Постанова № 11770573, 21.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2010 року 15:09 № 2а-7713/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Румянцева В.В.;

Яременка В.Д.;

відповідача: Геги В.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ІвРУс-Трейд”

доДержавної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 вересня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

18 травня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ІвРУс-Трейд” (далі по тексту позивач, ТОВ “ІвРУс-Трейд”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Соломянському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 27жовтня 2009року №0003842302/0; відшкодувати суму судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 1 500,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7713/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09 липня 2009 року.

В судовому засіданні 09 липня 2010 року, в звязку з необхідністю надання позивачем уточнення позовних вимог, оголошено перерву до 21 вересня 2010року.

14 липня 2010 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги викладені наступним чином: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18 травня 2010 року №0003842302/3; відшкодувати суму судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 1 500,00 грн.

Під час судового розгляду представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив. Крім того, в судовому засіданні 21 вересня 2010 року представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме відмовився від позовних вимог в частині відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Соломянському районі м. Києва від 18травня 2010 року №0003842302/3 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ “ІвРУс-Трейд” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 30630,00 грн., в тому числі основний платіж 20 420,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10 210,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 14 жовтня 2009 року №13069/23-02/34242005 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ІвРУс-Трейд” (код ЄДРПОУ 34242005) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2006 року по 30.06.2009 року” (далі по тексту Акт перевірки) та рішення про результати розгляду повторної скарги Державної податкової адміністрації України від 06 травня 2010 року №8884/7/25-0115.

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем встановлено, що постачальник ТОВ “ІвРУс-Трейд” ТОВ “Інком Капітал Сістем” згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року визнане банкрутом, 12 вересня 2007 року скасовано його державну реєстрацію, а 03 жовтня 2007 року підприємство знято з обліку в органах державної податкової служби як платник податків.

З урахуванням викладеного відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 1.22, 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 20 420,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2007 року у розмірі 20420,00 грн.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позов тим, що припинення господарського зобовязання не повязане зі спливом позовної давності; закінчення строку позовної давності через ліквідацію кредитора не передбачено діючим законодавством, а відповідачем не застосовано Закон України “Про порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні на позов, співпадають з висновками Акта перевірки. Стосовно позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що між прийняттям податкових повідомлень-рішень і витратами позивача, повязаними з представництвом позивача в суді, відсутність прямий причинний звязок, що виключає можливість деліктної відповідальності.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для визначення податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням-рішенням, керуючись наступним.

Відповідно до договору від 18 квітня 2006 року №01/006, укладеного між ТОВ “Інком Капітал Систем” (постачальник) та ТОВ “ІвРУс-Трейд” (покупець), постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію згідно специфікацій.

Згідно зі специфікаціями до вказаного договору №1 від 18 квітня 2006 року, №2 від 03травня 2006 року, №3 від 30 травня 2006 року, №4 від 29 червня 2006 року, №5 від 13липня 2006 року та №6 від 22 серпня 2006 року ТОВ “Інком Капітал Систем” поставило на адресу позивача проволоку зварювальну обміднену на загальну суму 431 918,47 грн.

Кредиторська заборгованість позивача на час проведення перевірки склала 81680,03грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року ТОВ “Інком Капітал Систем” визнане банкрутом, 12 вересня 2007 року скасовано його державну реєстрацію, а 03 жовтня 2007 року підприємство знято з обліку в органах державної податкової служби як платник податків.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

З аналізу наведеної правової норми суд вбачає, що визначальною умовою віднесення суми заборгованості платника податку перед іншою особою (кредиторська заборгованість) до безповоротної фінансової допомоги є закінчення строку позовної давності.

Поняття позовної давності визначене у статті 256 Цивільного кодексу України, а саме позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас згідно з частиною першою статті 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом (частина сьома статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 11.2 договору №01/006 від 18 квітня 2006 року строк позовної давності по даному договору становить двадцять років.

На думку суду, зазначене положення договору повністю узгоджується з нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 205 Господарського кодексу України, на яку посилається відповідач в Акті перевірки та у своєму запереченні на позов, господарське зобовязання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації субєкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобовязанням.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва дана норма не підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Загальні умови припинення господарських зобовязань визначені у статті 202 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої господарське зобовязання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобовязання; у разі поєднання управненої та зобовязаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з обставин справи ТОВ “Інком Капітал Систем” свої зобовязання за договором №01/006 від 18 квітня 2006 року виконало в повному обсязі, що виключає припинення зобовязань через неможливість виконання з боку зазначеного підприємства.

Крім того, припинення зобовязання чи ліквідація кредитора у зобовязанні не тягне за собою закінчення строків позовної давності, оскільки відповідно до положень статей 251 та 254 Цивільного кодексу України строк це певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а закінчення строку відбувається лише у випадку спливу такого періоду, в даному випадку - двадцяти років.

За таких підстав судом встановлено, що строк позовної давності за договором №01/006 від 18 квітня 2006 року триває, тобто не закінчився.

Суд звертає також увагу на підпункт 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює обовязок покупця збільшити валові доходи тільки на суму непогашеної заборгованості, яка визнана у порядку досудового врегулювання спорів або судом, або за виконавчим написом, та повязує збільшення валових витрат з датою погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією, або з датою прийняття судового рішення, або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З огляду на відсутність доказів визнання позивачем кредиторської заборгованості позивача в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, та перебіг строку позовної давності за договором №01/006 від 18 квітня 2006 року, підстав для визначення заборгованості позивача перед ТОВ “Інком Капітал Систем” як безповоротної фінансової допомоги, та віднесення її до складу валових доходів на час здійснення перевірки у відповідача не було.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, предявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України “Про списання вартості несплачених обсягів природного газу”.

Таким чином, сума кредиторської заборгованості позивача у розмірі 81 680,03 грн. не є безповоротною допомогою у розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому не повинна включатися позивачем до валового доходу за ІІІ квартал 2007 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає також, що посилання в Акті перевірки на пункт 1.25 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є помилковим, оскільки сума кредиторської заборгованості позивача не відповідає визначенню безнадійної заборгованості в контексті зазначеної норми, а така заборгованість може бути безнадійною лише по відношенню до кредитора позивача - ТОВ “Інком Капітал Систем”, а не до самого позивача.

Враховуючи викладене, висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про порушення ТОВ “ІвРУс-Трейд” пунктів 1.22, 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2007 року у розмірі 20 420,00 грн. є помилковим, а відтак сума податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 20 420, 00 грн. визначена позивачу протиправно.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з боку ТОВ “ІвРУс-Трейд” та протиправність визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 20 420,00 грн., тому застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 10210,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, ДПІ у Соломянському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2010 року №0003842302/3 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ІвРУс-Трейд” в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2010 року №0003842302/3 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ІвРУс-Трейд” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 18 травня 2010 року №0003842302/3

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІвРУс-Трейд” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко