Рішення № 117710186, 12.03.2024, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 203/887/22

Номер провадження 2/404/1196/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Кіровський районний суд міста К іровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Шевчук Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Кропивницької митниці, про відшкодування витрат на юридичну допомогу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернувся до суду з позовом про стягнення з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Кропивницької митниці відшкодування витрат на юридичну допомогу в сумі 29000,00 грн. В обгрунтування позову зазначено, що 04.11.2020 року відносно позивача головним державним інспектором відділу оперативного реагування № 4 управління забезпечення протидії митним правопорушенням Дніпровської митниці Держмитслужби Небензя В.П. було складено протокол про порушення митних правил № 0393/11000/20. Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2021 року у справі № 203/557/21, провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за частиною першою статі 483 Митного кодексу України було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2021 року залишено без задоволення. Постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін. Позивач зазначає, що він тривалий час перебував під безпідставним кримінальним обвинуваченням, внаслідок чого йому було заподіяно майнову шкоду, оскільки останній був змушений докласти значних зусиль для відновлення свої порушених прав, здійснюючи тривалий судовий захист пред`явленого обвинувачення, втрачаючи свій час на судові засідання та кошти на правову допомогу. Вказує, що позивач під час розгляду справи про порушення митних правил користувався юридичною допомогою, яка полягала в надані йому таких послуг як представництво позивача в Дніпровській митниці та судах. За надані юридичні послуги позивач сплатив 29000,00 грн., які повинні бути стягнуті з відповідача.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 25.02.2022 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 34).

Відповідачем подано відзив на позов (вх. № 5588 від 05.04.2022 року), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позивач лише при розгляді судом справи про порушення митних правил доводить відсутність складу в його діях порушення митних правил, що не може однозначно підтверджувати відсутність правових підстав у відповідача на складання протоколу про порушення митних правил. Таким чином, позивачем не наведено належними та допустимими доказами наявність вини саме відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем в позові не зазначено жодного обгрунтування позовних вимог саме до Дніпровської митниці, як і не зазначено правових підстав для розрахунку матеріальної шкоди з дня складання протоколу про порушення митних правил. А відтак , відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову (а.с.37-40).

В свою чергу представником позивача подано до суду відповідь на відзив (вх. № ЕП-2191 від 15.04.2022 року), в якій останній зазначає, що позивачем на обгрунтування розміру витрат на правову допомогу понесних позивачем під час розгляду справи про адміністративні правопорушення було додано всі необхідні документи, що підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу (а.с.71-76).

До суду відповідачем подано заперечення проти відповіді на відзив (вх. № 6237 від 20.04.2022 року), в яких останній зазначає, що позивач лише при розгляді судом справи про порушення митних правил довів відсутність складу в його діях порушення митних правил, що не може однозначно підтверджувати відсутність правових підстав у відповідача на складання протоколу про порушення митних правил. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини саме відповідача. Отже, витрати на отримання правничої допомоги позивач поніс зі своєї вини, оскільки факт декларування ним відомостей, що не відповідали фактичним є неспростованим, а саме завдяки отриманій правничійї допомозі позивач отримав можливість доведення неумисного заявлення ним недостовірних відомостей у митній декларації. Крім того, відповідач зазначив, що надання позивачем довідки б/н від 01.02.2022 року від адвоката Самаріна А.С. про сплату послуг адвоката не є доказом, який свідчить про співмірність оплати цих послуг, а також про те, що ці витрати були неминучими та обгрунтованими зі складністю справи. А тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.77-80).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 серпня 2022 року за клопотанням позивача замінено первісного позивача Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Дніпровської митниці належним відповідачем Державною митною службою України в особі відокремленого підрозділу Кропивницької митниці (а.с. 83-84).

В зв`язку з заміною відповідача, ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 серпня 2022 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України цивільна справа направлена до Кіровського районного суду міста Кіровограда (а.с.85).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 203/887/22, номер провадження 2/404/1196/22 між суддями для її розгляду визначено суддю Кулінка Л.Д.

Ухвалою Кіровського суду міста Кіровограда від 21 вересня 2022 року прийнято з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Кропивницької митниці, про відшкодування витрат на юридичну допомогу, до свого провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання (а.с.98).

Через канцелярію суду відповідачем Кропивницькою митницею подано відзив на позов (вх. № 1321 від 16.01.2023 року; вх. № 2066 від 23.01.2023 року), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що позивач лише при розгляді судом справи про порушення митних правил довів відсутність складу в його діях порушення митних правил, що не може однозначно підтверджувати відсутність правових підстав у відповідача на складання протоколу про порушення митних правил. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини саме відповідача. Отже, витрати на отримання правничої допомоги позивач поніс зі своєї вини, сокільки факт декларування ним відомостей, що не відповідали фактичним є неспростованим, а саме завдяки отриманої правничої допомоги позивач отримав можливість доведення неумисного заявлення ним недостовірних відомостей у митній декларації. Крім того, відповідач зазначив, що надання позивачем довідки б/н від 01.02.2022 року від адвоката Самаріна А.С. про сплату послуг адвоката не є доказом, який свідчить про співмірність оплати цих послуг, а також про те, що ці витрати були неминучими та обгрунтованими зі складністю справи. А тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.99-106; 115-120).

В свою чергу, предстаником позивача подано відповідь на відзив (вх. № 1517 від 18.01.2023 року), в якій останній зазначає, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Крім того, зазначає, що вартість послуг адвоката, поміж всього була розрахована в такій сумі у зв`язку з поведінкою відповідача, який заявляв клопотання про відкладення справи або взагалі не приходив на судові засідання. Позивач не пропустив жодного судового засідання. Отже, вартість участі адвоката у судових засіданнях обрахована виходячи з кількості таких засідань, а кількість таких засідань була обумовлена процесуальної поведнікою відповідача (а.с.107-114).

Відповідачем до суду подано додаткові пояснення (вх. № 14379 від 21.04.2023 року; вх. № 14499 від 24.04.2023 року) в яких останній зазначає, що жодного з перелічених видів незаконних дій до ОСОБА_1 застосовано не було. Тому норма частини статті 1176 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин, так як не регулює їх. Норми Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не регулюють спірні правовідносини і не можуть бути до них застосовані. Крім того, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки справа про порушення митних правил порушена відносно нього є адміністративною справою, яка у відповідності до чинного законодавства України розглядалась судом та була закрита. Надання позивачем довідки від 01.02.2022 б/н від адвоката Самаріна А.С. про сплату послуг адвоката не є доказом, який свідчить про співмірність оплати цих послуг, а також про те, що ці витрати були неминучими та обґрунтованими, зі складністю справи. А тому, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.137-157).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимог, з підстав зазначених в позові та відповіді на відзив. В судове засідання призначене на 12 березня 2024 року позивач не з`явився, представником позивача подано до суду заяву (вх. № 1004 від 11.01.2024 року) про розгляд справи за відсутності позивача та його представника та підтримання позовних вимог (а.с.229-232).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов. В судове засідання призначене на 12 березня 2024 року відповідач не з`явився, подав до суду заяву (вх. № 915 від 10.01.2024 року) про розгляд справи за відсутності відповідача, у задоволенні позову просить суд відмовити в повному обсязі (а.с.225-228).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2021 року у справі № 203/557/21, провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за частиною першою статі 483 Митного кодексу України було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 07 червня 2021 року залишено без задоволення (а.с.21-24).

Частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідні правові висновки викладені у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 Цивільного процесуального кодексу України). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові від 26 липня 2023 року Верховного Суду у справі № 727/7635/21, провадження № 61-8814св2.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Самаріним А.С., на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір (угода) № 25 про надання правової допомоги від 03.11.2020 року (а.с. 26-27), додаток від 04.11.2020 року до договору (угоди) № 25 про надання правової допомоги від 03.11.2020 року (а.с.28), акти прийому-передачі наданих юридичних послуг згідно з договором № 25 про надання правової допомоги від 03.11.2020 року (а.с.29).

Однак, адвокатом Самаріним А.С. не надано належних, допустимих та достатніх доказів в підтвердження сплати позивачем ОСОБА_1 адвокату Самаріну А.С. коштів в розмірі 29 000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому законом порядку. Довідка б/н про отримання адвокатом від позивача грошових коштів за надання правової допомоги, яка підписана тільки самим адвокатом, та не має реквізитів платіжного документа, не може бути належним та допустимим доказом фактичної сплати позивачем витрат на правову допомогу. Оскільки, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, повинні бути оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, без наданих допустимих та належних доказів фактичної сплати позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 7, 10, 11, 76-81, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Кропивницької митниці, про відшкодування витрат на юридичну допомогу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Кропивницької митниці, код ЄДРПОУ 44005668; місцезнаходження: 25000, місто Кропивницький, вулиця Лавандова, будинок № 27-б.

Повний текст рішення суду складено 18.03.2024 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда