Рішення № 117713079, 14.03.2024, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/1160/24

Провадження № 2/235/599/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Леонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі ДП «ВК «Краснолиманська») про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями.

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с.30).

Ухвалою судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 лютого 2024 року позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, роз`єднані та виділені в окремі провадження (а.с.41).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 14.04.2015 по 27.04.2023, звільнений на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я.

При звільненні відповідач не провів з ним повний розрахунок по виплаті заробітної плати.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать йому при звільненні, в сумі 100000 грн (а.с.2-5).

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з оплати праці визнав у розмірі 110981,07 грн, в іншій частині позову просив відмовити з наступних підстав.

Позивач звільнений з ДП ВК «Краснолиманська» 27.04.2023 за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, в день звільнення не працював, перебував на лікарняному.

У відповідача перед позивачем є заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 22.02.2024 № 01/11-39/20, згідно з якою дійсний розмір заборгованості перед позивачем становить 110981,07 грн (суми зазначені після обов`язкових утримань до сплати, тобто вже з утриманням підприємством з цих сум обов`язкових податків та зборів).

Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100000 грн не відповідають вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки не містять обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, та період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Необхідні дані щодо нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати наявні і в позивача (наприклад, відомості з електронних кабінетів банківської установи про надходження коштів на картковий рахунок, Пенсійного фонду України щодо застрахованої особи та з Державної фіскальної служби України щодо нарахованого позивачу відповідачем доходу). Невиплата позивачу відповідачем заробітної плати не свідчить про те, що така заробітна плата не була нарахована позивачу та що відповідач не надавав відповідні звіти (відомості тощо) до державних органів в порядку, визначеному чинним законодавством.

У випадку, якщо під час розгляду справи були б встановлені відмінні дані щодо розміру заборгованості із заробітної плати та розміру середнього заробітку, аніж той розмір, що позивачем був би вказаний під час подання позову до суду, то позивач в такому разі не позбавлений можливості уточнити позовні вимоги в порядку, визначеному ЦПК України.

Згідно довідки графіку виходів від 21.02.2024 позивач в день звільнення не працював, так як знаходився на лікарняному з 17.04.2023 по 27.04.2023, вимоги про розрахунок пред`явлені позивачем 19.02.2024 (зареєстровані за вх. № 01/10-180) шляхом отримання представником відповідача через електронну пошту копій позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі від 14.02.2024.

У зв`язку з тим, що вимоги позивача щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтованими та навіяними, тому стягнення судових витрат не повинно покладатися на відповідача. На підтвердження витрат, понесених на правову допомогу, до позовної заяви не додано жодного підтверджуючого документа (а.с.43-45).

Проаналізувавши позовні вимоги і заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, оцінивши письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наданих сторонами письмових доказів, суд доходить наступних висновків.

Позивач перебував у трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська» з 14 квітня 2015 року (наказ № 1246/к від 14.04.2015) по 27.04.2023 (наказ № 571/к від 27.04.2023), працюючи прохідником 5 розряду підземним з повним підземним робочим днем в шахті, звільнений у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.9-12).

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ч.2 ст.116 ЦПК України).

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (ч.1); при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника; якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з довідкою ДП «ВК «Краснолиманська» № 01/11-39/10 від 22.02.2024 ДП ВК «Краснолиманська» має перед ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати, яка складає: грудень 2019р. 433,87 грн, січень 2020р. 8447,94 грн, лютий 2020р. 9882,61 грн, березень 2020р. - 8446,75 грн, квітень 2020р. 8103,31 грн, квітень 2021р. 1642,74 грн, травень 2021р. 5092,00 грн, червень 2021р. 190,73 грн, березень 2022р. 23827,47 грн, квітень 2022р. 1493,25 грн, квітень 2023р. 43420,40 грн (компенсація за невикористану відпустку), усього 110981,07 грн (суми заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов`язкових податків та зборів) (а.с.48).

За таких обставин суд доходить висновку, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості із заробітної плати за період: грудень 2019 року квітень 2020 року, квітень 2021 року - червень 2021 року, березень 2022 року квітень 2022 року, квітень 2023 року в сумі 110981,07 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць - березень 2022 року в сумі 23827,47 грн.

З довідки графіку виходів, наданої відповідачем, вбачається, що позивач в день звільнення 27.04.2023 не працював, знаходився на лікарняному з 17.04.2023 (а.с.49), вимоги про розрахунок пред`явлені позивачем 08.02.2024 через підсистему «Електронний суд», що підтверджується квитанцією № 562707 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС ДП ВК «Краснолиманська» (а.с.28).

Згідно з довідкою ДП ВК «Краснолиманська» № 01/11-39/2 від 22.02.2024 середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення 27.04.2023 склав 1293,81 грн (а.с.50).

Таким чином, позивач має право на відшкодування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 9 лютого 2024 року по 13 березня 2024 року в сумі 31051,44 грн (1293,81 грн х 24 днів), де 1293,81 грн - середньоденний заробіток позивача, 24 - кількість робочих днів затримки розрахунку.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 306,45 грн необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (31051,44 х 100 : 100 х 986,96 : 100) (а.с.1).

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі задоволених позовних вимог в сумі 968,96 грн.

Відповідно до ст.ст.47, 94, 115-117 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року квітень 2020 року, квітень 2021 року - червень 2021 року, березень 2022 року квітень 2022 року, квітень 2023 року в сумі 110981 (ста десяти тисяч дев`ятисот вісімдесяти однієї) гривні 07 копійок без утримання податків та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 лютого 2024 року по 13 березня 2024 року в сумі 31 051 (тридцяти однієї тисячі п`ятдесяти однієї) гривні 44 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 306 (триста шість) гривень 45 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (м. Родинське Донецької області, вулиця Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557) в дохід держави судовий збір в розмірі 968 (дев`ятисот шістдесяти восьми) гривень 96 копійок

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за березень 2022 року в сумі 23827 (двадцяти трьох тисяч восьмисот двадцяти семи) гривень 47 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції за правилами ст.ст.354, 355 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко