Рішення № 117709106, 18.03.2024, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1010/24

2/212/1302/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., за участі представника відповідача Львов А.Л. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві

встановив:

У січні 2024 року позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Лященко А.М., звернулася до суду з позовом до відповідача приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що її чоловік - ОСОБА_3 працював головним механіком на підприємстві відповідача ПрАТ «ЦГЗК». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Травмування головного механіка шахти ОСОБА_3 сталося внаслідок того, що останній знаходився в безпосередній близькості від неогородженої пасової передачі приводу дробарки в її передній частині і, можливо, втративши рівновагу потрапив під дію неогородженої пасової передачі приводу дробарки СМД-111.15 та був затягнутий під ведучий шків приводу, внаслідок чого отримав травми не сумісні з життям. Вина відповідача доведена Актом спеціального розслідування нещасного випадку. У зв?язку зі смертю чоловіка позивач відчуває моральні страждання, оскільки була позбавлена можливості пізнати підтримку, захист, їй прийшлося докладати додаткових зусиль для організації свого життя, навчатись самостійно виконувати чоловічу роботу. Оскільки смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, вважає, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати завдану їй моральну шкоду.

На підставі викладеного, просила суд стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 700 000,00 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 26 січня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Не погодившись із позовними вимогами, представник відповідача ПрАТ «ЦГЗК» 09.02.2024 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, позивач мав тривалий стаж роботи на підприємстві відповідача та займав відповідальну посаду, проходив передбачені законодавством з охорони праці інструктажі з правил техніки безпеки, був забезпечений засобами індивідуального захисту, тому мав усвідомлювати рівень та характер небезпеки, використовувати засоби індивідуального та колективного захисту та додержуватися правил поводження з механізмами. При поводженні із дробаркою СМД-111.1Б повинен був оцінити її стан та властивості, оточуючу обстановку, можливість безпечної експлуатації дробарки в умовах шахтних виробок. До спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якою передбачено, що розмір відшкодування зменшується, якщо шкоди було завдано потерпілому внаслідок його грубої необережності. Позивачем не доведено неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, а також наявність вини відповідача у виникненні смертельної травми. Відповідачем було вжито всіх можливих заходів для зменшення моральних страждань позивачки шляхом надання їй матеріальної допомоги. Окрім того, стягнення моральної шкоди відбувається з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Отже, позовні вимоги не відповідають глибині душевних страждань потерпілої, вимогам розумності і справедливості, тому задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року клопотання представника ПрАТ «ЦГЗК» про об`єднання цивільних справ в одне провадження залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року клопотання представника ПрАТ «ЦГЗК» про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача у справі залишено без задоволення.

На підставі ухвали суду від 23 лютого 2024 року клопотання представника ПрАТ «ЦГЗК» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення. Задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року задоволено клопотання представника ПрАТ «ЦГЗК» про участь представника відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача подала клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача та просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Звернув увагу, що підприємство неодноразово надавала матеріальну допомогу сім`ї загиблого.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.04.1996 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . (а.с. 7)

ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується копією трудової книжки. 08.04.2009 року був переведений головним механіком відділу головного механіка шахти ім. Орджонікідзе. (а.с. 8-9)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с. 10)

Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 06.06.2009 року о 03 год 15 хв на Відкритому акціонерному товаристві «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» від 22.06.2009 року (форми Н-5) встановлено, що нещасний випадок, який стався з головним механіком шахти імені «Орджонікідзе» вважається пов`язаним з виробництвом (пункт 6 висновку комісії), підлягає обліку та на нього складається акт за формою Н-1.

В пункті 4 вказаного вище Акту зазначені причини нещасного випадку, а саме: 1. Особиста необережність потерпілого. Порушення: - п. 2.13 «Посадової інструкції від 01.08.2006 р. №40200001 Головного механіка відділу головного механіка шахти ім. Орджонікідзе»; - ст. 14 Закону України «Про охорону праці». 2. Незадовільна організація робіт по ремонту і експлуатації дробарки СМД-111.1Б. Порушення: - пп. 2.1.8, 2.1.10, 2.17.1, 3.7 «Посадової інструкції від 01.08.2006 р. №40200001 Головного механіка відділу головного механіка шахти ім. Орджонікідзе»; - пп. 2.7,9, 2.7.18 «Посадової інструкції від 08.05.2004 року №40130002 Головного інженера шахти ім. Орджонікідзе»; - пп. 2.10, 2.37.1, 2.37.3, 2.39, 2.48.3, 2.51.1 «Посадової інструкції від 18.01.2006 року №40030001 Начальника дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе»; - пп. 2.4, 2.16, 2.21.1.1, 2.21.1.4 «Посадової інструкції від 02.06.2004 року №40030004, 40030005 механіка підземної дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3 шахти ім. Орджонікідзе»; - пп.2.19.1, 2.19.2, 2.19.3 «Посадової інструкції від 07.06.04 року №40030007, 40030044 Гірничого майстра дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому шахти ім. Орджонікідзе»; - ст.14 Закону України «Про охорону праці»…».

Також у пункті 6 Акта встановлено осіб, які винні в настанні нещасного випадку. Так, окрім інших, винним зазначено ОСОБА_3 (а.с. 11-16)

До суду надано лікарське свідоцтво про смерть №1166 від 06.06.2009 року, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_3 настала на шахті імені «Орджонікідзе» внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом. (а.с. 17)

Родині загиблого ОСОБА_3 надавалась матеріальна допомога відповідачем. (а.с. 37-40)

Також відповідачем до суду були надані матеріали розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 06.06.2009 року, зокрема, копію Акта №5 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форми Н-1) від 22.06.2009 року, копію протоколу огляду місця, де стався нещасний випадок 06.06.2009 року о 03 год 15 хв з головним механіком шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК» гірничорудного дивізіону ТОВ «Метінвест холдінг» ОСОБА_3 , копію висновку експертної комісії з розслідування вказаного нещасного випадку зі смертельним наслідком від 16.06.2009 року, копію виписки з акта №1166 судово-медичного дослідження трупа гр. ОСОБА_3 , 1973 р.н., що були досліджені судом. (а.с. 51-54, 55, 58)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини - є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (далі - Закон), роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Приписами ст. 4 Закону встановлено, що державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України, підприємство мало створити потерпілому та іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань або іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були би неможливим.

За правилами ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Так, установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Так, обставин непереборної силі або умислу потерпілого із матеріалів справи не встановлено.

Чоловік позивача загинув на виробництві в робочий час та на території підприємства відповідача. Висновком комісії, викладеному у Акті від 22.06.2009 року, встановлено, що випадок пов`язаний з виробництвом та зазначено працівників відповідача, які допустили порушення вимог законодавства про працю. Водночас, вина потерпілого в настанні нещасного випадку не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_3 , 1973 р.н., на підприємстві відповідача підтверджується матеріалами справи. Позивач, втративши свого чоловіка, рідну людину, опору в житті, що має безповоротну дію, зазнала душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у житті позивача, яка втратила моральну та матеріальну підтримку близької людини.

Таким чином, факт моральних страждань у зв`язку зі смертю чоловіка, на переконання суду, не потрібно доводити за допомогою спеціальних засобів доказування. Доведення наявності цих страждань, саме по собі, полягає у засадничих поняттях людяності та розумінні основ людського життя, яке державою Україна визнається найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи те, що роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював померлий ОСОБА_3 , тим самим порушив ч. 2 ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що й стало причиною смерті останнього, а також виходячи з доведеності факту отримання моральної шкоди позивачем внаслідок смерті близької людини - чоловіка позивача, який не спростовано відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач ПрАТ «ЦГЗК» є особою, яка несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві як дружині померлого ОСОБА_3 .

Частиною 3 ст. 23 ЦК України закріплено, що моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або у інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень від 31.03.1995 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

За ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж заявлених позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків для позивачки, глибини моральних страждань у зв`язку з тим, що позивачка втратила близьку людину, залишилася без моральної підтримки, з урахуванням ступеня вини відповідача у недотриманні положень з охорони праці, які призвели до смертельного нещасного випадку, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивачки, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачкою моральних страждань, пов`язаних із втратою чоловіка та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Щодо посилань представника відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок смерті чоловіка, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеню, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Позивачку згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 3000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 18 березня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис