_5 разом з іншими особами заволоділи грошовими коштами ФОП ОСОБА_10 , відповідно до видаткових накладних № Т-00000002 від 28.02.2018, № Т-00000001 від 26.02.2018, № Б-00000003 від 26.02.2018, № Б-00000002 від 24.02.2018, № Б- 0000001 від 22.02.2018 на загальну суму 1 999 997,50 грн.».

Однак, на думку скаржника, доводи слідчого ОСОБА_7 про те, що ФОП ОСОБА_10 отримала грошові кошти у сумі 1 000 317,50 грн. від ФОП ОСОБА_9 є не обґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно п. 3.1 Договору про поворотну фінансову допомогу від 26.02.2018 року №1/260218 (далі - «Договір»), що укладений між ФОП ОСОБА_10 (Надавач) та ФОП ОСОБА_9 (Отримувач) встановлено, що Надавач передає поворотну Фінансову допомогу Отримувачу в день підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору поворотна Фінансова допомога вважається переданою Отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок Отримувача або отримання поворотної фінансової допомоги Отримувачем в готівковому порядку, що підтверджується Актом.

Тобто, ФОП ОСОБА_10 згідно умов п. 3.1 Договору мала отримати, 26.02.2018 року кошти у сумі 1 000 317,50 грн. від ФОП ОСОБА_9 , але неї отримала. Протилежного слідчим не встановлено, і матеріалами кримінального провадження не підтверджено.

Слідчий ОСОБА_7 , на думку скаржника, фабрикуючи матеріали кримінального провадження №12019170000000065 від 15.01.2019 року на створення хибної уяви у стороннього спостерігача, у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 21.03.2019 року вказує, що за видатковими накладними: № Т-00000002 від 28.02.2018, № Т-00000001 від: 26.02.2018, № Б-00000003 від 26.02.2018, № Б-00000002 від 24:02.2018, № Б-; 0000001 від 22.02.2018 повороту Фінансову допомогу на загальну суму 1 999 997.50 грн. отримала ФОП ОСОБА_12 .

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що за ними передавались банани, а не поворотна Фінансова допомога.

Скаржник вказує, що належним доказом отримання потерпілим ОСОБА_10 коштів готівкою у сумі 1 000 317,50 грн. за Договором про поворотну фінансову допомогу від 26.02.2018 року № 1/260218 згідно пункту 3.3 є лише Акт, а не накладні, як хибно вказує слідчий ОСОБА_7 , а факт передачі грошей не може підтверджуватися показами свідків, що передбачив законодавець.

У повідомленні про підозру у вчинені кримінального правопорушення від 21.03.2019 року не вказано, а матеріали кримінального провадження № 12019170000000065 від 15.01.2019 року не містять Акту передачі готівки ОСОБА_10 , як належного доказу на підтвердження передачі грошей, і наявності у ФОП ОСОБА_10 (потерпілої) та у інших осіб грошових коштів у сумі 1 999 997,50 грн.

Так, скаржник вважає, що доводи слідчого ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , передбаченого частиною 4 статті 187 КК України щодо заволодіння майном (грошовими коштами) за попередньою змовою групою осіб, поєднаною із застосуванням насильсьва, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій) є голослівними та не підтверджені належними та допустимими доказами, а пред`явлена підозра необгрунтована.

Ніяких мотивів на вчинення ОСОБА_5 нібито злочину не було, і як не було здійснено ніякого самого злочину у якому його підозрюють.

Матеріали кримінального провадження, на думку скаржника, не містять беззаперечних доказів вини ОСОБА_5 у скоєні кримінального правопорушення у якому його підозрюють.

На день пред`явлення ОСОБА_5 підозри - 21.03.2019 року, в змісті повідомлення про підозру відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як передбачає п. 6 ч. 1 ст.277 КПК України, чому б передувала безсумнівна система належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на наявність складу злочину в діянні підозрюваного ОСОБА_5 , яка б виключала сумніви щодо того, що 1) кримінальне правопорушення справді відбулося; 2) кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; 3) діяння підозрюваної особи містить склад конкретного кримінального правопорушення; 4) відсутні обставини, які виключають її відповідальність.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов`язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.

На думку скаржника, орган досудового розслідування під час повідомлення про підозру ОСОБА_5 чітко не вказав про беззаперечність фактів викладених у тексті підозри та не посилався на зібрані у зв`язку із дим доказами під час проведення процесуальних дій до пред`явлення підозри.

Скаржник просив скасувати пред`явлене ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 21.03.2019 року.

05.03.2024 року представник скаржника доповнив скаргу тим, що у постанові прокурора про виділення матеріалів досудового розслідування від 15.01.2019 року у кримінальному провадженні № 12018170220000213 від 05.03.2018 року ОСОБА_13 18.07.2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 статті 187 КК України.

Так, згідно ухвали від 26.09.2018 року слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава у справі № 554/1795/18 встановлено, що слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку виконання обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_14 встановив, що: «… . Строк виконання обов`язків, покладених на підозрюваного, згідно ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.07.2018 року, встановлений до 18.09.2018 року, однак завершити досудове розслідування до вказаного терміну не представилося можливим, тому 17.09.2018 року заступником прокурора Полтавської області радником юстиції строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018170220000213 продовжено до чотирьох місяців, а саме до 18.11.2018 року».

Так, положеннями ч. 2 ст. 294 КПК України в редакції, яка діяла з дня набрання чинності Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» до 16 березня 2018 року, передбачалося, що, якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури; до шести місяців - керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником; до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором чи його заступниками. Тобто, продовження строків досудового розслідування злочинів здійснювалося лише прокурорами різних рівнів.

Із 16 березня 2018 року введені в дію положення ст. 294 КПК України у редакції Закону № 2147-VIII, відповідно до яких, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII). Таким чином, законом було розширено судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування.

При цьому, слід зазначити, що положення КПК України не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК України окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Отже, положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК. Згідно із Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII) ч. 3 ст. 294 КПК України викладено у наступній редакції: «Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками». Таким чином, з набранням чинності Законом № 2617-VIII, який діє з 01 липня 2020 року (по теперішний час), в частині врегулювання порядку продовження строків досудового розслідування злочинів набула чинності нова редакція ч. 3 ст. 294 КПК України, відмінна від положень процесуального закону в редакції Закону № 2147-VІІІ, який діяв з 16 березня 2018 року до 01 липня 2020 року. З аналізу чинного законодавства можна зробити висновок, що Закон № 2617-VIII застосовується до тих правовідносин, які продовжують існувати або виникли після набрання ним чинності. Отже, здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів за ч. 3 ст. 294 КПК України передбачено до теперішнього часу.

Представник скаржника вказує, що постановою від 17.09.2018 року заступника прокурора Полтавської області радником юстиції строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018170220000213 було продовжено до чотирьох місяців, а саме до 18.11.2018 року. Хоча прокурор мав компетенцію про продовження строку лише до трьох місяців, тобто до 18 жовтня 2018року.

Так, на думку скаржника, прокурор не мав належної компетенції встановленої кримінальним процесуальним законом у продовженні строку досудового розслідування до чотирьох місяців у кримінальному провадженні № 12018170220000213, і як наслідок приймати постанову від 15.01.2019 року про виділення матеріалів досудового розслідування від 15.01.2019 року у кримінальному провадженні № 12018170220000213 від 05.03.2018 року та погоджувати пред`явлену підозру ОСОБА_5 , а слідчий ОСОБА_7 пред`являти підозру поза межами строків досудового розслідування.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор заперечувала проти задоволення скарги. Наполягала, що повідомлення про підозру оголошено на законних підставах. У січні 2019 року в окреме провадження виділено матеріали у тому числі щодо ОСОБА_5 . Щодо деяких осіб є виправдувальний вирок, який на даний час не набрав законної сили.

Слідчий суддя, заслухавши представника скаржника та прокурора, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12019170000000138, приходить до наступних висновків.

У статті 111 КПК України законодавець закріпив поняття повідомлення у кримінальному провадженні.

Так, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Повідомлення учасників кримінального провадження з приводу вчинення процесуальних дій здійснюється у випадку, якщо участь цих осіб у таких діях не є обов`язковою.

Відповідно до ст. 112 КПК України у повідомленні повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, найменування суду, який здійснює повідомлення;

2) адреса установи, яка здійснює повідомлення, номер телефону чи інших засобів зв`язку;

3) ім`я (найменування) особи, яка повідомляється, та її адреса;

4)найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється повідомлення;

5) процесуальний статус, в якому перебуває особа, що повідомляється;

6) дата, час та місце проведення процесуальної дії, про яку повідомляється особа;

7) інформація про процесуальну дію (дії), яка буде проведена, або про здійснену процесуальну дію чи прийняте процесуальне рішення, про які повідомляється особа;

8) вказівка щодо необов`язковості участі в процесуальній дії та її проведення без участі особи, яка повідомляється, в разі її неприбуття;

9) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

Згідно до положень ст. 277, ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості:

1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

4) зміст підозри;

5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

7) права підозрюваного;

8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З матеріалів справи судом встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12019170000000065 від 15.01.2019 року.

16.04.2019 року виділено в окреме провадження кримінальне провадження №12019170000000138 відносно ОСОБА_5 .

21.03.2019 року ОСОБА_5 пред`явлено підозру за ч. ст. 187 КК України.

Обвинувачення щодо ОСОБА_5 , у тому числі, грунтується на показаннях підозрюваного ОСОБА_13 , які він надав 18.07.2018 року (протокол допиту - т.4 а.с.113-114), які ним спростовано у судовому засіданні Крюківського районного суду м.Кременчука та при розгляді вказаної справи, у якому його допитано у якості свідка. ОСОБА_13 наголосив, що його примусили дати вказані покази.

Вироком Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 07.12.2020 року у справі №536/614/19 (провадження №1-кп/537/32/2020) ОСОБА_13 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.4 ст.187 КК України. ОСОБА_15 визнано невинуватим та виправдано через недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України. Вирок не набрав законної сили.

30.12.2020 року прокурором Полтавської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу на вищевказаний вироку, яка перебуває на розгляді у Полтавському апеляційному суді.

У судовому засіданні представником скаржника вказано на те, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019170000000138 від 14.04.2019 року, 05.03.2018 року ОСОБА_13 вступив у злочинний зговір з невстановленими слідством особами щодо вчинення розбійного нападу з метою заволодіння грошовими коштами ТОВ «Фрукт Трейд»… (т.1 а.с.1-2), хоча до участі у кримінальному провадженні у якості потерпілого залучено ОСОБА_10 (т.1 а.с.6).

Договір поставки №М-220218 від 22.02.2018 року укладено між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_16 (т.1 а.с.16-19).

Згідно договору про поворотну фінансову допомогу №1/260218 від 26.02.2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 , поворотні фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача або отримання поворотної фінансової допомоги отримувачем в готівковому порядку, що підтверджуються Актом. (п.3.3 Договору, т.1 а.с.22-24).

Також, у судовому засіданні представник скаржника наголошував на тому, що прокуратурою вирок оскаржено лише частково (у частині визнання винними та призначення покарання ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ), у іншій частині просили залишити вирок без змін. Вважає, що у неоскарженій частині вирок набрав законної сили та може бути використаний слідчим суддею як приюдиція.

Представником скаржника у судовому засіданні також вказано на невідповідність фото, які пред`явлені для впізнання підозрюваному ОСОБА_17 (т.4 а.с.152-154) та доданої до нього довідки, де зазначено, що на фото №3 зображений ОСОБА_5 (т.4 а.с.155), що при візуальному огляді, не відповідає дійсності, порівняно із фото на водійському посвідчені ОСОБА_5 (т.4 а.с.109) та на копії паспорта громадянина України ОСОБА_5 , яка міститься у матеріалах справи за скаргою.

Згідно протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 22.03.2019 року (т.5 а.с.22-24), останній вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, вважає оголошену йому підозру не законною, відмовився давати свідчення.

Захисником ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_18 , на останньому аркуші повідомлення про підозру ОСОБА_5 (т.5 а.с.21) зазначено, що на його думку, повідомлення про підозру винесено поза межами процесуальних строку.

Пунктом 16 ч.3 ст. 42 КПК України надано право підозрюваному оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.

Пунктом 10 частини першої статті 303 КПК України передбачено, що в досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, в тому числі повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

В КПК України відсутній конкретний перелік підстав для скасування повідомлення про підозру.

З аналізу положень статей 276-278 КПК України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру:

- неналежний суб`єкт складення та вручення повідомлення про підозру,

- порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру,

- необґрунтованість підозри (повідомлення про підозру не містить правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу крім порушення вимог КПК України є грубим порушенням права на захист; аналіз змісту повідомлення про підозру, не містить виклад обставин та обґрунтування, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в можливій причетності особи до вчинення інкримінованого йому злочину кримінального правопорушення; матеріали кримінального провадження не містять жодних даних, які б вказували на заподіяння шкоди, на цій підставі повідомлення про підозру є необґрунтованим та підлягає скасуванню).

Так, доводи скаржника та його захисника про порушення його прав та незаконність дій, щодо складання повідомлення про підозру не заслуговують на увагу, оскільки прокурор діяв згідно вимог та у спосіб, передбачений законом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачений ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру - ст. 277 КПК України.

Отже, підставою оскарження указаного процесуального рішення повинно бути порушення вищезазначених процесуальних норм.

Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбаченістаттею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, імя, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, в межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Статтею 278 КПК України визначені правила вручення письмового повідомлення про підозру. Так, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. В разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Статтею 279 КПК України визначено, що в випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст. 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

За своїм змістом повідомлена підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення прокурором були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_5 причетний до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Обставини, на які посилається представник скаржника: відмова від свідчень ОСОБА_14 , критична оцінка судом зібраних доказів і інше, що встановлено вироком Крюківського районного суду м.Кременчука від 07.12.2020 року у справі №536/614/19 за обвинуваченням ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , не можуть бути взяті до уваги слідчим суддею при розгляді скарги щодо скасування підозри у частині її необгрунтованості, оскільки вказаний вирок оскаржений та, на час розгляду скарги, він не набрав законної сили.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_5 органом досудового розслідування були дотримані вимоги положень ст.ст. 276-278 КПК України, в зв`язку з чим підстави для задоволення скарги захисника відсутні.

Відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановлюється ухвала. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.

Отже, з`ясувавши обставини справи за скаргою, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12019170000000065 від 15.01.2019 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12019170000000065 від 15.01.2019 року - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 15.03.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1