Рішення № 117719068, 18.03.2024, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1631/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 березня 2024 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складісудді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В листопада 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 26 березня 2020 року міжтовариством з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» (далі ТОВ «Качай гроші») та відповідачем було укладено договір № 00-1038381, за умовами якого останній надано кредит в розмірі 6000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,00 % в день.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за вказаним договором, позивач просить стягнути з неї заборгованість в сумі 16800,00 грн, в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу 6000,00 грн та заборгованість за відсотками 10800,00 грн.

Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, представником відповідача подано до суду відзив, в якому вказано, що жодних первинних документів на підтвердження заборгованості по борговому зобов`язанні позивачем не надано, виникнення такої заборгованості та її розмір підтверджується лише розрахунком заборгованості, а нарахування відсотків відбувалося безпідставно поза межами строку кредитування. При цьому доказів видачі кредиту та отримання відповідачем коштів у розмірі, заявленому позивачем, у матеріалах справи відсутні, а кредитний договір, щодо якого виник спір, є нікчемним, як такий, що укладений з недодержанням письмової форми. Крім цього, належних та допустимих доказів, що підтверджують перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», останнім не надано. Також представником відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказано, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів на отримання відповідачем кредитних коштів за укладеним з первісним кредитором кредитним договором, оскільки не є первісним кредитором. Зауважує, що позивач не здійснював жодних нарахувань до відповідача по даному борговому зобов`язанні, а договір факторингу було укладено у встановленому законом порядку. Окрім цього, посилаючись на не обґрунтованість витрат на оплату правничої допомоги адвоката, останнім заявлено клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (даліЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 26 березня 2020 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 було укладено договір № 00-1038381, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 6000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,00 % в день.

22 грудня 2022 року ТОВ «Качай гроші» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» згідно договору факторингу № 22122022/2.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 22122022/2 від 22 грудня 2022 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-1038381 в сумі 16800,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 10800,00 грн заборгованості за відсотками.

Суд, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписамистатті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Законом України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зстаттею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 Законом України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульованоЗаконом України «Про електронну комерцію»таЗаконом України «Про електронний цифровий підпис».

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннямистатті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень статей12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правиламистатті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першоюстатті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Пунктом 7.10 кредитного договору визначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони кредитодавця в особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір набирає чинності з моменту його підписання аналогом власноручного підпису кредитодавця, що відтворений засобами копіювання і електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється позичальнику на номер телефону повідомлений останнім у заяві на отримання кредиту. Введенням позичальника коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом цього договору вважається направленням кредитодавця повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

У пункті 8 кредитного договору у графі «Позичальник: ОСОБА_1 » наявна інформація: «підписано (електронний підпис позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора)».

Матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 таких дій, як надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір відповідно достатті 11 Закону України «Про електронну комерцію», заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Крім того, доказів проведення ідентифікації ОСОБА_1 при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету, позивачем не надано.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннямЗаконупідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

При цьому відповідно до пункту 5.5. Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам, то такий документ може бути доказом, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18; від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16143/18.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такої виписки позивачем суду не надано.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом та не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номера картки, який б давав можливість встановити факт перерахування ТОВ «Качай гроші» коштів в сумі 6000,00 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-1038381 від 26 березня 2020 року, а отже не є належним доказом існування боргу.

Разом з тим, договір факторингу, укладений між первісним кредитором до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто в силу статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, а тому доводи представника відповідача щодо відсутності доказів, які підтверджують перехід права вимоги, є неспроможними.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката, представником відповідача до суду надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/23, укладений 20 листопада 2023 року між адвокатським бюро «Калінін і партнери» та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/23 від 20 листопада 2023 року, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), додаток № 2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/23 від 20 листопада 2023 року (акт виконаних робіт (наданих послуг) від 19 грудня 2023 року), ордер на надання правничої (правової) допомоги від 19 грудня 2023 року, платіжні інструкції № 1434974736 від 21 листопада 2023 року та № 1442565332 від 29 листопада 2023 року.

За змістом акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19 грудня 2023 року, складеного керуючим адвокатським бюро «Калінін і партнери», Попруженко І.В. надано послуги: усна консультація клієнта щодо захисту його прав по справі № 290/1631/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (1 год - 500,00 грн); вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості за кредитним договором № 00-1038381 від 26 березня 2020 року, укладеним з ТОВ «Качай гроші» (2 год - 1000,00 грн); складання, оформлення, подання до Романівського районного суду Житомирської області в інтересах клієнта відзиву на позовну заяву по справі № 290/1631/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (7 год (14 стр.) - 3500,00 грн).

Згідностатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи, що витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн документально підтвердженні та є співмірними із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд стягує з позивача на користь відповідача суму таких витрат.

Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцязнаходження: вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 35625014) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про стягненнязаборгованості відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцязнаходження: вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 35625014) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук