Ухвала суду № 117709943, 15.03.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4949/24

Провадження № 1-кс/344/2227/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддяІвано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті ОСОБА_1 ,з участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуклопотання старшогослідчого вОВС СУГУНП вІвано-Франківськійобласті підполковникаполіції ОСОБА_6 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою вкримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12023090000000655від 06.11.2023за ознакамикримінального правопорушення, передбаченогоч.1ст.263КК України,відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий ОСОБА_6 , звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено прокурором ОСОБА_3 , в якому просить застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

В обґрунтування клопотання вказано про те, що ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров`я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї, бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, з порушенням вимог законодавства України, а саме додаток № 1, затвердженого пунктом 1постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», Положення по дозвільну систему, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженоїнаказом МВС України від 21.08.1998 № 622, без дозволу на придбання, зберігання, перевезення, використання та продажу вогнепальної зброї, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі придбавав та зберігав вогнепальну зброю та боєприпаси та в грудні 2023 року здійснив її незаконний збут.

Так, в 29.12.2023 року ОСОБА_5 , перебуваючи на ринку по вул. Грушевського в смт. Заболотів Коломийського району познайомився із ОСОБА_7 , якому повідомив, що має вогнепальну зброю, яку хоче продати, та запропонував останньому купити в нього автомат та боєприпаси до нього.

ОСОБА_7 , розуміючи, що в Україні заборонено продаж вогнепальної зброї, з метою викриття протиправних дій ОСОБА_5 , звернувся до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

30.12.2023 приблизно о 07.35 год. ОСОБА_5 , взявши із собою гвинтівку та боєприпаси зустрівся із ОСОБА_7 на ринку по вул. Грушевського в смт. Заболотів Коломийського району. Надалі, діючи умисно, ОСОБА_5 , без передбаченого законом дозволу, з метою збуту вогнепальної зброї, незаконно, за грошові кошти в сумі 16 000 гривень збув ОСОБА_7 однозярядну малокаліберну спортивно-мисливську гвинтівку ТОЗ-8м № НОМЕР_1 , калібру 5,6 мм (.22 LR) 1958 року виготовлення та 13 боєприпасів, спортивно-мисливських малокалдіберних патронів, кільцевого спалаху, калібру 5,5-мм (.22 LR)

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_5 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місці та часі придбавав вогнепальну зброю та боєприпаси, які зберігав за місцем проживання в АДРЕСА_1 .

В подальшому, 14.03.2024 за місцем проживання ОСОБА_5 , в АДРЕСА_1 вилучено однозярядну малокаліберну спортивно-мисливську гвинтівку ТОЗ-8м № НОМЕР_1 , калібру 5,6 мм (.22 LR) 1958 року виготовлення та 82 предмети схожі на боєприпаси, спортивно-мисливські малокалдіберні патрони, кільцевого спалаху, калібру 5,5-мм (.22 LR), які ОСОБА_5 , діючи умисно зберігав без передбаченого законом дозволу,

14 березня 2024 року ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

15 березня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, раніше не судимий.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколах обшуку від 14.03.2024, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, висновками судово-балістичних експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , належать до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З вищевикладеного вбачається, що є обґрунтований ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органу досудового розслідування та суду), який полягає в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду, так як усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено виключно у виді позбавлення волі.

Також ОСОБА_5 може знищити або сховати речові докази - зброю та боєприпаси, які не були виявлені слідчим під час проведення обшуку, а на даний час проводяться невідкладні та першочергові слідчі дії по відшуканню іншої зброї та боєприпасів у підозрюваного, оскільки в нього за місцем фактичного проживання виявлено вогнепальну зброю та боєприпаси.

Окрім цього є обґрунтований ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення),який полягає в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити вчиняти аналогічний злочин, оскільки протягом нетривалого часу вчинив ряд аналогічних кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України.

Враховуючи вищенаведене, репутацію підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недостатнім, для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Неможливе ініціювання питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки ОСОБА_5 , усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за яке передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі максимальним строком до семи років матиме змогу змінити місце проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який вчинив тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавленням волі на строк до семи років, тому відповідно п. п. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_5 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України. Окрім цього, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.

Захисник у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків. Підзахисний має сталі соціальні зв`язки, одружений, має двох дітей, наявність постійного місця проживання, раніше не судимий. Підозрюваний не має наміру ухилятися від слідства та суду. Просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний із побавленням волі у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний зазначив, що працює на ринку, здійснює продаж батерейок, на даний час підприємцем не зареєстрований. Середньомісячний його дохід складає 5 000 грн., а дружини - близько 8 000 гривень. Вказав, що батьки пенсійного віку, проживає разом з дружиною, та молодшою донькою. яка навчається в одинадцятому класі. Старша донька навчається та працює в м. Львові. Просив не позбавляти його волі та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя вислухавши пояснення учасників розгляду клопотання, перевіривши матеріали клопотання, дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У провадженні СУ ГУНП в Івано-Франківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023090000000655 від 06.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.03.2024, 14 березня 2024 року о 14 год 40 хв. АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2632 КК України.

15 березня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.263 КК України, а саме у тому, що він підозрюється у незаконному носінні, зберіганні, придбанні, та збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів без передбаченого законом дозволу; а також у незаконному зберіганні та придбанні вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської) без передбаченого законом дозволу. Того ж дня 15.03.2024 о 11 год.05 хв вручено особисто ОСОБА_5 повідомлення про підозру.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів, які містяться у матеріалах клопотання: протоколі обшуку від 14.03.2024, протоколі №6065т/108/14-2023 за результатами проведення НСРД- контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 30.12.2023, висновку експерта №СЕ-19/109-24/1445-БЛ від 01.04.2024, інших матеріалах в їх сукупності.

Разом з тим слідчий суддя на цьому етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, слідчим суддею визначено, що причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Прокурор у судовому засіданні довів, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено виключно у виді позбавлення волі; також може знищити або сховати речові докази- зброю та боєприпаси, які не були виявлені слідчим під час проведення обшуку, а на даний час проводяться невідкладні та першочергові слідчі дії по відшуканню іншої зброї та боєприпасів у підозрюваного, оскільки в нього за місцем фактичного проживання виявлено вогнепальну зброю табоєприпаси; ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти аналогічний злочин, оскільки протягом нетривалого часу вчинив ряд аналогічних кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показання речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як вказані вище особи не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали під час досудового розслідування.

Відтак, слідчий суддя дійшла висновку, що вказані ризики існують, оскільки відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Одні лише доводи сторони захисту та підозрюваного про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, не можуть бути єдиною беззаперечною підставою, та гарантією того, що він буде дотримуватися відповідних процесуальних обов`язків за наявності загрози у покаранні за вчинення кримінального правопорушення з урахуванням встановлених конкретних обставин саме даного кримінального провадження.

Поряд з цим, не ставлячи під сумнів довіру, на яку заслуговує особа, яка звертається з проханням, з огляду на встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, слідчий суддя в цілому вважає, що застосування такого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження не відповідатиме потребам, меті та завданням відповідного запобіжного заходу. Домашній арешт, про який просить захисник та підозрюваний, з огляду на наведені вище ризики є недостатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.

Згідно п.36 рішення у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (заява №37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (п.58 рішення від 04 жовтня 2005 року у справі «Бекчиєв проти Молдови», заява №9190/03).

Згідно практики Європейського суду з прав людини серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (п.40 рішення у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року, заява №12718/87). Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (п.34 рішення у справі «Сельчук проти Туреччини» від 10 січня 2006 року, заява № 21768/02; п.9 рішення від 10 листопада 1969 року у справі «Мацнеттер проти Австрії»).

При цьому слідчий суддя, бере до уваги, характеризуючі дані особи підозрюваного ОСОБА_5 , його вік, середню освіту, одружений, наявність сталих соціальних зв`язків, одружений, має 2 дітей, наявність постійного місця проживання, працює (зі слів - на ринку здійснює торгівлю, на даний час підприємцем не зареєстрований), а також те, що раніше не судимий.

Суд також бере до уваги те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, педбачених ч.1 ст.263 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, за підозрою у вчиненні ним в умовах воєнного стану, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей підозрюваного, що підтверджує ймовірність його свідомої непроцесуальної поведінки. Відтак, вимагає контролю за поведінкою підозрюваного.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, особливо в умовах воєнного стану, який запроваджений на території України.

У справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. При цьому, слідчий суддя оцінює суворість можливого покарання для підозрюваного та визнає за реальну небезпеку можливість здійснення ним перешкод слідству у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, дотримуючись принципів співрозмірності між тяжкістю кримінальних правопорушень (характером кримінальних правопорушень згідно оголошеної підозри) та характером цього запобіжного заходу.

Задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 у відповідності до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , та інкриміновані кримінальні правопорушення, характер та обставини їх вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12 травня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст.194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. А розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні і стимулюватиме його подальшу поведінку.

За змістом ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задоволити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 травня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду, а тримання його під вартою здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Строк тримання під вартою рахувати з 14 березня 2024 року, тобто з дати затримання в порядку 208 КПК України.

Визначити заставу у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять гривень) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора, та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки на строк до 12 травня 2024 року, тобто в межах строку досудового розслідування:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали до 12 травня 2024 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб, родичів.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено 18 березня 2024 року.

Слідчий суддя

Івано-Франківського міського суду ОСОБА_1