Постанова № 11770504, 21.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2010 року                     № 2а-2473/10/2670

16:41

За позовомКонцерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення

доДержавної інспекції з контролю за цінами в Рівненькій області

прооскарження акта та рішення

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненькій області з вимогами:

визнати частково неправомірним акт № 608 від 13.11.2009, складений Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області щодо дотримання порядку формування та застосування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку та на житлові комунальні послуги, а саме, підрозділи б), в), розділу «Перевірка правильності формуванні встановлення та нарахування плати за житлово-комунальні послуги; пункт 2, абзац пункту 3 розділу «Результати перевірки»,

визнати неправомірним та скасувати рішення № 276 від 19.11.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,

визнати неправомірним та скасувати припис № 358 від 13.11.2009,

судові витрати відшкодувати за рахунок Держбюджету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням законодавства про ціноутворення, оскільки згідно норм положення «Про Державну інспекцію контролю за цінами»(постанова КМ України № 1819 від 13.12.2000) інспекція має право проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання, а не встановлювати та визначати розмір тарифу державного регулювання.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем порушено державну дисципліну цін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області проведено планову перевірку РФ Концерну РРТ на предмет дотримання порядку формування та застосування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, тарифів на надання в користування каналів електрозв'язку та на житлово-комунальні послуги.

За наслідками перевірки складено акт від 13.11.2009 № 608 (далі –Акт перевірки), у відповідності до якого встановлено порушення встановлення тарифів у сфері надання послуг на водопостачання і водовідведення, встановлення та застосування тарифів на утримання будинків. На підставі вказаного інспекцією винесено рішення № 276 від 19.11.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі - Рішення) та припис № 358 від 13.11.2009 (далі - Припис).

Щодо порушення, яке полягає у ненаданні послуг у водопостачанні та водовідведенні 110 куб. м. води, то суд зауважує про наступне.

Як встановлено матеріалами Акта перевірки (стор.9,10) в будинку наявні особи, які використовують лічильники води, та крім них 26 чоловік, які не використовують засоби обліку води. Визначивши різницю води за лічильниками від загального обсягу наданої води, позивачу інспекцією було здійснено розрахунок споживання води на одну особу згідно нормативів та визначено з цих показників ціну кубічного метра води, яка підлягає до застосування.

Проте, суд звертає увагу на положення п.11. "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (КМ України, № 630 від 21.07.2005). У відповідності до вказаного пункту у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

Тобто розрахунок за нормативами для осіб, які не мають засобів обліку споживання води застосовується у разі наявності витоків води з загальнобудинкових мереж. В Акті перевірки жодних відомостей щодо витоків води не встановлено та не зафіксовано. Згідно пояснень представника позивача, вода надана у будинок розподілялася між мешканцями, які не мають засобів обліку води, пропорційно. Витоків з мереж будинку не фіксувалось.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку що твердження відповідача про порушення в цій частині (зайво нараховані послуги та нарахування за не надані послуги) є необґрунтованими та безпідставними, а розрахунок економічно обґрунтованої плати за водопостачання є невірним, адже базується на нормативі щодо використання води на одну особу без наявності засобів обліку води, що в даному випадку є необґрунтованим (витоки води з мереж будинку не встановлені), адже вартість спожитої води розподіляється пропорційно між такими особами-споживачами (встановлення нормативу споживання на одну особу в такому випадку є неможливим).

Як випливає з Акта перевірки (стор. 11) інспекцією встановлено, що позивачем протягом періоду, що перевірявся, застосовувалися тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які не затверджені рішенням Білокриницької сільської ради, що є порушенням державної дисципліни цін.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, дійсно Білокриницькою сільською радою не було встановлено тарифу за перевіряємий період щодо утримання та обслуговування житлових будинків.

У відповідності до положень статей 6-10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (№ 507-XII від 03.12.1990) в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Таким чином, державне регулювання у формі встановлення відповідним органом тарифу на території Білокриницької сільської ради не було реалізовано. Отже, як вбачається з положень Акта перевірки (стор.12 таблиця 2) інспекція співставляла застосовані позивачем тариф не з тим, який установлено відповідним суб'єктом владних повноважень, а з економічно обґрунтованим нарахуванням, здійсненим інспекцією. При цьому, суд зазначає, що згідно норм положення «Про Державну інспекцію контролю за цінами»(постанова КМ України № 1819 від 13.12.2000) інспекція має право проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання, а не встановлювати та визначати розмір тарифу державного регулювання.

А тому, за відсутності встановлених відповідним суб'єктом владних повноважень тарифів, твердження інспекції про необґрунтовано отриману виручку є безпідставним. Зважаючи на той факт, що як Рішення, так і Припис винесено на підставі порушень, які не є обґрунтовано встановленими, суд дійшов до висновку про те, що останні підлягають визнанню неправомірними та скасуванню.

В частині позовних вимог щодо визнання частково неправомірним Акта перевірки, то суд, з огляду на положення статті 2, пункту 1 частини 2 статті 17, статті 157 КАС України, дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині, оскільки, Акт перевірки не є документом, який впливає на права та інтереси позивача та містить безпосередні будь-які нормативно-правові наслідки для суб'єкта господарювання, на відміну від Припису та Рішення, адже зазначений документ містить лише певну інформацію щодо встановлення обставин перевіряючими в ході перевірки.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі в частині пункту «1»позовних вимог про визнання частково неправомірним акта № 608 від 13.11.2009.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненькій області № 276 від 19.11.2009 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Визнати неправомірним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненькій області № 358 від 13.11.2009.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10, код ЄДРПОУ 01190043) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) копійок.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –28.09.2010.